Рішення

від 17.12.2020 по справі 388/617/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/617/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом до відповідача та з урахуванням зміни предмету позову просить: 1) визнати будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; 2) визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була її матір`ю.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В. за заявою позивачки заведена спадкова справа.

ОСОБА_3 після смерті матері отримала у спадщину за заповітом земельну ділянку площею 5,2233 га.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки це домоволодіння у власності відповідача.

ОСОБА_3 стверджує, що спірне домоволодіння належало ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, оскільки право власності на будинок набуто ними за період перебування у шлюбі.

ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позов. Позов не визнає. Зазначає, що в 1956 році уклав шлюб із ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час шлюбу у них народилось двоє дітей, ОСОБА_8 , 1957 року народження, ОСОБА_9 , 1959 року народження.

Перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_7 за спільні кошти придбали житловий будинок 1918 року будівництва. Приблизно з 1969 року по 1972 рік разом почали будувати новий будинок, що тепер є спірним.

На момент смерті ОСОБА_7 спірний житловий будинок був збудований.

Після сорока днів з дня смерті дружини почав проживати разом із ОСОБА_10 . Проживали до літа 1975 року.

30 серпня 1975 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_5 .

Згідно з даними технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 17 листопада 2008 року та акта технічного обстеження № 132/р від 25 листопада 2008 року, житловий будинок під літ. А з прибудинковими сіньми під літ. а , сарай під літ. Ж побудовані в 1972 році.

Отже, спірний житловий будинок було збудовано до шлюбу із ОСОБА_5 , а тому є особистою власністю відповідача.

Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у ньому.

Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 суду пояснила, що є рідною племінницею відповідача. Дядько будував спірний житловий будинок разом зі своєю першою дружиною. На момент смерті першої дружини житловий будинок не було добудовано. ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 у старому житловому будинку, а новий будували. Не пам`ятає в якому році ОСОБА_4 почав проживати разом із ОСОБА_5 , однак разом почали проживати в новому будинку. До приходу ОСОБА_5 будинок мав стіни, дах, тобто був збудований. Не було газового опалення та гаража.

Свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 суду пояснила, що разом із позивачкою росли на одній вулиці. Вона постійно проживала у своєї баби в м. Долинській Кіровоградської області. ОСОБА_3 у той час запитувала з приводу її не проживання з матір`ю, а вона зазначала, що ремонтується будинок. Не знає хто саме здійснював будівлю будинку.

Свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 суду пояснив, що в той час коли ОСОБА_4 будував спірний житловий будинок, особисто здійснював будівлю свого будинку. Свій будинок будував у 1973 році, а відповідач раніше, а саме у 1972 році. У 1974 році ОСОБА_4 перейшов проживати до спірного будинку. Є очевидцем будівництва житлового будинку відповідачем. Перша дружина ОСОБА_4 померла в 1974 році.

Свідок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 суду пояснив, що йому відповімо про те, що ОСОБА_3 оспорює половину житлового будинку відповідача. У 1971 році собі розпочав будівництво житлового будинку. Ця сама бригада також будувала житловий будинок ОСОБА_4 . В 1974 році він особисто та відповідач перейшли жити до нових житлових будинків. Перша дружина ОСОБА_4 померла в 1974 році.

Свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 суду пояснила, що в 1973 році у спірному житловому будинку робили стелю, вимащували його, першої дружини брат робив відкоси. ІНФОРМАЦІЯ_8 померла перша дружина ОСОБА_4 . Друга дружина була роботяща, вимастила весь житловий будинок, а відповідач почав водити третю, тобто ОСОБА_16 , яку виганяли всім селом, оскільки у нього була друга. Деякий час вони всі жили на одній території, а пізніше друга жінка пішла у своє село. Стверджує, що після смерті ОСОБА_17 відповідач віддав 50000 грн. ОСОБА_17 залишила дітям у м. Долинській Кіровоградської області особистий житловий будинок, а відповідач на нього не претендував. ОСОБА_4 за життя своїм власним дітям не давав, а годував позивачку та її сестру. Село є невеликим, а тому люди все знають.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, представників, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову в позові з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (чч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 30 серпня 1975 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 у Долинському районному відділі РАЦС Кіровоградської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 121 (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_9 народилась ОСОБА_18 , яка є донькою ОСОБА_19 (а. с. 12). Тобто ОСОБА_3 є падчеркою ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5

15 листопада 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В. після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу.

З цієї спадкової справи слідує, що 15 листопада 2019 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_3 (а. с. 48).

5 лютого 2019 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишила заповіт, що посвідчений секретарем Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Кічігіною О.В., зареєстрований у реєстрі за № 3. За цим заповітом належну їй земельну ділянку площею 5,22 га заповіла ОСОБА_3 .

28 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_4 після смерті дружини подав заяву про відмову від спадщини (а. с. 54).

Згідно з довідкою Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 360 від 28 листопада 2019 року, ОСОБА_5 на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_4 (а. с. 50).

15 травня 2020 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В., спадкоємцю ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,2233 га, кадастровий номер: 3521985600:02:000:0119. Свідоцтво зареєстровано у реєстрі за № 126 (а. с. 60).

Отже, ОСОБА_3 єдина спадкоємиця за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216-1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Положеннями ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі (ст. 1226 ЦК України).

Згідно зі ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

За змістом чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (тут і далі у редакції на виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) основу особистої власності громадян становлять трудові доходи.

Статтею 100 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

За змістом ст. 12 Закону України Про власність (втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V) праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

13 лютого 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 112 від 18 грудня 2008 року, цією ж сільською радою ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстроване 17 лютого 2009 року в Обласному комунальному підприємстві Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації (а. с. 25, 26).

За змістом рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 112 від 18 грудня 2008 року, затверджено акт технічного обстеження № 132/р від 25 листопада 2008 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Долинському відділенню Кіровоградського обласного бюро технічної інвентаризації підготувати та зареєструвати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (а. с. 92).

Зі змісту технічного паспорту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 17 листопада 2008 року Обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації та акта технічного обстеження № 132/р від 25 листопада 2008 року, складеного Кіровоградським комунальним підприємством Архітектурно-планувального бюро слідує, що домоволодіння складається з житлового будинку А розміром в плані 7,50мх7,05м з прибудованими сіньми а розміром 2,65мх3,90м, жилою площею 31,7м2 та загальною площею 50,2м2 з надвірними будівлями: літня кухня-сарай Б , гараж В , сарай Ж . Житловий будинок 1972 року будівництва, літня кухня 1930 року будівництва, гараж 1983 року будівництва, сарай 1972 року будівництва (а. с. 16-24).

Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв`язана з нею спільним господарським призначенням (ч. 1 ст. 132 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Згідно з ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Отже, сукупністю доказів у цій справі встановлено, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 1972 року будівництва. Будівництво цього нерухомого майна здійснено відповідачем ОСОБА_4 .

Оскільки шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 зареєстровано 30 серпня 1975 року, відповідно цей житловий будинок у розумінні ст. 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України є його власністю.

ЦК УРСР (в редакції 1963 року), а також інші нормативно-правові акти, що діяли в момент будівництва спірного житлового будинку, не визначали момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно в сільській місцевості шляхом вчинення певних дій, таких як державна реєстрація, введення в експлуатацію тощо. Право власності в особи виникало після закінчення будівництва, тобто створення майна.

Видача 13 лютого 2009 року відповідачеві ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на житловий будинок, згідно з рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 112 від 18 грудня 2008 року, не змінює того факту, що спірний житловий будинок збудований до укладення ним шлюбу із ОСОБА_5 та належав до цього особисто йому.

Є безпідставними доводи ОСОБА_3 з приводу того, що ОСОБА_4 не набуто право власності на спірний будинок відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, погодженої із заступником Голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року, оскільки ця Інструкція не визначала момент виникнення в особи права власності, а також взагалі не регулювала порядок реєстрації будинків у сільській місцевості. Реєстрація є похідним після будівництва будинку.

З огляду на вищезазначене, оскільки матеріали цієї справи не містять доказів того, що на момент смерті ОСОБА_5 вона мала на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_4 спірний житловий будинок, а встановлено, що такий будинок є особистою власністю відповідача, оскільки збудований ним до шлюбу, відповідно цей позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_4 не надав у цій справі доказів понесення ним судових витрат, а відтак питання про судові витрати у справі не може бути вирішено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст. ст. 88, 100, 132 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 381, 1216-1218, 1222, 1223, 1226, 1245, 1268, 1273, ст. 12 Закону України Про власність , ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину домоволодіння.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (проживає за адресою: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (проживає за адресою: АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складений 21 грудня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський