Постанова

від 07.12.2020 по справі 404/876/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Кропивницький

справа № 404/876/17

провадження № 22-ц/4809/824/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Чельник О.І.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Павелко І.Л. від 20 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агротраст про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агротраст про визнання поруки припиненою, -

встановив:

У лютому 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агротраст про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову зазначив, що 24.02.2015 року між ТОВ Агротраст, та АТ КБ ПриватБанк укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту у розмірі 500000 грн.

ТОВ Агротраст підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Для забезпечення виконання зобов`язань, 23.03.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR1427114448747, відповідно до якого остання виступає поручителем за виконання зобов`язань ТОВ Агротраст за кредитним договором від 24.02.2015 року.

Посилаючись на неналежне виконання зобов`язань та утворення заборгованості у третьої особи за кредитом у розмірі 480963,55 грн., просить стягнути її із ОСОБА_1 .

Відповідач подала зустрічну позовну заяву, якою просила визнати припиненим укладений 23.03.2015 року між нею та Банком договір поруки № POR1427114448747.

В обгрунтування зустрічного позову зазначила, що наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджується порушення третьою особою строків погашення зобов`язань, у зв`язку з чим є передумови припинення дії поруки на підставі Розділу 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг та ч. 4 статті 559 ЦК України.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2020 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 24.02.2015 року в розмірі 480963,55грн.та судовий збір в розмірі 7214,45грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач подала апеляційну скаргу, якою просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк про стягнення заборгованості за кредитним договором та задовольнити її вимоги по зустрічному позову про припинення договору поруки . Вказана апеляційна скарга мотивована тим, що за спірним довором поруки відповідач відповідає за виконання зобов`язання в межах наданого кредитного ліміту, а саме: 10000 грн. Банк не повідомив відповідача та не отримав від неї згоду на збільшення кредитного ліміту до 500000 грн., що свідчить про збільшення в односторонньому порядку, обсягу зобов`язань та не відповідає умовам укладеного договору поруки.

Крім того, строк погашення чергового платежу за основним зобов`язанням починається із 27.07.2016 року, проте Банк із вимогою про повернення заборгованості до суду звернувся 10.02.2017 року, що свідчить про пропуск шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, відповідно до ч. 4 статті 559 ЦК України.

Також відповідач зазначила, що відсутній її підпис на витягах ізУмов та правил надання банківських послуг в Приват Банку та Тарифах банку, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов Банку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник порушив умови кредитного договору, належним чином не виконав своє зобов`язання щодо своєчасного повернення у повному обсязі отриманих кредитних коштів в сумі 480963, 55 грн. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено за його недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2015 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРО ДІМ нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРО ТРАСТ було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої третя особа приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг , тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті які разом, із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 24.02.2015 року та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. (а.с. 9 том 1) .

23.05.2015 року між ОСОБА_1 та Банком, в особі відділення /філії Відділення № 32 ( Новгородка ) ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , укладено договір поруки №POR1427114448747, відповідно до якого відповідач виступає поручителем за виконання зобов`язань ТОВ Агротраст перед Банком (а.с. 28 том 1).

Згідно довідки про розмір встановлених кредитних лімітів, від 28.01.2017 року № 08.7.0.0.0/170128114938, ТОВ Агротраст на картку № НОМЕР_1 , встановлено такі розміри кредитного ліміту: 24.02.2015 розмір 0, 00 грн., 24.03.2015 -10000 грн., 30.10.2015 - 0, 00 грн, 11.01.2016-10000 грн., 18.01.2016 - 0, 00 грн., 18.04.2016 -10000 грн., 16.07.2016-10000, 26.07.2016-200000, 12.08.2016-500000 грн.(а.с. 25).

Відповідно до розрахунку заборгованості від 24.01.2017 року за договором б/н від 24.02.2015 року, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом складає 480963, 55 грн. (а.с.26-27 том 1).

На підтвердження позовних вимог, Банком надано виписку по рахунку за період із 15.08.2016 року по 28.01.2017 року (а.с.30 том 1).

12.01.2017 року АТ КБ ПриватБанк направило ТОВ Агротраст та ОСОБА_1 претензію, якою просили погасити заборгованість за кредитним договором від 24.02.2015 року № б/н у розмірі 1201116,18 грн (а.с. 31 том 1).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банком доведено отримання позичальником кредитних коштів та існування заборгованості за тілом кредиту у розмірі 480963, грн., а також порушення виконання зобов`язання, тому висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту у такому розмірі є правильним.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

В разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором (ч. 1,2 статті 554 ЦК України ) у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до вимог п. 4 ст. 559 ЦК України , порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами .

Згідно п. 4.1 договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Якщо умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено саме відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за такими вимогами кредитора повинна обчислюватися з моменту настання строку кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором в тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила з урахуванням положень статті 559 ЦК України повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржника зобов`язань за кредитним договором, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Таким чином, вимога поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна бути пред`явлена у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, або протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язання, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, або з встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України , або з дня настання часу виконання основного зобов`язання, у разі, якщо кредит повинен бути погашений одним платежем.

Оскільки, строк погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (кредитним договором №б/н від 24.02.2015 року ) починається з 19.08.2016 року, шестимісячний строк спливає 19.02.2017 року.

Враховуючи, що Банк із позовом звернувся 10.02.2017 року, він не пропустив шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для припинення поруки через пропуск строків звернення до суду.

З приводу збільшення обсягу відповідальності за без згоди поручителя, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що це не може бути підставою для припинення поруки, оскільки пп.г) п.1.1.1 договору поруки від 23.03.2015 року, укладеного між сторонами, передбачено, що поручитель дає свою згоду на збільшення зобов`язань боржника, які забезпечені договором поруки, внаслідок яких збільшуються зобов`язання і самого поручителя. Цим же пунктом договору передбачено, що додаткових узгоджень не потрібно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2020 року не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

18.12.2020 року - складено постанову.

Головуючий суддя О.А.Письменний

Судді А.М. Головань

О.І. Чельник