Постанова
від 15.12.2020 по справі 916/3786/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3786/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2020

у справі № 916/3786/19

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Морський клуб ТЦФ ;

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2

час та місце винесення рішення: 14:29:40, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

повний текст складено 16.06.2020.

ВСТАНОВИВ:

Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Морський клуб ТЦФ (далі - ТОВ Морський клуб ТЦФ ) ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ Морський клуб ТЦФ та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з позовом, в якому просив застосувати до Договору від --.--.-р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 укладеного з ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 , наслідків недійсності нікчемного правочину після встановлення його нікчемності, шляхом зобов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ Морський клуб ТЦФ ; здійснити незалежну оцінку державного нерухомого майна, що є предметом визнаного поновленим з 04.01.2016 рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534); укласти Договір про внесення змін до визнаного поновленим з 04.01.2016 рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534) з метою приведення його істотних умов у відповідність до вимог чинного законодавства, виходячи із розміру актуальної (чинної) незалежної оцінки державного нерухомого майна, що є предметом вказаного Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що внаслідок укладення між відповідачами вищевказаного нікчемного правочину, були порушені корпоративні права ОСОБА_1 . Тому, відповідно до п.3, ч.1 ст.20 ГПК України, справа розглядається за предметною та суб`єктною юрисдикцією - Господарським судом Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2020 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В мотивах оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції послався на те, що будь-яких доказів укладення спірного усного договору від --.--.--р. про внесення змін до договору оренди від 20.09.2009, з досягненням згоди між сторонами цього договору щодо його істотних умов - позивачем не надано.

Судом також вказано те, що не містяться вказані істотні умови і в Акті від 01.03.2016 приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) до Договору від --.--.--р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005р.,укладених з ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 .

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Договір від --.--.-р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 не було укладено у зв`язку з відсутністю істотних умов, необхідних до договорів даного виду, а отже неукладений договір не може бути визнано нікчемним або недійсним.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, учасник ТОВ Морський клуб ТЦФ ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 у справі №916/3786/19 в порядку передбаченому передбачених п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, виходячи з підстав визначених п.п.1-4 ст. 277 ГПК України та ухвалити нове рішення про задоволення повністю заявлених ОСОБА_1 вимог у даній справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Учасник ТОВ Морський клуб ТЦФ ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає положенням ст. 236 ГПК України з підстав його незаконності і необґрунтованості.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставин видачі на користь та в інтересах позивача ОСОБА_1 виконавчого документу - наказу №916/4494/15 виданого 04.01.2016 Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15.

Отже, на думку скаржника судом першої інстанції не було з`ясовано обставин існуючого, станом на дату звернення до суду у даній справі господарського спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем РВ ФДМУ, Товариство, наявність якого підтверджується не тільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/4494/15 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2020 по справі №916/4494/15.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не з`ясував обставин встановлених судом у іншій справі, у якій беруть участь ті самі особи ( ОСОБА_1 , РВ ФДМУ та Товариство) і які в силу ч.4 ст.75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи, що знайшли своє відображення в мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2020 по справі №916/4494/15, якою залишено без змін наведену вище ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/4494/15.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини протиправної зміни відповідачем 2 РВ ФДМУ способу виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 по справі №916/4494/15, шляхом укладання в усній формі з відпровідачем 1 (Товариство) оскаржуваного правочину - Договору від --.--.--р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005р.,укладених з ТОВ ЯХТ-КЛУБ ОДЕСА-2009 без дотримання вимог статті 793 ЦК України, щодо його нотаріального посвідчення, замість визначеного у виконавчому документі - Наказі 916/4494/15, виданого 04.01.2016 Господарським судом Одеської області, здійснення передачі майна на підставі Акту прийому-передачі згідно Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2015 (обліковий номер договору 2098409534), про що свідчать прямі неодноразові посилання позивача ОСОБА_1 у пунктах 2.9, 2.10, 2.11, 2.14 (у обох редакціях, пункті 3.7 (у першій редакції) та пункті 6.8. (у другій редакції).

Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов наступного висновку, який не відповідає встановленим обставинам справи, що складенням між сторонами Акту приймання-передачі, відповідачем було виконано умови, поновленого договору оренди нерухомого майна, оскільки на цей договір є відповідне посилання в Акті приймання-передачі від 01.03.2016, що є лише припущенням суду першої інстанції, яке не відповідає матеріалам справи, оскільки підписаний 01.03.2016 уповноваженими особами відповідачів РВ ФДМУ, Товариство, акт приймання-передачі від 01.03.2016 до вказаного Договору від --.--.--р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005,укладених з ТОВ ЯХТ-КЛУБ ОДЕСА-2009 .

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що пiд час розгляду даної справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке полягає у розглядi судом першої інстанції пiдстав позову, якi позивачем у цiй справі не заявлялись, що підтверджується включенням до описової частин оскаржуваного рішення висновку, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслiдок укладення мiж вiдповiдачами вищевказаного нікчемного правочину, були порушенi корпоративнi права ОСОБА_1 та є порушенням конституцiйного принципу диспозитивностi учасникiв судового процесу, закріпленого в ст.129 Конституції України, а також п.5 ч.3 ст.2 та ст.14 ГПК України, вчинених з перевищенням наявних у суду першої iнстанцiї повноважень, оскільки таких пiдстав позову, як порушення корпоративних прав внаслiдок укладення мiж вiдповiдачами оскаржуваного нiкчемного правочину позивачем ( ОСОБА_1 )- не заявлялось.

Отже, суд першої iнстанції розглянувши вимоги, виходячи з підстав порушення корпоративних прав позивача внаслідок укладення мiж вiдповiдачами оскаржуваного нікчемного правочину, якi позивачем ( ОСОБА_1 ) - не заявлялось, та відмовляючи позивачу з цих пiдстав у задоволеннi заявлених ним позовних вимог, фактично вийшов за межi заявлених ОСОБА_1 пiдстав позову, чим порушив передбачений п.11.l, 5 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.14 ГПК України, конституцiйний принцип диспозитивностi учасникiв судового процесу, закрiплений в ст.129 Конституцii Украiни, перевищив при цьому, межi своiх повноважень, оскiльки, вiдповiдно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленнi судового рiшення суд не може виходити у рiшеннi за межi заявлених позовних вимог.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, яке полягає у відмові у задоволені позову з підстав нiбито неправильного обрання позивачем способу захисту його порушеного права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

07.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просив відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги учаснику ТОВ Морський клуб ТЦФ ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданого відзиву Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 року по справі №916/3786/19 було вірно зазначено про те, що незважаючи на те, що у вказаному Акті приймання-передачі не міститься відомості про його складання на виконання судового рішення - але внаслідок погоджених дій сторін обов`язок Регіонального відділення, підтверджений судовим рішенням фактично був виконаний.

За таких обставин, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

21.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання учасника ТОВ Морський Клуб ТЦФ ОСОБА_1 про залучення до матеріалів справи доказів повторного відкриття 10.09.2020 виконавчого провадження на виконання дублікату наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 по справі №916/4494/15 щодо зобов`язання РВ ФДМУ здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між РВ ФДМУ та ТОВ з іноземними інвестиціями Морський клуб ТЦФ , првонаступником якого є ТОВ ЯХТ КЛУБ Одеса-2009 .

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Богатир К.В., Аленін О.Ю., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 у справі №916/3786/19 залишено без руху.

03.08.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано докази надсилання ТОВ Морський клуб ТЦФ та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях копії скарги і доданих до неї документів, які в останніх відсутні, листом з описом вкладення.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Аленіна О.Ю. з 03.08.2020 по 04.09.2020 відповідно до наказу Голови суду від 20.07.2020 № 163-в, розпорядженням керівника апарату суду № 202 від 04.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Бєляновський В.В., Богатир К.В..

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 у справі №916/3786/19 та призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 по справі №916/3786/19 на 22.10.2020 о 14:00 год.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 22.10.2020 у зв`язку з неявкою учасників справи, оголошено перерву до 15.12.2020 о 10:00 год.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Водночас, 15.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває на самоізоляції, що робить неможливим його участь у призначеному на 15.12.2020 о 10:00 год. у судовому засіданні. Колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на неподання заявником доказів перебування на самоізоляції та неможливості його явки з інших поважних причин, а також з тих мотивів, що законом, а також і судом участь представників сторін у розгляді апеляційної скарги не визнавалася обов`язковою, заявником не надано належних доказів на підтвердження неможливості явки до апеляційного суду іншого повноважного представника. Адже чинний ГПК України не обмежує кількість представників учасника справи, які можуть брати участь у засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів позивача в апеляційному суді може здійснюватися як керівником товариства, так і іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності.

На виконання Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon .

Отже, саме по собі оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19 не зупиняє роботи судів, адвокатів, а скаржник чи його представники не був (ли) позбавлений (і) можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України, проте не скористався (лися) своїм правом.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

У листопаді 2015 засновник Товариства з обмеженою відповідальністю Яхт-клуб Одеса-2009 (правонаступником вказаного товариства є відповідач 1 по справі - ТОВ Морський клуб ТЦФ ) ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є відповідач 2 по справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) в якому просив визнати договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 поновленим на строк і умовах передбачених Договором оренди від 20.09.2005 з дати набрання судового рішення законної сили та регіональному відділенню Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 р.

Пунктом 1.1. вказаного договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі - Об`єкт оренди), а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. Б : 81 - малий елінг, 96-великий елінг. 83, 84. 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92. 97, 98, 99, 100-рундуки на першому поверсі, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі. 16- магазин, 20-склад магазину, 41,.42-вмивальня. 43, 44, 45, 48.4 9-душова, 50, 46, 47- туалети; 38-кладова. 34. 24-диепетчерські, 15, 16, 17, 25-офіс, 23- коридор; 26, 27, 28- примішення, 12-кімната для переговорів, 13-кухня, 11-кают-компанія, 18, 22-вмивальня. 19, 21- туалети, 20-ванна; загальною площею 2084,8 кв.м; 54/1000 холлу-8, що перебувають на балансі Державного підприємства Одеський морський торговельний порт (надалі - Підприємство), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська. 6 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015, яке набрало законної сили 04.01.2016, ухваленим у справі №916/4494/15 позов задоволено повністю, визнано договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ з іноземними інвестиціями Морський клуб ТЦФ , правонаступником якого є ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 поновленим на строк і умовах передбачених Договором оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 2098409534) з дати набрання судового рішення законної сили, зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ з іноземними інвестиціями Морський клуб ТЦФ» , правонаступником якого є ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 .

На примусове виконання вищевказаного рішення 04.01.2019 Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №58603506 від 13.03.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного вище наказу Господарського суду Одеської області.

Також, матеріали справи свідчать про те, що 01.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області (правонаступником якого є відповідач 2) та ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 (правонаступником якого є відповідач 1) було складено Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) до Договору від --.--.--р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005, укладених з ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 .

Відповідно до вказаного Акту, Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області) передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом, а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. «Б» : 81 - малий елінг -343,2 кв.м.; 96-великий елінг - 952,00кв.м.; 83, 84. 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 -рундуки на першому поверсі - 193,3кв.м.;, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі - 92,2кв.м.; 16- магазин - 35,8кв.м.; 20-склад магазину-26,2кв.м.; 41,42-вмивальня-29,1кв.м.; 43, 44, 45, 48, 49 - душова - 10кв.м.,; 50, 46, 47- туалети - 7,9кв.м.; 38-кладова - 15,5кв.м.; 34, 24-дипетчерські - 48,5кв.м.; 15, 16, 17, 25 -офіс - 86,8кв.м.; 23- коридор - 20,4кв.м.; 26, 27, 28 - примішення - 52,3кв.м.; 12-кімната для переговорів - 48,6кв.м.; 13-кухня - 17,5кв.м.; 11-кают-компанія - 98,2кв.м.; 18, 22-вмивальня - 2,7кв.м.; 19, 21- туалети - 2,3кв.м.; 20-ванна - 2,3кв.м.; загальною площею 2084,8 кв.м; 54/1000 холлу-8 - 4,92кв.м., що перебувають на балансі Державного підприємства Одеський морський торговельний пор розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Приморська. 6.

Так, позивач стверджує, що вищезазначений Акт приймання-передачі було складено на виконання договору від -- -- --р. , укладеного між відповідачами по справі в усній формі. Оскільки сторонами не було дотримано вимог ст.793 ЦК України про необхідність нотаріального посвідчення вказаного усного договору від -- -- --р. , позивач зазначає, що цей договір - є нікчемним, який не потребує визнання його в судовому порядку недійсним, і до нього слід застосувати наслідки недійсності, шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариство з обмеженою відповідальністю МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ :

1. Здійснити незалежну оцінку державного нерухомого майна, що є предметом визнаного поновленим з 04.01.2016р. рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005р. (обліковий номер договору 2098409534);

2. Укласти Договір про внесення змін до визнаного поновленим з 04.01.2016 рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534) з метою приведення його істотних умов у відповідність до вимог чинного законодавства, виходячи із розміру актуальної (чинної) незалежної оцінки державного нерухомого майна, що є предметом вказаного Договору.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою договір оренди є двостороннім правочином. За договором найму (оренди), згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотними умовами договору оренди є:

- об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов`язань;

- забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається, що спірний усний договір від --.--.--р. - є договором оренди державного нерухомого майна. Тому, цей договір, відповідно до ст.793 ЦК України та ст.794 ЦК України , підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки предметом оренди було нерухоме майно, та державній реєстрації, оскільки його було укладено на строк, більше ніж три роки.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-яких доказів укладення спірного усного договору від --.--.--р. про внесення змін до договору оренди від 20.09.2009, з досягненням згоди між сторонами цього договору щодо його істотних умов - позивачем не надано.

Не містяться вказані істотні умови і в Акті від 01.03.2016 приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) до Договору від --.--.--р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005, укладених з ТОВ ЯХТ-КЛУБ ОДЕСА-2009 .

За положеннями ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо, зокрема, його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю ( ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Таким чином, що Договір від --.--.- р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 не було укладено у зв`язку з відсутністю істотних умов, необхідних до договорів даного виду.

Отже, неукладений договір не може бути визнано нікчемним або недійсним, оскілки немає предмету спору.

Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не приймаються до уваги твердження скаржника ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було з`ясовано обставин видачі на користь та в інтересах позивача ОСОБА_1 виконавчого документу - наказу №916/4494/15 виданого 04.01.2016 Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15, з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 по справі №916/4494/15 визнано договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (на теперішний час - Регіональне відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) та ТОВ з іноземними інвестиціями Морський клуб ТЦФ , правонаступником якого є ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 (на даний час знову ТОВ Морський клуб ТЦФ ), поновленим на строк і умовах передбачених Договором оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 2098409534) з дати набрання судового рішення законної сили та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ з іноземними інвестиціями Морський клуб ТЦФ , правонаступником якого є ТОВ ЯХТ КЛУБ Одеса-2009 .

На виконання вказаного рішення суду, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 (на теперішний час Морський клуб ТЦФ ) за погодженням з позивачем по даній справі було 01.03.2016 підписано Акт приймання-передачі державного майна безпосередньо генеральним директором Бондаренко А.В.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що усі доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, оскаржуваним судовим рішенням було вірно встановлено, що незважаючи на те, що у вказаному Акті приймання-передачі не міститься відомості про його складання на виконання судового рішення - але внаслідок погоджених дій сторін обов`язок Регіонального відділення, підтверджений судовим рішенням фактично був виконаний.

У зв`язку, з чим колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються надані скаржником ОСОБА_1 докази повторного відкриття виконавчого провадження по виконанню дублікату наказу Господарського суду по справі №916/4494/15, виданого 14.01.2016, оскільки фактично 01.03.2016 було підписано Акт приймання-передачі державного майна між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та скаржником ОСОБА_1 (т.1, а.с. 47).

Що стосується тверджень скаржника про укладення спірного договору, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Отже, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач посилається, що спірний усний договір від --.--.--р. - є договором оренди державного нерухомого майна. Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що цей договір, відповідно до ст.793 ЦК України та ст.794 ЦК України, підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки предметом оренди було нерухоме майно, та державній реєстрації, оскільки його було укладено на строк, більше ніж три роки.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-яких доказів укладення спірного усного договору від --.--.--р. про внесення змін до договору оренди від 20.09.2009, з досягненням згоди між сторонами цього договору щодо його істотних умов - позивачем не надано. Не містяться вказані істотні умови і в Акті від 01.03.2016 приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) до Договору від --.--.--р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005,укладених з ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що Договір від --.--.- р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 не було укладено у зв`язку з відсутністю істотних умов, необхідних до договорів даного виду, а отже неукладений договір не може бути визнано нікчемним або недійсним.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку колегія суддів враховує подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (договору від --.--.--р. про внесення змін до договору оренди від 20.09.2009), а саме: здійснити незалежну оцінку державного нерухомого майна, що є предметом визнаного поновленим з 04.01.2016 рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015р. у справі №916/4494/15 Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005р. (обліковий номер договору 2098409534); укласти Договір про внесення змін до визнаного поновленим з 04.01.2016 рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 Договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 р. (обліковий номер договору 2098409534) з метою приведення його істотних умов у відповідність до вимог чинного законодавства, виходячи із розміру актуальної (чинної) незалежної оцінки державного нерухомого майна, що є предметом вказаного Договору.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, такі наслідки недійсності нікчемного договору, які просить застосувати позивач у своїй позовній заяві - не відповідають вимогам ст.216 ЦК України.

З огляду на те, що спосіб захисту права повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу, апеляційний господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки Акт приймання-передачі державного майна 01.03.2016 підписано між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та скаржником ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 916/4494/15, а договір від --.--.--р. про внесення змін до договору оренди від 20.09.2009 не укладався, отже обраний позивачем спосіб захисту не може відновити його права або законні інтереси. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17, від 22.05.2018 у справі №910/12258/17 та від 11.06.2018 у справі №916/613/17.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, а також щодо порушення норм процесуального права під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених статтями 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 по справі №916/3786/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 по справі №916/3786/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.12.2020.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя К.В. Богатир

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.12.2020
Оприлюднено22.12.2020
Номер документу93698703
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/3786/19

Постанова від 15.12.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 22.10.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 10.08.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 21.07.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 17.07.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 30.06.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

Рішення від 10.06.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

Ухвала від 12.05.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

Ухвала від 26.03.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні