Постанова
від 17.12.2020 по справі 369/10000/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№22-ц/824/14842/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/10000/17

17 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Невідомої Т.О.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарях - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчук Л.М., у цивільній справі за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

18 вересня 2017 року Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Києво-Святошинського району прокуратурою Київської області було виявлено порушення вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності.

Так, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5090 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 7339 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_7 .

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013587 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5091 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року № 485 ОСОБА_4 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013586 затверджено проект із землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5092 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

У свою чергу, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1081 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_8 .

У подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 липня 2016 року за № 4194, № 4189, № 4184 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які в подальшому, за заявою від 21 липня 2016 року об`єднали ці ділянки в єдину, внаслідок чого утворилася земельна ділянка площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177.

На підставі заяв від 10 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177, внаслідок чого утворилися дві земельні ділянки: площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113.

Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112. Віднесено вказану земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договорів від 30 січня 2017 року № 300 і від 04 квітня 2017 року № 1477 передали в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус земельні ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113 терміном на 3 роки.

При цьому, Державне підприємство ДГ Чабани є користувачем земельної ділянки загальною площею 330,92 га для проведення науково-дослідних робіт, згідно державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ№ 001207.Однак, Головним управлінням Держземагентства у Київській області прийнято оскаржувані накази про відведення у приватну власність спірних земельних ділянок без їх попереднього вилучення у постійного землекористувача та за відсутності на те визначених законом повноважень.

Крім того, спірні земельні ділянки відносились до особливо цінних земель, а Головне управління Дерземагентства у Київській області не наділене повноваженнями щодо розпорядження вказаною категорією земель.

Факт відведення Головним управлінням Держземагентства у Київській області у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092 за рахунок особливо цінних земель ДП Дослідне господарство Чабани повністю підтверджують картографічні матеріали місць розташування спірних ділянок та земельної ділянки площею 5 га, яка перебувала у користуванні ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів , зведеним кадастровим планом земельних ділянок та ортофотопланом з їх відображенням, виготовленого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 .

Отже накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка без припинення права користування чи вилучення незаконно вибула із користування Державного підприємства Дослідне господарство Чабани , у подальшому була відчужена та поділена на декілька земельних ділянок.

Вказав, що без припинення права користування чи вилучення спірних земель у Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України , передача їх у приватну власність та подальша зміна їх цільового призначення порушує права та інтереси держави в особі постійного землекористувача - Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України .

Звернув увагу на те, що про необхідність захисту прав та інтересів держави прокурору стало відомо лише у 2017 року за результатом системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Головного управління Держземагентства у Київській області, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, що підтверджують незаконне відведення у власність спірних земельних ділянок

З урахуванням зазначеного, просив суд:

визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;

визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

визнати недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється ;

визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300, від 04 квітня 2017 року № 1477, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус ;

витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,239 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5112, площею 2,011 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною вартістю 103 903,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначає що, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області у зв`язку з тим, що вони вичерпали свою дію внаслідок виконання, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 10.06.2015 року у справі №6-162цс15 та з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.03.2018 року у справі № 686/2424/16-ц.

Вказав, що по іншим позовним вимогам, а саме: про визнання недійсними рішення сільської ради, договорів оренди, витребування на користь держави земельних ділянок, суд не зробив жодних висновків, фактично не розглянувши вказані позовні вимоги.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску прокурором строку позовної давності, суд першої інстанції, вказавши, що прокурор і органи виконавчої влади могли довідатись про порушення інтересів держави ще в 2008 році, залишив поза увагою те, що спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області були видані лише 21.02.2014 року, а прокурор звернувся з позовом до суду 01.09.2017 року. Доказів, що підтверджують обізнаність Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України про порушення вимог земельного законодавства та цивільних прав держави на спірні землі, матеріали справи не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Кучерук Володимир Володимирович просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області, посилаючись на те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження спірних земельних ділянок в межах 5 га земельної ділянки, які є особливо цінними землями. Посилання прокурора на рішення господарського суду у справі № 911/2892/13 є помилковими, оскільки у даній справі судом не встановлювались обставини щодо знаходження спірних земельних ділянок, що передані у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 в межах 5 га земельної ділянки, яка була предметом спору у господарській справі. Вказав, що при визначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором не враховано, що ні Національний науковий центр Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, ні Державне підприємство Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи іншими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Також просив врахувати, що оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області видані 21 лютого 2014 року, а тому трирічний строк позовної давності для оскарження даних наказів сплив у лютому 2017 року. Сама позовна заява прокурора складена 01 вересня 2017 року, тобто, більше ніж через три з половиною роки від дати видачі оспорюваних наказів, при цьому об`єктивних причин, що перешкоджали подати позов до суду позивач не наводить.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові Заступника прокурора Київської області.

Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Кучерук Володимир Володимирович в судовому засіданнізаперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник прокуратури Київської області, представники відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 квітня 1996 року Чабанівською селищною радою народних депутатів було видано Дослідному господарству Чабани державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 003452, відповідно до якого Дослідному господарству Чабани у постійне користування надано 253,68 га землі з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення виконкому Чабанівської селищної ради народних депутатів від 04 квітня 1996 року №35. (а.с.230-232 т.3)

31 травня 2001 року Українська академія аграрних наук надала згоду на вилучення 5,0 га землі із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України для створення матеріальної бази громадської організації Центральний спортивний клуб автомобілістів . (а.с.236 т.3)

13 червня 2001 року Державне підприємство Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України погодило громадській організації Центральний спортивний клуб автомобілістів місце розташування спортивно-оздоровчої бази на земельній ділянці 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України при умові надання можливості збору урожаю перспективних сортів ячменю, розсадників розмноження на 2 роки.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 15 квітня 2003 року №214 Про погодження місць розташування об`єктів погоджено місця розташування об`єктів: Управлінню Державтоінспекції МВС України - земельну ділянку площею 5,00 га (ріллі 4,80 га, польових шляхів 0,20 га) за рахунок земель Дослідного господарства Чабани Українського науково-дослідного інституту землеробства УААН на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району під розміщення спортивно-оздоровчої бази. (а.с.238 т.3)

01 грудня 2003 року розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 764 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, надано громадській організації Центральний спортивний клуб автомобілістів земельну ділянку в оренду на 49 років для будівництва спортивно-оздоровчої бази. Відповідно до пункту 4 розпорядження доручено Києво-Святошинській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки з Громадською організацією Центральний спортивний клуб автомобілістів за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку. (а.с.237 т.3)

30 грудня 2003 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією було видано Державному підприємству Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 001207, відповідно до якого Державному підприємству Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України у постійне користування надано 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2003 року № 549. (а.с.226-229 т.3)

28 липня 2004 року між Київською обласною державною адміністрацією і громадською організацією Центральний спортивний клуб автомобілістів був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Київська обласна державна адміністрація згідно з розпорядженням від 01 грудня 2003 року № 764 надала в оренду, а Громадська організація Центральний спортивний клуб автомобілістів прийняла у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га), розташовану на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту. Відповідно до пункту 1.2 договору оренди, термін дії договору 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09 лютого 2013 року у справі № 911/2892/13 за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації, Громадської організації Центральний спортивний клуб автомобілістів , треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, Державне підприємство Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, позов задоволено повністю.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 Про надання в оренду земельної ділянки .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року, укладений між Київською обласною державною адміністрацією і громадською організацією Центральний спортивний клуб автомобілістів .

Зобов`язано Громадську організацію Центральний спортивний клуб автомобілістів повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:02:001:0007, площею 5,0 га, що знаходиться на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у користування держави.(а.с.62-66 т.3)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2014 року рішення Господарського суду Київської області від 09 грудня 2013 року у справі № 911/2892/13 скасовано і прийнято нове рішення, яким задоволено позов прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації, Громадської організації Центральний спортивний клуб автомобілістів , треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, державне підприємство Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України , про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 Про надання в оренду земельної ділянки .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року, укладений між Київською обласною державною адміністрацією і Громадською організацією Центральний спортивний клуб автомобілістів .

Зобов`язано Громадську організацію Центральний спортивний клуб автомобілістів повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:02:001:0007, площею 5,0 га, що знаходиться на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у користування держави. (а.с.67-71 т.3)

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5090 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.(а.с.23 т.1)

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 7339 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_7 . (а.с.65-70 т.1)

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013587 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5091 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району. (а.с.24 т.1)

На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року № 485 ОСОБА_4 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_6 . (а.с.71-76 т.1)

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013586 затверджено проект із землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5092 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району. (а.с.25 т.1)

ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1081 відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_8 . (а.с.59-64 т.1)

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 липня 2016 року за № 4194, № 4189, № 4184 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які за заявою від 21 липня 2016 року об`єднали ці ділянки в єдину, внаслідок чого утворилася земельна ділянка, площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177. (а.с. 54-58 т.1)

На підставі заяв від 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки, площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177, внаслідок чого утворилися дві земельні ділянки: площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113. (а.с.46-56 т.1)

Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 грудня 2016 року № 111 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112. Віднесено вказану земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (а.с.26 т.1)

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів від 30 січня 2017 року № 300 і від 04 квітня 2017 року № 1477 передали в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус земельні ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113 терміном на 3 роки. (а.с.46-56 т.1)

Звертаючись до суду з даним позовом, Перший заступник прокурора Київської області посилався на те, що спірні земельні ділянки відносились до особливо цінних земель, тому Головне управління Дерземагентства у Київській області не було наділене повноваженнями щодо розпорядження вказаною категорією земель. Крім того, накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка без припинення права користування чи вилучення незаконно вибула із користування Державного підприємства Дослідне господарство Чабани , у подальшому була відчужена та поділена на декілька земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позову Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння, суд першої інстанції посилався на те, що оскаржувані накази Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області про передачу спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб є нормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання, а тому скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, про застосування наслідків спливу строку позовної давності заявлено відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частин 1,4,8 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.

Частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

За змістом частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом е частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (частина третя статті 149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частина п`ята статті 149 ЗК України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні,- ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частина дев`ята статті 149 ЗК України).

Частиною 1 ст.150 ЗК України передбачено, що до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах в і г частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).

За змістом статті 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 ЗК України).

Тобто, земельна ділянка може бути вилучена, як для суспільних потреб, так і для інших потреб. Для інших потреб земельна ділянка може вилучатися лише за згодою користувача. Примусове ж вилучення має допускатися лише для суспільних потреб.

Судом встановлена відсутність добровільної відмови користувача Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України від права постійного користування спірними земельними ділянками. Примусове припинення права користування позивача вказаними земельними ділянками з підстав, у порядку і за умов, визначених законом також не відбувалось.

З листа секретаріату Кабінету Міністрів України №7337/0/2-17 від 19.08.2017 року на запит прокуратури Київської області від 11.08.2017 року вбачається, що Кабінетом Міністрів рішення щодо вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 та 3222481600:02:001:5093, розташованих в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, що перебували у постійному користуванні державного підприємства Дослідне господарство Чабани не приймалося. (а.с.37 т.1)

З відповіді секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин від 18.08.2017 року на запит прокуратури Київської області від 11.08.2017 року вбачається, що рішення Комітету з питань погодження Верховною Радою України припинення права постійного користування земельними ділянками Державного підприємства Дослідне господарство Чабани не приймалося. (а.с.38 т.1)

При цьому, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, а дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення особи права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Кучерук Володимир Володимирович посилався на те, що обставини, встановлені в рішенні господарського суду у справі №911/2892/13 щодо надання в оренду ГО "Центральний спортивний клуб автомобілістів" частини особливо цінних земель, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" , розміром 5га , на які посилається прокурор в позовній заяві, не є преюдиційними у даній справі, оскільки у справі № 911/2892/13 господарським судом не встановлювались обставини щодо знаходження спірних земельних ділянок, що передані у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 в межах 5 га земельної ділянки, наданої у користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії аграрних наук України. Прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження спірних земельних ділянок в межах земельної ділянки площею 5 га, яка перебуває в користуванні Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України та була предметом спору у господарській справі № 911/2892/13.

У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Учасникам справи було роз`яснено їхнє процесуальне право на подачу клопотання про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, проте таким правом відповідачі не скористалися та відповідне клопотання ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляли.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що факт відведення Головним управлінням Держземагентства у Київській області у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092 за рахунок особливо цінних земель ДП Дослідне господарство Чабани підтверджують картографічні матеріали місць розташування спірних ділянок та земельної ділянки площею 5 га, яка перебувала у користуванні ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів та входила в склад 330,92 га землі, наданих в постійне користування Державному підприємству Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, зведеним кадастровим планом земельних ділянок та ортофотопланом з їх відображенням, виготовленим сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 (а.с.40-45 т.1)

З копій поземельних книг вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090 площею 1,25 га, 3222481600:02:001:5091 площею 1,25 га, 3222481600:02:001:5092 площею 0,75 га є суміжними земельними ділянками.

Ці обставини також підтверджені зведеним кадастровим планом спірних земельних ділянок та ортофотопланом з їх відображенням, які виготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 з урахуванням координат поворотних точок земельної ділянки площею 5 га, що раніше перебувала в оренді ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів та входила в 330,92 га, наданих в постійне користування Державному підприємству Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, і зазначених вище земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092. (а.с.45 т.1)

Крім того, згідно поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:001:5091 координати поворотних точок цієї земельної ділянки під номерами 3 та 4 співпадають з координатами аналогічних поворотних точок під номерами 1 та 6, які містяться в долученому до матеріалів справи проекті землеустрою 2003 року щодо відведення в оренду земельної ділянки ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів , а вказана між ними відстань і за даними поземельної книги, і за проектом землеустрою громадської організації 2003 року становить 176,3 м. У площині Y точка 3 має значення 3364091,18 , а точка 4 3364210,78 , що відповідає даним точок 1 та 6 у площині Y; в площині X точка 3 має значення 5569333,82 , а точка 4 5569463,35 , аналогічні значення мають точки 1 ( хх69333,82 ) та 6 ( хх69463,35 ). (а.с.204 т.3, а.с.42-44 т.1)

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем факту накладання меж спірних земельних ділянок на земельну ділянку, надану в постійне користування Державному підприємству Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, яка відноситься до особливо цінних земель на підставі пункту в ч. 1 ст.150 ЗК України. Відповідачами вказані обставини та надані на їх підтвердження докази не спростовані.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, враховуючи, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 були надані у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 відповідно, наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без їх попереднього вилучення у постійного землекористувача Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, а також враховуючи те, що вказані вище земельні ділянки відносились до особливо цінних земель, то Головне управління Дерземагентства у Київській області не було наділене повноваженнями на розпорядження цією категорією земель , а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимогипро визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області про передачу спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб є нормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання, тому скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки такий висновок суду першої інстанції не грунтується на вимогах ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно положень якої, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову заступника прокурора Київської області з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, про застосування якого заявлено відповідачами, з огляду на наступне.

Заступник прокурора Київської області у позовній заяві посилався на те, що про необхідність захисту прав та інтересів держави прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатом системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме: Головного управління Держземагентства у Київській області, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, що підтверджують незаконне відведення у власність спірних земельних ділянок. З урахуванням зазначеного, просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його.

Частиною другою статті 2 ЦК Українипередбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167 , 170цього Кодексунабуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

На прокуратуру відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. І лише у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

Верховний Суд України в рішенні від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 зазначив, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15 , 16 , 20 ЦК України ), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256 , 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Обґрунтовуючи свої висновки про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції зазначав, що право на звернення з даним позовом виникло ще у лютому 2014 року, оскільки безпосередньо про можливе порушення інтересів держави могло стати відомо органам держави у 2008 році. Отже строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦПК України, на момент звернення прокурора з даним позовом до суду 18 вересня 2017 року уже сплив.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що оспорювані рішення Головного управління Держгеокадастру Київській області прийняті лише 21.02.2014 року, тому висновок районного суду про те, що про можливе порушення інтересів держави могло стати відомо органам держави у 2008 році є безпідставним та необґрунтованим.

При цьому, з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.221-7569/17 від 18.04.2017 року на запит прокуратури Київської області від 10.04.2017 року вбачається, що Головним управлінням здійснюється облік вхідної та вихідної документації згідно автоматизованої системи документообігу АСД ДОК ПРОФ 3.0 відповідно до якої накази Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 та 3222481600:02:001:5093, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не виявлено. Також надано запитувані копії поземельних книг на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092, 3222481600:02:001:5093, 3222481600:02:001:5177, 3222481600:02:001:5112, 3222481600:02:001:5113, 3222481600:02:001:5107 та 3222481600:02:001:5108, які наявні в НКС. (а.с.21-22 т.1)

10 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено заяву прокурора від 09.08.2017 року про виявлене кримінальне правопорушення, а саме про те, що посадові особи Головного управління Держземагенства у Київській області, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.116,122,149,150 Земельного кодексу України, з метою одержання третіми особами неправомірної вигоди у вигляді земельних ділянок, прийняли накази про відведення у приватну власність земельних ділянок загальною площе 5,2309 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок особливо цінних земель державної власності, які перебували у постійному користуванні ДП Дослідницьке господарство Чабани та розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, що завдало істотної шкоди інтересам держави. Вказане підтверджується витягом з кримінального провадження №42017110000000471. (а.с.77 т.1)

Також з листа секретаріату Кабінету Міністрів України №7337/0/2-17 від 19.08.2017 року на запит прокуратури Київської області від 11.08.2017 року вбачається, що Кабінетом Міністрів рішення щодо вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 та 3222481600:02:001:5093, розташованих в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, що перебували у постійному користуванні державного підприємства Дослідне господарство Чабани не приймалося. (а.с.37 т.1)

З відповіді секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин від 18.08.2017 року на прокуратури Київської області від 11.08.2017 року вбачається, що рішення Комітету з питань погодження Верховною Радою України припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства Дослідне господарство Чабани не приймалося. (а.с.38 т.1)

З викладеного вбачається, що про порушене право власності держави на особливо цінні землі стало відомо в 2017 році.

З даним позовом прокурор звернувся до суду 18 вересня 2017 року.

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, про застосування якого просили відповідачі, колегія суддів вважає помилковим, так як він не ґрунтується на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених доказах та вимогах ст.ст. 261, 267 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності є обґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що доказів, що підтверджують обізнаність Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України про порушення вимог земельного законодавства та цивільних прав держави на спірні землі, матеріали справи не містять.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності є обґрунтованими, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Також наявні підстави для визнання недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється , оскільки прийняттю вказаного рішення передувала видача наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , які були видані в порушенням норм законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300, від 04 квітня 2017 року № 1477, які укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус колегія суддів вказує наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на те, що відведення у приватну власність вищевказаних земельних ділянок, які перебували у державній власності, відбулося з порушенням вимог законодавства, накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється визнані недійсними, то фізичні особи, які у подальшому передали дані земельні ділянки у користування, на момент укладення оспорюваних договорів оренди не мали прав власника на розпорядження спірними земельними ділянками, а тому позовна вимога про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300, від 04 квітня 2017 року № 1477, які укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус підлягає задоволенню.

Також заступник прокурора Київської області просив витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,239 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5112, площею 2,011 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною вартістю 103 903,00 грн.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не могли законно набути право власності на спірні земельні ділянки, оскільки набули таке право власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття Головним управлінням Держземагентства у Київській області незаконних наказів від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та в результаті прийняття Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району незаконного рішення від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема, без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

При цьому, колегією суддів також враховується, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Згідно положень частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, особливо цінні землі є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин у даній справі, суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок із володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам особливо цінних земель, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист право на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Одночасно колегією суддів враховується, що загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у збереженні права на земельні ділянки.

Отже, витребування земельної ділянки у відповідачів не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги про витребування на користь держави в особі Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,239 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5112, площею 2,011 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною вартістю 103 903,00 грн.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , визнання недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється , визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300 та від 04 квітня 2017 року № 1477, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус та витребування на користь держави в особі Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок площею 1,239 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5112, площею 2,011 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною вартістю 103 903,00 грн.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

В ході розгляду даної справи прокуратурою Київської області було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6400 грн., 9600 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 12800 грн. за подання касаційної скарги, а всього сплачено 28800 грн. судового збору.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області, вказану скаргу задоволено в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Заступника прокурора Київської області задоволено в повному обсязі.

З огляду на викладене з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області за задоволення позовної вимоги про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 7200 грн. (1600 грн. за І інстанцію, 2400 грн. за ІІ інстанцію та 3200 грн. за ІІІ інстанцію).

З Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області за задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 7200 грн. (1600 грн. за І інстанцію, 2400 грн. за ІІ інстанцію та 3200 грн. за ІІІ інстанцію).

З Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус на користь прокуратури Київської області за задоволення позовної вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300 та від 04 квітня 2017 року № 1477 підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 2400 грн. (533,33 грн. за І інстанцію, 800 грн. за ІІ інстанцію та 1066,67 грн. за ІІІ інстанцію).

З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області за задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300 та від 04 квітня 2017 року № 1477 та про витребування земельних ділянок підлягає стягненню судовий збір по 6000 грн. з кожної (1333,33 грн. за І інстанцію, 2000 грн. за ІІ інстанцію та 2666,67 грн. за ІІІ інстанцію).

Керуючись ст.ст. 20,84,92,116,122,141,142,149,150 Земельного кодексу України, ст.ст. 21,203,215,317,319,321,387,388, 393 ЦК України, ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради, договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585, № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Визнати недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється .

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300 та від 04 квітня 2017 року № 1477, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус .

Витребувати на користь держави в особі державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,239 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5112, площею 2,011 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною вартістю 103 903,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ - 39817550) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ - 02909996) судовий збір в сумі 7200 грн.

Стягнути з Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04358508) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ - 02909996) судовий збір в сумі 7200 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альт-Хаус на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ - 02909996) судовий збір в сумі 2400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ - 02909996) судовий збір в сумі 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ - 02909996) судовий збір в сумі 6000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий: Судді:

Дата ухвалення рішення17.12.2020
Оприлюднено22.12.2020
Номер документу93695754
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —369/10000/17

Постанова від 08.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 04.08.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 26.05.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 17.05.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 09.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 25.01.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Постанова від 17.12.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ратнікова Валентина Миколаївна

Ухвала від 11.11.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ратнікова Валентина Миколаївна

Постанова від 30.09.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

Ухвала від 21.09.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні