Постанова

від 17.12.2020 по справі 274/6528/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/6528/20 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т.Б.

Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №274/6528/20 за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Бердичівської міської ради, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Чиста криниця , про визнання дій, бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, постановлену 30 вересня 2020 року суддею Большаковою Т.Б. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до Бердичівської міської ради, виконавчого комітету Бердичівської міської ради, у якому просив:

визнати право ОСОБА_2 на поділ земельної ділянки, площею 14278,5кв.м, кадастровий номер 1810400000:01:021:0071, комунальної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без нотаріально посвідченої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю Чиста криниця (далі - Товариство);

визнати неправомірними дії Виконавчого комітету Бердичівської міської ради щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на поділ земельної ділянки, викладену листом №К-718 від 23.06.2020, та бездіяльність Бердичівської міської ради щодо ненадання дозволу на поділ спірної земельної ділянки без нотаріально посвідченої письмової згоди Товариства, у зв`язку із чим зобов`язати Бердичівську міську раду надати дозвіл на її поділ без нотаріально посвідченої письмової згоди Товариства.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Виконавчого комітету Бердичівської міської ради щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на поділ земельної ділянки, викладену листом №К-718 від 23.06.2020 та бездіяльності Бердичівської міської ради щодо ненадання дозволу на поділ земельної ділянки, площею 14278,5 кв.м., кадастровий номер 1810400000:01:021:0071, комунальної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без нотаріально посвідченої письмової згоди ТОВ "Чиста криниця", зобов`язання Бердичівської міської ради надати дозвіл на поділ земельної ділянки, площею 14278,5кв.м., кадастровий номер 1810400000:01:021:0071, комунальної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без нотаріально посвідченої письмової згоди ТОВ "Чиста криниця". Роз`яснено позивачу його право на звернення до суду шляхом подання позову на загальних підставах до окружного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На його думку, висновок суду про те, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду, є помилковим та таким, що здійснений без врахування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 661/3925/16-а.

У відзиві представник Товариства просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на правильність висновків суду про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до Бердичівської міської ради та Виконавчого комітету Бердичівської міської ради з приводу визнання неправомірними дій Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, визнання неправомірною бездіяльності Бердичівської міської ради та зобов`язання вчинити певні дії, відповідачі є органами місцевого самоврядування, суб`єктами владних повноважень, які уповноважені приймати рішення, зокрема щодо формування земельних ділянок шляхом їх поділу, а тому спір з даними особами є публічно-правовим та належить до адміністративної юрисдикції

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункти 1, 7 частини першої статті 4 КАС України).

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 161/20662/18 (провадження № 14-631цс19).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_2 є, зокрема, визнання неправомірними дій Виконавчого комітету Бердичівської міської ради щодо надання відповіді на його звернення про надання дозволу на поділ земельної ділянки, викладену листом №К-718 від 23.06.2020, та бездіяльності Бердичівської міської ради щодо ненадання дозволу на поділ спірної земельної ділянки без нотаріально посвідченої письмової згоди Товариства, а також зобов`язання Бердичівської міської ради надати дозвіл на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої письмової згоди Товариства.

Матеріали справи та зміст позовних вимог свідчать про те, що у ОСОБА_2 відсутнє існуюче речове право або спір щодо такого права на земельну ділянку, на передачу частини якої в оренду він претендує. У позові (у цій частині) відсутні вимоги щодо права власності (користування) земельною ділянкою, а фактично оскаржуються дії суб`єкта владних повноважень з надання відповіді, якою позивачу роз`яснено порядок вирішення питання про поділ земельної ділянки з метою отримання її в користування для обслуговування належного йому нерухомого майна та бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо ненадання такого дозволу.

У даному випадку Бердичівська міська рада реалізовує у спірних правовідносинах надані їй чинним законодавством владні управлінські функції щодо розгляду питання про надання в користування земельної ділянки.

Отже предметом спору у справі є оскарження дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та перевірка законності прийнятих ним рішень, як розпорядника земельних ділянок, а тому спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Доводи позивача про те, що спір є приватноправовим є помилковими, оскільки, як свідчать матеріали справи, спір про право відсутній, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у користування, перебуває у комунальній власності і дослідженню у справі підлягають обставини додержання відповідачами, які діють як суб`єкти владних повноважень, публічно-владних управлінських функцій.

Суд апеляційної інстанції також не приймає посилання ОСОБА_2 на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 661/3925/16-а, оскільки фактичні обставини у цій справі (земельна ділянка перебувала у користуванні позивача і у останнього був наявний дозвіл на розробку технічної документації щодо спірної земельної ділянки) є відмінними від фактичних обставин та правовідносин між сторонами у справі, що переглядається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 21 грудня 2020 року.