Рішення

від 21.12.2020 по справі 910/14454/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2020Справа № 910/14454/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14454/20

за позовом Орендно-приватного підприємства Острівецьке

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

23 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" (позивач) надійшла позовна заява № 66 від 15.09.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання нафтопродуктів № 507 від 17.12.2018 року в розмірі 598 720,55 грн., з них: основного боргу - 566 581,45 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 45 копійок), 3% річних - 11 258,72 грн. (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 72 копійки), штрафних санкцій - 5665,81 грн. (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 81 копійка) та інфляційних нарахувань - 15 214,57 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 57 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання нафтопродуктів № 507 від 17.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі № 910/14454/20 позовну заяву № 66 від 15.09.2020 року Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Орендно-приватному підприємству "Острівецьке" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0105474977524 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 28.09.2020 року у справі № 910/14454/20 вручено уповноваженому представнику позивача - 28.10.2020 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 18.11.2020 року (включно).

16.10.2020 через відділ діловодства суду від Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2020 року, оформлені супровідним листом б/н від 10.10.2020 року. Крім того, у поданих до суду поясненнях позивач зазначив, що розмір штрафу становить 566,58 грн. Вказані документи направлені засобами поштового зв`язку 10.10.2020 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля та штриховий кодовий ідентифікатор 4810103142136 на конверті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14454/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Мозир Україна за адресою: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 3, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474207290 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі № 910/14454/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 27.10.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 11.11.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 року між Орендно-приватним підприємством Острівецьке (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мозир Україна (надалі -відповідач, постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів № 507 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту товар : бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.

Згідно з п. 4.2. договору оплата покупцем вартості товару, може здійснюватися на умовах попередньої оплати вартості товару або з відстрочкою оплати вартості поставленого товару протягом 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до п. 5.1. договору товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладної.

Додатковою угодою № 1 від 23.12.2019 року сторони доповнили договір п. 3.9., за умовами якого, у разі 100% попередньої оплати покупцем товару, постачальник зобов`язується зарезервувати за покупцем відповідну кількість, асортимент товару згідно з рахунком № МУ000006856, товару та на підставі наданої в майбутньому покупцем заявки, здійснити поставку попередньо оплаченого товару у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 10.1. договору).

Згідно виставлених відповідачем рахунків № 766 від 17.12.2018 року, № 118 від 10.01.2019 року, № 119 від 10.01.2019 року, № 368 від 25.01.2019 року, № МУ000004659 від 20.08.2019 року, № МУ000006856 від 24.12.2019 року, № МУ000000253 від 24.01.2020 року, № МУ000000374 від 31.01.2020 року позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 1 871 373,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 211 від 18.12.2018 року на суму 300 000,00 грн., № 217 від 22.12.2018 року на суму 369 240,00 грн., № 222 від 11.01.2019 року на суму 180 000,00 грн., № 223 від 11.01.2019 року на суму 137 583,36 грн., № 231 від 28.01.2019 року на суму 450,00 грн., № 360 від 20.08.2019 року на суму 205 080,00 грн., № 471 від 23.12.2019 року на суму 258 180,00 грн., № 523 від 27.01.2020 року на суму 203 040,00 грн., № 529 від 31.01.2020 року на суму 212 760,00 грн., № 530 від 31.01.2020 року на суму 5040,00 грн.

На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1 304 791,91 грн., що підтверджується видатковими накладними № 834 від 29.12.2018 року, № 338 від 28.01.2019 року, № 339 від 28.01.2019 року, № 340 від 28.01.2019 року, № 4648 від 21.08.2019 року, № 3941 від 07.07.2020 року.

Як зазначає позивач, відповідачем товар позивачу в повному обсязі не поставлено, в зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією № 20 від 25.05.2020 року про повернення суми попередньої оплати в розмірі 679 020,00 грн. Вказана претензія була задоволена відповідачем частково шляхом часткової поставки товару згідно видаткової накладної № 3941 від 07.07.2020 року.

За розрахунками позивача, сума попередньо оплаченого позивачем та непоставленого відповідачем товару становить 566 581,45 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № 507 від 17.12.2018 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання - щодо повернення попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Зі змісту претензії № 20 від 25.05.2020 року слідує, що позивач вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати, вказуючи на невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання з поставки товару.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачеві попередньої оплати в сумі 566 581,459 грн матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 566 581,45 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 566 581,45 грн. попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу за непоставлений товар до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 507 від 17.12.2018 року в розмірі 566 581,45 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 11 258,72 грн., штраф у розмірі 566,58 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 15 214,57 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 6.4. договору визначено, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 566,58 грн. штрафу є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж . Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, судом встановлено, що загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 14 361,56 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 853,01 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 11 171,94 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 86,78 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 592 681,53 грн., з них: основного боргу - 566 581,45 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 45 копійок), 3% річних - 11 171,94 грн. (одинадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 94 копійки), штрафу - 566,58 грн. (п`ятсот шістдесят шість гривень 58 копійок) та інфляційних нарахувань - 14 361,56 грн. (чотирнадцять тисяч триста шістдесят одна гривня 56 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 8890,22 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна (ідентифікаційний код 41692853, адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 3) на користь Орендно-приватного підприємства Острівецьке (ідентифікаційний код 30828234, адреса: 48100, Тернопільська обл., Теребовлянський район, с. Острівець) грошові кошти: основного боргу - 566 581,45 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 45 копійок), 3% річних - 11 171,94 грн. (одинадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 94 копійки), штрафу - 566,58 грн. (п`ятсот шістдесят шість гривень 58 копійок), інфляційних нарахувань - 14 361,56 грн. (чотирнадцять тисяч триста шістдесят одна гривня 56 копійок) та судовий збір - 8890,22 грн. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто гривень 22 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.12.2020р.

Суддя О.В. Котков