Рішення

від 14.12.2020 по справі 924/997/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2020 р. Справа № 924/997/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроаксіал", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський Цукор", м. Дніпро

про стягнення 26230,00 грн. заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Шеремет М.П. за ордером серія АІ №1049035 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

07.09.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроаксіал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський Цукор" 26230,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 11.09.2020р. вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за процедурою визначеною главою 10 розділу III Господарського процесуального кодексу України; призначено справу №924/997/20 до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2020р.

У судовому засіданні 08.10.2020р. оголошувалась перерва на 03.11.2020р.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Димбовського В.В. у період з 25.11.2020р. по 02.12.2020р., судове засідання у справі не відбулося.

Ухвалою суду від 04.12.2020р. судове засідання у справі призначено на 14.12.2020р.

У судовому засіданні 03.11.2020р. суд встановив, що у відповідності до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Торговий дім "Шепетівський Цукор" змінено адресу, місцезнаходженням відповідача є адреса: 49005, м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд.43, на вказану адресу відповідача направлено ухвалу-повідомлення про час та місце судового засідання по справі №924/997/20.

Судом встановлено, що ухвали суду від 11.09.2020р. (про відкриття провадження у справі), від 15.09.2020р. (про проведення судового засідання в режимі відеоконференції), від 08.10.2020р. (ухвала-повідомлення), від 03.11.2020р. (ухвала-повідомлення) та від 16.11.2020р. (ухвала-повідомлення), які надсилались відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримані, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Суть спору: позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки від 19.09.2019р., який було укладено у спрощений спосіб. Повідомляє, що ним було поставлено товару на загальну суму 29330,00 грн., в подальшому направлено відповідачу претензію, однак відповідач сплатив кошти в розмірі 3100,00 грн., залишивши несплаченими 26230,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, повноважного представника в судові засідання не направив. Як вже зазначалось, представником відповідача отримані ухвали суду від 11.09.2020р. (про відкриття провадження у справі), від 15.09.2020р. (про проведення судового засідання в режимі відеоконференції), від 08.10.2020р. (ухвала-повідомлення), від 03.11.2020р. (ухвала-повідомлення), від 16.11.2020р. (ухвала-повідомлення) за адресою Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Проспект Миру, будинок 28 А.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в процесі розгляду справи відповідач змінив адресу місцезнаходження на адресу м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд. 43. Ухвали від 16.11.2020р. та від 04.12.2020р. направлялися на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд. 43).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач, не зважаючи на тривалий розгляд справи (копія ухвали суду про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 16.09.2020р.) не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

В період з 30.10.2019р. по 11.12.2019р. відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату по замовленню: №13162 від 30.10.2019р. на суму 20900,00 грн., №13768 від 11.11.2019р. на суму 1700,00 грн., №13773 від 11.11.2019р. на суму 3300,00 грн., №15146 від 11.12.2019р. на суму 3430,00 грн. У рахунках зазначалося "договір №705/09/19 від 19.09.2019р.".

В період з 31.10.2019р. по 11.12.2019р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 29330,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №4653 від 31.10.2019р. на суму 20900,00 грн., №4840 від 11.11.2019р. на суму 1700,00 грн., №4860 від 12.11.2019р. на суму 3300,00 грн., №5257 від 11.12.2019р. на суму 3430,00 грн. У накладних зазначалося "договір №705/09/19 від 19.09.2019р.".

Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені відтисками печаток.

Також до матеріалів справи долучені податкові накладні на суми 20900,00 грн., 1700,00 грн., 200,00 грн., 3100,00 грн. та 3430,00 грн. із зазначенням в якості продавця позивача та в якості покупця відповідача. Податкові накладні містять відмітку про електронний підпис та про отримання ДПС України.

28.07.2020р. позивачем була направлена відповідачу претензія щодо сплати заборгованості в розмірі 26230,00 грн., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком від 28.07.2020р., кореспонденція вручена відповідачу 30.07.2020р.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток, згідно якого станом на 31.12.2019р. заборгованість відповідача за взаємними розрахунками за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. становить 26230,00 грн.

Також долучено позивачем до матеріалів справи банківську виписку, відповідно до якої відповідачем сплачено 08.11.2019р. 6244,40 грн. згідно рахунку №13136 від 30.10.2019р. та 26760,55 грн. згідно рахунку №13192 від 31.10.2019р.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, сторони досягли згоди щодо здійснення поставки товару. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроаксіал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський Цукор" укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Відтак правовідносини, які виникли між сторонами підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України та Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 29330,00 грн. підтверджується видатковими накладними: №4653 від 31.10.2019р. на суму 20900,00 грн., №4840 від 11.11.2019р. на суму 1700,00 грн., №4860 від 12.11.2019р. на суму 3300,00 грн., №5257 від 11.12.2019р. на суму 3430,00 грн.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як відображено в підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків, у період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. позивачем загалом здійснено поставку товару на суму 91986,04 грн., відповідачем здійснено оплату на загальну суму 65756,04 грн.

У акті звірки взаєморозрахунків відображено кінцеве сальдо з заборгованістю відповідача в розмірі 26230,00 грн. станом на 31.12.2019р.

В свою чергу, доказів сплати коштів за видатковими накладними: №4653 від 31.10.2019р. на суму 20900,00 грн., №4840 від 11.11.2019р. на суму 1700,00 грн., №4860 від 12.11.2019р. на суму 3300,00 грн., №5257 від 11.12.2019р. на суму 3430,00 грн., а також за відповідними рахунками в матеріали справи не надані.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

28.07.2020р. позивачем була направлена відповідачу претензія щодо сплати заборгованості в розмірі 26230,00 грн.

Таким чином відповідач зобов`язаний був сплати заборгованість у строк до 05.08.2020р.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позовні вимоги про стягнення 26230,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Позивачем згідно позовної заяви до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат включено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Однак, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачу професійної правничої допомоги (договір укладений з адвокатом, акти виконаних робіт, платіжні доручення, які б підтверджували суму витрат на професійну правничу допомогу, тощо) такі витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" (м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд.43, код ЄДРПОУ 36681090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроаксіал" (м. Київ, вул. Козацька, буд. 116, офіс 108, код 39080172) 26230,00 грн. (двадцять шість тисяч двісті тридцять гривень 00 коп.) заборгованості, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 21.12.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 - в матеріали,

2 - представнику позивача ( АДРЕСА_1 ) рек.

3,4 - відповідачу (30440, м. Шепетівка, вул. Проспект Миру, буд. 28-А; 49005, м. Дніпро, пр.Гагаріна, буд.43) - рек. з повід.