Рішення

від 18.12.2020 по справі 540/1799/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1799/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" (далі-позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, ГУ ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.01.2020р. №0000200522.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен за січень 2019 року, ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс за березень 2019 року, ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм за квітень 2019 року, ТОВ Сайліт за травень 2019 року та подальшого використання придбаних робіт, послуг, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки був складений акт від 29.11.2019 №47/21-22-05- 07/32391911, в якому зафіксовані порушення, що полягає у завищені податкового кредиту, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Позивач не погоджується з порушеннями викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідачем подано до суду відзив на позову заяву, зі змісту якого вбачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що на підставі наданих платником до перевірки первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників, фактичної можливості надання послуг встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт . Так, для виконання задокументованих послуг по поточному обслуговуванню під`їзних колій на об`єктах, вищезазначеним контрагентам-постачальникам необхідна достатня кількість працівників. При цьому, ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт в порушення п.п 16.1.3 16.1 ст.16 ПК України не надано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), що свідчить про відсутність у підприємств трудових ресурсів, у тому числі відсутність залучення працівників на підставі цивільно-правових угод.

Також, згідно баз даних ЄРПН, податкових декларацій з податку на додану вартість та наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт встановлено, що контрагенти - постачальники позивача не залучали сторонні організації до виконання робіт з поточного обслуговування під`їзних колій, не придбавали матеріали та не отримували в оренду/суборенду машини та механізми для їх виконання.

Крім того, контрагенти-постачальники не мають в користуванні власних або орендованих складських приміщень для зберігання будівельних матеріалів, машин, механізмів та електроносіїв для машин, які використувались при виконанні робіт для ТОВ СК-Пром .

До перевірки не надано договори з постачальниками будівельних матеріалів та товарно - транспортні накладні (ТТН) або інші документи, які педверджуюсь їх перевезення. Проведеним аналізом даних ЄРПН та податкових декларацій з ПДВ встановлено, що ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт не документували придбання послуг перевезення вантажів від контрагентів-постачальників та не платників ПДВ. Згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України транспортні засоби у власності підприємств відсутні.

З огляду на викладені обставини податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Суд враховує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, усі процесуальні строки в адміністративних справах продовжувались на час дії карантину, який на даний час діє і досі. Після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, строки для вчинення процесуальних дій закінчувались через 20 днів після набрання чинності цим Законом - 06.08.2020, і суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), має поновлювати процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Станом на дату розгляду справи від відповідача не надходило заяви про продовження такого строку, як не надано відзиву та витребованих судом доказів в повному обсязі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" (код ЄДРПОУ 32391911) зареєстроване 10.04.2003р. Херсонською міською радою, перебуває на обліку в контролюючих органах з 15.04.2003р. Видами діяльності позивача є: 42.12 Будівництво залізниць і метрополітену (основний); 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.31 Штукатурні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів.

Судом встановлено, що у період з 18.11.2019р. по 22.11.2019р. службовими особами Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-перевіряючі), на підставі наказу від 05.11.2019 №331 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен за січень 2019 року, ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс за березень 2019 року, ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм за квітень 2019 року, ТОВ Сайліт за травень 2019 року та подальшого використання придбаних робіт, послуг, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складений акт від 29.11.2019 №47/21-22-05- 07/32391911, в якому зафіксовані порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, що полягає у тому, що в результаті господарської діяльності ТОВ СК-Пром за січень, березень-травень 2019 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 56547,30 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період січень, березень-травень 2019 року на загальну суму ПДВ 56547,30 грн., у т.ч: у січні 2019 року на суму ПДВ 16425,90 грн.; у березні 2019 року на суму ПДВ 7008,16 грн.; у квітні 2019 року на суму ПДВ 16687,34 грн.; у травні 2019 року на суму ПДВ 16425,90 гривень.

Не погодившись з висновками акту перевірки Товариством подані заперечення на акт.

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі (надана відповідь на заперечення до акту перевірки ТОВ «СК-Пром» від 27.01.2020 року №832/10/21-22-05-07-15, якою висновки акту перевірки залишені без змін, заперечення - без задоволення.

Вказані висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020р. №0000200522, відповідно до якого Товариству збільшені податкові зобов`язання з ПДВ на 56547,30 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14136,83 грн., яке також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Скарга позивача на податкове повідомлення рішення від 27 січня 2020 року №0000200522 залишена без задоволення рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2020р. №1558316199-00-08-05-01-06.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020р. №0000200522, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 розділу V Кодексу).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можна дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 16.04.2020р. у справі №813/2761/15.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме завищення податкового кредиту, ґрунтуються на безтоварності господарських операцій між позивачем - ТОВ СК-Пром та контрагентами-постачальниками ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт . При цьому нереальність господарських операцій між вказаними товариствами обґрунтовується податковим органом відсутністю у контрагентів-постачальників позивача необхідної кількості трудових ресурсів, транспортних засобів та нерухомого майна.

Тож вирішуючи питання правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд досліджує факт реальності господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання у перевіряємий період.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ (Замовник) та ТОВ «Гранд Майн» (Підрядник) укладено договір підряду №28/12Г від 28.12.2018, відповідно до умов якого сторони домовились про те, що Замовник поручає, а ТОВ «Гранд Майн» (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Договору Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: Договір підряду від 28.12.2018 року №28/12Г, договірні ціни до договору від 28.12.2018 року №28/12Г, локальні кошториси на будівельні роботи №5-1-1, підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунки-фактури від 31.01.2019 року №СФ-0000007 на суму 8 753 грн., №СФ-0000006 на суму 15 336 грн., №СФ-0000004 на суму 15 139 грн., №СФ-0000005 на суму 4 173 грн., довідки про вартість виконаних робіт від 29.01.2019 року, від 31.01.2019 року, акти виконаних робіт №2 від 29.01.2019 року, №1 від 31.01.2019 року, №3 від 31.01.2019 року, податкові накладні №8 від 31.01.2019 року на суму 8 753 грн. №11 від 31.01.2019 року на суму 4173 грн., платіжні доручення №609 від 14.02.2019 року на суму 43 401 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Гранд-Майн» за 01.01.2019 по 28.02.2019 року.

Нереальність вказаних господарських операцій обгрунтовується податковим органом тим, що акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3 ) не відповідають вимогам первинного документу, так як у них відсутні посади осіб, які підписали дані документи, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у документальному оформленні операцій. Крім того, ТОВ Гранд Майн в порушення п.п 16.1.3 .16.1 ст. 16 ПК України не надано до контролюючого органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), що свідчить про відсутність трудових ресурсів. Також, проведеним аналізом даних ЄРПН та наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт встановлено, що ТОВ Гранд Майн не залучало сторонні організації до виконання робіт з поточного обслуговування залізничних колій. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ Гранд Майн у цей період документувало надання різноманітних послуг підприємствам, які знаходяться в різних регіонах України. Також відповідач звертає увагу, що керівником даного підприємства з 13.12.2017 року є ОСОБА_1 - особа, яка є керівником трьох підприємств, до складу яких входить ТОВ Солтен .

З огляду на викладені обставини ГУ ДПС дійшло до висновку про не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Гранд Майн та ТОВ СК-Пром .

Також судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Солтен на підставі договору підряду №31/12С від 31.12.2018 року, відповідно до якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Солтен (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій обєктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: Договір підряду від 31.12.2018 року №31/12С, договірні ціни до договору від 31.12.2018 року №31/12С, локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунки-фактури від 31.01.2019 року №СФ-00000019 на суму 4681 грн., від 31.01.2019 року №СФ-00000015 на суму 2 806 грн., від 30.01.2019 року №СФ-00000018 на суму 5 740 грн., від 28.02.2019 року №СФ-0000016 на суму 19 052 грн. 40 коп., від 31.01.2019 року №СФ-00000017 на суму 21 875 грн., довідки про вартість виконаних робіт від 31.01.2019 року, від 30.01.2019 року, акти виконаних робіт №2 від 30.01.2019 року, №3 від 31.01.2019 року, №1 від 31.01.2019 року, №4 від 31.01.2019 року, №5 від 31.01.2019 року податкові накладні №12 від 30.01.2019 року на суму 5 740 грн., №11 від 31.01.2019 року на суму 19 052 грн. 40 коп.; №10 від 31.01.2019 року на суму 21 875 грн., 13 від 31.01.2019 року на суму 2 805 грн. 60 коп., №14 від 31.01.2019 року на суму 5 681 грн., платіжним дорученням №608 від 14.02.2019 року на суму 55 154 грн. 40 коп., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Солтен» за 01.01.2019 по 28.02.2019 року.

Нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Солтен обгрунтовується податковим органом аналогічними обставинами, що і з попереднім контрагентом-постачальником - ТОВ Гранд Майн .

Щодо відносин між позивачем та ТОВ Бендс у перевіряємий період, судом встановлено, що згідно договору 28/02Б від 28.02.2019 року ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Бендс (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій обєктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

Реальність господарських операцій підтверджена документами, наданими до суду, а саме: Договором підряду від 28.02.2019 року №28/02Б, договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02Б, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000008 на суму 15 336 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, акт виконаних робіт №1 від 29.03.2019 року, податковою накладною №6 від 29.03.2019 року на суму 15 336 грн.; договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02Б, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000007 на суму 21 875 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, актом виконаних робіт №2 від 29.03.2019 року, податковою накладною №7 від 29.03.2019 року на суму 21 875 грн.; платіжними дорученнями №633 від 09.04.2019 року на суму 10 000 грн., №645 від 25.04.2019 року на суму 27 211 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Бендс» за 01.03.2019 по 30.04.2019 року.

Також судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ Ломонд був укладений договір №01/04Л від 01.04.2019 року, за умовами якого сторони домовилсиь про те, що ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Ломонд (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника, за умовами аналогічними попередньо дослідженими судом договорами підряду.

Господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Ломонд підтверджуються дослідженими судом документами, а саме: Договором підряду від 01.04.2019 року №01/04Л, договірною ціною до договору від 01.04.2019 року №01/04Л, локальним кошторисом на будівельні роботи №5-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунком-фактурою від 26.04.2019 року №СФ-0000011 на суму 15 139 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, актом виконаних робіт №1 від 26.04.2019 року, податковою накладною №11 від 26.04.2019 року на суму 15 139 грн. 00 коп.; платіжним дорученням №668 від 21.06.2019 року на суму 15 139 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Ломонд» за 01.04.2019 по 30.06.2019 року.

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з контрагентом ТОВ Глентайм на підставі договору підряду №01/04Г від 01.04.2019 року, відповідно до якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Глентайм (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено: Договір підряду від 01.04.2019 року №01/04Г, договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 26.04.2019 року №СФ-0000023 на суму 2 806 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №1 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №6 від 26.04.2019 року на суму 2 806 грн.; договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000025 на суму 21 875 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №5 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №7 від 26.04.2019 року на суму 21 875 грн.; договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000021 на суму 15 336 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №2 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №10 від 26.04.2019 року на суму 15 336 грн.; договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000024 на суму 5 740 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №4 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №8 від 26.04.2019 року на суму 5 740 грн., договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №5-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000022 на суму 8 753 грн, довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №3 від 26.04.2019 ро

Також у перевіряємий період між позивачем та ТОВ Сайліт був укладений договір підряду №29/04С від 29.04.2019 року, відповідно до якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручав, а ТОВ Сайліт (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Умови цього договору аналогічні умовам договорів, укладених з попереднім контрагентами.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено: Договором підряду від 29.04.2019 року №29/04С, договірна ціна до договору від 29.04.2019 року №29/04С, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунки-фактури від 31.05.2019 року №СФ-0000057 на суму 15 336 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000055 на суму 5 740 грн, від 31.05.2019 року №СФ-0000056 на суму 21 875 грн, від 31.05.2019 року №СФ-0000058 на суму 19 052 грн 40 коп., від 31.05.2019 року №СФ-0000062 на суму 2 806 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000061 на суму 4 173 грн, від 31.05.2019 року №СФ-0000063 на суму 8 753 грн, від 31.05.2019 року №СФ-0000060 на суму 15 139 грн, довідки про вартість виконаних робіт від 31.05.2019 року, акти виконаних робіт №3 від 31.05.2019 року, №2 від 31.05.2019 року, №7 від 31.05.2019 року, №9 від 31.05.2019 року, №8 від 31.05.2019 року,№6 від 31.05.2019 року, №5 від 31.05.2019 року,№1 від 31.05.2019 року,№4 від 31.05.2019, податкові накладні №440 від 31.05.2019 року на суму 15 336 грн; №446 від 31.05.2019 року на суму 5 740 грн; №444 від 31.05.2019 року на суму 19 052 грн 40 коп., №439 від 31.05.2019 року на суму 5 681 грн; №438 від 31.05.2019 року на суму 2 806 грн; №445 від 31.05.2019 року на суму 8 753 грн; №441 від 31.05.2019 року на суму 15 139 грн; платіжними дорученнями №661 від 19.06.2019 року на суму 14 000 грн., №667 від 21.06.2019 року на суму 84 555 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Сайліт» за 01.05.2019 по 30.06.2019 року.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Сіквєст був укладений договір підряду №28/02С від 28.02.2019 року, згіднопідпункту 1.3 пункту 1, якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Сіквєст (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Умови даного договору аналогічні умовам попередніх договорів, досліджених судом.

Виконання договору підряду №28/02С від 28.02.2019 року підтверджується документами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме: Договором підряду від 28.02.2019 року №28/02С, договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02С, локальним кошторисом на будівельні роботи №5-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000011 на суму 5 681 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, актом №2 від 29.03.2019 року виконаних робіт, податковою накладною №5 від 29.03.2019 року на суму 5 681 грн.; договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02С, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000012 на суму 5 740 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, акт №4 від 29.03.2019 року виконаних робіт, податковою накладною №4 від 29.03.2019 року на суму 5 740 грн.; договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02С, локальним кошторисом на будівельні роботи №5-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000013 на суму 8 753 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, актом №1 від 29.03.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №3 від 29.03.2019 року на суму 8 753 грн.; платіжним дорученням №646 від 25.04.2019 року на суму 20 313 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Сіквест» за 01.03.2019 по 30.04.2019 року.

Разом з тим, судом встановлено, що вищевказані господарські операції між позивачем та ТОВ Сіквєст не були включені в податковий кредит в податкову декларацію за березень 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за березень 2019р. (т.2 стор.116).

Нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт обгрунтовується податковим органом аналогічними обставинами, що і з контрагентом-постачальником - ТОВ Гранд Майн , тобто відсутність в актах виконаних робіт та довідках посад осіб, що їх підписали, відсутність у вказаних Товариств трудових ресурсів та не надання цими Товариствами розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь на користь фізичних осіб і сум утриманого з н податку (форма №1-ДФ), надання Товариствами одночасно послуг різного характеру підприємствам, які знаходяться в різних регіонах України та перебування директорів цих Товариств на посаді директорів одночасно декількох підприємств.

Суд звертає увагу на те, що усі роботи, що здійснені контрагентами позивача безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього.

Щодо доводів податкового органу про неможливість реального виконання контрагентом-постачальником умов договору у зв`язку з відсутністю у останнього нерухомого майна (офісу, складських приміщень, тощо), транспортних засобів та тружових ресурсів, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020р. у справі № 520/942/19 зазначив, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а податкове законодавство, у свою чергу, не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати господарську діяльність суб`єкта господарювання з точки зору її доцільності, раціональності чи ефективності.

Доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Отже, роботи контрагенти-постачальники позивача могли виконувати з залученням третіх осіб. При цьому неподання до податкового органу контрагентами-постачальниками позивача звітності відомостей про взаємовідносини з сторонніми організаціями або фізичними особами, може свідчити про порушення такими контрагентами вимог податкового чи трудового законодавства, однак вказані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентами-постачальниками.

Крім того, висновки про відсутність достатніх матеріальних та трудових ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача та контрагентів контрагента позивача, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 24.06.2020р у справі №826/23538/15.

У постанові від 20.03.2020р. у справі №520/942/19 Верховний Суд зауважив, що законодавство не містить застережень щодо необхідності суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, або ж наявності чи відсутності у них основних фондів.

Окремо суд зауважує, що податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження неможливості контрагентами-постачальниками позивача надавати послуги з виконання робіт.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи ГУ ДПС про відсутність в актах виконаних робіт та в довідках посад осіб, що їх підписали, суд вважає необґрунтованими, адже вказані документи містять прізвища директорів Товариств та підписи, які аналогічні прізвищам і підписам у договорах між цими Товариствами та в інших документах, складених в ході господарських операцій. Тож перевіряючі мали можливість порівняти всі документи та ідентифікувати осіб, що їх підписали.

Будь-яких інших зауважень щодо первинної бухгалтерської документації відповідачем не наведено.

Отже, відсутність у базах даних інформації про транспортні засоби, виробничо-складські чи офісні приміщення не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах, що не було встановлено податковим органом шляхом проведення перевірок контрагента позивача.

Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності матеріальних ресурсів. Контрагентами позивача можуть бути надані послуги одночасно в різних регіонах України із залученням третіх осіб без офіційного оформлення таких відносин, що є порушенням чинного законодавства. Посилання відповідача на відсутність в базах даних інформації щодо трудових чи інших ресурсів не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка контрагентів позивача, оскільки, відсутність таких даних може свідчити про порушення останніми вимог податкового законодавства. Також відповідачем не досліджено питання наявності у контрагентів позивача договорів аутсорсінгу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №826/23538/15.

Податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем послуг.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.04.2020р. у справі №805/5017/15-а.

Відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентами-постачальниками у перевіряємий період є реальними, факт їх вчинення в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу, перевіряючи факти виконання робіт позивачу контрагентами-постачальниками встановила їх реальність, однак у зв`язку із наявністю суб`єктивних сумнівів щодо господарської діяльності контрагентів позивача, відобразили в акті необґрунтовані доводи щодо наявності порушень в діяльності саме позивача. Разом з тим, податковим органом не наведено в акті та не надано до суду жодного доказу на підтвердження обґрунтованості суб`єктивних думок перевіряючих щодо наявності порушень у відображені позивачем доходів за результатами господарських операцій із контрагентами, які викладені в акті.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, за недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу виконання робіт висновки податкового органу є безпідставними.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятих них актів індивідуальної дії.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2020р. №0000200522, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" (код ЄДРПОУ 32391911, м. Херсон, вул. Воронцовська, буд.11, кв.8) збільшені податкові зобов`язання з ПДВ на 56547,30 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14136,83 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м.херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" (код ЄДРПОУ 32391911, м. Херсон, вул. Воронцовська, буд.11, кв.8) сплачений судовий збір у сумі 2012 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030300