Рішення

від 09.12.2020 по справі 920/1277/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2020 Справа № 920/1277/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1277/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, 7, ідентифікаційний код 23293513, email: kanc@soe.com.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехсервіс-ТКР (14041, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, ідентифікаційний код 36339174, email: ets-tkr@ukr.net),

про стягнення 1 436 807,19 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Кендюшенко А.О. за довіреністю від 16.12.2020 № 08-31/15-Д/259,

відповідача - Приходько Д.В. за довіреністю від 10.02.2020 № 3,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 1 105 236,30 грн та штраф в сумі 331 570,89 грн, а також судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду від 27.09.2018 № 2812/2709/2 щодо здійснення ремонтних робіт на об`єкті позивача.

Також у позовній заяви позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складається з витрат на оплату судового збору в сумі 21 552,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.01.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/1277/19 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 18.02.2020, 12:30.

У відзиві на позовну заяву від 18.02.2020 № 25 відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не доведено порушення умов договору підряду з боку відповідача, оскільки сам позивач не застосував заходи з контролю якості та обсягів робіт, що передбачено умовами договору, відповідач не відмовлявся від виконання робіт, не повідомляв про неможливість виконання робіт, виконав передбачені договором роботи, склав акт виконаних робіт форми КБ2 та довідку форми КБ3 і направив їх на адресу позивача.

А тому, посилаючись на відсутність доведених збитків позивача, наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за їх необгрунтованістю.

Також представником відповідача подано до суду клопотання від 18.02.2020 № 31 (вх. № 574к від 18.02.2020) про здійснення подальшого розгляду справи у колегіальному складі.

Ухвалою суду від 18.02.2020 у справі № 920/1277/19 постановлено, зокрема, продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання та розгляд клопотання представника відповідача від 18.02.2020 № 31 (вх. № 574к від 18.02.2020) про здійснення подальшого розгляду справи у колегіальному складі на 31.03.2020, 11:30.

31.03.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 07.04.2020 призначив справу № 920/1277/19 до розгляду в підготовчому засіданні на 23.04.2020, 12:30 з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 23.04.2020 у справі № 920/1277/19 судом постановлено, зокрема, відкласти підготовче засідання та розгляд клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехсервіс-ТКР (14041, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, ідентифікаційний код 36339174, email: ets-tkr@ukr.net ) від 18.02.2020 № 31 (вх. № 574к від 18.02.2020) про здійснення подальшого розгляду справи у колегіальному складі на 21.05.2020, 12:50 з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.05.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання б/д, б/н (вх. № 3962 від 21.05.2020), в якому представник позивача зазначає, що у зв`язку із приведенням статутних документів у відповідність до Закону України Про акціонерні товариства позивач з 22.04.2020 має нове повне найменування Акціонерне товариство Сумиобленерго , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією Повідомлення про особливу інформацію (інформацію про іпотечні цінні папери, сертифікати фонду операцій з нерухомістю) емітента, що оприлюднена у відповідності до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2826 від 03.12.2013.

Представником відповідача подано до суду письмові пояснення від 20.05.2020 б/н (вх. № 3956 від 21.05.2020), де представник відповідача, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України викладені у постановах від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 07.06.2017 у справі № 923/1233/15, на правові висновки Вищого господарського суду України викладені у постановах від 17.10.2017 у справі № 910/18856/14 та від 22.01.2014 у справі № 922/2430/13, зазначає, що на час розгляду даної справи підстави для стягнення збитків (суми авансу), в тому числі й стягнення суми штрафу відсутні, а даний позов є передчасним.

Ухвалою від 21.05.2020 у справі № 920/1277/19 судом постановлено, зокрема, клопотання представника позивача - Акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, 7, ідентифікаційний код 23293513) б/д, б/н (вх. № 3962 від 21.05.2020) про зміну найменування задовольнити; змінити найменування позивача у справі № 920/1277/19 з Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, 7, ідентифікаційний код 23293513) на Акціонерне товариство Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, 7, ідентифікаційний код 23293513); відкласти підготовче засідання та розгляд клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехсервіс-ТКР (14041, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, ідентифікаційний код 36339174, email: ets-tkr@ukr.net ) від 18.02.2020 № 31 (вх. № 574к від 18.02.2020) про здійснення подальшого розгляду справи у колегіальному складі на 07.07.2020, 10:30 з повідомленням учасників справи.

07.07.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відрядження судді Джепи Ю.А. з 07.07.2020 по 10.07.2020, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У період з 13.07.2020 по 27.07.2020 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 28.07.2020 суд призначив підготовче засідання та розгляд клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехсервіс-ТКР (14041, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, ідентифікаційний код 36339174, email: ets-tkr@ukr.net ) від 18.02.2020 № 31 (вх. № 574к від 18.02.2020) про здійснення подальшого розгляду справи у колегіальному складі в судове засідання на 27.08.2020, 10:30 з повідомленням учасників справи.

07.08.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 07.08.2020 вх. № 6768, в якій останній підтримав позов в повному обсязі, проти доводів відповідача, наведених у відзиві заперечував.

Судом ухвалою від 27.08.2020 у справі № 920/1277/19 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача від 18.02.2020 № 31 (вх. № 574к від 18.02.2020) про здійснення подальшого розгляду справи у колегіальному складі; відкласти підготовче засідання на 08.10.2020, 10:00; продовжити відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 25.09.2020; а ухвалою від 08.10.2020 у цій справі постановлено відкласти підготовче засідання на 03.11.2020, 10:00.

У зв`язку з увільненням від виконання основної роботи в період з 02.11.202 по 06.11.2020 судді Джепи Ю.А., суд ухвалою від 29.10.2020, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений частиною тринадцятою статті 32 ГПК України, та положення частини дев`ятої статті 32 ГПК України, призначив підготовче засідання на 11.11.2020, 12:00.

11.11.2020 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення б/д, б/н (вх. № 9924 від 11.11.2020) на обґрунтування своєї позиції у справі, де останній підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що роботи за договором виконані відповідачем неналежним чином, а тому наявні всі підстави для стягнення з відповідача збитків у зазначеному у позовній заяві розмірі.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 11.11.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/1277/19 та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.12.2020, 11:00.

08.12.2020 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення від 04.12.2020 № 1624 на пояснення позивача від 11.11.2020, де відповідач посилаючись на практику Вищого господарського суду України, викладену у постанові 08.02.2012 у справі № 18/189, зазначає, що аванс, сплачений за виконані роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення. Враховуючи те, що умовами пункту 4.2.3 договору визначені обставини повернення авансу, а саме: внаслідок неможливості виконати свої зобов`язання та сплата штрафу у розмірі 30 % від суми неповернених коштів з урахуванням інфляції, відповідач зазначає, що частина робіт виконана відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт та перепискою, тому відсутні підстави для повернення попередньої оплати, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій в сумі 331 570,89 грн.

Представник позивача у судовому засіданні по суті 09.12.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та у письмових запереченнях відповідача.

Згідно зі ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 09.11.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

27.09.2018 між сторонами у справі укладено договір підряду № 2812/2709/2 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (підрядник) зобов`язався виконати та здати позивачу (замовнику) в установлений договором строк ремонтні роботи, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити їх. Найменування робіт, які повинні виконуватися підрядником відповідно до договору - Ремонтно-будівельні роботи Михайлівської ГЕС філії Лебединський РЕМ ПАТ Сумиобленерго (далі - об`єкти). Обсяг, склад, характер виконуваних за цим договором робіт, визначений в дефектному акті.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що підрядник виконує передбачені цим договором роботи із своїх матеріалів, своїми силами та засобами, відповідно до вимог дефектного акту, діючих державних будівельних норм, стандартів, правил ведення робіт, зокрема загально-будівельних робіт (згідно вимог ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва ) та спеціальних видів робіт.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору ціна договору визначається згідно з кошторисною документацією (договірною ціною та кошторисами). Загальна ціна договору з ПДВ складає 1 578 909,00 грн.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що оплата у розмірі 100 % загальної ціни договору визначеної в пункті 3.2 договору, здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення підрядником всіх робіт, підписання останнього акта приймання виконаних робіт замовником і здачі об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору за наявності фінансування позивач має право здійснити попередню оплату робіт.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов`язання, відповідач повертає позивачу одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виявлення такої обставини. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховуються індекс інфляції та штрафна санкція у розмірі 30 % від суми неповернених коштів.

Відповідно до пункту 5.1 договору початок виконання Робіт - не пізніше 5 робочих днів з дати надання відповідачу фронту робіт.

Згідно з пунктом 5.2 договору сторони визначили, що строки виконання та закінчення всіх видів робіт за цим договором визначаються календарним планом виконання робіт (додаток № 2 до договору), який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття позивачем.

За умовами пункту 6.9 договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін за актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3). Відповідач зобов`язаний щомісячно оформлювати за актом (форми КБ-2в) та довідкою (форми КБ-3) виконані за звітний період роботи та передавати їх для підписання позивачу у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця. За наявності фінансування позивач має право, але не зобов`язаний проводити оплату за проміжними щомісячними актами за фактично виконані обсяги робіт.

Пунктом 6.10 договору встановлено, що позивач розглядає та підписує акт КБ-2в та довідку КБ-3 протягом 5-ти робочих днів з моменту їх отримання від відповідача. У випадку наявності у позивача претензій до виконаних робіт, позивач в строк, визначений для розгляду та підписання акта приймання виконаних будівельних робіт, надає відповідачу вмотивовані зауваження з переліком недоліків/дефектів у роботах. У такому випадку сторонами складається дефектний акт із зазначенням необхідних доопрацювань та термінів їх усунення. У разі відмови відповідача взяти участь у складанні дефектного акту або нез`явлення представника у дату складання дефектного акту. Позивач має право скласти дефектний акт і надіслати його відповідачу. У випадку наявності у відповідача вмотивованих заперечень, через які він відмовляється від підписання дефектного акту, сторони залучають сторонню компетентну організацію (незалежного експерта) для підтвердження дефектів та вирішення спірних питань. Оплату витрат щодо залучення компетентної організації (незалежного експерта) здійснює відповідач. У разі, якщо висновком компетентної організації (незалежного експерта) буде встановлено відсутність недоліків/дефектів у роботах, то позивач компенсує позивачу витрати, понесені на залучення компетентної організації (незалежного експерта) та підтверджені документально.

Згідно з пунктом 7.3.1 договору відповідач зобов`язаний виконати роботи в обсягах та у строки, встановлені договором.

Відповідно до пункту 8.13 договору сторона, яка порушила договірне зобов`язання, відшкодовує в повному обсязі збитки, заподіяні при виконанні договірного зобов`язання іншій стороні. Збитки завдані під час виконання зобов`язань за договором, підлягають відшкодуванню у повній сумі понад встановлені договором штрафні санкції.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що договір діє до 31.12.2018, в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання. Згідно з додатковою угодою № 1 від 20.12.2018 до договору підряду пункт 13.1 договору викладено у новій редакції наступного змісту: Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань .

Судом встановлено, що на виконання умов пункту 4.2.1 договору позивачем сплачено на користь відповідача 28.09.2018 оплату в сумі 789 454,90 грн та 10.04.2019 оплату в сумі 315 781,80 грн, всього на суму 1 105 236,30 грн, що підтверджується виписками банківської установи, копії яких долучено до матеріалів цієї справи.

Листами № № 311, 312 від 04.10.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням надати дозвіл на виконання ремонтно-будівельних згідно умов договору та провести інструктаж з охорони праці.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2018 до договору підряду додаток № 2 до договору Календарний план виконання робіт викладено в новій редакції.

За погодженим календарним планом виконання робіт на об`єкті складає 7 місяців.

Будь-яких інших змін до договору підряду щодо погодження іншого календарного плану виконання робіт на об`єкті сторонами не укладалося, інших додаткових угод матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, незважаючи на умови укладеного між сторонами договору та перерахованої оплати, відповідач в установлений договором термін не приступив до виконання договірних зобов`язань.

Позивач листом від 09.11.2018 № 47/13861 звернувся до відповідача, яким вимагав невідкладно приступити до виконання договірних зобов`язань, проте станом на 03.01.2019 відповідач роботи по договору не розпочав, про що зазначено у листі № 47/101 від 03.01.2019.

В подальшому листами від 26.03.2019 № 47/3888, від 08.04.2019 № 47/4647, від 27.05.2019 № 77/6680 та від 09.07.2019 № 77/8636 позивач вимагав від відповідача невідкладно прискорити виконання робіт, передбачених умовами договору та пропонувалось відповідачу надати вичерпну інформацію стосовно недотримання календарного плану виконання робіт.

Після початку виконання робіт позивач листом від 05.08.2019 № 77/9856 звернув увагу відповідача на те, що ряд фактично виконаних об`ємів робіт є значно менші за об`єми, передбачені укладеним між сторонами кошторисом. Так, згідно кошторису площа метало пластикових дверей та вікон визначалась сторонами в розмірі 22,005 м.кв. По факту металопластикові вікна та двері встановлювалися в існуючі дерев`яні коробки, демонтаж віконних та дверних коробок не здійснювався, що привело до зменшення загальної площі з 22,005 м.кв. до 19,036 м.кв.

Листом від 01.10.2019 № 9/12838 позивач вимагав від відповідача повернути грошові кошти, одержані ним в якості попередньої оплати.

Уповноваженими представниками сторін 26.12.2019 проведено обстеження стану виконання ремонтно-будівельних робіт Михайлівської ГЕС філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго , про що складений відповідний акт, з якого вбачається, що взяті на себе зобов`язання по договору відповідач не виконав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент подання позову до суду строк дії договору закінчився, ремонтні роботи відповідачем не розпочаті, грошові кошти, сплачені у якості передоплати за договором підряду від 27.09.2018 № 2812/2709/2 в сумі 1 105 236,30 грн, відповідач позивачеві не повернув.

У зв`язку з тим, що відповідач в 5-ти банківський денний строк не повернув отримані кошти попередньої оплати в сумі 1 105 236,30 грн, позивачем у урахуванням приписів пункту 4.2.3 договору нараховано відповідачу 30 % штрафу, що складає 331 570,89 грн (1 105 236,30 грн х 30 % = 331 570,89 грн).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено порушення умов договору підряду з боку відповідача, оскільки сам позивач не застосував заходи з контролю якості та обсягів робіт, що передбачено умовами договору, відповідач не відмовлявся від виконання робіт, не повідомляв про неможливість виконання робіт, виконав передбачені договором роботи, склав акт виконаних робіт форми КБ2 та довідку форми КБ3 і направив їх на адресу позивача.

Відповідач вважає, що аванс, сплачений за виконані роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення. Також відповідач зазначає про виконання ним частина робіт підтверджується актами виконаних робіт та перепискою між сторонами, тому на його думку відсутні підстави для повернення попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно частини другої статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Частиною третьою статті 202 ГК України визначено, що до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 цього ж Кодексу визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 854 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до частини другої статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналіз наведених норм, якими встановлено наслідки порушення зобов`язання загалом і наслідки порушення зобов`язання підрядника щодо строку виконання робіт зокрема, дає підстави для висновку, право замовника відмовитися від договору підряду та право вимагати відшкодування збитків не є взаємопов`язаними між собою правами, а підрядник на власний розсуд може скористатись кожним із цих прав окремо або разом за наявності передбачених в частині другій статті 849 ЦК України підстав.

Велика палата Верховного суду у Постанові від 15.02.2019 року у справі № 910/21154/17 дійшла наступного висновку, що відповідно до частини другої статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналогічних правових висновків щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17.

Підстави та порядок заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків, якому кореспондує обов`язок відшкодувати збитки, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, а також нормами Господарського кодексу України.

Частинами першою - третьою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судом встановлено, що сплативши відповідачу на виконання умов договору аванс на заявлену суму позивач зробив витрати, тоді як відповідач свого зобов`язання за умовами договору підряду не виконав (не виконав робіт з ремонту об`єкта позивача), чим порушив право (замовника) позивача отримати виконані роботи з ремонту об`єкта (стаття 839 ЦК України), а тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач є управненою стороною, а відповідач - учасником відносин, який порушив вказане господарське зобов`язання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23262/16.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав суду акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 на суму 999344,80 грн, проте наданий відповідачем акт приймання виконаних будівельних робіт не є доказом належного виконання відповідачем зобов`язань по договору, оскільки такий акт складений в односторонньому порядку та за межами погодженого сторонами додатковою угодою № 1 від 20.12.2018 календарного плану виконання робіт на об`єкті, що складає 7 місяців, починаючи з 20.12.2018.

При цьому, в межах календарного плану виконання робіт підрядником щомісячно не складались й замовнику не направлялись акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість викопаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за звітний період не пізніше 25 числа звітного місяця відповідно до пункту 6.9 договору.

Крім того, на спростування відображених відповідачем у зазначеному акті відомостей про виконані роботи позивач зазначає, що листом від 04.03.2020 № 28 відповідач просив позивача 11.03.2020 організувати виїзд представників позивача для підтвердження фактичного виконання робіт по договору.

11.03.2020 комісія у складі представників АТ Сумиобленерго : директора з забезпечення діяльності Шашкова С.В., начальника відділу внутрішнього аудиту Усікова О.О., інженера II категорії групи з ремонту будівель та споруд Каваць О.Р. та уповноважених представників ТОВ Енерготехсервіс-ТКР : технічного директора Вороніна Є.В., працівника Самарського Р.Г. здійснили перевірку виконання ремонтно-будівельних робіт Михайлівської ГЕС філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго .

Перевіркою встановлено, що роботи підрядником не виконані про що було складено відповідний акт перевірки якості робіт. Акт перевірки якості робіт представники відповідача підписати відмовилися.

Листом від 31.07.2020 № 77/10661 позивач просив відповідача 05.08.2020 направити уповноваженого представника для визначення фактичного виконання робіт згідно умов договору.

На зазначений лист відповідач надав позивачеві відповідь (лист від 04.08.2020 № 174), яким повідомив про наявність раніше складеного акту виконаних робіт, в якому вже визначені обсяги виконаних робіт. На встановлену дату, представники відповідача для перевірки стану робіт не з`явилися, про що позивачем складено відповідний акт.

Перевірка стану виконання робіт по договору проводилось 05.08.2020, про що свідчить дефектний акт щодо виконання ремонтно-будівельних робіт Михайлівської ГЕС філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго за адресою: Сумська область, Лебединський район, с. Михайлівка, вул. Зарічна, буд. 1, які проводилися на підставі договору підряду № 2813/2709/2 від 27.09.2018.

Згідно складеного комісією акту підрядник не виконав 332 позиції, які були передбачені умовами Договору.

Отже, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором підряду № 2813/2709/2 до цього часу належним чином не виконав.

Враховуючи викладене, суд зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми попередньої оплати.

Щодо вимог позивача про застосування до відповідача штрафної санкції суд зазначає наступне.

У зв`язку з тим, що відповідач в 5-ти банківський денний строк не повернув отримані кошти попередньої оплати в сумі 1105236,30 грн, позивачем у урахуванням приписів пункту 4.2.3 договору нараховано відповідачу 30 % штрафу, що складає 331 570,89 грн (1 105 236,30 грн х 30 % = 331 570,89 грн).

В обґрунтування вимоги щодо стягнення 30 % штрафу позивач посилається на умови пунктів 4.2.3, 8.13 договору та вимоги частини другої статті 849 ЦК України, відповідно до якої, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, а також частини першої статті 611 ЦК України, яка передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд звертає увагу сторін, що з`ясувавши при розгляді справи, що учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Так, пунктом 4.2.3 договору сторони погодили, що у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов`язання, відповідач повертає позивачу одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виявлення такої обставини. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховуються індекс інфляції та штрафна санкція у розмірі 30 % від суми неповернених коштів.

Судом встановлено й сторонами не заперечується, що в межах календарного плану виконання робіт, погодженого сторонами додатковою угодою № 1 від 20.12.2018, підрядником щомісячно не складались й замовнику не направлялись акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість викопаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за звітний період не пізніше 25 числа звітного місяця відповідно до пункту 6.9 договору.

Таким чином, відповідачем не надано суду докази виконання ним (як підрядником) хоча б частини робіт у встановлений договором строк (до 21.07.2019), тому суд вважає обгрунтованим посилання позивача (замовника) на пункт 4.2.3 договору як підставу вимог, враховуючи, що з моменту закінчення погодженого сторонами кінцевого строку виконання робіт (21.07.2019) можна вважати, що підрядник був обізнаний про неможливість виконати свої зобов`язання та після закінчення 5-ти банківських днів повинен був повернути попередню оплату.

Суд зазначає, що до вимог позивача про стягнення з відповідача 30 % штрафу у заявленому розмірі підлягають застосування норми цивільного та господарського законодавства щодо штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 30 % штрафу, відповідно до якого сума штрафних санкцій становить 331 570,89 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, відтак зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76-78 ГПК України, на спростування викладених у позові обставин, зокрема виконання передбачених умовами договору робіт, то за таких обставин, суд вважає що заявлені позовні вимоги повністю обґрунтовані позивачем, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 21 552,11 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехсервіс-ТКР (14041, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, ідентифікаційний код 36339174) на користь Акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, 7, ідентифікаційний код 23293513) передплату за договором підряду від 27.09.2018 № 2812/2709/2, який укладено між сторонами, в сумі 1 105 236,30 грн (один мільйон сто п`ять тисяч двісті тридцять шість гривень 30 коп.), штраф в сумі 331 570,89 грн (триста тридцять одну тисячу п`ятсот сімдесят гривень 89 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 21 552,11 грн (двадцять одну тисячу п`ятсот п`ятдесят дві гривні 11 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 21 грудня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа