Постанова

від 06.04.2021 по справі 540/1799/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1799/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СК-Пром до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

08 липня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю СК-Пром звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 27.01.2020р. №0000200522.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем проведена проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен за січень 2019 року, ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс за березень 2019 року, ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм за квітень 2019 року, ТОВ Сайліт за травень 2019 року та подальшого використання придбаних робіт, послуг, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки був складений акт від 29.11.2019 року №47/21-22-05- 07/32391911, в якому зафіксовані порушення, що полягає у завищені податкового кредиту, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Позивач не погоджується з порушеннями викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначав, що на підставі наданих платником до перевірки первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників, фактичної можливості надання послуг встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт . Так, для виконання задокументованих послуг по поточному обслуговуванню під`їзних колій на об`єктах, вищезазначеним контрагентам-постачальникам необхідна достатня кількість працівників. При цьому, ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт в порушення п.п.16.1.3 16.1 ст.16 ПК України не надано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), що свідчить про відсутність у підприємств трудових ресурсів, у тому числі відсутність залучення працівників на підставі цивільно-правових угод.

Також, згідно баз даних ЄРПН, податкових декларацій з податку на додану вартість та наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт встановлено, що контрагенти постачальники позивача не залучали сторонні організації до виконання робіт з поточного обслуговування під`їзних колій, не придбавали матеріали та не отримували в оренду/суборенду машини та механізми для їх виконання.

Крім того, контрагенти-постачальники не мають в користуванні власних або орендованих складських приміщень для зберігання будівельних матеріалів, машин, механізмів та електроносіїв для машин, які використовувались при виконанні робіт для ТОВ СК-Пром .

До перевірки не надано договори з постачальниками будівельних матеріалів та товарно - транспортні накладні (ТТН) або інші документи, які підтверджують їх перевезення. Проведеним аналізом даних ЄРПН та податкових декларацій з ПДВ встановлено, що ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен , ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт не документували придбання послуг перевезення вантажів від контрагентів-постачальників та не платників ПДВ. Згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України транспортні засоби у власності підприємств відсутні.

З огляду на викладені обставини податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СК-Пром до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2020р. №0000200522, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю СК-Пром збільшені податкові зобов`язання з ПДВ на 56547,30 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14136,83 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь товариства з обмеженою відповідальністю СК-Пром сплачений судовий збір у сумі 2012 (дві тисячі сто дві) грн.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю СК-Пром (код ЄДРПОУ 32391911) зареєстроване 10.04.2003 року Херсонською міською радою, перебуває на обліку в контролюючих органах з 15.04.2003 року. Видами діяльності позивача є: 42.12 Будівництво залізниць і метрополітену (основний); 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.31 Штукатурні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів.

В період з 18.11.2019 року по 22.11.2019 року службовими особами Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на підставі наказу від 05.11.2019 року №331 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Гранд Майн , ТОВ Солтен за січень 2019 року, ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс за березень 2019 року, ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм за квітень 2019 року, ТОВ Сайліт за травень 2019 року та подальшого використання придбаних робіт, послуг, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складений акт від 29.11.2019 №47/21-22-05- 07/32391911, в якому зафіксовані порушення п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, що полягає у тому, що в результаті господарської діяльності ТОВ СК-Пром за січень, березень-травень 2019 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 56 547,30 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період січень, березень-травень 2019 року на загальну суму ПДВ 56 547,30 грн., у т.ч: у січні 2019 року на суму ПДВ 16 425,90 грн.; у березні 2019 року на суму ПДВ 7 008,16 грн.; у квітні 2019 року на суму ПДВ 16 687,34 грн.; у травні 2019 року на суму ПДВ 16 425,90 гривень.

Не погодившись з висновками акту перевірки Товариством подані заперечення на акт.

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі надана відповідь на заперечення до акту перевірки ТОВ СК-Пром від 27.01.2020 року №832/10/21-22-05-07-15, якою висновки акту перевірки залишені без змін, заперечення - без задоволення.

Вказані висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020 року №0000200522, відповідно до якого товариству збільшені податкові зобов`язання з ПДВ на 56 547,30 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 136,83 грн., яке також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Скарга позивача на податкове повідомлення рішення від 27 січня 2020 року №0000200522 залишена без задоволення рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2020 року №1558316199-00-08-05-01-06.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020 року №0000200522, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власнику, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Унормуванням пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. а п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п.186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

П.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За правилами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

У п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку за визначенням п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Таке рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено:

на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац перший пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України:

- при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою;

- податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту;

- податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження; […]

- помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді; […]

- у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг; […]

- податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту. […].

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, вказаних у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

Ст.1 Закону №996 встановлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними податковим накладними, а також первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Так, між позивачем та ТОВ (Замовник) та ТОВ Гранд Майн (Підрядник) укладено договір підряду №28/12Г від 28.12.2018, відповідно до умов якого сторони домовились про те, що Замовник поручає, а ТОВ Гранд Майн (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Договору Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: Договір підряду від 28.12.2018 року №28/12Г, договірні ціни до договору від 28.12.2018 року №28/12Г, локальні кошториси на будівельні роботи №5-1-1, підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунки-фактури від 31.01.2019 року №СФ-0000007 на суму 8 753 грн., №СФ-0000006 на суму 15 336 грн., №СФ-0000004 на суму 15 139 грн., №СФ-0000005 на суму 4 173 грн., довідки про вартість виконаних робіт від 29.01.2019 року, від 31.01.2019 року, акти виконаних робіт №2 від 29.01.2019 року, №1 від 31.01.2019 року, №3 від 31.01.2019 року, податкові накладні №8 від 31.01.2019 року на суму 8 753 грн. №11 від 31.01.2019 року на суму 4173 грн., платіжні доручення №609 від 14.02.2019 року на суму 43 401 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ Гранд-Майн за 01.01.2019 по 28.02.2019 року.

Нереальність вказаних господарських операцій обґрунтовується податковим органом тим, що акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3 ) не відповідають вимогам первинного документу, так як у них відсутні посади осіб, які підписали дані документи, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у документальному оформленні операцій. Крім того, ТОВ Гранд Майн в порушення п.п16.1.3.16.1 ст.16 ПК України не надано до контролюючого органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), що свідчить про відсутність трудових ресурсів. Також, проведеним аналізом даних ЄРПН та наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт встановлено, що ТОВ Гранд Майн не залучало сторонні організації до виконання робіт з поточного обслуговування залізничних колій. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ Гранд Майн у цей період документувало надання різноманітних послуг підприємствам, які знаходяться в різних регіонах України. Також відповідач звертає увагу, що керівником даного підприємства з 13.12.2017 року є ОСОБА_1 - особа, яка є керівником трьох підприємств, до складу яких входить ТОВ Солтен .

З огляду на викладені обставини ГУ ДПС дійшло до висновку про не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Гранд Майн та ТОВ СК-Пром .

Крім цього, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Солтен на підставі договору підряду №31/12С від 31.12.2018 року, відповідно до якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Солтен (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: Договір підряду від 31.12.2018 року №31/12С, договірні ціни до договору від 31.12.2018 року №31/12С, локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунки-фактури від 31.01.2019 року №СФ-00000019 на суму 4681 грн., від 31.01.2019 року №СФ-00000015 на суму 2 806 грн., від 30.01.2019 року №СФ-00000018 на суму 5 740 грн., від 28.02.2019 року №СФ-0000016 на суму 19 052 грн. 40 коп., від 31.01.2019 року №СФ-00000017 на суму 21 875 грн., довідки про вартість виконаних робіт від 31.01.2019 року, від 30.01.2019 року, акти виконаних робіт №2 від 30.01.2019 року, №3 від 31.01.2019 року, №1 від 31.01.2019 року, №4 від 31.01.2019 року, №5 від 31.01.2019 року податкові накладні №12 від 30.01.2019 року на суму 5 740 грн., №11 від 31.01.2019 року на суму 19 052 грн. 40 коп.; №10 від 31.01.2019 року на суму 21 875 грн., 13 від 31.01.2019 року на суму 2 805 грн. 60 коп., №14 від 31.01.2019 року на суму 5 681 грн., платіжним дорученням №608 від 14.02.2019 року на суму 55 154 грн. 40 коп., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ Солтен за 01.01.2019 по 28.02.2019 року.

Нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Солтен обґрунтовується податковим органом аналогічними обставинами, що і з попереднім контрагентом-постачальником - ТОВ Гранд Майн .

Щодо відносин між позивачем та ТОВ Бендс у перевіряємий період, встановлено, що згідно договору 28/02Б від 28.02.2019 року ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Бендс (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

Реальність господарських операцій підтверджена документами, наданими до суду, а саме: Договором підряду від 28.02.2019 року №28/02Б, договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02Б, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000008 на суму 15 336 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, акт виконаних робіт №1 від 29.03.2019 року, податковою накладною №6 від 29.03.2019 року на суму 15 336 грн.; договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02Б, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000007 на суму 21 875 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, актом виконаних робіт №2 від 29.03.2019 року, податковою накладною №7 від 29.03.2019 року на суму 21 875 грн.; платіжними дорученнями №633 від 09.04.2019 року на суму 10 000 грн., №645 від 25.04.2019 року на суму 27 211 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ Бендс за 01.03.2019 по 30.04.2019 року.

Також судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ Ломонд був укладений договір №01/04Л від 01.04.2019 року, за умовами якого сторони домовились про те, що ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Ломонд (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника, за умовами аналогічними попередньо дослідженими судом договорами підряду.

Господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Ломонд підтверджуються дослідженими судом документами, а саме: Договором підряду від 01.04.2019 року №01/04Л, договірною ціною до договору від 01.04.2019 року №01/04Л, локальним кошторисом на будівельні роботи №5-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунком-фактурою від 26.04.2019 року №СФ-0000011 на суму 15 139 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, актом виконаних робіт №1 від 26.04.2019 року, податковою накладною №11 від 26.04.2019 року на суму 15 139 грн. 00 коп.; платіжним дорученням №668 від 21.06.2019 року на суму 15 139 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ Ломонд за 01.04.2019 по 30.06.2019 року.

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з контрагентом ТОВ Глентайм на підставі договору підряду №01/04Г від 01.04.2019 року, відповідно до якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Глентайм (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Відповідно до пп. 1.3 п.1 Конкретний перелік робіт і їх ціна по кожному об`єкту окремо, визначено сторонами в наступних документах: Договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, які є частиною даного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено: Договір підряду від 01.04.2019 року №01/04Г, договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 26.04.2019 року №СФ-0000023 на суму 2 806 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №1 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №6 від 26.04.2019 року на суму 2 806 грн.; договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000025 на суму 21 875 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №5 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №7 від 26.04.2019 року на суму 21 875 грн.; договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000021 на суму 15 336 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №2 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №10 від 26.04.2019 року на суму 15 336 грн.; договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000024 на суму 5 740 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №4 від 26.04.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №8 від 26.04.2019 року на суму 5 740 грн., договірна ціна до договору від 01.04.2019 року №01/04Г, локальний кошторис на будівельні роботи №5-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунок-фактура від 26.04.2019 року №СФ-0000022 на суму 8 753 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 26.04.2019 року, акт №3 від 26.04.2019 року.

Також у перевіряємий період між позивачем та ТОВ Сайліт був укладений договір підряду №29/04С від 29.04.2019 року, відповідно до якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручав, а ТОВ Сайліт (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Умови цього договору аналогічні умовам договорів, укладених з попереднім контрагентами.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено: Договором підряду від 29.04.2019 року №29/04С, договірна ціна до договору від 29.04.2019 року №29/04С, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунки-фактури від 31.05.2019 року №СФ-0000057 на суму 15 336 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000055 на суму 5 740 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000056 на суму 21 875 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000058 на суму 19 052 грн. 40 коп., від 31.05.2019 року №СФ-0000062 на суму 2 806 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000061 на суму 4 173 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000063 на суму 8 753 грн., від 31.05.2019 року №СФ-0000060 на суму 15 139 грн., довідки про вартість виконаних робіт від 31.05.2019 року, акти виконаних робіт №3 від 31.05.2019 року, №2 від 31.05.2019 року, №7 від 31.05.2019 року, №9 від 31.05.2019 року, №8 від 31.05.2019 року,№6 від 31.05.2019 року, №5 від 31.05.2019 року,№1 від 31.05.2019 року, №4 від 31.05.2019, податкові накладні №440 від 31.05.2019 року на суму 15 336 грн.; №446 від 31.05.2019 року на суму 5 740 грн.; №444 від 31.05.2019 року на суму 19 052 грн. 40 коп., №439 від 31.05.2019 року на суму 5 681 грн.; №438 від 31.05.2019 року на суму 2 806 грн.; №445 від 31.05.2019 року на суму 8 753 грн.; №441 від 31.05.2019 року на суму 15 139 грн.; платіжними дорученнями №661 від 19.06.2019 року на суму 14 000 грн., №667 від 21.06.2019 року на суму 84 555 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ Сайліт за 01.05.2019 по 30.06.2019 року.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Сіквєст був укладений договір підряду №28/02С від 28.02.2019 року, згідно підпункту 1.3 пункту 1, якого ТОВ СК-ПРОМ (Замовник) поручає, а ТОВ Сіквєст (Підрядник) бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик, власними або залученими силами, роботи з поточного утримання залізничних колій об`єктів Замовника. Умови даного договору аналогічні умовам попередніх договорів, досліджених судом.

Виконання договору підряду №28/02С від 28.02.2019 року підтверджується документами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме: Договором підряду від 28.02.2019 року №28/02С, договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02С, локальним кошторисом на будівельні роботи №5-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000011 на суму 5 681 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, актом №2 від 29.03.2019 року виконаних робіт, податковою накладною №5 від 29.03.2019 року на суму 5 681 грн.; договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02С, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000012 на суму 5 740 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, акт №4 від 29.03.2019 року виконаних робіт, податковою накладною №4 від 29.03.2019 року на суму 5 740 грн.; договірною ціною до договору від 28.02.2019 року №28/02С, локальним кошторисом на будівельні роботи №5-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №5-1-1, рахунком-фактурою від 29.03.2019 року №СФ-0000013 на суму 8 753 грн., довідкою про вартість виконаних робіт від 29.03.2019 року, актом №1 від 29.03.2019 року виконаних робіт, податкова накладна №3 від 29.03.2019 року на суму 8 753 грн.; платіжним дорученням №646 від 25.04.2019 року на суму 20 313 грн., карткою рахунку №631 по контрагенту ТОВ Сіквест за 01.03.2019 року по 30.04.2019 року.

Разом з тим, вищевказані господарські операції між позивачем та ТОВ Сіквєст не були включені в податковий кредит в податкову декларацію за березень 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за березень 2019р. (т.2 стор.116).

Нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ Сіквєст , ТОВ Бендс , ТОВ Ломонд , ТОВ Глентайм , ТОВ Сайліт обґрунтовується податковим органом аналогічними обставинами, що і з контрагентом-постачальником - ТОВ Гранд Майн , тобто відсутність в актах виконаних робіт та довідках посад осіб, що їх підписали, відсутність у вказаних Товариств трудових ресурсів та не надання цими Товариствами розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь на користь фізичних осіб і сум утриманого з н податку (форма №1-ДФ), надання Товариствами одночасно послуг різного характеру підприємствам, які знаходяться в різних регіонах України та перебування директорів цих Товариств на посаді директорів одночасно декількох підприємств.

Так, колегія суддів зазначає, що статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року в провадженні № К/9901/873/18.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 826/17796/16, відповідно до яких не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними .

Верховний Суд неодноразово зазначав, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу, як етапу контрольно-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

З приводу посилання відповідача про нереальність господарських операцій між вказаними товариствами обґрунтовується податковим органом відсутністю у контрагентів-постачальників позивача необхідної кількості трудових ресурсів, транспортних засобів та нерухомого майна, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Платник податків здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а податкове законодавство, у свою чергу, не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати господарську діяльність суб`єкта господарювання з точки зору її доцільності, раціональності чи ефективності.

Доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Наведені контролюючим органом в акті перевірки розрахунки обсягів трудовитрат та інших розрахункових показників не є достатніми доказами неможливості проведення відповідних робіт/надання послуг господарюючим суб`єктом, такі розрахунки є суб`єктивними та носять виключно інформаційних характер.

Крім того, висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах, що не було встановлено податковим органом шляхом проведення перевірок контрагентів позивача.

Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності трудових або матеріальних. Посилання відповідача на відсутність в базах даних щодо відсутності трудового оформлення водіїв контрагентами позивача не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка вказаних суб`єктів господарювання, оскільки, відсутність таких даних може свідчити про порушення останніми вимог податкового чи трудового законодавства.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що висновки контролюючого органу про не підтвердження операцій за цими документами є оціночними, не спрямовані на виявлення фактичного допущення позивачем порушень у сфері оподаткування податком на додану вартість.

Щодо стосується доводів відповідача про наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт наявності кримінального провадження стосовно контрагентів позивача не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність господарських операцій, а тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового порушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Поряд з тим з огляду на приписи частини п`ятої статті 78 КАС вироків суду, які би набрали законної сили та які би свідчили про встановлені обставини щодо господарських операцій позивача та його контрагентів, відповідач до суду не надав, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, 20 березня 2019 року у справі №813/1979/15, 22 липня 2020 року у справі № 620/3925/18, 9 березня 2021 року у справі №826/7270/18.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що необхідним є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27 січня 2020 року №0000200522, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю СК-Пром збільшені податкові зобов`язання з ПДВ на 56547,30 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14136,83 грн. Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання зазначених повідомлень-рішень неправомірними та їх скасування підлягають задоволенню про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) щодо всіх питань, пов`язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (ст. 1 ЗУ Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 р.).

За унормуванням ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, за приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, судова практика ЄСПЛ є джерелом права і суди зобов`язані керуватись нею.

В свою чергу, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були почуті, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт ЗО). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

В рішенні у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.