Рішення

від 18.12.2020 по справі 910/14421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2020Справа № 910/14421/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Аграрний фонд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс

про стягнення 1833386,23 грн.

Представники сторін:

від позивача : Пронін О.А.;

від відповідача: Оберемок Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Аграрний фонд з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс про стягнення 1833386,23 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 допустив втрату майна позивача (зерна пшениці), у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу його вартість, визначену відповідно до умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження у справі №910/14421/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.10.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 21.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2020.

У судовому засіданні 25.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 09.12.2020.

09.12.2020 відповідачем подано заяву про визначення орієнтовного переліку судових витрат, додаткові пояснення по справі, відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подачу відзиву.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що позивач надав докази відсутності спірного зерна лише на одному зерновому складі, що не підтверджує відсутності зерна на інших складах відповідача.

Зокрема, відповідач зауважив, що спірне зерно зберігалось на іншому складі відповідача, а не там, де була проведена перевірка.

У судовому засіданні 09.12.2020 представником відповідача було усно оголошено заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/14421/20.

У письмовому вигляді заява про відвід судді Спичака О.М. була подана відповідачем після технічної перерви, яка була оголошена судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/14421/20.

У судовому засіданні 09.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 18.12.2020.

У судовому засіданні 18.12.2020 судом було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

З огляду на неподання відповідачем доказів надсилання позивачу відзиву на позовну заяву, поданий відповідачем відзив на позовну заяву судом не береться до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2020 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 18.12.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс (переробник) та Акціонерним товариством Аграрний фонд (замовник) укладено Договір №14-06/17 на переробку зерна пшениці, відповідно до умов якого замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві переробника.

Відповідно до п. 1.2 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 переробник приймає зерно, у разі потреби згідно з Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затверджених наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20.03.1998 №83, доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає з підприємства переробника продукти переробки зерна за дозволом-довіреністю на відвантаження замовнику або підприємству-покупцю згідно з дозволом-довіреністю на переоформлення, які видаються замовником.

Як зазначено у п. 2.2.1 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 переробник бере на себе зобов`язання здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 переробник бере на себе зобов`язання розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати його до отримання дозволу на переробку від замовника. Загальна кількість зерна пшениці, що передається замовником переробнику для переробки за цим договором, становить 4000 тонн зерна пшениці, що відповідає ДСТУ 3768-2010 Пшениця. Технічні умови (ДСТУ 3768-2004, ДСТУ 3768-2009).

Згідно з п. 2.2.7 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 переробник бере на себе зобов`язання забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до п. 5.1 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 у разі втрати (нестач) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, переробник зобов`язується відшкодувати замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його вартості в установлений замовником термін за ціною, що дорівнює подвійній ціні фіксингу Аграрної біржі на дату виявлення втрати (нестачі).

Згідно з п. 7.6 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 це договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2018, але в будь-якому випадку разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Додатковою угодою №2 від 18.06.2018 до Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 сторони дійшли згоди викласти п. 7.6 договору у новій редакції, вказавши, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Закінчення строку договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення.

Додатковою угодою №3 від 26.06.2019 до Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 сторони дійшли згоди викласти п. 7.6 договору у новій редакції, вказавши, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Закінчення строку договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 допустив втрату майна позивача (зерна пшениці), у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу його вартість, визначену відповідно до умов договору, яка становить 1833386,23 грн.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, однак зважаючи на недотримання відповідачем вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, судом не було прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Операції з давальницькою сировиною визначені у п.14.1.134 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату.

При цьому, давальницькою сировиною визначаються сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (п14.1.41. Податкового кодексу України).

Цивільний кодекс України не виділяє окремо договори давальницької переробки.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природною вказаний договір є договором підряду.

Частиною 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зернопереробні підприємства - підприємства, які приймають, зберігають та переробляють зерно, зокрема борошномельні, круп`яні, комбікормові, олієекстракційні, спиртові солодові пивзаводи; реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку; реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів; складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Як вбачається зі складської довідки №24 від 21.04.2020, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс , на зерновому складі відповідача зберігається зерно, яке належить Акціонерному товариству Аграрний фонд , зокрема пшениця 3 класу, вагою 267840 кг, рік врожаю - 2018.

В Акті наявності зерна, що належить Акціонерному товариству Аграрний фонд та відповідності його кількісним та якісним показником, складеному 11.06.2020 представниками Акціонерного товариства Аграрний фонд та Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс , зазначено що за результатами перевірки встановлено фактичну відсутність в складі напільного зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс пшениці 3 класу, врожаю 2018 року, в кількості 267,840 тонн, що належить Акціонерному товариству Аграрний фонд та зберігалось на підставі Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 у Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс .

Таким чином, станом на 11.06.2020 зафіксовано відсутність (нестачу) зерна пшениці 3 класу, вагою 267840 кг, рік врожаю - 2018, яке належало Акціонерному товариству Аграрний фонд та перебувало на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс на підставі Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача будь-яких інших зернових складів, відмінних від того, де проводилась перевірка.

Крім того, доказів наявності зерна на будь-якому іншому зерновому складі, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс , відповідачем суду не подано.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані викладені позивачем у позовній заяві обставини.

При цьому, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 841 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого , пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до статті 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п. 2.2.2 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017, переробник бере на себе зобов`язання розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати його до отримання дозволу на переробку від замовника.

Згідно з п. 2.2.7 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 переробник бере на себе зобов`язання забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.

Крім того, відповідно до п. 5.1 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 у разі втрати (нестач) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, переробник зобов`язується відшкодувати замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його вартості в установлений замовником термін за ціною, що дорівнює подвійній ціні фіксингу Аграрної біржі на дату виявлення втрати (нестачі).

Таким чином, умовами договору сторони погодили, що саме відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату (нестачу) зерна, яке було прийнято ним на переробку.

При цьому, суд зазначає, що протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов`язання.

Отже, в даному випадку протиправна поведінка відповідача виявилась у порушенні відповідачем умов Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 в частині зберігання переданого йому позивачем для переробки зерна пшениця 3 класу, вагою 267840 кг.

Внаслідок такої протиправної поведінки позивачу було завдано шкоду (нестача зерна), розмір якої визначається відповідно до умов п. 5.1 Договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017.

Як вбачається з довідки Аграрної біржі вих. №85 від 17.08.2020, станом на 11.06.2020 вартість 1 тонни зерна пшениці 3-го класу (ДСТУ 3768-2010) з урахуванням середньозваженої біржової ціни рівноваги (фіксингу) становить 3422,54 грн.

Таким чином, розмір втраченого зерна визначається наступним чином: 3422,54 грн * 2 * 267,840 тонни = 1833386,23 грн.

Судом встановлено, що 19.08.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою (№02-08/3/2086 від 19.08.2020), в якій вимагав сплатити грошові кошти у розмірі 1833386,23 грн у строк до 27.08.2020 року.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 1833386,23 грн (вартість втраченого майна позивача) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Аграрний фонд до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс про стягнення 1833386,23 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавахліборесурс (04053, м. Київ, вул. Володимира Винниченка, буд. 7, офіс 11; ідентифікаційний код: 39997453) на користь Акціонерного товариства Аграрний фонд (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, буд. 5/6; ідентифікаційний код: 38926880) грошові кошти у розмірі 1833386 (один мільйон вісімсот тридцять три тисячі триста вісімдесят шість) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п`ятсот) грн 79 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 21.12.2020.

Суддя О.М. Спичак