Постанова

від 18.12.2020 по справі 750/4707/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 грудня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/4707/20

Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1269/20

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Шапко В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування,,

дата та місце складання повного тексту рішення: 31 серпня 2020 року, м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту 2.2. рішення Чернігівської міської ради від 27 вересня 2018 року №34/VII-18 Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва та про визнання незаконним та скасування пункту 1.2 рішення Чернігівської міської ради від 25 лютого 2019 року №39/VII-16 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва та учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її брат ОСОБА_3 помер. Після смерті брата спадщину прийнято ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2019 року за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування на 1/5 частину незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 було визнано право власності у порядку спадкування на 1/4 частину вказаного будинку. Вказувала, що 27 вересня 2018 року було прийнято рішення №34/VII-18, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0600 га.

Зазначала, що надання ОСОБА_2 без належним чином документально оформленої згоди та/або без спільного з ОСОБА_2 волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а також затвердження такої технічної документації та передача вищевказаної земельної ділянки у особисту власність ОСОБА_2 так само без згоди співвласників об`єкту незавершеного будівництва, розташованого на вищевказаній земельній ділянці, прямо суперечить положенням ЦК України та ЗК України.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт оскарження діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на момент прийняття Чернігівською міською радою оскаржуваних рішень, права позивача ніяким чином порушені не були.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.А., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 , став об`єктом спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а тому права похідні від права власності на даний об`єкт речових прав, набутого, у тому числі, в порядку спадкування, могли бути здійснені виключно за згодою всіх цих осіб, втіленою у належну документальну форму.

Особа, яка подає апеляційну скаргу зауважує, що надання ОСОБА_2 без належним чином документального оформленої згоди та без спільного з ОСОБА_2 волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації, а також затвердження такої технічної документації та передача земельної ділянки у особисту власність ОСОБА_2 безпосередньо порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Чернігівська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт незаконності рішень міської ради.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема й безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.( ст. 81 ЗК України).

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.08.1999 року між ТОВ Спільне підприємство Інтерконстракшн , в особі директора Мохнача Г.М. та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництва будинку, який знаходиться на земельній ділянці міської ради, договір посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Радченком С.Ф., зареєстрований в реєстрі №1-3489.

На підставі пункту 42 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 28.09.1999 №241 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу від 16.08.1999 року, було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 600 кв. м, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, 21 жовтня 1999 року, ОСОБА_2 отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 , землю надано для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель, серії ІІ-ЧН від 21.10.1999 року №008157.

В липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель, орієнтовною площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

До клопотання ОСОБА_2 було додано схему розміщення земельної ділянки, копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а також державного акту на право постійного користування серії ІІ-ЧН від 21.10.1999 №008157.

За результатами розгляду клопотання та наданих документів, підпунктом 2.2 пункту 2 рішення Чернігівської міської ради від 27.09.2018 №34/УІІ-18 Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0600 га.

В подальшому, 08 січня 2019, ОСОБА_2 звернулася до Чернігівської міської ради з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До клопотання було додано проект технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ - 02.01), загальною площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підпунктом 1.2 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2019 №39/УІІ-16 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва, індивідуальних гаражів, учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО ОСОБА_2 затверджено технічну документацію та передано у власність безоплатно земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0600 га (кадастровий номер 7410100000:02:001:0274), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та встановлено ставку земельного податку на рівні 0,5 відсотку нормативної грошової оцінки.

Крім того, пунктом 5 рішення від 25.02.2019 №39/УІІ-16 ОСОБА_2 припинено право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,0600 га (кадастровий номер 7410100000:02:001:0274).

Згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2019 року у справі №750/11684/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, позивачі звернулися з позовом до суду в жовтні 2018 року, тобто після надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом наведених правових норм судовому захисту підлягають порушені права власника (користувача) земельної ділянки.

Оскаржуючи згадані рішення Чернігівської міської ради, позивач вказувала на те, що надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а також затвердження такої технічної документації та передача вищевказаної земельної ділянки у особисту власність ОСОБА_2 без згоди співвласників об`єкту незавершеного будівництва розташованого на вищевказаній земельній ділянці, прямо суперечить положенням ЦК України та ЗК України та порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Такі твердження позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 82 ЦПК України не довела, що оскаржувані рішення порушують її права, а відтак суд позбавлений можливості захистити її право в обраний нею спосіб.

Крім того, апеляційний суд зауважує наступне: стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, при набутті ОСОБА_7 права власності на нерухоме майно, а саме незавершений будівництвом житловий будинок, по АДРЕСА_1 , який розміщений на спірній земельній ділянці, з врахуванням наведених норм Закону, переходить право власності на відповідну частину земельної ділянки на якій розміщений об`єкт нерухомості.

При прийнятті Чернігівською міською радою оскаржуваних рішень жодні права та інтереси ОСОБА_1 не були порушені, позивачем не подано належних та обґрунтованих доказів незаконності рішень міської ради, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Твердження апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, то, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 21 грудня 2020 року.

Головуючий: Судді: