Постанова

від 15.12.2020 по справі 683/2310/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м.Київ

справа №683/2310/19

провадження № 61-4469св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до 42 Гарнізонного будинку офіцерів

м. Старокостянтинів Хмельницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач 42 Гарнізонний будинок офіцерів м. Старокостянтинів Хмельницької області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до 42 Гарнізонного будинку офіцерів м. Старокостянтинів Хмельницької області (далі 42 Гарнізонний будинок офіцерів) з позовом, у якому просила скасувати наказ начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів від 16 липня

2019 року №66 про її звільнення з посади завідувача бібліотекою у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України; поновити на посаді завідувача бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів з 16 липня 2019 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 1989 року ОСОБА_1 працювала бібліотекарем, а згодом завідувачем бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів. Загальний стаж роботи становить понад 30 років.

3. 01 жовтня 2016 року, у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, між ОСОБА_1 та відповідачем за згодою сторін було укладено строковий трудовий договір до призначення на її посаду військовослужбовця.

4. 13 червня 2019 року роботодавець прийняв рішення звільнити її з посади та вручив відповідне повідомлення.

5. З 15 липня 2019 року позивач перебувала на листку тимчасової непрацездатності, однак 16 липня 2019 року відповідач видав оспорюваний наказ та звільнив її з посади завідувача бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

6. Позивач вважала таке звільнення незаконним, оскільки відповідно до статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, також відповідачем не дотримано визначений статтею 49-2 КЗпП України двохмісячний строк при вивільненні працівника. Крім того, наказ про її звільнення не був їй наданий для ознайомлення у день звільнення, що є порушенням статті 47 КЗпП України.

7. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду

від 12 листопада 2019 року, у складі судді Андрощука Є. М. позов задоволено.

9. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів від 16 липня 2019 року № 66 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача бібліотекою у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів з 16 липня 2019 року. Стягнуто з 42 Гарнізонного будинку офіцерів на користь ОСОБА_1 26 563,32 грн за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця допущено до негайне виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки звільнення позивача мало місце в період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України, яка поширюється на усі трудові правовідносини та не суперечить Конституції України, тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача бібліотекою у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, поновлення її на посаді завідувача бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів з 16 липня 2019 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу 42 Гарнізонного будинку офіцерів задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 23 жовтня 2019 року і додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

12. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 16 липня 2019 року на 25 липня 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при звільненні ОСОБА_1 були порушені вимоги частини третьої 40 КЗпП України, однак помилково не врахував, що наявність підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору доведена відповідачем під час розгляду справи та не спростована ОСОБА_1 і підтверджується зібраними у справи доказами.

14. Апеляційний суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, а саме звільнення її у день перебування на лікарняному, може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом, а саме висновку суду касаційної інстанції про те, що суд не може підміняти в обов`язки роботодавця та перебирати на себе його повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

17. Заявник також посилається на те, що роботодавцем не були виконані вимоги статті 47 КЗпП України, оскільки відповідний наказ про звільнення позивача не видавався та не пред`являвся для ознайомлення. Вказує на недотримання роботодавцем положень статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці.

18. Касаційна скарга містить посилання також на те, що апеляційним судом не враховано наявність правових підстав длявиплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку статті 235 КЗпП України.

Доводи інших учасників справи

19. У відзиві 42 Гарнізонний будинок офіцерів заперечив проти доводів касаційної скарги, зіcлавшись на їх необґрунтованість та безпідставність, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року звільнено

ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

21. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. 01 жовтня 2016 року 42 Гарнізонний будинок офіцерів (Роботодавець), з однієї сторони, та ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), з іншої сторони, уклали трудовий договір № 52 про призначення останньої на посаду завідувача бібліотекою на термін «до призначення на цю посаду військовослужбовця». Цей договір є строковим трудовим договором (пункт 1 договору).

23. Пунктом 13 цього трудового договору передбачено, що договір припиняється після закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

24. Наказом директора 42 Гарнізонного будинку офіцерів за №73 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , завідувача бібліотеки, переведено з 01 жовтня 2016 року за її згодою на посаду завідувача бібліотеки на період до призначення на цю посаду військовослужбовця.

25. 13 червня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена про те, що відповідно до вимог Директиви Генштабу ЗСУ «Про організацію комплектування Збройних Сил України особовим складом у 2019 році»

від 08 січня 2019 року №Д-3/ДСК та розпорядження першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 23 травня 2019 року № 12413/С кваліфікаційною комісією Повітряних Сил Збройних Сил України для укомплектування військової посади «Начальник бібліотеки» у 42 Гарнізонному будинку офіцерів було відібрано кандидата на військову службу за контрактом, у зв`язку з чим рекомендовано ОСОБА_1 до 11 липня 2019 року підготувати необхідні документи для якісної здачі посади.

26. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України

від 01 липня 2019 року №50-РС призначено солдата ОСОБА_4 начальником бібліотеки 42 Гарнізонного будинку офіцерів.

27. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 липня 2019 року

№ 169 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, призначеного на посаду начальника бібліотеки 42 Гарнізонного будинку офіцерів, вважати таким, що вибув до нового місця служби в м. Старокостянтинів Хмельницької області.

28. Наказом начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів від 10 липня

2019 року №63 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 , яка прибула з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, зараховано до списків особового складу 42 Гарнізонного будинку офіцерів та надано 5 днів з 11 липня 2019 року для прийняття справ та посади.

29. Наказом начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів (з адміністративно господарської діяльності) від 11 липня 2019 року №23 призначено комісію для прийняття посади начальника бібліотеки та здавання посади завідувача бібліотеки у 42 Гарнізонному будинку офіцерів. І відповідно до пункту 2 цього наказу завідувачу бібліотеки ЗСУ ОСОБА_1 слід здати, а солдату ОСОБА_4 прийняти посаду начальника бібліотеки 42 Гарнізонного будинку офіцерів.

30. Актом прийому передачі бібліотеки від 16 липня 2019 року, що затверджений начальником 42 Гарнізонного будинку офіцерів 16 липня 2019 року, підтверджено факт здачі завідувачем бібліотеки, працівником ЗСУ ОСОБА_1 та факт прийняття солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_4 книжкового фонду бібліотеки 42 Гарнізонного будинку офіцерів.

31. Наказом начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів (по стройовій частині) від 16 липня 2019 року №66 ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача бібліотеки у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

32. Наказом начальника 42 Гарнізонного будинку офіцерів (по стройовій частині) від 17 липня 2019 року №67 солдата ОСОБА_4 , яка прибула з військової частини НОМЕР_1 м. Васильків, Київської області для подальшого проходження військової служби, наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу)

від 01 липня 2019 року №50-РС призначену на посаду начальника бібліотеки ВОС 912298А вважати такою, що справи та посаду прийняла 17 липня 2019 року та приступила до виконання службових обов`язків за посадою.

33. Згідно листка непрацездатності ОСОБА_1 з 15 липня 2019 року по 24 липня 2019 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

35. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

37. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

39. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

40. Позивач у справі оскаржила наказ про її звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, просила поновити її на посаді завідувача бібліотекою 42 Гарнізонного будинку офіцерів і стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Підставою позову позивач визначила порушення роботодавцем юридичної гарантії неможливості звільнення працівника за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України у період тимчасової непрацездатності.

41. Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

42. Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

43. Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

44. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору або підписав строковий трудовий договір. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

45. Відтак доводи касаційної скарги про те, що роботодавцем не дотримано норми статті 49-2 КЗпП України про попередження за два місяці не заслуговують на увагу, оскільки дана норма підлягає до застосування при звільненні за скороченням штату, а відтак, до виниклих правовідносин не підлягає застосуванню.

46. Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

47. Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

48. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки.

49. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670 цс 19).

50. У справі, яка переглядається, укладений між сторонами 01 жовтня

2016 рокустроковий трудовий договір містить узгоджені сторонами умови, у тому числі строк його дії «до призначення на цю посаду військовослужбовця», підписаний його сторонами, що свідчить про ознайомлення останніх з умовами договору до його підписання. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження спростування обізнаності позивача з умовами строкового договору, у тому числі строку дії договору. Також відсутні будь-які докази оспорення позивачем умов цього договору щодо стороку його дії.

51. 13 червня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена про те, що кваліфікаційною комісією Повітряних Сил Збройних Сил України для укомплектування військової посади «Начальник бібліотеки» у 42 Гарнізонному будинку офіцерів було відібрано кандидата на військову службу за контрактом, у зв`язку з чим рекомендовано ОСОБА_1 до 11 липня 2019 року підготувати необхідні документи для якісної здачі посади.

52. Ураховуючи, що між сторонами у справі діяв строковий трудовий договір, накази про звільнення позивачів видано у період її тимчасової непрацездатності та зважаючи на те, що позивач звільнена у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, відповідно до вимог законодавства, підстави для її поновлення на роботі відсутні, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що порушення цієї гарантії підлягає усуненню шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

53. Зважаючи на встановлену відсутність підстав для поновлення позивача на посаді, то і відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимог про поновлення на роботі.

54. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

55. Частиною 11 статті 22 Закону України України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

56. У випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

57. Посилання в касаційній скарзі про неврахування правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №800/323/16, є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки указана постанова стосується інших фактичних обставин справи, установлених судами.

58. Так, у наведеній постанові судом касаційної інстанції встановлювались фактичні обставини справи, які стосувались позовних вимог особи до Держави Україна в особі Президента України, як гаранта Конституції України, про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України. У даній постанові викладено правовий висновок, згідно із яким суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

59. Водночас, у справі, яка переглядається, жодна із сторін не є органом державної влади. Зміна дати звільнення позивача не свідчить про перебирання судом на себе функцій роботодавця.

60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновок апеляційного суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

61. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а за своєю суттю зводятьсядо необхідності їх переоцінки та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

62. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська