Рішення

від 26.11.2020 по справі 911/1194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1194/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новосельцево"

про стягнення 61 267,74 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В.;

від відповідача: Синяченко В.П.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новосельцево" про стягнення 61 267,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору в частині вчасної оплати за поставлений природній газ. Враховуючи прострочені строки оплати, позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 26 194,57 грн. основного боргу, 14 599,14 грн. пені, 4 667,10 грн. 3% річних та 15 806,93 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 відкрито провадження по справі № 911/1194/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

09.06.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

Одночасно, господарський суд, оцінюючи зміст позовної заяви, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано позивачем в обґрунтування своїх вимог та відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2020 судом вирішено здійснювати розгляд справи № 911/1194/20 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі № 911/1194/20 на 03.09.2020 о 16:30.

23.07.2020 позивачем подано до канцелярії суду письмові пояснення по справі.

10.08.2020 від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір неустойки.

03.09.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали про витребування у відповідача додаткових доказів у справі, а також, вирішено відкласти підготовче судове засідання на 24.09.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

24.09.2020 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні судом оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання на 21.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.10.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без представника.

21.10.2020 в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини нявки повідомив суд заявою, поданою раніше.

В судовому засіданні 21.10.2020 судом вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 11.11.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 22.10.2020.

09.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли дві заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.11.2020 судом задоволено подані заяви позивача та ухвалено підготовче судове засідання у справі провести у режимі відеоконференції.

11.11.2020 в судове засідання, яке проводиться в Господарському суді Київської області представник відповідача не з`явився. Представник позивача, в режимі відеоконференції, за допомогою програми Easy Con , був присутній. Разом із тим, з технічних причин, провести судове засідання, було неможливо, у зв`язку із чим, судом була оголошена ухвала про відкладення судового засідання на 26.11.2020.

З метою повідомлення сторін про дату наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.11.2020. Однак, у зв`язку із відсутністю фінансування, здійснити відправлення зазначеної ухвали, не вдалося, що підтверджується довідкою, долученою до матеріалів справи. Разом із тим, з метою належного повідомлення сторін, секретарем судового засідання 13.11.2020 здійснено телефонограму.

23.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.11.2020 судом задоволено подану заяву позивача та ухвалено підготовче судове засідання у справі провести у режимі відеоконференції.

26.11.2020 в судове засідання в Господарський суд Київської області з`явився представник відповідача. Представник позивача також був присутній у судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено позивачу оплату існуючої заборгованості у сумі 26 194,57 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд встановив, що відповідачем погашена сума заборгованості в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 26 196,57, що в свою чергу, свідчить про відсутність предмету спору по даній справі в частині стягнення суми основного боргу.

З огляду на те, що провадження по справі підлягає закриттю лише в частині стягнення основного боргу, тому, суд заслухав усні пояснення по суті спору учасників судового процесу.

26.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне. За ствердженнями позивача, відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору про переведення боргу від 20.09.2019 по договору постачання природного газу № 1183/16-те-17 від 21.05.2015, в частині вчасної оплати за поставлений природній газ. Враховуючи прострочені строки оплати, позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 26 194,57 грн. основного боргу, 14 599,14 грн. пені, 4 667,10 грн. 3% річних та 15 806,93 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, представник відповідача, в судовому засіданні 26.11.2020 надав усні пояснення по суті позову, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на наступне.

За ствердженнями відповідача, існуючий борг відповідач прийняв від первісного боржника - ПП Ніка за договором про переведення боргу від 20.09.2019. Одночасно, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоду щодо визначення графіку погашення спірної заборгованості, який передбачав кінцевий строк оплати - до грудня 2020 року. При чому, як стверджує відповідач, останній не порушував умови погодженого графіку та здійснював оплату своєчасно. Разом із тим, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій. Враховуючи вищенаведене, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у сумі 61 267,74 грн., а також, просить суд зменшити нараховану позивачем неустойку до 3 507,31 грн.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством Ніка (далі - споживач, первісний боржник) укладено договір № 1183/16-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір). В подальшому, сторонами підписано ряд додаткових угод, копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктами 1.1- 1.4 зазначеного правочину (з урахуванням додаткових угод) сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку ( газ, видобутий на території України та/або імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Відповідно до п. 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3), постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 74 тис.куб.м. Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом 2,000 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1), постачальник передає споживачу газ у загальному потоці газу: у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у газотранспортну систему: у разі передачі імпортованого газу (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювапьних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. п. 3.4 - 3.5 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3), приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику: завірену копію акта наданих послуг з розподілу/транспортування природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; до копії акту споживач за підписом уповноваженої особи надає інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями (в т.ч. за цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. п. 3.5-3.6 договору, з урахуванням додаткової угоди № 4, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику: - завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/про-транспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ПГС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; - підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

Судом встановлено, що позивачем поставлено споживачу природний газ за період з січня 2016 року по квітень 2016 року включно на загальну суму 145 347,32 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2016 на суму 68 260,93 грн.; актом приймання-передачі природного газу № б/н від 29.02.2016 на суму 36 106,18 грн.; актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.03.2016 на суму 36 736,81 грн. та актом приймання-передачі природного газу № б/н від 30.04.2016 на суму 4 243,40 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу з боку ПП Ніка підписано директором підприємства та скріплено печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що, на момент розгляду справи, споживачем та відповідачем здійснено повну оплату поставленого природного газу на суму 145 347,32 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до п. 12.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3), договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 1183/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 та додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та споживача - ПП Ніка взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами п. 6.1 договору, а саме: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що за прийнятий природний газ за період з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року споживач повинен був розраховуватися до 14-го числа(включно) кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу ( за січень 2016 року - до 15.02.2016 включно, з урахуванням того, що 14.02.2016 - це був вихідний день; за лютий 2016 року - до 14.03.2016 включно; за березень 2016 року - до 14.04.2016 включно та за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, відповідач повинен був розрахуватися до 16.04.2016 включно, з урахуванням того, що 14.04.2016 - 15.04.2016 це були вихідні дні).

Проте, споживачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений природний газ у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було, що підтверджується довідкою позивача, копія якої міститься у матеріалах справи. Заборгованість у розмірі 35 719,85 грн. споживачем сплачено не було.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, загальна прострочена заборгованість споживача -ПП Ніка перед постачальником, станом на 20.09.2019 становила 35 719,85 грн.

Одночасно, звертаючись із даним позовом, позивачем, на підтвердження наявності прав у останнього стягнення з відповідача заявлених 26 194,57 грн. основного боргу, 14 599,14 грн. пені, 4 667,10 грн. 3% річних та 15 806,93 грн. інфляційних втрат долучено до матеріалів справи копію договору № 19/2880-ТЕ про переведення боргу від 20.09.2019.

Щодо наведеного, господарський суд встановив наступне.

20.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - кредитор, позивач), Приватним підприємством Ніка (далі - споживач, первісний боржник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Новосельцево" (далі - відповідач, новий боржник) укладено договір № 19/2880-те про переведення боргу (далі - договір -2).

Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 зазначеного правочину, за цим договором за згодою кредитора, первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1183/16-ТЕ-17 (долі - зобов`язання ), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у Зобов`язанні. Кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов`язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1-3.2 договору-2, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 35 719,85 гривень (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 85 копійок). За цим договором до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також, штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.15 № 1183/16-ТЕ-17. Новий боржник зобов`язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором постачання природного газу від 21.12.15 № 1183/16-ТЕ-І7.

Згідно з п. 4.1 договору, новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 21.12.15 № 1183/16-ТЕ-17.

Відповідно до п. 6.1 договору-2, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 19/2880-ТЕ про переведення боргу від 20.09.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача, споживача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 та ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до ст. 520 та 521 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Отже, судом наголошується, що на відміну від передбаченого ст. 512 ЦК переліку підстав заміни кредитора у зобов`язанні, переліку підстав заміни боржника ЦК не містить. Разом з тим, заміна боржника є можливою в двох випадках: в разі загального правонаступництва (спадкування, реорганізації юридичної особи); в разі окремого (сингулярного) правонаступництва - на підставі договору. Договір, яким передбачається заміна боржника у зобов`язанні, має назву "договір переведення боргу". На підставі даного договору старий боржник передає свої обов`язки у зобов`язанні новому боржнику, який вступає у зобов`язання та має виконати обов`язок перед кредитором. Переведення боргу допускається за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом. При чому, згода кредитора виражається двома способами: шляхом підписання кредитором договору відступлення права вимоги (тобто цей договір як правочин становиться трьохстороннім); шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, а також чітких умов договору № 19/2880-ТЕ про переведення боргу від 20.09.2019, беручи до увагу згоду кредитора, зазначену в умовах договору-2, господарський суд встановив, що первісним боржником передано новому боржнику (відповідачу) обов`язки сплати існуючої заборгованості, разом із всіма, передбаченими чинним законодавством України, санкціями за договором постачання природного газу від 21.12.15 № 1183/16-ТЕ-17.

Враховуючи все вищезазначене, господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено звернення до суду із вимогою до відповідача про стягнення суми заборгованості за договром постачання природного газу від 21.12.15 № 1183/16-ТЕ-17.

Одночасно, з урахуванням дійсного договору договору № 19/2880-те про переведення боргу, відповідачем здійснено часткову оплату позивачу за поставлений газ до моменту звернення позивачем із позовом у сумі 9 525,28 грн., а також, у сумі 26 194,57 грн. після відкриття провадження у справі, у зв`язку із чим, суд, у судовому засіданні 26.11.2020 вирішив закрити провадження у справі в частині основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, на момент прийняття судом рішення у справі, заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ не має.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд встановив, що відповідачем здійснено оплати по договору з простроченням строків, визначених умовами договору.

При цьому, судом враховані заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач вважає, що, у зв`язку із тим, що існуючий борг відповідач прийняв від первісного боржника - ПП Ніка за договором про переведення боргу від 20.09.2019, та, в свою чергу, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоду щодо визначення графіку погашення спірної заборгованості, який передбачав кінцевий строк - до грудня 2020 року, тому, на думку відповідача, позивачем безпідставно подано зазначену позовну заяву. Крім того, як стверджує відповідач, останній не порушував умови погодженого графіку та здійснював оплату своєчасно.

Одночасно, суд відхиляє зазначені твердження, з огляду на наступне.

Відповідно до п.17 Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою КМУ №758 від 01.10.2015р., яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення (обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії), покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017р., в тому числі, за такої умови: надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що графік погашення заборгованості, не змінює умови та порядок розрахунку за договором, констатуючи, що аналогічний припис міститься і у постанові КМУ №867 від 19.10.2018р. "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", яка є чинною на теперішній час.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові ВС КГСУ від 26.02.2020 по справі №905/755/19.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що споживачем та, в подальшому, відповідачем, здійснено оплати по договору з простроченням строків, визначених умовами договору.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту 8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п. 8.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 599,14 грн. за січень 2016 року за період з 16.02.2016 по 06.06.2016; за лютий 2016 року за період з 15.03.2016 по 03.08.2016; за березень 2016 року за період з 26.04.2016 по 25.10.2016 та за квітень 2016 року за період з 26.05.2016 по 25.11.2016.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 667,10 грн. за січень 2016 року за період з 16.02.2016 по 06.06.2016; за лютий 2016 року за період з 15.03.2016 по 03.08.2016; за березень 2016 року за період з 26.04.2016 по 17.02.2020 та за квітень 2016 року за період з 26.05.2016 по 17.02.2020, а також, інфляційні втрати у розмірі 15 806,93 грн. за період з 01.03.2016 по 30.06.2016; за лютий 2016 року за період з 01.04.2016 по 31.08.2016; за березень 2016 року за період з 01.05.2016 по 31.01.2020 та за квітень 2016 року за період з 01.06.2016 по 31.01.2020.

Одночасно, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі "Закон"). Нормами даного закону визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, безпосередньо умовами договору постачання природного газу, а саме п. 1.2, сторони визначили цілі, для яких постачається природний газ - виключно для виробництва теплової енергії , для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам. Зазначене призначення також міститься і у кожному підписаному сторонами акту приймання-передачі природного газу.

Також, господарський суд зауважує, що частина 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Водночас, застосування положень частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 18.09.2019 року у справі № 909/702/18, від 26.02.2019 у справі № 904/2960/18, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 13.02.2018 у справі №911/1719/13, від 22.02.2018 у справі №922/4355/14, від 28.02.2018 у справі №911/3914/14, від 27.03.2018 у справі №905/2373/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі №904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16, від 03.05.2018 у справі №914/2124/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 12.06.2018 у справі №905/1490/15, від 14.06.2018 у справі №914/4134/15, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 06.09.2018 у справі №911/3856/17, від 12.09.2018 у справі №910/22923/17, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 26.02.2019 у справі №926/992/18, від 26.02.2019 у справі №904/2960/18.

Оскільки позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати на основну заборгованість за спожитий природний газ у січні 2016 року, частину проплат за яку було погашено споживачем до набрання чинності Законом (останній платіж здійснено 22.08.2016 ), тому, з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині нарахування пені, 3 % річних та інфляціційних втрат, нарахованих до 22.08.2016 .

Щодо нарахувань після 22.08.2016, то, при здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку, господарський суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок прострочення за зобов`язаннями березня 2016 року та квітня 2016 року. А саме: прострочення почалось не з 26.04.2016 та 26.05.2016, як визначає позивач, а з 15.04.2016 та з 17.05.2016 відповідно. При цьому, визначаючи такий строк прострочення, суд виходить із наступного.

Як встановлено судом вище та передбачено умовами п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням зазначеного, господарський суд встановив, що за зобов`язаннями за березень 2016 року споживач був зобов`язаний розрахуватися до 14.04.2016 включно та за зобов`язаннями за квітень 2016 року відповідач повинен був розрахуватися до 16.05.2016 включно, з урахуванням того, що 14.04.2016 - 15.04.2016 це були вихідні дні, а отже прострочення почалось з 15.04.2016 та з 17.05.2016 відповідно.

Одночасно, відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тому, судом здійснено власний перерахунок пені, в межах розрахунку позивача з урахуванням умов договору; здійснених проплат, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дат прострочення, встановлених судом.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по оплаті грошового зобов`язання, встановленого судом, беручи до уваги Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 2 086,07 грн.

Також, здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, встановленого судом, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, беручи до уваги Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3 713,00 грн. та інфляційні втрати підлягають задоволенню частково у сумі 13 915,26 грн.

Одночасно, господарський суд зазначає, що при здійсненні перерахунку інфляційних втрат, судом врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19 щодо алгоритму нарахування інфляційних втрат.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що всі твердження відповідача у відзиві спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 676,37 грн.

Крім того, з урахуванням того, що судом закрито провадження у справі в частині суми основного боргу, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи відсутність поданого з боку позивача клопотання про повернення сплаченого судового збору, у господарського суду відсутні правові підстави для повернення судового збору позивачу.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі № 911/1194/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новосельцево" про стягнення основного боргу в сумі 26 194,57 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новосельцево (місцезнаходження: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське. вул. Виставкова, буд. 8; код ЄДРПОУ 39548363) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2 086,07 грн. пені, 3 713,00 грн. 3 % річних, 13 915,26 грн. інфляційних втрат та 676,37 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подасться до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко