Рішення

від 11.12.2020 по справі 926/929/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. ЧернівціСправа № 926/929/20

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/929/20

за позовом керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України

до відповідача 1. Мамалигівської сільської ради

відповідача 2. Комунального підприємства "МК Мамалигівської сільської ради"

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача - Голубова М.Г., Костенко С.О. - представники.

від відповідача 1. - Ботич М.П. - представник.

від відповідача 2. - Ботич М.П. - представник.

прокурор - Балицька Р.С.

Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України звернувся з позовом до Мамалигівської сільської ради та Комунального підприємства "МК Мамалигівської сільської ради" про визнання недійсним Договору підряду на капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району від 23.10.2019 р., укладеного між Мамалигівською сільською радою (замовник) та Комунальним підприємством "МК Мамалигівської сільської ради" (підрядник) та повернення грошових коштів в сумі 288840,00 грн. замовнику, повернення тротуарної плитки (бруківки) вартістю 288840,00 грн. підряднику.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що договір, укладений між відповідачами на загальну суму 299 999 грн. підлягає визнанню недійсним, оскільки його прийнято та укладено з порушенням принципів здійснення закупівель, визначених у ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", невірно визначено предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015.

Згідно акту № 15-33/2 від 02.03.2020 р. позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Мамалигівської сільської ради за період з 01.10.2019 р. по 31.12.2019 р., включення плитки тротуарної в прямі витрати до кошторисної документації, договірної ціни та акту ф.№КБ-2в без відповідних робіт по її влаштуванню суперечить вимогам п.4.1 та п. 5.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293.

Крім того, відповідно до проектно-кошторисної документації фактично передбачено придбання плитки тротуарної в кількості 1048,8 кв.м. на суму 288 840,00 грн., а не виконання робіт з капітального ремонту зазначеної вулиці, як це зазначено у протоколі засідання тендерного комітету від 22.10.2019 р. № 48, де невірно визначено предмет закупівлі, а саме - закупівля робіт з капітального ремонту, а не закупівля товару - плитки тротуарної, чим недотримано вимог п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 922 та п. 1 Розділу ІІ та Розділу ІІІ Порядку № 454.

Таким чином Замовником свідомо безпідставно здійснено підміну предмету закупівлі та обрано невірний вид процедури закупівлі з метою уникнення проведення відкритих торгів, що є порушенням вимог ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі та створює умови для обмеження конкуренції.

Зазначене є порушенням принципів здійснення закупівель, визначених абз. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі , а саме: відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, максимальна економія та ефективність закупівлі.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави прокурор зазначає, що Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Чернівецької області. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, керівник Сторожинецької місцевої прокуратури звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України до суду з метою захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважені органи не здійснюють належним чином свої повноваження. При цьому, порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що дії органу місцевого самоврядування під час проведення вищезазначеної закупівлі призвели до порушення вимог чинного законодавства, принципів максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників.

Ухвалою суду від 30.04.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.05.2020 р.

20.05.2020 р. від відповідачів 1. та 2. надійшли відзиви на позов, в яких позовні вимоги не визнають, оскільки, прокуратурою та позивачем не подано жодного доказу який би підтвердив недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених відповідними частинами ст. 203 ЦК. Також відповідач посилається на те що, до суду подано позов, який стосується не того предмету договору, не тієї ціни договору. Позивачем визнано факт проведення та виконання будівельних робіт по вулиці Молдавська в селі Кошуляни, не взято до уваги нормативні документи (будівельні норми, стандарти), якими керувалися у своїй діяльності відповідачі 1 та 2, та матеріалами позову не підтверджується факт недійсності договору.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.05.2020 р. підготовче засідання відкладено на 10.06.2020 р. в зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

10.06.2020 р. подано відповідь на відзив в якій прокурор вказує на те, що проектно-кошторисною документацією передбачалась закупівля лише тротуарної плитки на суму 288 840,00 грн., що складає 95% суми всієї закупівлі, а тому Мамалигівською сільською радою в порушення принципів здійснення закупівель, визначених у ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі , невірно визначено предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015.

Крім того, відповідно до проектно-кошторисної документації фактично передбачено придбання плитки тротуарної в кількості 1048,8 кв. м. на суму 288840,0 грн., а не виконання робіт з капітального ремонту зазначеної вулиці. Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету від 22.10.2019 р. № 48 тендерним комітетом сільської ради невірно визначено предмет закупівлі, а саме - закупівля робіт з капітального ремонту, а не закупівля товару - плитки тротуарної, чим недотримано вимог п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 922 та п. 1 розділу ІІ та розділу ІІІ Порядку № 454. Замовником відомо безпідставно здійснено підміну предмету закупівлі та обрано невірний вид процедури закупівлі з метою уникнення проведення відкритих торгів, що є порушенням вимог ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі та створює умови для обмеження конкуренції.

А тому, прокурор просить задовільнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 10.06.2020 р. оголошено перерву до 30.06.2020 р.

24.06.2020 р. від відповідачів надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, що подала Сторожинецька місцева прокуратура за вихідними № 98-3828вих-20 та № 98-3837вих-20 від 09.06.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2020 р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, засідання відкладено на 16.07.2020 р.

16.07.2020 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. зупинено провадження у справі № 926/929/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови в означеній справі.

Ухвалою суду від 17.08.2020 р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 03.09.2020 р.

Ухвалами суду від 03.09.2020 р. та 15.10.2020 р. відкладено підготовче засідання 28.10.2020 р.

08.10.2020 р. прокурор звернувся з заявою в якій доповнює позов додатковими правовими підставами. Зокрема, вказує на те, що оспорюваний договір підряду на капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району від 23 жовтня 2019 р., укладено з метою приховання договору купівлі-продажу товару. А тому Мамалигівською сільською радою, з метою уникнення конкурентної процедури закупівлі у формі відкритих торгів укладено удаваний договір підряду з метою приховання договору купівлі-продажу товару на суму, що перевищує 200 тис. грн., а отже порушує вимоги чинного законодавства про публічні закупівлі.

Ухвалою суду від 28.10.2020 р. закрито підготовче провадження призначено справу до розгляду по суті на 24.11.2020 р.

В судовому засіданні 24.11.2020 р. та 02.12.2020 р. оголошено перерву до 11.12.2020 р.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 р. Мамалигівською сільською радою на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення за № UА-2019-10-23-000916-с та відомості про укладений цього ж числа з КП МК Мамалигівської сільської ради договір підряду на капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району за кодом ДК 021:2015: 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь.

Відповідно до умов Договору Замовник доручає, а Підрядник забезпечує в межах Договірної ціни на свій ризик власними та залученими силами в термін і за цінами, обумовленими в цьому договорі, виконання капітального ремонту вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району в обсягах робіт передбачених проектно-кошторисною документацією та договірною ціною з додержанням будівельних норм та правил.

П. 2.10 Договору передбачено, що термін виконання робіт з капітального ремонту вулиці Молдавська в с. Кошуляни Новоселицького району складає 3 місяці з дати початку робіт до дати повного виконання робіт.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість підрядних робіт за вказаним договором складає 299 999 грн. Вартість робіт визначається у Договірній ціні, складеній Підрядником згідно з Правилами визначення вартості будівництва.

Пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що замовник проводить щомісячні проміжні платежі за фактично виконані роботи, на підставі підписаної уповноваженими представника сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, складеної згідно акту приймання виконаних підрядних робіт на протязі 10 робочих днів з дати отримання довідки на оплату відповідно до етапів фінансування.

Під час проведення розрахунків за виконані роботи, Замовник утримує 5% коштів для забезпечення виконання договірних зобов`язань Підрядника пункт 3.2. Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору Приймання-здача виконаних робіт проводиться на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, підписаного уповноваженими представниками сторін з усіма необхідними підтверджуючими документами (акти на приховані роботи, акти випробування бетону, сертифікати на матеріали, виконавчі схеми, креслення та інші) згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, договору та ДБН.

Пунктом 4.2 визначено що, акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника щомісячно у термін не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника на протязі 5 днів перевіряє відповідність даних, зазначених у акті, фактичним обсягам та вартості виконаних робіт згідно з проектом та кошторисом, а також їх вартістю в поточних цінах.

З кошторисної документації на капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району, яка складається з дефектного акту, локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1, зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, вбачається, що Підрядник зобов`язаний здійснити виправлення профілю гравійної основи дороги без додавання нового матеріалу (2152 кв. м.) та закупівлю тротуарної плитки (1049,5 кв.м.).

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору підряду від 23 жовтня 2019 року між Замовником і Підрядником підписано акт №1 приймання-виконання будівельних робіт за жовтень (форми № КБ-2в), відповідно до якого, цього ж числа виконавцем робіт здійснено вирівнювання профілю гравійної основи дороги без додавання нового матеріалу (площею 2152 кв.м.) на суму 8645 грн. та закуплено тротуарну плитку (1048,8 кв.м.) на суму 288 840 грн. Загальна сума витрат на здійснення ремонту дороги склала 299 999 грн., з яких примі витрати становлять 297 485 грн., загальновиробничі витрати - 1980 грн., прибуток - 452 грн., адміністративні витрати - 82 грн.

На підставі вищевказаного акту 25 жовтня 2019 року Мамалигівською сільською радою перераховано на рахунок Підрядника згідно платіжних доручень № 3, 4, 5 кошти на загальну суму 299 999 грн., які отримані підрядником 07.11.22019 р.

Вказаний Договір підряду № б/н від 23.10.2020 р. підлягає визнанню недійсним з огляду на таке.

Стороною вищеназваного Договору є орган місцевого самоврядування - Мамалигівська сільська рада, яка є розпорядником бюджетних коштів, закупівля робіт здійснювалась за кошти державного бюджету (субвенції на соціально-економічний розвиток) та повинна здійснюватися відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель.

Правовідносини в сфері державних закупівель, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг регулюються Законом України Про публічні закупівлі , метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно п.п. 9,18 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про публічні закупівлі під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини (вартість послуг - 200 тис. грн., робіт - 1,5 млн. гривень), замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та мають використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі , закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п. 1 розділу II та розділу III Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник , затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги, а предмет закупівлі робіт - згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього ж Закону за об`єктами будівництва та з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293, а також галузевих будівельних норм ГБН Г.1-218-182:2011 Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт , затверджених наказом Державної служби автомобільних доріг України від 23 серпня 2011 року № 301, із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників другої - п`ятої цифр Єдиного закупівельного словника.

Згідно ч.5 ст. 259 Господарського кодексу України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Національний класифікатор України Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Відповідно до п. 1.1 - 1.2, 4.7 ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , цей стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування, а також носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Розрахунок прямих витрат у будівництві здійснюється на підставі ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 серпня 2013 року № 405 (далі - Настанова).

Пунктами 4.1, 4.4.1 Настанови передбачено, що прямі витрати у будівництві враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин та механізмів, вартість матеріалів, виробів, конструкцій.

В свою чергу, кошторисна вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій у прямих витратах визначається на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, передбачених проектною документацією, та відповідних поточних цін.

Перелік видів робіт з капітального ремонту автомобільних доріг (в т.ч. вулиць) передбачений пунктами 5.2.1 - 5.2.7 ГБН Г.1-218-182:2011 Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт , серед яких, у п. 5.2.2 передбачені роботи з ремонту дорожнього одягу та покриття.

Водночас, при плануванні та здійсненні закупівлі Замовником у кошторисній документації не передбачено жодних робіт з ремонту дорожнього одягу (покриття), які б передбачали використання матеріалу - тротуарної плитки (бруківки) під час їх виконання, а зарахування витрат на вказані матеріали в актах виконаних робіт (КБ-2в), довідці про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) та підсумковій відомості використаних ресурсів здійснено в порушення вимог ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва .

Таким чином, враховуючи що проектно-кошторисною документацією передбачалася закупівля лише тротуарної плитки на суму 288,84 тис. грн. (що складає 95% суми всієї закупівлі), Мамалигівською сільською радою в порушення принципів здійснення закупівель, визначених у ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі , зокрема, невірно визначено предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015.

З акту позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Мамалигівської сільської ради № 15-33/2 від 02.03.2020 р. за період з 01.10.2019 р. по 31.12.2019 року, вбачається що включення плитки тротуарної в прямі витрати до кошторисної документації, договірної ціни та акту ф.№КБ-2в без відповідних робіт по її влаштуванню суперечить вимогам п.4.1 та п. 5.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293.

Крім того, до ревізії надано Акт приймання-передавання товарно-матеріальних цінностей від 08.11.2019 р., відповідно до якого представниками КП МК Мамалигівської сільської ради передано, а представниками Мамалигівської сільської ради прийнято товарно-матеріальні цінності, що були придбані КП МК Мамалигівської сільської ради 31.10.2019 р. в ТОВ Родничок-1 , а саме: бруківка в кількості 1048,8 кв.м. на загальну суму 288 839,52 грн., тобто отримано матеріальні цінності, а не прийнято виконані роботи по капітальному ремонту.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку сільської ради (меморіального ордеру № 6 за листопад 2019 року, оборотної відомості по обліку матеріальних цінностей, даних книги Журнал-Головна) за листопад 2019 року отримана бруківка була оприбуткована на субрахунку 1513 Будівельні матеріали , що також підтверджує придбання будівельних матеріалів, а не виконання робіт.

Таким чином, фактично по акту ф. КБ-2в від 23.10.2019 р. № 1 та Акту приймання-передавання товарно-матеріальних цінностей від 08.11.2019 р. Мамалигівською сільською радою проведено придбання плитки тротуарної в кількості 1048,8 кв.м. на суму 288 840,00 грн.

Згідно п. 32) ч. 1 ст. 1 Закону України від 25.12.2015 р. № 922-УІІІ Про публічні закупівлі товари - продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Відповідно до п. 22) ч. 1 ст. 1 Закону № 922 роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об`єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи з нормування в будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, що включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.

Однак, як встановлено ревізією в затвердженому дефектному акті та проектно-кошторисній документації відповідні роботи по укладанню або улаштуванню плитки тротуарної не передбачено, чим недотримано вимоги п. 4.1 та п. 5.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293

Таким чином судом встановлено, що ні одного виду робіт у наведеному визначенні не було передбачено в кошторисній документації та фактично не було проведено, тому віднесення вказаної кошторисної документації до предмету закупівлі Роботи є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що, у даному випадку Замовником свідомо безпідставно здійснено підміну предмету закупівлі та обрано невірний вид процедури закупівлі з метою уникнення проведення відкритих торгів, що є безумовним порушенням вимог ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі та створює умови для обмеження конкуренції.

Зазначене є порушенням принципів здійснення закупівель, визначених абз. 4 ч.1 ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі , а саме: відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, максимальна економія та ефективність закупівлі.

Закупівля робіт за державні кошти у порядку здійснення державних закупівель є договором підряду, такий правочин може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 207 ГК України передбачає, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 за № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Слід зазначити що, локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 - капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району передбачено виправлення профілю основ гравійних без додаванням нового матеріалу та вартості тротуарної плитки.

Статтею 844 ЦК України передбачено, якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

За договором підряду, відповідно до ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результатів замовнику.

Згідно приписів ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Замовник, відповідно до ст. 882 ЦК України, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом підписаним обома сторонами.

У відповідності із пунктом 14 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, предметом договору підряду є роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта, обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника.

Відтак матеріали, які закуповуються в рамках виконання договору будівельного підряду повинні бути використані при проведенні робіт та становити частину об`єкта, який передається замовнику.

Як вбачається з підписаного акту №1 від 23.10.2019 р., приймання-виконання будівельних робіт за жовтень (форми №КБ-2в) виконавцем робіт було здійснено вирівнювання профілю гравійної основи дороги без додавання нового матеріалу (площею 2152 кв.м.) на суму 8645 грн. та закуплено тротуарну плитку (1048,8 кв.м.) на суму 288 840 грн.

На підставі вищевказаного акту 25 жовтня 2019 року Мамалигівською сільською радою складені платіжні доручення №3, 4, 5 на загальну суму 299 999 грн. та 07 листопада 2019 року кошти перераховано на рахунок Підрядника.

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, Мамалигівською сільською радою та КП МК Мамалигівської сільської ради укладено не договір підряду, а договір купівлі-продажу товару, оскільки товар (тротуарна плитка), яка закуплена за оспорюваним договором не являється об`єктом виконання робіт та її встановлення не передбачено договором та проектно - кошторисною документацією.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу ч. 1 ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. З ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 р. у справі № 916/933/17.

У відповідності із імперативними вимогами ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із вищевказаним, оспорюваний Договір підряду на капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району від 23 жовтня 2019 року, укладений між Мамалигівською сільською радою та КП МК Мамалигівської сільської ради з метою приховання іншого договору - Договору купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Як визначено ч. 3 вказаної статті, положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Щодо обґрунтованості підстав для звернення прокурором з позовом до суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Відтак, на думку суду, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Так, в даній справі, прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави "Про публічні закупівлі", оскільки на його думку, пропозиція Мамалигівської сільської ради яка не відповідала умовам тендерної документації, дії органу державної влади під час проведення зазначеної закупівлі призвели до порушення вимог чинного законодавства, принципів максимальної ефективності та економії, добросовісної конкуренції серед учасників та як наслідок неправомірного витрачення бюджетних коштів.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках, тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

В свою чергу, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Суд зазначає, що неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 310, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з вказаним Положенням Державна фінансова інспекція України здійснює державний фінансовий контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 868 "Про утворення Державної аудиторської служби України" Держфінінспекцію реорганізовано в Державну аудиторську службу України (Держаудитслужбу).

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 року "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2017 року затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи в Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністравтино-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Чернівецької області.

За таких обставин, суд вважає, що звертаючись з даним позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також довів суду, що даний орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір підряду на капітальний ремонт вул. Молдавської в с. Кошуляни Новоселицького району від 23 жовтня 2019 року, укладений між Мамалигівською сільською радою (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 04417659) та КП МК Мамалигівської сільської ради (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 33487515).

3. Зобов`язати КП МК Мамалигівської сільської ради (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 33487515) повернути Мамалигівській сільській раді (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 04417659) грошові кошти в сумі 288 840 грн. отримані за договором підряду від 23 жовтня 2019 року.

4. Зобов`язати Мамалигівську сільську раду (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 04417659) повернути КП МК Мамалигівської сільської ради (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 33487515) тротуарну плитку (бруківку) вартістю 288840 грн., отриману на підставі договору підряду від 23 жовтня 2019 року.

5. Стягнути з Мамалигівською сільської ради (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 04417659) на користь Прокуратури Чернівецької області, код 02910120 банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA 3782017203431100010000044946, класифікація видатків бюджету - 2800; судовий збір в сумі 5383,60 грн.

6. Стягнути з КП МК Мамалигівської сільської ради (вул. Головна, 48 с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області код 33487515) на користь Прокуратури Чернівецької області, код 02910120 банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA 3782017203431100010000044946, класифікація видатків бюджету - 2800; судовий збір в сумі 5383,60 грн.

7. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 21 грудня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Миронюк