Постанова

від 21.12.2020 по справі 520/6683/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 р. Справа № 520/6683/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.06.20 по справі № 520/6683/2020

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз", в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 175 570 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42), датою його надходження до відділення є 22.01.2020 (№ 949). Згідно зі звітом відповідача за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 40 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік становила 175 570,00 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 175 570,00 грн. (1 (кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами)* 175 570,00 грн. середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік). Оскільки, станом на день звернення до суду відповідачем добровільно не відшкодована сума заборгованості, просив суд стягнути суму адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року позовні вимоги було задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 175570 (сто сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз" (код ЄДРПОУ 37459539, адреса: просп. Гагаріна, буд. 185/1, м. Харків, 61009) зареєстрована в якості юридичної особи.

На виконання норм законодавства відповідачем надано до Харківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ), за яким середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становила 40 осіб, з них: особи, яким встановлено інвалідність - 1, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2.

Зі списку працюючих інвалідів - штатних працівників, додатку до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ, встановлено, що на підприємстві у 2019 році працювали наступні особи, які мали інвалідність: 1) ОСОБА_1 , прийнятий на роботу наказом № 52-к від 12.09.2019, 2) ОСОБА_2 , прийнятий на роботу наказом № 04-к від 29.02.2016, звільнений з посади комірника наказом №25-к від 12.06.2019, 3) ОСОБА_3 , прийнята на роботу наказом № 02-к від 31.01.2018, звільнена з посади діловода наказом №26-к від 12.06.2019.

Враховуючи звільнення 12.06.2019 двох осіб з інвалідністю, на підприємстві було вільно 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, строк подання звіту за формою (три робочі дні з дати відкриття вакансії) у позивача розпочався з 13.06.2019 та закінчився 17.06.2019.

Судом встановлено, що відповідачем до Харківського міського центру зайнятості 15.07.2019 року (Вх. № 5969) подавалася звітність за формою 3-ПН, в якій вказано, що на підприємстві є 2 вакантних місця для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за посадою слюсар з ремонту колісних транспортних засобів.

Однак, подавши таку звітність 15 липня 2019 року відповідач не дотримався свого обов`язку щодо подання протягом трьох робочих днів з дати відкриття відповідних вакансій для осіб з інвалідністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у зв`язку з тим, що відповідачем своєчасно, протягом 3 робочих днів з наступного дня після відкриття вакансій (червень 2019 року), не був поданий звіт за формою № 3-ПН, який відповідач подав тільки 15 липня 2019 року, у зв`язку з чим не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів частково не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно зі ст.43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту осіб з інвалідністю та цим Положенням. Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця особи з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.238 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст.239 ГК України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону України №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 28.05.2019 р. по справі №807/554/17.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За змістом ст.18-1 Закону України №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 15.04.2019 р. по справі №821/681/16.

При цьому, Законом України №875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

Отже, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31.07.2019 р. по справі №817/724/17.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, суб`єкт господарювання фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суб`єкт господарювання не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.09.2020 р. по справі №160/4443/19.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що протягом 2019 року на підприємстві працювали інваліди.

Відповідач не виконав свій обов`язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів лише протягом одного місяця - з 17.06.2019 року по 15.07.2019 року.

Разом із тим, з розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що до відповідача застосовано штрафні санкції у повному розмірі, проте, у даному випадку, вказаний розмір штрафних санкцій є неспівмірним з порушенням, вчиненим відповідачем, оскільки протягом 2019 року на підприємстві були вакансії, передбачені для інвалідів, а також працювали інваліди.

Таким чином, з урахуванням того, що протягом 2019 року (окрім одного місяця) підприємство виконувало свій обов`язок щодо забезпечення місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити штрафні санкції за один місяць, в якому не забезпечив вказані вище місця, а не за повний 2019 рік.

Так, розмір штрафної санкції за рік складає 175570,00 грн. Таким чином, відповідач має сплатити штраф у розмірі 14630,83 грн. (175570,00/12 місяців*1 місяць).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 по справі № 520/6683/2020 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Моторз" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 160939,17 (сто шістдесят тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 17 коп.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі №520/6683/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко