Рішення

від 18.12.2020 по справі 624/383/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/383/20

№ провадження 2/624/191/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 18 грудня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі:

головуючого - судді Куст Н.М.,

за участю секретаря Проскурні Л.М.,

справа №624/383/20

найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

позивач: ОСОБА_2 ,

відповідач: Кегичівська районна рада Харківської області,

третя особа: Павлівська сільська рада Кегичівського району Харківської області,

третя особа: Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області,

третя особа: Кегичівська державна нотаріальна контора Харківської області,

суть вимог: про визнання права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Кегичівської районної ради Харківської області, третя особа: Павлівська сільська рада Кегичівського району Харківської області, Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Кегичівська державна нотаріальна контора Харківської області, в якому просять визнати за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння на 1/2 частини земельної ділянки площею - 49,59 га (з яких: ріллі - 41,74 га, кормових угідь - 7,85 га) для ведення селянського фермерського господарства на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області згідно до державного акту на право постійного користування серія ХР №-15-00-000-283 на право довічного успадкованого володіння землею виданого Кегичівською радою народних депутатів Кегичівського району Харківської області на підставі рішення XVI сесії ХХІ скликання від 30 березня 1994 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_2 право довічного успадковуваного володіння на 1/2 частини земельної ділянки площею - 49,59 га (з яких: ріллі-41,74 га, кормових угідь-7,85 га) для ведення селянського фермерського господарства на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області згідно до державного акту на право постійного користування серія ХР № -15-00-000-283 на право довічного успадкованого володіння землею виданого Кегичівською радою народних депутатів Кегичівського району Харківської області на підставі рішення XVI сесії ХХІ скликання від 30 березня 1994 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть від 05 червня 2002 року №5. Після смерті якої вони в встановлений законодавством строк прийняли спадщину.

При житті ОСОБА_3 було надано в постійне користування із земель запасу земельну ділянку площею 49,59 га (з яких ріллі - 41,74 га, кормових угідь - 7,85 га) для ведення фермерського господарства Анастасія , код ЄДРПОУ 22665438. На підставі даного рішення останній було видано державний акт про право постійного користування землею серія ХР-15-00-000283, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

Позивачі зазначають, що вони мають право на успадкування після смерті матері права довічного успадкованого володіння землею, яка була надана для ведення селянського фермерського господарства.

У травні 2018 року позивачі звернулися до Державної нотаріальної контори із заявами щодо видачі свідоцтва про право на спадщину щодо права постійного користування землею, що залишилося у спадок після смерті матері, однак було отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій 681/02-31 від 04 червня 2019 року.

Позиція відповідача.

Відповідач вказує, що повноваження районної ради визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні . Порушене питання не відноситься до повноважень районної ради, передбачених ст.43 вказаного Закону. Кегичівська районна рада не вважає себе відповідачем по даній справі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засідання позов підтримала, просила його задовольнити.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про місце, дату та час повідомлені належним чином натомість надали заяви про розгляд справи без їх участі, окрім того:

позивач ОСОБА_2 про підтримання позову;

представник відповідача Кегичівської районної ради Харківської області - про невизнання себе відповідачем;

представник третьої особи Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області - про прийняття рішення за наявними у матеріалах справи документами;

представник третьої особи завідувач сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області - про прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства.

Позиція Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області не відома.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кегичівської районної ради народних депутатів від 30 березня 1994 року надано ОСОБА_3 у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,0 га, в т.ч. ріллі - 48,2 га, пасовищ - 1,8 га із земель держзапасу Павлівської сільської ради народних депутатів, розташованих на території колгоспу Україна в полі №8 другої польової сівозміни (копія, а.с.14, із зворотною сторінкою).

ОСОБА_3 надано у постійне користування земельна ділянка площею 49,59 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 29 вересня 1994 року, серія ХР-15-00-000283, актовий запис №8 (копія, а.с.15, із зворотною сторінкою).

Постановою Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області від 04 червня 2019 року №681/02-31 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянкою площею 49,59 га (з яких: ріллі - 41,47 га, кормових угідь -7,85 га), що призначена для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, право постійного користування якою померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 мала на підставі Державного акту на право на постійне користування землею ХР №15-00-000283, виданого Кегичівською районною радою народних депутатів Кегичівського району Харківської області, 29 вересня 1994 року, на підставі рішення XVI сесії XXІ скликання від 30 березня 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 (копія, а.с.11-12, із зворотними сторінками).

26 вересня 2002 року була заведена спадкова справа 256/2002, що підтверджується довідкою про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ (копія, а.с.13).

Так, відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Чинне законодавство України не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 2 статті 407 ЦК України, та частини 2 статті 102 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття), у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Зазначене також викладене у постанові Верховного суду від 20 листопада 2019 року справа № 368/54/17.

Одночасно з цим, згідно зі статтею 122 ЗК України в редакції, чинній з 01 січня 2013 року, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання їх у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

До 01 січня 2013 року розпорядниками земель вказаної категорії були місцеві державні адміністрації.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області стало Головне управління Держгеокадастру в Харківській області.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого судового засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Між тим, позивачі не подавали відповідних клопотань.

Відповідачем у справі визначено Кегичівську районну раду Харківської області, яка не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає.

Так як, ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, то судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кегичівської районної ради Харківської області, треті особи: Павлівська сільська рада Кегичівського району Харківської області, Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Кегичівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права довічного успадкованого володіння - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Нова Парафіївка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Нова Парафіївка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідач: Кегичівська районна рада Харківської області, ЄДРПОУ 21235368, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, 50.

третя особа: Павлівська сільська рада Кегичівського району Харківської області, ЄДРПОУ 04398442, місцезнаходження: 64050, Харківська область, Кегичівський район, с. Павлівка.

третя особа: Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 41166410, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, 50.

третя особа: Кегичівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02893663, місце знаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, 93г.

Суддя Н.М. Куст