Рішення

від 15.12.2020 по справі 716/888/14-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

15 грудня 2020 року Справа № 716/888/14-а

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Чупрун М.М., розглянувши справу №716/888/14-а

За позовом Фізичної особи-підприємця Михайлюка Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 )

До відповідачів:

1.Заставнівської міської ради (59400, Чернівецька область, м.Заставна, вул.Гагаріна, 9)

2.Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс" (59400, Чернівецька область, м.Заставна, вул.Стуса, 3)

Про скасування рішень суб`єкта владних повноважень та визнання недійсним господарського договору

За участю представників:

Від позивача: Котляр О.Б. - адвокат (ордер № 1010174 від 07.08.2020р.)

Від відповідача 1: не з`явився

Від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Громадянин Михайлюк І.В. звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Заставнівської міської ради в особі міського голови Цуркана Я.В., третя особа на стороні відповідача Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс", про скасування рішень суб`єкта владних повноважень та визнання недійсним господарського договору.

За вказаними позовними вимогами, ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25.12.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №716/888/14-а.

У заяві від 22.01.2015 року Михайлюк І.В. змінив предмет, підстави позову та збільшив позовні вимоги.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09.06.2015 року, залишеною в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 року, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, укладеним між Заставнівською міської радою та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року, закрито.

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09.06.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Михайлюка І.В. до Заставнівської міської ради, Заставнівського міського голови Цуркана Я.В, третя особа на стороні відповідача - ПП "НадПред Теплосервіс" про визнання незаконними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09.06.2015 року у справі № 716/88/14-а скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Михайлюка І.В. задоволено, визнано незаконними та скасовано рішення Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17.05.2011 року "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м.Заставна" та № 149/7-2011 від 06.09.2011 року "Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням".

Додатковою постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 року: визнано протиправними дії та протиправною бездіяльність міського голови Цуркана Я.В.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.06.2020 року у справі №716/888/14-а: - постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09.06.2015 року, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 року у справі №716/888/14-а скасовано; - провадження у справі №716/888/14-а закрито: - повідомлено позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства.

За заявою Михайлюка І.В. від 25.06.2020 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2020 року вирішено справу № 716/888/14-а передати до Господарського суду Чернівецької області.

21.07.2020 року справа №716/888/14-а надійшла до Господарського суду Чернівецької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 року позовну заяву Михайлюка І.В. передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 27.07.2020 року (суддя Ковальчук Т.І.) (т.5 а.с.9-12):

1)відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Михайлюка І.В. до Заставнівської міської ради в особі міського голови Цуркана Я.В., в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності міського голови Цуркана Я.В.

2)залишено позовну заяву Михайлюка І.В. без руху в частині вимог до Заставнівської міської ради про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування: - рішення Заставнівської міської ради № 121/5-2011 від 17.05.2011 року "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м.Заставна"; - рішення Заставнівської міської ради № 149/7-2011 від 06.09.2011 року "Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням"; - визнання повністю недійсним з моменту укладення договору оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, укладений між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року.

3) встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: останньому потрібно подати до суду відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків-позивача, про номер і серію його паспорта, про статус позивача як фізичної особи - підприємця та докази на підтвердження цих відомостей.

На виконання вимог згаданої ухвали позивач надав уточнену позову заяву з додатками (т.5 а.с. 19-30).

У зв`язку з перебуванням судді Ковальчук Т.І. у черговій щорічній відпустці, розпорядженням заступника керівника апарату суду проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №716/888/14-а визначено суддю Господарського суду Чернівецької області Бутирського А.А., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 року.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року задоволено заяву судді Бутирського А.А. про самовідвід (т.5 а.с.33-35).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 року позовну заяву Михайлюка І.В. передано на розгляд судді Гушилик С.М.

Враховуючи, що позивач надав докази в підтвердження реєстрації Михайлюка І.В. , як фізичної особи-підприємця, суд прийшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства , а відтак ухвалою суду від 17.08.2020 року позовну заяву (уточнену) прийнято та відкрито провадження у справі за позовом ФОП Михайлюка І.В. до Заставнівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс" про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішень Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17 травня 2011 року та №149/7-2011 від 06 вересня 2011 року і визнання недійсним з моменту укладення договору оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, укладений між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року (т.5 а.с.37-39).

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.05.2011 року на V сесії Заставнівської міської ради VI скликання прийнято рішення №121/5-2011 "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м.Заставна". Проте, таке рішення міською радою прийнято щодо неіснуючого підприємства, так як ПП "НадПред Теплосервіс" було зареєстроване лише 03.06.2011 року, тобто через два тижні після прийняття рішення міською радою. Також, оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог закону, а саме: без проведення конкурсу.

06.09.2011 року на VІІ сесії Заставнівської міської ради VI скликання прийнято рішення №149/7-2011 "Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням". Відповідного до вказаного рішення міська рада затвердила звіт про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням, розташованої по вул. Стуса, 3, в м.Заставна . Проте, таке рішення міською радою прийнято з порушенням умов Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності", так як не було рецензування звіту про оцінку майна, а також не було проведено конкурсу. Таким чином, продовжує позивач, міська рада позбавила його права прийняти участь у конкурсі щодо передачі в оренду центральної міської котельні, і той самий час надала вказаний об`єкт ПП "НадПред Теплосервіс".

На підставі рішення Заставнівської міської ради від 06.09.2011 року між нею та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року було укладено договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, який був посвідчений приватним нотаріусом Малітовською Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 1840.

Враховуючи, що Заставнівською міською радою рішення від 17.05.2011 року "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м.Заставна" №121/5-2011 та від 06.09.2011 року "Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням" №149/7-2011 прийняті з порушенням чинного законодавства, позивач просить визнати їх незаконними з моменту прийняття та скасувати їх.

Окрім того, продовжує позивач, договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, укладений між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс", від 19.02.2011 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Малітовською Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1840 також підлягає визнанню недійсним з часу укладення, як такий що укладений в протиправний спосіб, з порушенням вимог закону.

27.08.2020 року позивачем через систему "Електронний суд" подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена судом.

До початку судового засідання 07.09.2020 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача подала відзив на позовну заяву (вх. №2571), в якому підприємство заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- постанова старшого слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області Семенюка В.Г. про закриття кримінального провадження №12013270050000186 отримана ним у незаконний спосіб, отже є недопустимим доказом; доводи позивача про те, що він мав намір взяти участь у конкурсі та отримати міську центральну котельню в оренду з метою її використання, а тому укладення оспорюваного договору між Заствнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" в протиправний спосіб порушують інтереси Михайлюка І.В. , є надуманими; ПП "НадПред Теплосервіс" мало право отримати об`єкт в оренду без проведення конкурсу у відповідності до вимог ч.4 ст.7 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності"; позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

В судовому засіданні 07.09.2020 року оголошено перерву до 22.09.2020 року.

10.09.2020 року від уповноваженого представника позивача на адресу суду надійшло клопотання (вх.№2058) про залучення до участі у справі співвідповідача - Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс".

22.09.2020 року в підготовчому засіданні представник позивача підтримав подане 10.09.2020 року клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс".

Ухвалою суду від 22.09.2020 року задоволено клопотання позивача (вх.№2058) про залучення Приватного підприємства "НадПред Теплосервіс" в якості співвідповідача та відкладено підготовче засідання на 16.10.2020 року.

15.10.2020 року на адресу суду від ПП "НадПред Теплосервіс" надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву вх.№2946), згідно яких останній заперечує проти залучення його в якості відповідача та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на обґрунтування своїх прав, які були порушенні внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року за ініціативою суду продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та надано відповідачу-2 час для надання додаткових доказів підготовче засідання перенесено на 22.10.2020 року.

До початку судового засідання 22.10.2020 року відповідачем-2 подано заяву про визнання доказів недопустимими (вх.№2471) та заяву про застосування позовної давності (вх.№2470), посилаючись на те, що про наявність оспорюваного договору позивачу стало відомо 26.04.2014 року після отримання постанови про закриття кримінального провадження, а відтак строк сплинув 27.02.2017 року.

За усним клопотанням представників позивача та відповідача-1 для ознайомлення з клопотаннями відповідача-2 та надання можливості надати свої пояснення, у судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2020 року.

29.10.2020 року позивачем подано заперечення на клопотання відповідача-2, щодо визнання доказів недопустимим (вх.№3159) та щодо застосування строків позовної давності (вх.№3160).

В обґрунтування свого заперечення (вх.№3160), стосовно строків позовної давності, позивач посилається на те, що у зв`язку з пред`явленням позову з вимогою про визнання недійсним договору такий строк був перерваний, і розпочався спочатку після ухвалення у постанови Верховним судом 29.01.2020 року на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10.06.2019 року, якою закрито провадження у справі про визнання недійсним договору.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року підготовче засідання відкладено на 06.11.2020 року.

Судове засідання 06.11.2020 року не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

11.11.2020 року відповідачем-2 через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подано письмові пояснення (вх.№3323) та клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№3322).

Ухвалою суду від 25.11.2020 року підготовче засідання призначене до розгляду на 30.11.2020 року, про що учасники повідомленні належним чином.

До початку судового засідання, 30.11.2020 року позивачем через відділ документального забезпечення подано заяву про долучення доказів (вх.№3159) та заперечення на заяву про визнання доказів недопустими (вх.№3160).

Відповідач-1 в свою чергу, подав до суду заяву про визнання позовних вимог (вх.№2882), та заяву про розгляд справи без участі (вх.№2883) його представника.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про визнання доказів недопустимими, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2020 року.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року виправлено описку в ухвалах суду від 17.08.2020 року, 02.09.2020 року, 22.09.2020 року, 16.10.2020 року, 21.10.2020 року, 29.10.2020 року, 25.11.2020 року, 30.11.2020 року, а саме: виправлено статус позивача з громадянина Михайлюка І.В. на фізичну особу-підприємця Михайлюка І.В.

У судове засідання 15.12.2020 року представники відповідачів не з`явились, проте суд враховує, що в матеріалах справи є заяви про розгляд справи без їх участі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.12.2020 року представник позивача підтримав свої вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011 року рішенням Заставнівської міської ради V сесії VI скликання №121/5-2011 "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" надано підприємству "НадПред Теплосервіс" дозвіл на оренду приміщення міської центральної котельні та обладнання терміном на 25 років, для проведення господарської діяльності, яка знаходиться по вул.Стуса, 3 м.Заставна та доручено міському голові укласти договір оренди за використання приміщення міської центральної котельні та обладнання за адресою вул.Стуса, 3 м.Заставна (т.1 а.с.118).

Вказане рішення прийнято на підставі заяви №1 від 05.05.2011 року, яка підписана в.о. директора "НадПред Теплосервіс" (т.1 а.с.158), яка було розглянута на засіданні постійної комісії з питань будівництва, промисловості ЖКГ 12.05.2011 року (т.1 а.с.150-151).

У відповідності до протоколу загальних зборів засновників Приватного підприємства "НадПред Теплосервіс" від 30 квітня 2011 року (дата початкова стоїть травня закреслена - прим. суд), вирішено створити приватне підприємство "НадПред Теплосервіс". Статут підприємства затверджено 30.05.2011 року та зареєстровано 03.06.2011 року (т.1 а.с.195-203).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс" було зареєстроване 03.06.2011 року (т.1 а.с.187, 204-207).

26.07.2011 року комісія Заставніського ЖЕУТВЗ (житлово-експлуатаційне управління тепловодозабезпечення) передала ПП "НадПред Теплосервіс" звіт про оцінку котельні, про що складено акт (т.1 а.с.208).

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2011 року Заставнівська міська рада на підставі рішення виконавчого комітету Заставнівської міської №89 від 26.07.2011 року є власником 1/1 частки нежитлових будівель котельні, що знаходяться у Чернівецькій області, Заставнівський район, м.Заставна, вул. Стуса (вул.Жовтнева), буд.3, що складається з котельні, А, загальна площа 717,30 кв.м., склад, Б, загальна площа, 11,70 кв.м., огорожа, 1-3, димохід, 4 (т.1 а.с.159).

Рішенням Заставнівської міської ради VІІ сесії VI скликання №149/7-2011 від 06.09.2011 року затверджено звіт про оцінку майна-будівлі котельні з технічним обладнанням, розташованої по вул.Стуса, 3 м.Заставна та доручено міському голові укласти договір оренди з ПП "НадПред Теплосервіс" за використання приміщення міської центральної котельні та обладнання за адресою вул.Стуса, 3, м.Заставна та встановити орендну плату в розмірі 5% від оціночної вартості майна - будівлі котельні з технічним обладнанням (т.1 а.с. 117).

01.09.2011 року між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" підписано розрахунок орендної плати до договору оренди цілісного майнового комплексу (договір укладено 12.09.2011 року - прим.суду) (т.1 а.с.213).

07.09.2011 року міським головою Заставнівської міської ради видано розпорядження №85-р "Про передачу з балансу Заставнівської міської ради основних засобів ПП "НадПред Теплосервіс" про що складено акт (т.1 а.с.221-222).

12.09.2011 року між Заставнівською міською радою, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в особі голови ради Цуркана Я.В., який діє згідно рішення І сесії VI скликання від 09.11.2010 року (орендодавець) та ПП "НадПред Теплосервіс", що діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням засновників 30.05.2011 року (без виправлень, як у самому рішенні - прим.суд.) та зареєстрованого Заставнівською районною державною адміністрацією 03.06.2011 року в особі Найди П.М. (орендар) укладено договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням (далі - договір оренди) (т.1 а.с. 12-15, 211-212).

Згідно з умовами п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове платне користування комплекс - нежитлові будівлі котельні з обладнанням, що знаходиться за адресою: м.Заставна, вул.Стуса, будинок під №3, Чернівецької області, що включає будівлю обладнання та інше майно, відповідно до звіту про оцінку, виданого 30 червня 2011 року суб`єктом оціночної діяльності Сергеєвою Н.Д. та інвентаризаційного опису №1 основних засобів та малоцінних швидкозношуючих предметів станом на 01 липня 2011 року.

Пунктом 1.2 договору оренди загальна вартість об`єкту становить 744330,00 грн.

Земельна ділянка, що знаходиться під об`єктом для його обслуговування становить 2100 кв.м. та знаходиться у комунальній власності. На зазначеній земельній ділянці знаходиться: котельня цегляна загальною площею 717,30 кв.м., зазначена під літ.А, склад цегляний площею 11,70 кв.м. під літ.Б, огорожа металева, металева сітка під №1-3, димохід цегляний під № 4, яке належить Заставнівській міській раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Заставнівської міської ради 16 серпня 2011 року та зареєстрованого в Заставнівському бюро технічної інвентаризації 16 серпня 2011 року в реєстровій книзі №5, стор.119, за реєстровим №800, порядковий номер об`єкта 34398072 (п.п.1.3-1.4 договору оренди).

Орендодавець вступає у довгострокове платне користування об`єктом з моменту підписання акта прийому - передачі, але не раніше отримання орендарем ліцензії на право здійснення відповідної діяльності. В будь-якому випадку об`єкт має бути переданий орендарю не пізніше ніж через 6 місяців з моменту підписання цього договору (п.2.1 договору оренди).

За вказаний об`єкт встановлюється орендна плата на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України. Сума орендної плати визначається згідно додатку, зазначеного в пункті № 9.4 даного договору та складає - щомісячна орендна плата в сумі 3101,38 грн перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до 20 числа наступного місяця за звітним, та складає загальну суму 930414,00 грн період дії договору. (річна сума орендної плати складає 5 відсотків від оціночної вартості об`єкта). Розмір орендної плати за цим договором може бути змінено за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць ( п.п.3.1-3.2 договору оренди).

За умовами п.7.1 договору оренди він укладений строком на 25 років та вступає в силу з 15 жовтня 2011 року до 15 жовтня 2036 року, включно.

19.09.2011 року ПП "НадПред Теплосервіс" отримало ліцензію виробництво теплової енергії та 29.09.2011 року ліцензії на постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії (т.1 а.с.216-218).

У постанові старшого слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області про закриття кримінального провадження № 12013270050000186 від 26.02.2014 року, зазначено, що 06.02.2013 року слідчим управління УМВС України в Чернівецькій області на підставі матеріалів Управління СБУ в Чернівецькій області зареєстровано кримінальне провадження № 12013270050000186 за ознаками кримінального правопорушення, за фактом підроблення суб`єктом оціночної діяльності Сергеєвою Н.Д. 25.07.2011 року звіту про оцінку майна-будівлі котельні з технічним обладнанням, розташованої по вул.Стуса, 3 у м.Заставна Чернівецької області шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей про вартість зазначеного майна в розмірі 744330,00 грн, занизивши при цьому його вартість. Під час досудового слідства досліджено, договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням м.Заставна від 12.09.2011 року , який укладено між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" та рішення Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17.05.2011 року "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" про надання дозволу на оренду приміщення міської центральної котельні м.Заставна та №149/7-2011 від 06.09.2011 року "Про затвердження звіту про оцінку майна-будівлі котельні з технічним обладнанням", та встановлено, що цілісний майновий комплекс-котельня міста Заставна з обладнання була передана в оренду з порушення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" зокрема вказаний об`єкт оренди було передано без проведення конкурсу, без проведення рецензування звіту про оцінку майна. У вказаній постанові слідчим зроблено висновок, що суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 порушила законодавство України, що регулює порядок проведення оцінки майна, разом з тим в її діях відсутні суб`єктивні ознаки кримінального правопорушення, а відтак кримінальне провадження підлягає закриттю (т.1 а.с.5-11).

Позивач - Фізична особа-підприємець Михайлюк Ігор Васильович, місце реєстрації м.Заставна Заставнівського району Чернівецької області, згідно відомостей, вміщених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.10.2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (т.5 а.с.7-8, 18-19).

Предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішень Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17.05.2011 року та №149/7-2011 від 06.09.2011 року і визнання недійсним договору оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, укладений між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року.

Відповідач-1 визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, ПП "НадПред Теплосервіс" мало право отримати котельню без проведення конкурсу, позивачем порушено строк позовної давності для звернення з позовом.

Під час вирішення спору суд застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п.1 ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об`єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2011 року Заставнівська міська рада є власником 1/1 частки нежитлових будівель котельні, що знаходяться у Чернівецькій області, Заставнівський район, м.Заставна, вул. Стуса (вул.Жовтнева), буд.3 (т.1 а.с.159).

Отже, передача в оренду такого приміщення підпадає під дію Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

За умовами ч.1 ст. 4 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності" (в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваних рішень) (далі - Закон) орендарем, концесіонером, об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, може бути юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності або фізична особа-підприємець.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.5 Закону, передача об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію здійснюється за ініціативою фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями чи концесіонерами відповідно до цього Закону, або виконавчих органів сільських, селищних, міських рад чи місцевих органів виконавчої влади. У разі прийняття відповідною радою, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об`єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об`єкта в оренду чи концесію.

Частинами 1, 2 статті 6 цього ж Закону передбачено, що в строк, визначений відповідною радою, але не більш як протягом дванадцяти місяців з дати прийняття нею рішення про передачу в оренду чи концесію об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, орган, уповноважений управляти комунальним майном, спільно з органом (підприємством), у господарському віданні або оперативному управлінні якого перебуває такий об`єкт, здійснює його організаційно-технічну підготовку до передачі в оренду чи концесію. За погодженням з відповідною радою зазначений строк може бути продовжено.

Організаційно-технічна підготовка об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду чи концесію включає: проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі такого об`єкта; впорядкування і відновлення технічної та будівельної документації щодо такого об`єкта; визначення вартості об`єкта шляхом здійснення незалежної оцінки, при цьому видом вартості визначається ринкова вартість. Оцінка об`єкта, який передається в оренду чи концесію, здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність; виділення земельної ділянки, закріпленої за об`єктом, у натурі (на місцевості).

Згідно ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість усі неупередженому критичному розгляді оцінки, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають) право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Отже, враховуючи вище викладене, Заставнівська міська рада, перед наданням приміщення котельні в оренду, зобов`язана була здійснити організаційно-технічну підготовку об`єкта оренди та провести рецензування звіту про оцінку майна.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.7 Закону, після завершення підготовки об`єкта централізованого водо, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду чи концесію відповідна рада, визначена статтею З цього Закону, своїм рішенням: затверджує конкурсну документацію; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи, оголошує конкурс, визначає розмір реєстраційного внеску для участі у конкурсі (у розмірах від одного до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Конкурсна комісія в десятиденний строк з дня свого утворення розміщує у друкованому засобі масової інформації відповідної місцевої ради (за його відсутності - у місцевому друкованому засобі масової інформації, визначеному цією радою) інформацію про оголошення конкурсу, яка, зокрема, повинна містити відомості про: об`єкт, що пропонується до оренди чи концесії (найменування, характеристики тощо); орган, який передає об`єкт в оренду чи концесію, - відповідну раду; строк, на який об`єкт передається в оренду чи концесію; строк подання заявок на участь у конкурсі; розмір реєстраційного внеску; строк, протягом якого оголошуються результати конкурсу; адресу, номери телефонів та інші контактні дані конкурсної комісії для отримання додаткової інформації.

Конкурсна комісія також надсилає інформацію щодо об`єктів централізованого водопостачання і водовідведення, які забезпечують (розраховані на забезпечення) послугами з централізованого водопостачання і водовідведення не менш як десять тисяч фізичних осіб, а також щодо об`єктів централізованого теплопостачання з сумарною потужністю джерел теплової енергії не менше 50 Гкал на годину для розміщення на офіційному Інтернет-сайті центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Заявки на участь у конкурсі подаються протягом шістдесяти днів з дня оголошення конкурсу. Особи, які подали такі заявки, вважаються претендентами на участь у конкурсі.

У відповідності до ч.4 цієї ж статті Закону у разі подання заявки господарським товариством, утвореним членами трудового колективу підприємства (його структурним підрозділом), цілісний майновий комплекс якого пропонується до передачі в оренду, таке товариство має право отримати об`єкт в оренду без проведення конкурсу.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент звернення 17.05.2011 року директора ПП "НадПред Теплосервіс" до Заставнівської міської ради про надання дозволу в оренду приміщення котельні, ПП "НадПред Теплосервіс" як юридичної особи не існувало, оскільки згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація ПП "НадПред Теплосервіс" відбулась 03.06.2011 року (т.1 а.с.187, 204).

Станом на 17.05.2011 року комплекс нежитлових будівельно котельні, розташований по вул.Стуса 3, м.Заставна Чернівецької області, в комунальній власності Заставнівської міської ради не перебував, оскільки свідоцтво про право власності на нього міська рада отримала 16.08.2011 року на підставі рішення виконкому Заставнівської міської ради №89 від 26.07.2011 року (т.1 а.с.159).

Судом встановлено, що Заставнівською міською радою не було оголошено намір про передання в оренду котельні, конкурсна комісія не була створена та конкурс не проводився.

Твердження відповідача 2, щодо того, що саме до його підприємства слід застосувати частину 4 Закону, коли проведення конкурсу не є обов`язковим, так як ПП "НадПред Теплосервіс" засноване Найдою П.М. , який в той час був керівником Житлово-експлуатаційного управління тепловодозабезпечення комунальної установи та надавала послуги котельні, спростовуються вище викладеним.

Крім того, слід відмітити, що звіт про оцінку майна - будівлі котельні з технічними обладнаннями, розташованої по вул.Стуса, 3, у м.Заставна, який складений суб`єктом оціночної діяльності Сергеєвою Н.Д, як встановлено в постанові про закриття кримінального провадження № 12013270050000186 від 26.02.2014 року не відповідає вимогам законодавства України, що регулює порядок проведення оцінки майна, має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, а також не було рецензування звіту (т.1 а.с.5-11).

Таким чином, Заставнівська міська рада не мала права затверджувати звіт про оцінку майна.

Отже, Заставнівська міська рада всупереч вимог чинного законодавства України не вжила дій щодо оголошення намірів передати в оренду приміщення приміщення міської центральної котельні та обладнання за адресою вул.Стуса, 3 м.Заставна, для проведення господарської діяльності у засобах масової інформації та офіційному веб-сайті ради, і як результат передала зазначена вище майно в оренду без проведення конкурсу, на підставі звіту про оцінку майна, який не відповідає вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 9, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

Враховуючи, що відповідач-1 не надав докази в підтвердження того, що оспорювані рішення доведені до громади, суд приходить висновку, що позивач дізнався про їх існування 26.02.2014 року з постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області про закриття кримінального провадження №12013270050000186.

За таких обставин, при прийнятті рішення Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17 травня 2011 року "Про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м.Заставна" та рішення Заставнівської міської ради №149/7-2011 від 06 вересня 2011 року "Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням", остання діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства у зв`язку з чим такі рішення слід визнати незаконними та скасувати.

Відповідно є недійсним договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням від 12.09.2011 року, укладений між Заставнівською міською радою та Приватним підприємством "НадПред Теплосервіс".

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Судом встановлено, що оскаржений договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням укладений на підставі ухвалених Заставнівською міською радою незаконних рішень, отже такий договір є недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже фактичне користування майном на підставі даного договору (плата відповідачем за користування майном), унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому даний договір оренди нерухомого майна оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням від 12.09.2011 року повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Відповідач-2 заперечуючи, проти позовних вимог, посилався на те, що укладення договору оренди від 12.09.2011 року жодним чином не порушує інтереси позивача і те, що останнім обрано невірний спосіб захисту.

Проте, таке твердження відповідача-2 спростовуються наступним.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 2 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналогічні положення містяться у статті 15 ЦК України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто ініціаторами (позивачами) звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів можуть бути насамперед сторони цього правочину, а також інші заінтересовані особи.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2020 року у справі №922/1614/19 та від 10.09.2020 року у справі № 908/1611/19.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 року у справі №924/1121/16, 22.01.2019 року у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 року у справі №902/377/19).

Судом з достовірністю було встановлено, що Заставнівська міська рада при винесені рішень та укладенні договору оренди, діяла з порушення вимог чинного законодавства, що призвело до незаконної передачі приміщення ПП "НадПред Теплосервіс".

Оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №815/6946/15.

Як вже було зазначено вище, Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності" визначено, що орендарем, концесіонером, об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, може бути юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності або фізична особа-підприємець (частина 1 стаття 4).

Частиною 2 цієї статті визначено, що особа, з якою укладено договір оренди чи концесії щодо об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, зобов`язаний протягом трьох місяців з дня підписання відповідного договору (з дня здачі об`єкта в експлуатацію, якщо об`єкт не був збудований, добудований чи відновлений відповідно до умов концесійного договору) забезпечити відповідність своєї матеріально-технічної бази та штату спеціалістів ліцензійним умовам здійснення господарської діяльності, для якої об`єкт береться в оренду чи концесію, і одержати ліцензію на відповідний вид діяльності.

Тобто, Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності" чітко визначено, що орендарем у даних відносинах може бути фізична особа-підприємець, при цьому жодних обмежень щодо того, якими видами діяльності займається такий підприємець не передбачено. Окрім того, законом врегульовано порядок приведення документації умовам здійснення господарської діяльності, для якої об`єкт береться в оренду, лише після підписання договору оренди.

Отже, позивач, як фізична особа-підприємець мав право на рівних умовах з Приватним підприємством "НадПред Теплосервіс" приймати участь в конкурсі на передачу в оренду приміщення котельні.

Звертаючись із позовними вимогами у справі №716/888/14-а, позивач обґрунтовує свій законний інтерес тим, що саме прийняття оспорюваних рішень Заставнівською міською радою та укладення спірного договору оренди з порушеннями, призвело до позбавлення законного права прийняти участь у конкурсі щодо передачі в оренду центральної міської котельні.

За таких обставин, суд приходить висновку, що право позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, який мав право прийняти участь у конкурсі на передачу в оренду приміщення було порушено.

З урахуванням викладеного суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача-2 надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог Михайлюка І.В .

Разом з тим, позивач заперечив проти застосовування позовної давності, посилаючись на те, що такий строк був перерваний, і розпочався спочатку після ухвалення у даній справі постанови Верховним судом 29.01.2020 року.

За змістом положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У справі, що розглядається, судом встановлено, що мало місце порушення права позивача, про яке останній дізнався із постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області про закриття кримінального провадження №12013270050000186 від 26.02.2014 року.

27.06.2014 року звернувся до суду із заявою про скасування рішень суб`єкта владних повноважень, які прийняті у 2011 році та визнання недійсним господарського договору, який укладений у 2011 році, вказані вимоги багато років розглядались саме адміністративним судом.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Така позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №908/828/17, від 11.09.2018 року у справі №904/191/18, від 11.12.2018 року у справі №917/100/17, від 11.12.2019 у справі №924/1236/17, від 21.01.2020 року у справі №910/2538/19, де суд дійшов висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Проте, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2020 року справі №922/1467/19 зробив відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №908/828/17, від 11.09.2018 року у справі №904/191/18, від 11.12.2018 року у справі №917/100/17, від 11.12.2019 року у справі №924/1236/17, від 21.01.2020 року у справі №910/2538/19 про те, що в разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що в такому випадку строк позовної давності є таким, що сплив, однак, позаяк за змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу, а Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, наголосив у постанові Верховний Суд, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження у даній справі 27.06.2014 року Заставнівським районним судом Чернівецької області, тривалий час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанціях, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, а також те, що апеляційна інстанція винесла рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, яке в подальшому було скасоване Верховним судом та констатовано, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, та самостійно Верховним судом, за клопотанням позивача справу передано на розгляд до господарського суду Чернівецької області, отже строк позивачем пропущено з поважних причин.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд приходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачами позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено за допомогою належних та допустимих доказів наявність підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень та визнання недійсним господарського договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання незаконими рішень Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17.05.2011 року та №149/7/-2011 від 06.09.2011 року та визнання недійсним договору оренди комплексу нежитлових будівель котельні м.Заставна з обладнанням, укладеного між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року, слід задовольнити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам та виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" на 2014-2015 роки. Тобто, на відповідача 1 - Заставнівську міську раду покладається судовий збір за дві позовні вимоги про скасування рішення міської ради та частина судового збору про визнання недійсним господарського договору. На відповідача 2 - ПП "НадПред Теплосервіс" покладається частина судового збору, щодо визнання недійсного договору.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 45, 73, 74, 76 - 77, 86, 129, 194, 219, 222, 232 - 233, 236, 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Михайлюка Ігора Васильовича ( АДРЕСА_1 ) до відповідачів: Заставнівської міської ради (59400, Чернівецька область, м.Заставна, вул.Гагаріна, 9) та Приватного підприємства "НадПред Теплосервіс" (59400, Чернівецька область, м.Заставна, вул.Стуса, 3) про скасування рішень суб`єкта владних повноважень та визнання недійсним господарського договору задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення Заставнівської міської ради №121/5-2011 від 17 травня 2011 року "Про клопотання підприємства "НадПред Теплосервіс" про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м.Заставна.

3.Визнати незаконним та скасувати рішення Заставнівської міської ради №149/7/-2011 від 06 вересня 2011 року "Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням".

4.Визнати недійсним договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні м. Заставна з обладнанням, укладений між Заставнівською міською радою та ПП "НадПред Теплосервіс" 12.09.2011 року, який припиняється на майбутнє (з дня набрання рішенням суду законної сили).

5.Стягнути з Заставнівської міської ради (59400, Чернівецька область, м.Заставна, вул.Гагаріна, 9, код 04062140) на користь Фізичної особи-підприємця Михайлюка Ігора Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в сумі 3045 грн.

6.Стягнути з Приватного підприємства "НадПред Теплосервіс" (59400, Чернівецька область, м.Заставна, вул.Стуса, 3, код 36752302) на користь Фізичної особи-підприємця Михайлюка Ігора Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в сумі 609,00 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020 року

Суддя Гушилик С.М.