Постанова

від 16.12.2020 по справі 550/243/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 550/243/19

провадження № 61-20525св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Василівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року в складі судді Михайлюк О. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області (далі - Василівської сільської ради), ОСОБА_1 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 11 серпня 2016 року про скасування складеного нею заповіту, посвідченого Василівською сільською радою 20 травня 2016 року за реєстровим № 24.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка за життя, 20 травня 2016 року, склала на його ім`я заповіт.

В установлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено, посилаючись на те, що 11 серпня 2016 року його мати написала заяву про скасування вищевказаного заповіту.

Вказував, що заява ОСОБА_2 про скасування заповіту не містить відомостей про місце та час її складення, про посвідчення її посадовою особою органу місцевого самоврядування, тобто складена з порушенням встановлених законом вимог до її форми і посвідчення, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України має бути визнана недійсною.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заява про скасування заповіту складена з порушенням вимог щодо її форми та правил посвідчення.

До того ж суди вважали, що заява про скасування заповіту не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною на підставі статті 215 ЦК України .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що скасування заповіту шляхом подання заяви тягне за собою припинення цивільних прав та обов`язків, тобто має такі ж правові наслідки як і складення нового заповіту, а тому заява про скасування заповіту, яка не відповідає вимогам закону, може бути визнана недійсною.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не надали оцінки оскаржуваній заяві про скасування заповіту, яка складена з порушенням вимог щодо її форми та посвідчення, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні його позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції .

20 січня 2020 року справа № 550/243/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 19 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 травня 2016 року ОСОБА_2 , 1924 року народження, склала заповіт, за яким усе майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповіла своєму сину ОСОБА_1 . Зазначений заповіт посвідчений сільським головою Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області Ярошенко Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 24.

Згідно з заявою від 11 серпня 2016 року, адресованою сільському голові Василівської сільської ради Ярошенко Л. В., ОСОБА_2 просила скасувати її заповіт під реєстровим № 24 від 20 травня 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_2 заведена в Чутівській державній нотаріальній конторі за № 198/2017. Заяви про прийняття спадщини подали сини померлої: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 143/02-31 від 21 лютого 2019 року державний нотаріус відмовила позивачу в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт, посвідчений Василівською сільською радою Чутівського району Полтавської області від 20 травня 2016 року за реєстрованим № 24 від імені ОСОБА_2 на його ім`я, був скасований за заявою ОСОБА_2 від 11 серпня 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України.

Так, згідно з положеннями цієї статті заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частинами першою, шостою, сьомою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 57 Закону України Про нотаріат нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідченою.

Подібні за змістом положення містить Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Водночас якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Установлено, що 11 серпня 2016 року до Василівської сільської ради надійшла заява ОСОБА_2 про скасування складеного нею 20 травня 2016 року на ім`я позивача заповіту, зареєстрованого за № 24.

На підставі цієї заяви головою Василівської сільської ради Ярошенко Л. В. у відповідності до вимог закону зроблено напис про скасування заповіту на примірнику заповіту від 20 травня 2016 року, який зберігався в Василівській сільській раді. Відомості про скасування заповіту 11 серпня 2016 року внесені до Спадкового реєстру з зазначенням даних про особу заповідача (прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, дата та місце народження).

Таким чином, установивши, що заява про скасування заповіту складена ОСОБА_2 особисто, про що позивач не заперечує, посадовою особою органу місцевого самоврядування зроблено відмітку про скасування заповіту на його примірнику, а також здійснено державну реєстрацію скасування заповіту, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши волю спадкодавця, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання заяви недійсною.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відсутність нотаріального засвідчення справжності підпису заповідача на заяві про скасування заповіту є формальними порушеннями, допущеними посадовою особою органу місцевого самоврядування, які не впливають на зміст і достовірність оспорюваної заяви, є помилкою, від якої не залежить волевиявлення заповідача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання судів попередніх інстанцій на те, щозаява про скасування заповіту не є правочином і тому не може визнаватися недійсною є помилковим, однак наведене не вплинуло на правильність висновків судів про відмову в задоволенні позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази .

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов