Постанова

від 16.12.2020 по справі 369/14444/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/14444/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13373/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тарана Владислава Анатолійовича в інтересах акціонерного товариства Універсал Банк на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Ковальчук Л.М.,

у справі за позовом акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року публічне акціонерного товариства Універсал Банк правонаступником якого є акціонерне товариство Універсал Банк (далі АТ Універсал Банк ) звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.05.2008 року між ВАТ Універсал Банк , правонаступником якого є AT Універсал Банк , та позичальником ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 012-2008-1556.

Згідно умов п.1.1 Договору банк зобов`язався надавати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 150 000 доларів США у порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку зазначені кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,45% річних.

Банк свої зобов`язання згідно договору виконав, надавши позичальнику кредитні кошти. Позичальник своїх зобов`язань не виконував, кредитні кошти в строк не повертав, внаслідок чого в останнього станом на 25.04.2018 року утворилась заборгованість перед банком у розмірі 270 064,29 доларів США, яка складається з 148 811,83 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 105 695,57 доларів США - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 15 556,89 доларів США - сума заборгованості за підвищеними відсотками.

Факт неналежного виконання зобов`язань та наявність заборгованості ОСОБА_2 перед банком встановлено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2010 року у справі № 2-673/10. Згідно даного рішення суду з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість по кредиту у розмірі 1 199 162 грн. 66 коп.

Для забезпечення виконання зобов`язань за договором, 19.05.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., про що зроблено запис в реєстрі № 1840.

Згідно договору іпотеки банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, площею 0,1726 та, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 31.10.2018 року судове рішення про стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_2 не виконано, порушення основного зобов`язання не усунуто, тому банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Предмет іпотеки належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 21.10.2014 року зроблено відповідний актовий запис № 55.

Відповідно до довідки Бирюківської сільської ради спадщину після смерті свого сина ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2018 року, власником предмета іпотеки є ОСОБА_2

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, в якій було зазначено, що у випадку невиконання цієї вимоги, банк буде вимушений стягувати суму кредиту в примусовому порядку, в тому числі і за рахунок майна, що належить та/або буде належати боржнику.

Враховуючи викладене, позивач AT Універсал Банк просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору від 19.05.2008 року за № 012-2008-1556 в сумі 270 064,29 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - на земельну ділянку, площею 0,1726 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на праві власності, яку успадкувала ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання на стадії виконавчого провадження; судові витрати стягнути з ОСОБА_1 ..

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог АТ Універсал Банк - відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Таран В.А. в інтересах АТ Універсал Банк посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, за змістом зазначено, що позивач не погоджується з висновком суду стосовно того, що банком не надано належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановлених законом порядку, між тим в довідці № 146 виданої виконкомом Бирюківської сільської ради ОСОБА_1 , міститься інформація про те, що вона дійсно прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_2 , а отже такі твердження суду не відповідають дійсності.

Також зазначено, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Крім того судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем не надано інформації щодо спадкоємців спірної земельної ділянки, яка була передано в іпотеку згідно договору іпотеки від 19.05.2008 року.

З такими висновками позивач не погоджується, так як наявне підтвердження, що мати ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , про що зазначено в заяві № 304 від 15.04.2015 року в абзаці інших спадкоємців передбачених ЦК України немає .

Окрім того зазначено, що для становлення необхідних обставин справи, суд зобов`язаний витребувати спадкову справу для встановлення фактів щодо подання чи не подання заяв спадкоємців на спадщину.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не найшло.

Відповідачка в судове засідання не з`явився не про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, вислухавши адвокат Тарана В.А. в інтересах АТ Універсал Банк , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, що 19 травня 2008 року між ВАТ Універсал Банк правонаступником якого є АТ Універсал Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 012-2008-1556, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 150 000 доларів США (а.с. 6-11).

В рахунок забезпечення кредитного договору 19 травня 2008 року між ВАТ Універсал Банк правонаступником якого є АТ Універсал Банк , та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1726 га з кадастровим номером 3222480401:01:067:0004, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-15).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2010 року по справі № 2-673/10 задоволено позов ВАТ Універсал Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 199 162 грн. 66 коп. та понесені судові витрати в розмірі 1 950 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 167).

Відповідно до заяви № 304 від 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується довідкою виданою виконкомом Бирюківської сільської ради (а.с. 24, 25).

З вимоги банку, убачається, що оскільки ОСОБА_2 помер, а тому право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_1 , яка набула статусу іпотекодавця і має всій його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки (а.с. 23).

02.05.2018 року та 23.05.2018 року представником АТ Універсал Банк на адресу Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області були подані претензії, в яких він просив повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_2 про наявність майнових вимог перед банком, а також повідомити останнього про передачу цих вимог спадкоємцям, номер спадкової справи та у разі видачі свідоцтва про спадщину вказати спадкоємця та дату її прийняття (а.с. 175, 192).

У відповідь на претензії банку державним нотаріусом Калітенко Л.Б., повідомлено про те, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведена спадкова справа за № 114/2015 рік, а також повідомлено про відсутність підстав визнання кредитором померлого згідно положень ст. 1281, 1282 ЦК України (а.с. 191, 193).

З долученої до справи копії спадкової справи убачається, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 15 квітня 2015року звернулася ОСОБА_1 , проте свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не видано (а.с.166).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог AT Універсал Банк , районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заявленого по справі позову, проте з мотивами, за яких суд дійшов такого висновку, погодитися неможливо.

Так, підставою до відмови у позову, суд вказав відсутність у справі інформації щодо спадкоємців земельної ділянки, яка залишилася після смерті померлого ОСОБА_2 та яка була передана в іпотеку банку.

Між тим, суд першої інстанції не врахував таке.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою i у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч.1 ст.608 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Отже, матеріалами доведено, що відповідачем за зобов`язаннями померлого є ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті сина, а тому суд помилково дійшов висновку про наявність підстав до відмови у прозові з причин відсутності у справі інформації щодо спадкоємців іпотечного майна.

Окрім цього, ухвалюючи рішення, районний суд не врахував наступне.

Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, за змістом ст. 23 Закону України Про іпотеку в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) викладено такі правові висновки.

Приписи ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України Про іпотеку регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України Про іпотеку визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом ч. 1 ст1 1282 ЦК України та ч.1 ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Відтак, визначені ст. 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 й державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області КалітенкоЛ.Б. за заявою ОСОБА_1 від 15 квітня 2015 року було заведено спадкову справу № 114/2015 (а.с.166-193).

А тому, з огляду на встановлені обставини, можна дійти висновку що права вимоги AT Універсал Банк щодо спірного нерухомого майна, яке належало позичальнику, після його смерті могло реалізувати відповідно до правил, визначених статтями 1281 і 1282 ЦК України.

З огляду на пропуск AT Універсал Банк строку, встановленого статтею 1281 ЦК України в редакції на час виникнення правовідносин, право вимоги до позичальника за договором іпотеки, а також його зобов`язання за цим договором припинилося.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397 цс 19).

У відповідності до ч. 4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Тарана Владислава Анатолійовича в інтересах акціонерного товариства Універсал Банк задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: