Постанова

від 18.12.2020 по справі 640/10956/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10956/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Приватне акціонерне товариство Українська автомобільна корпорація (надалі - ПП Українська автомобільна корпорація ) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності щодо не підготування висновку про перерахування надмірно сплачених сум грошових зобов`язань позивачу з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем помилково була сплачена сума з орендної плати за землю у розмірі 2277355,17 грн., тому що вже не є орендарем цієї землі, внаслідок чого відповідач зобов`язаний вжити заходи щодо повернення позивачу помилково сплачених коштів, шляхом складання висновку з цього питання, який передати до державної казначейської служби про перерахування позивачу коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не підготування висновку про перерахування надмірно сплачених сум грошових зобов`язань позивачу з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати висновок про перерахування Приватному акціонерному товариству Українська автомобільна корпорація переплати з орендної плати за землю у розмірі 2277355,17 грн. та подати його до виконання відповідній державній казначейській службі.

Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах закону.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якій вказав про правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке.

Обставини, встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.08.2008, між Запорізькою міською радою та AT Українська автомобільна корпорація укладено договір оренди земельної ділянки, розміром 0,6676 га, для розташування автозаправного комплексу, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова,13, кадастровий номер 2310100000:03:038:0051.

Договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 10.11.2008 за № 040826101685.

Майно, будівля, кафе та СТО літ. Б, площею 127,6 м2, операторська літ. В площею 35м2, зі всіма будівлями та спорудами, яке розміщено на земельній ділянці, належить позивачу на підставі Договору купівлі продажу посвідченого шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.04.2007 за реєстровим №1-911. Право власності зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2016, номер запису про право власності: 14897432, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 943925223101.

09.06.2016 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна Позивачем продано вказаний Об`єкт нерухомого майна ТОВ ПРОМНАФТОХІМ . Договір відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, зареєстровано в реєстрі за № 369.

10.06.2016, між позивачем та ТОВ ПРОМНАФТОХІМ підписано акт приймання передачі нерухомого майна.

З 10.06.2016 позивач не користується орендованою земельною ділянкою.

15.06.2016 позивач звернувся до Запорізької міської ради та повідомив про укладення ним 09.06.2016 договору купівлі продажу нерухомого майна з ТОВ ПРОМНАФТОХІМ та повідомив, що не є користувачем земельної ділянки.

14.12.2016 Запорізька міська рада листом № 01/02-32/05598 повідомила позивача про необхідність внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

10.01.2017 позивач повторно повідомив Запорізьку міську раду, що на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна, користувачем земельної ділянки став ТОВ ПРОМНАФТОХІМ , а позивач не є користувачем земельної ділянки.

Проте, позивач помилково здійснив платіж за землю в період з 10.06.2016 по вересень 2018 року.

Позивач, виявивши помилко сплачені платежі, подав уточнюючі податкові декларації з оренди земельної ділянки 22.10.2018 за № 9230242967 та 23.10.2018 № 9300748302, № 9271683104 та звернувся до відповідача із заявою про повернення суми 2470568,85 грн.

Відповідач листами повідомив позивача про неможливість повернення коштів.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначене дає змогу визначити платника земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України Про судовий збір та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України №787 від 09.09.2013 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (пункт 2 Порядку).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника, (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124.

Відповідачем не було вчинено відповідних дій для повернення надміру сплачених коштів, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №787 від 09.09.2013.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 09.06.2016 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна продав об`єкт нерухомого майна іншій юридичній особі ТОВ ПРОМНАФТОХІМ .

Вказаний Договір укладений відповідно до чинного законодавства, зареєстрований, у судовому порядку некчемним не визнаний, внаслідок чого, висновок суду про те, що позивач не є з 09.06.2016 користувачем земельною ділянкою, що занходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова,13 (кадастровий номер 2310100000:03:038:0051), є правильним.

Таким чином, надмірно сплачені кошти у розмірі 2470568,85 грн. підлягають поверненню, шляхом задоволення позову, оскільки позивач подав відповідну заяву, відповідач не заперечував проти розміру надмірно сплаченого платежу, проте доказів щодо складання відповідного висновку відповідач не надав.

Вказане апелянтом не спростовано.

Внаслідок вказаного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не заслуговують уваги, оскільки суду апелянт не надав доказів щодо спростування правильних висновків суду першої інстанції.

Також, надаючи оцінку всім іншим доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Повне судове рішення складено 18.12.2020 року.

К Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Л.В. Губська