Рішення

від 11.12.2020 по справі 825/3615/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року Чернігів Справа № 825/3615/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представника позивача Кудрявцева Г.А., представника відповідача Качанка О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Чернігів-Авто звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 № 0003292200 та № 0003282200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки зроблені відповідачем висновки щодо нереальності господарської операції з поставки природного газу від ТОВ Українська нафто-газова компанія на підставі непогодження актів приймання-передачі газу газотранспортною організацією та інформації, яка наведена в акті перевірки Основ`янської ОДПІ м. Харкова від 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ Українська нафтогазова компанія є помилковими. Вказує, що інформація, яка наведена в акті перевірки Основ`янської ОДПІ м. Харкова від 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888, не може прийматися до уваги при оцінці реальності господарських операцій підприємства, так як господарські операції з ТОВ Українська нафто-газова компанія відбувалися у І кварталі 2013 року, коли вказаний контрагент був належним чином зареєстрований в ЄДР, мав статус платника податку на додану вартість, а також чинну ліцензію АГ № 507498, видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики також зазначає, що у вказаному акті перевірки відсутня інформація про надіслання/вручення ТОВ Українська нафто-газова компанія податкових повідомлень-рішень за наслідками зазначеної вище звірки. Зазначає, що обсяги придбаного у ТОВ Українська нафто-газова компанія природного газу погоджено з газотранспортною/газорозподільною організацією - ПАТ Чернігівгаз , на підставі окремого договору, а всі первинні документи, що відображають реальність проведених господарських операцій між ПАТ Чернігів-Авто та ТОВ Українська нафто-газова компанія , складені відповідно до вимог чинного законодавства та були надані податковому органу під час перевірки.

Позивач також вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з продажем Сосницького філіалу СТО за грудень 2014 року на суму 184 226 грн. та СТО по вул. Квітнева, 1-в м. Чернігів за серпень 2014 року на суму 559 366 грн., оскільки переведення основних засобів з виробничого до невиробничого не відбувалось, а переведення об`єкту основного засобу до складу запасів не класифікуються як переведення чи використання такого об`єкту у не господарській діяльності.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що спірні господарські операції позивача з ТОВ Українська нафто-газова компанія не мають реального характеру, а є лише проведенням транзитних фінансових потоків з метою надання податкової вигоди для штучного формування показників податкового обліку. Вказує, що в ході проведення перевірки підприємства встановлено, що в порушення умов договору акти приймання-передачі підписані продавцем і покупцем, проте не погоджені з газотранспортною організацією, що забезпечує доставку природного газу до об`єктів покупця, а тому не погодження актів приймання-передачі газу газотранспортною організацією та інформація щодо нереальності господарських операцій, яка наведена в акті перевірки Основ`янської ОДПІ м. Харкова 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888, свідчить про відсутність факту реального здійснення операцій з поставки природного газу від ТОВ Українська нафто-газова компанія за січень-березень 2013. Також зазначає, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к засновника та директора ТОВ Українська нафто-газова компанія звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що висновок контролюючого органу про те, що операції позивача та ТОВ Українська нафто-газова компанія не мають реального характеру, а є лише проведенням транзитних фінансових потоків з метою надання податкової вигоди для штучного формування показників податкового обліку не відповідають обставинам справи та меті господарської діяльності позивача, придбаний у ТОВ Українська нафто-газова компанія природний газ повністю використаний у межах статутної господарській діяльності, а саме, для опалення власних приміщень та його розподіл підтверджено ПАТ Чернігівгаз . Вказує, що витрати за транспортування природнього газу в спірний період, які сплатило ПАТ Чернігів-Авто ПАТ Чернігівгаз , не визнані фіктивними та прийняті, тобто податковий орган підтверджує, що транспортування природного газу в спірний період відбувалось і в той же час вказує, що дана операція фіктивна. Крім того, зазначає, що висновок податкового органу щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з продажем Сосницького філіалу СТО за грудень 2014 року та СТО по вул. Квітнева, 1-в м. Чернігів за серпень 2014 року, є безпідставним. Зазначає, що переведення об`єкта основного засобу до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, не може підлягати під визначення Тимчасове невикористання об`єкта основного засобу у господарській діяльності , та не дає підстав переводити такий об`єкт до невиробничих основних засобів, реалізовані товариством основні засоби не були переведені до невиробничих та використовувались виключно для ведення господарської діяльності до дати продажу.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 27.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів; ухвалою суду від 03.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було замінено неналежного відповідача на належного Головне управління ДПС у Чернігівській області; ухвалою суду від 02.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було викликано в якості свідка ОСОБА_1 ; ухвалою суду від 03.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було повернуто без розгляду клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_2 ; ухвалою суду від 02.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було відмовлено в задоволенні клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_3 ; ухвалою суду від 13.08.2020 було доручено Харківському окружному адміністративному суду допитати в якості свідка ОСОБА_4 , зупинено провадження у справі до надходження ухвали Харківського окружного адміністративного суду про виконання доручення або неможливість виконання доручення Чернігівського окружного адміністративного суду; ухвалою суду від 03.11.2020 поновлено провадження у справі.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 01.09.2015 №1539/22/14235422 (т.1 а.с. 23-51).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки були встановлені наступні порушення:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 142210,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 28442,00 грн., в тому числі: за січень 2013 року - в сумі 17203,00 грн., за лютий 2013 року - 5761,00 грн., за березень 2013 року - 5478,00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на неправомірному формуванні показників податкового обліку за наслідками безтоварних господарських операцій Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто з Товариством з обмеженою відповідальністю Українська нафто-газова компанія на підставі договору від 18.09.2012 № П/12-220 про поставку природного газу. В обґрунтування безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, відповідно податку на додану вартість та витрат за такими операціями Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області посилається на дефектність деяких первинних документів, а саме: пред`явлені позивачем акти приймання-передачі газу всупереч умовам договору (пункт 3.5) не погоджені з газотранспортною або газорозподільною організацією. Крім того, відповідач наголошує на тому, що встановлені актом перевірки Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 12.08.2014 №1137/20-38-23-01-04/37764888 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ Українська нафтогазова компанія обставини також свідчать про відсутність факту реального здійснення операцій з поставки позивачу природного газу від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська нафто-газова компанія у період: січень-березень 2013 року: відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження; ненадання під час проведення контрольного заходу первинних документів щодо господарської діяльності.

- пункту 189.1 статті 189, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 743592,00 грн., в тому числі: за серпень 2014 року - 559366 грн., за грудень 2014 року - 184226,00 грн.

На думку податкового органу, позивач перед здійсненням операцій з продажу необоротних активів самостійно перевів їх до складу утримуваних для продажу, змінивши призначення з виробничого на невиробниче, а тому повинен був оподатковувати такі операції за правилами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, визначивши базу оподаткування податком на додану вартість, виходячи з балансової (залишкової) вартості.

07.09.2015 позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 9450/10/25-26-22-02-12 від 14.09.2015 відповідачем надано відповідь, згідно якої аргументи позивача не можуть бути врахованими при винесенні податкових повідомлень- рішень (т.1 а.с. 52-59).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0003292200, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 142212,00 грн. та № 0003282200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1158051,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 772034,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 386017,00 грн. (т. 1 а.с. 21, 22).

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 02.11.2015 № 3062/10/25-01-10-04-15, яким податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0003292200 та № 0003282200 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1 а.с. 60-73).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - в редакції, чинній на час вчинення господарських операцій) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - в редакції, чинній на час вчинення господарських операцій) податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Положеннями абзацу 1 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Українська нафто-газова компанія (постачальник) та ПАТ Чернігів-Авто (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № П/12-220 від 18.09.2012 (т. 1 а.с. 74-76).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. вказаного договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу для інших потреб Покупцем не є предметом цього Договору.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі природного газу (пункт 3.4 Договору).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору були надані суду: акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013, податкові накладні від 29.01.2013 № 491, від 31.01.2013 № 617, від 31.01.2013 № 801, від 22.02.2013 № 350, від 27.02.2013 № 485, від 28.02.2013 № 672, від 14.03.2013 № 183, від 31.03.2013 № 698, платіжні доручення № 6974 від 11.01.2013, № 7002 від 14.01.2013, № 8441 від 09.04.2013, № 8462 від 10.04.2013, № 7022 від 15.01.2013, № 7049 від 16.01.2013, № 7070 від 17.01.2013, № 7081 від 18.01.2013, № 7208 від 29.01.2013, № 7243 від 31.01.2013, № 7272 від 01.02.2013, № 7280 від 04.02.2013, № 7297 від 05.02.2013, № 7323 від 06.02.2013, № 7382 від 08.02.2013, № 7348 від 07.02.2013, № 7408 від 11.02.2013, № 7431 від 12.02.2013, № 7587 від 22.02.2013, № 7654 від 27.02.2013, № 7727 від 01.03.2013, № 7811 від 07.03.2013, № 7881 від 13.03.2013, № 7905 від 14.03.2013, № 8294 від 02.04.2013, № 8352 від 04.04.2013, № 8385 від 05.04.2013, № 8415 від 08.04.2013 (т. 1 а.с. 80-82, 85-99).

Також судом встановлено, що 21.12.2012 між ПАТ Чернігів-Авто (замовник) та ПАТ Чернігівгаз (газорозподільне підприємство) укладено типовий договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №Т-ПР-113-1028 (т. 1 а.с. 77-79).

Пунктом 1.1. даного Договору передбачено, що газорозподільне підприємство зобов`язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів замовника або його споживачів відповідно до Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін .

Відповідно до п. 2.6. послуги з транспортування ГРМ підтверджується підписаними сторонами актом наданих послуг з транспортування ГРМ та актом приймання-передачі про транспортованого природного газу.

Реальність надання послуги з транспортування природного газу підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2013 року № СФтр-14683, № СФтр-14727, актами надання послуг з транспортування газу № ЧН000009515, № ЧН000009554 від 28.02.2013, № ЧН000011200, № ЧН 000011163 від 31.03.2013 (т. 1 а.с. 83-84).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що працює в ПАТ Чернігів-Авто , був відповідальний за газове господарство, технічний стан котельні, здійснював фіксацію споживання природного газу за допомогою показань електронного газового лічильника.

Разом з тим, згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 судове доручення щодо допиту в якості свідка ОСОБА_4 не було виконано у зв`язку з неприбуттям свідка для допиту (т. 3 а.с. 151).

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Самі собою недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

До того ж, придбаний у контрагента позивача товар було використано позивачем у межах власної господарської діяльності.

При цьому, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16, від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14.

Податковий орган в обґрунтування правомірності винесення ним спірних рішень, посилається на акт перевірки Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 12.08.2014 №1137/20-38-23-01-04/37764888 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ Українська нафтогазова компанія , однак суд звертає увагу, що інформація, наявна у такому акті, як критерій оцінки реальності господарських операцій є безпідставною, оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 у справі № 815/4345/15.

Разом з тим, судом встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджено належно оформленими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

Також суд не приймає до уваги ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к, згідно якої засновника та директора ТОВ Українська нафто-газова компанія звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючими підставами, оскільки станом на дату прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначене судове рішення прийнято ще не було, а в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.10.2019 у справі № 813/747/14.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0003292200, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0003282200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 42663,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 28442,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14221,00 грн. прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо заниження податку на додану вартість в сумі 743592,00 грн. під час здійснення операцій з продажу необоротних активів, а саме Сосницького філіалу СТО за грудень 2014 року та СТО по вул. Квітнева, 1-в м. Чернігів за серпень 2014 року, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Так, пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України передбачає, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Підпунктом в пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

З викладеного слідує те, що операція з передачі необоротних активів у межах балансу платника податку є оподатковуваною операцією, база оподаткування з якої визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, тільки у випадку, коли здійснюється передача таких активів для невиробничого їх використання.

Відповідно до пункту 144.3 статті 144 Податкового кодексу України термін невиробничі основні засоби означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Таким чином, для цілей податкового обліку критерієм розмежування виробничих та невиробничих активів є їх зв`язок з економічною діяльністю платника, використання таких активів у діяльності, спрямованої на одержання прибутку.

Так, судом встановлено, що Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто були прийняті рішення:

- від 06.08.2014, оформлене протоколом № 06/08/2014-1, яким було вирішено у зв`язку з наявністю площі, що не задіяна у виробничій діяльності товариства, та з метою отримання прибутку надати дозвіл на продаж майнового комплексу: приміщення автомагазину, цех СТО, площадки накопичення автомобілів (м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-в) за ціною в сумі 1200000,00 грн. (т. 1 а.с. 107);

- від 01.12.2014, оформлене протоколом № 01/12/2014-1, яким було вирішено у зв`язку з наявністю площі, що не задіяна у виробничій діяльності товариства, та з метою отримання прибутку продати майновий комплекс станції технічного обслуговування Сосницький філіал ( АДРЕСА_1 ) за ціною в сумі 400000,00 грн. (т. 1 а.с. 106).

Згідно акту перевірки, вказані об`єкти нерухомого майна були переведені позивачем у бухгалтерському обліку з рахунку 10 Основні засоби на субрахунок Дт-286 Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу .

В подальшому, між Публічним акціонерним товариства Чернігів-Авто та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП АВТО ТРАНС укладено договір від 21.08.2014 щодо купівлі-продажу майнового комплексу: приміщення автомагазину, цех СТО, площадки накопичення автомобілів ( м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-в ) (т. 1 а.с. 100-102).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна складає 1 200 000 грн. разом з ПДВ.

На виконання вказаного договору була виписана видаткова накладна від 21.08.2014 за № ЛНА-000009 та податкова накладна від 21.08.2014 № 6423 (т. 1 а.с. 108, 110).

Згідно з випискою ПАТ Промінвестбанк кошти на оплату вказаних договірних зобов`язань в сумі 1200000,00 грн. надійшли на рахунок позивача 21.08.2014 (т. 1 а.с. 112).

Також Публічним акціонерним товариства Чернігів-Авто та ОСОБА_5 укладено договір від 16.12.2014 щодо купівлі-продажу комплексу Сосницького філіалу станції техобслуговування (АДРЕСА_1) (т.1 а.с. 103-105).

Відповідно до пункту 2.1 ціна договору складає 400 000 грн. разом з ПДВ.

На виконання вказаного договору була виписана видаткова накладна від 16.12.2014 за № ЛНА-000012 та податкова накладна від 16.12.2014 № 9229 (а.с. 109, 111).

Згідно з випискою ПАТ Промінвестбанк кошти на оплату вказаних договірних зобов`язань в сумі 400000,00 грн. надійшли на рахунок позивача 16.12.2014 (т. 1 а.с. 113).

Як було встановлено під час перевірки та не заперечується позивачем, Публічне акціонерне товариство Чернігів-Авто нарахувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість на ціну продажу основних засобів відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, яка є нижчою балансової (залишкової) вартості основних засобів згідно податкового обліку.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 № 617, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2003 за № 1054/8375 (далі - П(С)БО 27), необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо: економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням; вони готові до продажу у їх теперішньому стані; їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу; умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів; здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості. Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.

Необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. Необоротні активи, утримувані для продажу, у т. ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується (пункт 6 Розділу ІІ П(С)БО 27).

Переведення до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, відображають проводкою Дт 286 Кт 10 (11) - за залишковою вартістю об`єкта.

З аналізу викладеного слідує, що при реалізації основні засоби в бухгалтерському обліку обов`язково мають бути переведені до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, оскільки згідно пункту 33 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

За таких обставин суд не приймає до уваги посилання позивача, що об`єкти основних засобів майнового комплексу Сосницький філіал СТО та майнового комплексу станції техобслуговування по вул. Квітневій, 1в в м. Чернігові були переведені до складу необоротних активів тільки після оформлення договорів купівлі-продажу.

Переведення основних засобів до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, після фактичного продажу активів є порушенням вимог Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27.

Таким чином, після прийняття Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто рішень про продаж комплексу станції технічного обслуговування Сосницький філіал (АДРЕСА_1) та майнового комплексу: приміщення автомагазину, цех СТО, площадки накопичення автомобілів (м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-в), такі об`єкти набули статусу необоротних активів, утримуваних для продажу, у розумінні пункту 1 Розділу ІІ П(С)БО 27.

Крім того, як встановлено судом, операція з переведення станцій техобслуговування до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, не були пов`язані з виробничими цілями підприємства, а були спрямовані на вибуття таких засобів з балансу з частковою компенсацією вартості об`єктів шляхом їхнього продажу та одержання прибутку.

Зазначене підтверджується протоколами Наглядової ради Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто від 06.08.2014 № 06/082014 та від 01.12.2014 № 01/12/2014-1, згідно яких було вирішено з метою одержання прибутку продати майно, що не задіяне у виробничій діяльності.

Вищевикладене свідчить, що позивачем з метою продажу було переведено невиробничі активи з основних засобів до необоротних активів та групи вибуття, утримувані для продажу, у зв`язку з чим база оподаткування повинна визначатися виходячи з балансової (залишкової) вартості об`єктів.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги висновок експерта від 01.07.2020 № 2989, який відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України не має для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки експерт фактично перебрав на себе повноваження суду з надання оцінки доказам у справі та формуванню висновків щодо суті спору.

Стосовно інших посилань сторін, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0003282200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1115388,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 743592,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 371796,00 грн. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2773,12 грн.

Щодо витрат позивача на проведення економічної експертизи, то суд зазначає, що такі витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки така експертиза не призначалася судом, і в задоволенні позовних вимог, яких стосувалася проведена позивачем експертиза, відмовлено.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто (14007, м. Чернігів, пр. Миру, 231, код ЄДРПОУ 14235422) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.09.2015 № 0003292200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.09.2015 № 0003282200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 42663,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 28442,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14221,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Публічного акціонерного товариства Чернігів-Авто судовий збір в розмірі 2773,12 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.12.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна