Постанова

від 26.05.2021 по справі 388/617/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2021 року м. Кропивницький

справа № 388/617/20

провадження № 22-ц/4809/519/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Мурашка С.І.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області у складі судді Баранського Д.М. від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину домоволодіння , -

встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кубасовою Н.В. за її заявою була заведена спадкова справа № 51/2019. 15 травня 2019 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2233 га, що належала померлій на праві власності. Однак у видачі свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , їй було відмовлено з тих підстав, що у правовстановлюючому документі на вказаний будинок не визначено частки ОСОБА_3 , а будинок перебуває у власності її чоловіка ОСОБА_2 .

Вказала, що зазначена частка спірного будинку належала її матері на праві спільної сумісної власності у майні подружжя, оскільки право власності на будинок подружжям було набуто у шлюбі. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено 30 серпня 1975 року. Спірний будинок було побудовано у 1972 році, однак свідоцтво про право власності ОСОБА_2 отримав ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилаючись на ці обставини, позивач просила з урахуванням поданих уточнень, визнати будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності в порядку спадкування на Ѕ частину вказаного будинку.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на обставини викладені у позовні заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30 серпня 1975 року ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 /а.с.12/.

ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 та падчеркою ОСОБА_2 /а.с.11/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла /а.с.13/.

За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті було залишено заповіт, за яким заповіла належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,22 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Гричаненко Л.В. Даний заповіт посвідчений секретарем Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Кічігіною О.В. 05.02.2019 та зареєстрований у реєстрі за № 3 /а.с.51/.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини за заповітом від 15 листопада 2019 року, приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В. було заведено спадкову справу щодо померлої ОСОБА_3 /а.с.48/.

28 листопада 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 /а. с. 54/.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємиця за заповітом після смерті ОСОБА_3

15 травня 2020 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В., спадкоємцю ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,2233 га, кадастровий номер: 3521985600:02:000:0119. Свідоцтво зареєстровано у реєстрі за № 126 /а. с. 60/.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 стверджує, що окрім вказаної земельної ділянки її матері належить Ѕ частка житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на нього набуто ОСОБА_2 у період шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 13 лютого 2009 року № 65.

13 лютого 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 112 від 18 грудня 2008 року, цією ж сільською радою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване 17 лютого 2009 року в Обласному комунальному підприємстві Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації /а. с. 25, 26/.

За змістом рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 112 від 18 грудня 2008 року, затверджено акт технічного обстеження № 132/р від 25 листопада 2008 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Долинському відділенню Кіровоградського обласного бюро технічної інвентаризації підготувати та зареєструвати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 /а. с. 92/.

Зі змісту технічного паспорту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 17 листопада 2008 року Обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації та акта технічного обстеження № 132/р від 25 листопада 2008 року, складеного Кіровоградським комунальним підприємством Архітектурно-планувального бюро слідує, що домоволодіння складається з житлового будинку А розміром в плані 7,50мх7,05м з прибудованими сіньми а розміром 2,65мх3,90м, жилою площею 31,7м2 та загальною площею 50,2м2 з надвірними будівлями: літня кухня-сарай Б , гараж В , сарай Ж . Житловий будинок 1972 року будівництва , літня кухня 1930 року будівництва, гараж 1983 року будівництва, сарай 1972 року будівництва /а. с. 16-24/.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із статтею 24 КпШС України , майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до статті 86 ЦК УРСР ( яка дія на час виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Встановлено та не оспорюється сторонами, що спірний житловий будинок був збудований у 1972 році.

У 1972 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.

Враховуючи те, що спірний житловий будинок побудований ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , він не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власністю подружжя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.06.2021

Судді:

О.А.Письменний Л.М.Дьомич С.І. Мурашко