Постанова

від 09.12.2020 по справі 313/405/20

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 313/405/20

Провадження № 2-а/313/10/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., позивача ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Фролова М.М., представника відповідача Гурильова А.С., розглянувши в режимі у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель в державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському районах та м. Мелітополі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Кардашової Марини Георгіївни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель в державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському районах та м. Мелітополі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Кардашової М.Г., у якому просить скасувати винесену відповідачем 20.03.2020 р. постанову № 90ДК/0250/По/08/01/-20, якою було позивачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 53 КУпАП та накладено штраф у сумі 340,00 грн.

Провадження у справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 52-1 КУпАП позивач просить закрити (а.с.1-7).

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що у акті обстеження, протоколі про адміністративне правопорушення та постанові, яка є предметом оскарження, а також у державному акті на земельну ділянку, що видана їй у користування на 25 років для створення громадського пасовища, зазначені зовсім різні за кадастровим номером та розміром земельні ділянки.

Про те, що розмір земельної ділянки зменшений, її ніхто не повідомляв. Вона і дальше продовжує сплачувати орендну плату за земельну ділянку площею 52,4247 га , а не за 48,7059 га, як зазначено у акті, протоколі та постанові.

На земельній ділянці провадяться роботи на покращення пасовища шляхом знищення бур`янів та посіву нових трав для випасу худоби.

На думку позивачки постанова винесена з порушенням чинного законодавства.

ОСОБА_1 зазначає, що при складанні акту, протоколу та постанови відповідач порушив її право на захист.

Будь-які належні та допустимі докази вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП відсутні, а тому відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 20.07.2020 р. до участі у справі залучено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (а.с. 90).

На позов відповідач надав відзив у якому просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с.38-43,101-111).

Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав. У задоволенні просив відмовити з підстав наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Диспозиція ст. 53 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень і тягне за собою відповідальність у виді накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він також повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ) ч. 1 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Приписи додатку 4 Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, визначають, що пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Згідно вищезазначеного Переліку єдиним видом сільськогосподарських угідь, що обробляється і використовується під посіви сільськогосподарських культур - є рілля. Рілля включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Для того щоб встановити, що земельна ділянка використовується не за призначенням, тобто з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, необхідно не тільки встановити під який вид угідь вони використовуються, а ще й систематичність такого використання.

13.12.2004 р. між Веселівською районною державною адміністрацією та Первинною громадською організацією Калина мешканців с. Запоріжжя в особі голови товариства ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі № 51/2 відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 52,4247 га ріллі, строком на 25 років, для створення громадських пасовищ у відповідності до розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації від 15.06.2004 р. № 126.

16.10.2006 р. укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі від 13.12.2004 р. № 51/2, в які було замінено орендаря з 01.01.2006 р. на фізичну особу ОСОБА_1 .

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі 51/2 від 13.12.2004 р. і набирає чинності після підписання її сторонами.

Тому з цього моменту орендарем за цим договором оренди землі є фізична особа ОСОБА_1 .

Орендну плату за вищевказану земельну ділянку за вказану земельну ділянку позивачка сплачувала, як фізична особа, що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями та квитанціями про сплату орендної плати.

Проте, постановою про накладення адміністративного стягнення від 20.03.2020 р. було притягнуто до адміністративної відповідальності не фізичну особу ОСОБА_1 , яка є орендарем за даним договором оренди землі, а посадову особу первинної громадської організації Калина , в особі голови товариства ОСОБА_1 .

Крім того в акті зазначено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2307101562020 від 11.02.2020 р. земельна ділянка площею 48,7059 га з кадастровим номером 2321281200:02:006:0002, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.08 для сінокосіння і випасання худоби, вид використання земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, форма власності комунальна, вид угідь - пасовища.

Відповідач за наслідками обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2321281200:02:006:0002 площею 48,7059 га., яка розташована на території Запорізької сільської ради Веселівського району Запорізької області у акті зазначив, що земельна ділянка піддається сільськогосподарській обробці, проведена пахота. Крім того, в акті зазначається, що використання пасовищ можливе лише для випасання худоби, а не під посіви сільськогосподарських культур.

До матеріалів справи долучений договір оренди землі № 51/2 від 13.12.2004 р.,при вивченні якого суду встановив, що у пункті 1 Розділу Предмет договору, який був укладений орендодавцем - Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови Міщенко С.М., яка діє на підставі Положення Про Веселівську районну державну адміністрацію з одного боку та орендарем-первинною громадською організацією Калина мешканців с. Запоріжжя в особі голови товариства ОСОБА_1 , яка діє на підставі статуту господарства з другої сторони, визначили по те, що орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 126 від 15.06.2004 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення громадських пасовищ, яка знаходиться на території Запорізької сільської ради.

Суд звертає увагу на те, що згідно даного договору передавалися в оренду не пасовища, а земельна ділянка для створення пасовищ, які взяла на себе зобов`язання їх створити громадська організація Калина мешканців с. Запоріжжя в особі голови товариства ОСОБА_1 .

Тобто, на думку суду громадська організація Калина мала право не тільки на час створення пасовище обробляти земельну ділянку та здійснювати на ній посіви багаторічних трав, але і право у майбутньому при оренді даної земельної ділянки в якості пасовища, дбати про стан даного пасовища шляхом оброблення земельної ділянки та обновлювати раніше посіяні нею багаторічні трави.

У п. 2 сторони при укладенні договору оренди землі визначили, що в оренду передається земельна ділянка - рілля площею 52,4247 га.

Крім того, у пункті 19 розділу Умови та строки передачі земельної ділянки в оренду, сторони визначили, що земельна ділянка передається без зміни цільового призначення.

Суд установив, що зміни цільового призначення земельної ділянки та зміни площі земельної ділянки не укладались, і будь-які додаткові угоди до вищевказаного договору оренди землі не укладалися.

Надані свідком ОСОБА_3 пояснення, узгоджуються з фактичними обставинами справи, і свідчать про те, що земельну ділянку, на якій знаходиться пасовище, громадська організація Калина мешканців с. Запоріжжя в особі голови товариства ОСОБА_1 , використовують за призначенням.

Таким чином суд вважає, що у діях відповідачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, так як ОСОБА_1 земельну ділянку використовувала відповідно до умов договору, а саме: за цільовим призначенням.

Відповідач в супереч п. 5 розділу ІІ Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністрества аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 р. № 6 в протоколі про адміністративне правопорушення точно не зазначено точних відомостей, обставин, фактів тощо щодо обставин використання земельної ділянки, кадастровий номер 2321281200:02:006:0002 не за цільовим призначенням. Яким саме чином вона використовувалась не за цільовим призначенням.

Крім того, суд зазначає, що під час складання акту, протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення штрафу відповідач, як встановлено у судовому засіданні порушив право позивача на захист, яке ОСОБА_1 мала відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, гарантоване їй ст. 59 Конституції України.

Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.72КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 статті 73КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи.

Відповідач, у порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП без доказів, які б свідчили про наявність саме у позивача протиправної, винної (умисної або необережної) дії.

Не надані такі докази і під час судового розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перед судом факт вчинення позивачем станом на час винесення оскаржуваної постанови правопорушення та те, що розгляд справи про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності проводився з дотримання норм передбачених положеннями КУпАП.

Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, в постанові від 07.06.2018 р. зауважив, що порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 288 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення,провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато,а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню.

На підставі ст. 19 Конституції України, п. 1) ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 288, 289 КУпАП, керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 11, 44, 73-78, 90, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Постанову № 90ДК/0250/По/08/01/-20 винесену 20.03.2020 р. головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель в державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському районах та м. Мелітополі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Кардашовою Мариною Георгіївною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53 КУпАП - закрити .

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області протягом 30 днів з моменту проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 18.12.2020 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізькоїобласті А.О.Нагорний

09.12.2020