Рішення

від 30.10.2020 по справі 497/1674/19

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.10.2020

Справа № 497/1674/19

Провадження № 2/497/90/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Дімова Д.П.,

представника відповідача - Кубейської сільської ради - Арабаджи М.С.,

представника відповідача - ГУ Держгеокадастру в Одеській області - Мержева І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним і скасування наказу, треті особи з боку позивача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ТОВ КУБЕЙ АГРО , та третя особа з боку позивачів, що не заявляє самостійних вимог - Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою",

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15- 6040/13-19-ц від 16.10.2019 року Про проведення земельних торгів у формі аукціону .

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 20.06.2000р. Кубейською (тоді ще вона мала назву Червоноармійська ) сільською радою Болградського району Одеської області було ухвалено рішення №74 Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , а саме: "Про надання земельних ділянок у постійне користування з земель резервного фонду", "Про надання земельних ділянок у тимчасове користування із земель резервного фонду", на підставі якого їй, позивачу ОСОБА_1 , виділено і передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,5га пашні із земель резервного фонду для ведення особистого підсобного господарства (товарного сільськогосподарського виробництва). Цим же рішенням її, позивача, було зобов`язано замовити проект відведення земельної ділянки.

На виконання цього рішення, 12.01.2018 року та 13.07.2018 року з відповідними заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вона зверталася до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, але досі відповіді на заяви не отримала. Проте, 25.10.2019 року з офіційного сайту Болградської районної адміністрації Одеської області вона дізналася про призначення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на 7 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Болградського району Одеської області - наведена інформація була розміщена на сайті 17.10.2019 року. У вказаному оголошенні міститься повідомлення про те, що ДП Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою запрошує громадян, фермерів та сільськогосподарські підприємства взяти участь у земельних торгах у формі аукціону з продажу права оренди на 7 років на земельну ділянку кадастровий номер 5121487000:01:007:0811, загальною площею 60,6161га, місце розташування: Одеська область, Болградський район, Кубейська сільська рада (за межами населеного пункту), цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стартовий розмір річної орендної плати: 83500грн. Зателефонувавши до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вона дізналася про видання ним Наказу №15-6040/13-19-ц від 16.10.2019р. яким вказана земельна ділянка визначена для передачі її у користування на умовах оренди через земельні торги. З Публічної кадастрової карти їй, позивачу та третім особам, що не заявляють самостійних вимог на боці позивача стало відомо, що межі земельної ділянки кадастровий номер 5121487000:01:007:0811 охоплюють всі земельні ділянки, які знаходяться у користуванні позивача та третіх осіб.

Таким чином, на її, позивача, думку, самим фактом реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за державою, розроблення та затвердження документації з землеустрою із зміною цільового призначення земельної ділянки, 0,5га якої перебуває у користуванні позивача на підставі Рішення №74 від 20.06.2000року Червоноармійської (Кубейської) сільської ради Болградського району а також, внаслідок цього, призначення її в якості лоту на земельні торги, - порушує право її, позивача, на користування вказаною земельною ділянкою. До речі, суб`єктом речового права на земельну ділянку визначено Кубейську сільську раду Болградського району. Одночасно зазначаю, що фактичними користувачами земельної ділянки з кадастровим номером 5121487000:01:007:0811, що розташована на території Кубейської сільської ради (за межами населеного пункту), є громадяни України, які на підставі аналогічних рішень отримали відповідні права на користування земельними ділянками, та звернулися з заявами щодо розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки. Вказані рішення є ніким не скасованими і не оскарженими, а тому - чинними, що, на думку позивачки, свідчить про наявність відповідного права - щодо користування відповідними земельними ділянками - як в неї, позивача, так і в третіх осіб, що на її, позивача, боці, але не заявляють самостійних вимог. Проте, Головним управління Держгеокадастру в Одеській області видано Наказ про проведення земельних торгів у формі аукціону щодо спірної земельної ділянки за відсутності відповідного погодження з дійсними землекористувачами та за умови дії рішень Червоноармійської (Кубейської) сільської ради Болградського району Одеської області про передачу у користування цієї земельної ділянки громадянам, тобто, вирішено передати у користування спірну земельну ділянку орендарю, який зможе отримати відповідні права на її використання на власний розсуд без врахування інтересів її, позивача, та третіх осіб, що мають первинне право на користування цією земельною ділянкою.

У підготовчому судовому засіданні позивач, її представник, представник відповідача - Кубейської сільської ради - її голова (а.с.171-174) та треті особи, що з`явилися до суду і виявили бажання бути учасниками справи на боці позивача, позов підтримали, просили задовольнити, надали коротко пояснення, аналогічні вкладеним в позовній заяві, пояснивши, що аукціон був об`явлений на підставі листа голови Кубейської сільської ради від 16.01.2019р. за №45 про погодження земельних торгів (а.с.91,132), який був відкликаний рішенням 48-ї сесії 7-го скликання Кубейської сільської ради від 01.08.2019р. (а.с.85,133-134). Крім того, пояснили, що з моменту ухвалення 20.06.2000р. Кубейською (тоді ще вона мала назву Червоноармійська ) сільською радою Болградського району Одеської області рішення №74 Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , а саме: "Про надання земельних ділянок у постійне користування з земель резервного фонду", "Про надання земельних ділянок у тимчасове користування із земель резервного фонду", на підставі якого позивачу ОСОБА_1 та ще біля 200-м особам, у т.ч. третім особам, що беруть участь у справі, було вирішено виділити і передано у постійне користування земельні ділянки різною площею - пашні з земель резервного фонду для ведення особистого підсобного господарства (товарного сільськогосподарського виробництва), відразу на місцевості громадою села було визначено два поля для розпаювання між мешканцями села, які не були колгоспниками - були зайняті у сфері обслуговування, вчителі, медичні працівники, тощо, або були багатодітними, тобто, потребували землі для ведення підсобного господарства, ці поля оброблялися на той момент (бо вони жодного року не пустували), бо навіть уявити, що земля не оброблюється - це нонсенс для громадян і мешканців села. Після ухвалення рішення щодо виділення земельних паїв селянам, у т.ч. і позивачу, вони - ті, кому було виділено додаткові земельні ділянки і цим же рішенням було зобов`язано замовити проект відведення земельної ділянки, звернулися до відповідних органів з проханням оформити ці ділянки відповідно до вимог чинного законодавства. Їм відразу пішли на зустріч, пообіцяли почати оформлення - вчиняти усі дії, що потребуються для цього, склали відповідні списки, зібрали кошти для оформлення, і потім усе якось припинилося, було сказано, що треба почекати. Зрозумівши, що ніхто ніяких документів не оформлює, ініціативна група, у т.ч. позивач, почали звертатися до різних інстанціцй з цим же проханням: роз`яснити, які дії від них потрібні для завершення оформлення - до голови сільської ради, держгеокадастру, депутатів, але, нажаль, усно, бо довіряли усім, тому підтвердити факт своїх звернень не можуть, неодноразово ініціативна група з декількох осіб - яким були виділені земельні ділянки - навіть були в Одесі, в центральному офісі Держгеокадастру, зустрічалися з керівником, який обіцяв, що посприяє в оформленні, але, не дочекавшись допомоги від владних осіб, вони - група селян, до якої зараховує себе і позивач, почали звертатися письмово - копію звернення сільського голови від 23.05.2017р. №312 (а.с.135) та копії заяв, що були подані від імені 20-ти осіб - від 13.07.2020р. на ім`я начальника ГУ Держгеокадастру в Одеській області - додані до позову (а.с.13-79). Крім того, позивачу та третім особам на її боці було відомо про відповідь їхнього сільського голови від 11.09.2014р. Начальнику відділу Держземагенції Мержеву І.К. щодо виділення 48,7га мешканцям села на підставі рішення сесії сільської ради (а.с.136).

Крім того, листом голова Кубейської сільської ради 03.04.2017р. звертався до Начальника відділу Держгеокадастру у Болградському районі Мержева І.К. щодо вирішення питання про розробку проекту землеустрою (а.с.138), а також позивачу та третім особам на її боці було відомо, що листом голови Кубейської сільської ради від 07.02.2018р. ГУ Держгеокадастру в Одеській області було повідомлено про інвентаризацію масивів, що обробляються громадянами згідно порядку користування, що склався вже давно, та запрошено дозвіл на розподіл цих масивів та розробку проекту землеустрою (а.с.137). Про неодноразові звернення до державної агенції з питань землеустрою позивача та третіх осіб на її боці свідчать також: відповіді начальників ГУ Держземагенства в Одеській області Кузнєцова М.С. від 26.07.2013р. та Вербовщук С.Г. від 13.02.2017р., 01.11.2017р. та 00.03.2010р. (а.с.140-143). Наразі спірна земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ КУБЕЙ АГРО відповідно до договору, що ним укладено з Болградською райдержадміністрацією і з погодженням селян, яким виділені земельні ділянки на цьому масиві.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у судовому засіданні повідомив, що відповідач позов не визнає, просить у задоволенні позову відмовити, надав суду відзив на позов, підтримав його.

Згідно Відзиву на позов, Головне управління наголошує на тому, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, а отже і саме право користування, з огляду на те, що, згідно наявних у Відділі у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, - відсутня інформація про реєстрацію та видачу ОСОБА_1 державного акту на право власності (користування) земельної ділянки площею 0,5га, що розташована на території Кубейської сільської ради Белградського району Одеської області. Наразі (з12.09.2014р.) земельна ділянка з кадастровим номером 5121487000:01:002:0411 знаходиться у державній власності, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На спростування тверджень позивача про призначення земельних торгів усупереч рішенню Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області №74 від 20.06. 2000р. Про надання земельних ділянок у постійне користування із земель резервного фонду , Головне управління повідомляє, що ст.32 ЗК України від 18.12.1990 в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення , право користування спірною земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа , ще посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право користування забороняється .

Рішенням Червоноармійської (Кубейської) сільської ради Болградського району Одеської області №74 від 20.06.2000р. Про надання земельних ділянок у постійне користування із земель резервного фонду , на яке посилається позивач, не є правовстановлюючим документом, а отже, після його ухвалення право користування у Позивача не виникло . Натомість, самим рішенням було встановлено обов`язок позивача виготовити проект відведення земельної ділянки , а також заборону використання земельної ділянки до перенесення меж земельної ділянки в натурі та оформлення правовстановлюючих документів. Водночас, Перехідними положеннями Земельного кодексу України від 25.10.2001 встановлено, що рішення про надання у користування земельних ділянок, ухвалені відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу, надання земель в постійне користування регулюється ст.92 Земельного кодексу України. Частиною 2 цієї статті встановлені також обмеження щодо кола суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками. Перелік таких суб`єктів є вичерпним. При цьому громадяни не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками. Отже, реалізація вищевказаного рішення чинним Земельним кодексом України не передбачено. Крім того, з урахуванням перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву від 16.09.2018р., вищезазначене рішення взагалі втратило силу, оскільки не було реалізовано у строк, визначений цим Законом. Слід звернути увагу суду на те, що своїм твердженням стосовно звернення до Головного управління із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Позивач вводить суд в оману, оскільки вказані заяви до Головного управління не надходили . З 01.11.2013 усі без винятку документи, які надходять до Головного управління реєструються у системі електронного документообігу ДОК ПРОФ Степ 2.0 . Державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання спірної земельної ділянки державної форми власності, що не надана у власність, користування (оренду) - з кадастровим номером 5121487000:01:007:0811, та встановлено, що її без будь-яких правовстановлюючих документів використовує ТОВ КУБЕЙ АГРО , тому винесено постанову про притягнення керівника до адміністративної відповідальності. Крім того, що даний спір є публічно-правовим, провадження у справі було відкрито з порушенням підвідомчості та у відповідності зі статтею 255 ЦПК України має бути закрито.

Про дату, час та місце розгляду справи по суті були сповіщені сторони і треті, але у судове засідання не з`явилися, сторони надали заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю.

Вислухавши пояснення учасників у підготовчому судовому засіданні та вивчивши їхні письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, також вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що відсутні об`єктивні підстави для задоволення позовних вимог за наступних підстав:

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

- 20.06.2000р. Червоноармійською (тепер перейменовано у Кубейська у зв`язку зі зміною назви села) сільською радою Болградського району Одеської області було ухвалено рішення №74 Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду (Про надання земельних ділянок у постійне користування з земель резервного фонду та Про надання земельних ділянок у тимчасове користування із земель резервного фонду), на підставі якого позивачу ОСОБА_1 та третім особам виділено і передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,5га пашні з земель резервного фонду для ведення особистого підсобного господарства (товарного сільськогосподарського виробництва); цим же рішенням її, позивача, було зобов`язано замовити проект відведення земельної ділянки (а.с.11-77); твердження відповідача у відзиві на позов щодо наявності заборони у цьому рішенні позивачу у користуванні земельною ділянкою до виготовлення відповідної документації - не підтверджується жодним доказом, у т.ч. копіями вказаного рішення, що були надані суду;

- позивачка ОСОБА_1 стверджує, що з того часу разом з іншими членами сільської громади, що працювали у соціальній сфері села і яким було виділено по 0,5-0,9га у землях запасу в межах с.Червоноармійське (тепер Кубей), неодноразово зверталася до різних владних осіб і інстанцій, у т.ч. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відповідними заявами усно і письмово щодо розроблення проекту землеустрою та відведення земельних ділянок для оформлення своїх прав, але без зазначення причин на їхні усні та письмові звернення не надано ані відмови, ані згоди , - підтверджується наданими суду поясненнями позивача, третіх осіб, представника сільської ради та копіями заяв та відповідей (т.1,а.с.135-138,140-143);

- твердження позивача про розміщення 25.10.2019 року на офіційному сайті Болградської районної державної адміністрації оголошення про призначення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на 7 років щодо земельної ділянки площею 60,6161га, кадастровий номер 5121487000:01:007:0811 - ніким не спростовано;

- судом за клопотанням позивача були витребувані і отримані копії документів, на підставі яких видано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-6040/13-19-ц від 16.10.2019 року "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", а саме: наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-5975/13-19-05 від 11.10.2019р. "Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами з додатком 1 на 2-х аркушах, згідно якого в лоті під №2297 значиться спірна земельна ділянка; та копію Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-6040/13-19-ц від 16.10.2019 року Про проведення земельних торгів у формі аукціону з додатками №№1-4, у додатку №1 якого містяться відомості щодо лоту спірної земельної ділянки (т.1,а.с.149-170);

- учасники судового засідання стверджували, що спірна земельна ділянка була виставлена на аукціон на підставі листа голови Кубейської сільської ради від 16.01.2019р. за №45 про погодження земельних торгів (а.с.91,132), ніким цей факт не заперечувався і не спростовувася;

- проте цей лист був відкликаний рішенням 48-ї сесії 7-го скликання Кубейської сільської ради від 01.08.2019р. (а.с.85,133-134).

Оскільки підставою для оголошення аукціону послужив вищевказаний одноосібний лист голови Кубейської сільської ради від 16.01.2019р. за №45 про погодження земельних торгів (а.с.91,132), і який був рішенням сесії Кубейської сільської ради від 01.08.2019р. відкликаний, інших підстав для проведення аукціону стосовно спірної земельної ділянки не вбачається, а тому наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-6040/13-19-ц від 16.10.2019 року "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", а також Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-5975/13-19-05 від 11.10.2019р. "Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами в частині оголошення аукціону в частині лоту №2297 відносно спірної земельної ділянки, - були видані без належної та законної підстави.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч.1ст.21 ЦК України регламентовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується, а, відповідно до ч.ч.1,2ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Відповідно до ч.1ст.155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та, в разі його реалізації, - позбавлення Позивача та третіх осіб права користування земельною ділянкою.

Більше того, при ухваленні спірного наказу Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області залишено поза увагою приписи ч.5ст.116 ЗК України, якими встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними у порядку, визначеному законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v.Croatia), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croati)), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трго проти Хорватії" (Tgro v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009).

Положеннями ч.4ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до ч.1ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, частиною другою статті 134 ЗК України передбачено випадки, коли земельні торги з продажу речових прав на земельні ділянки державної власності не проводяться.

З огляду на обставини існування між Позивачем, третіми особами та Кубейською сільською радою правовідносин щодо здійснення землекористування, у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не було жодних правових підстав для ухвалення спірного наказу від 16.10.2019 року №15-6040/13-19-ц.

Одночасно одна земельна ділянка не може використовуватися двома різними суб`єктами, тобто, Позивачем та новим орендарем , який має бути визначений в результаті проведення конкурсу, що обумовлює необхідність у визнанні незаконним та скасуванні Наказу про проведення земельних торгів у формі аукціону.

Відповідно до приписів ст.15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спірний наказ про призначення земельних торгів порушує права Позивача та Третіх, осіб на реалізацію права користування земельною ділянкою, право стосовно якого в них виникло в момент і на підставі ухвалення Рішень про надання земельних ділянок у постійне користування.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини, заявнику має бути надана можливість заявляти у судовому порядку своє право , що визнається національним законодавством (Masson and Van Zon v. the Netherlands (Массон і ОСОБА6 проти Нідерландів), § 48; Gutfreund v. France (Гутфройнд проти Франції), § 41; Boulois v. Luxembourg, §§ 90-94).

Право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36 стосовно правил, що регламентують сповіщення). Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Кан`єте де Гоньі проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам в отриманні доступного судового захисту (Звольський та Звольстжа проти Чехії), § 51).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності включає право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі Броньовський проти Польщі від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Амюр проти Франції , Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Крім того, Європейський Суд неодноразово нагадував, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном має забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Підсумовуючи вищевикладене, очевидним є те, що проведення земельних торгів та подальша передача земельної ділянки в оренду іншим особам порушить надане Позивачу та Третім особам на стороні Позивача, право користування спірною ділянку, яка виділена була в їхнє користування у законний спосіб, та порушить їхнє право на отримання їх, у подальшому, у власність.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-6040/13-19-ц від 16.10.2019 року Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині лоту №2297 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5121487000:01:002:0411, яка розташована на території Кубейської сільської ради Одеської області.

Стосовно заяви відповідача щодо порушення судом підсудності, слід зазначити наступне.

Колегією суддів касаційної інстанції було неодноразово зроблено висновок про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права стосовно позовів про визнання недійсним і скасування наказу Держгеокадастру, яким затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку у власність фізичній особі, - що такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №911/4111/16 від 16.05.2018р., у справі №911/4144/16 від 15.05.2018р., у справі №910/13755/17 від 08.05.2018р.). Оскільки спір про право ОСОБА_1 та третіх осіб на її боці впливає на права саме фізичних осіб, суд дійшов висновку, що підсудність розгляду даного спору судом при відкритті провадження не порушена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-7,10-13,19,76-82,95,258,259,264,265,352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним і скасування наказу, треті особи з боку позивача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ТОВ КУБЕЙ АГРО , та третя особа з боку позивачів, що не заявляє самостійних вимог - Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15- 6040/13-19-ц від 16.10.2019 року Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині лоту №2297 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5121487000:01:002:0411, яка розташована на території Кубейської сільської ради Одеської області.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 09.11.2020 року.

Суддя А.В. Кравцова