Постанова від 17.12.2020 по справі 916/1119/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1119/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Коваленко Ю.М.

від відповідача: Карпенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

на рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2020, головуючий суддя Шаратов Ю.А., повний текст якого складено 02.07.2020 в м. Одесі

у справі №916/1119/20

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 396 589 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» (далі - Залізниця) про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 396 589 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 15.02.2018 в частині своєчасної доставки вантажів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 297 441,75 грн. - штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 5 948,84 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 99 147,25 грн.

Судом встановлено, що вантаж за наявними у матеріалах справи залізничними накладними було доставлено з порушенням термінів, визначених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 396 589 грн.

Водночас, врахувавши обставини виконання перевезення вантажу та інтереси сторін при вирішенні цього спору, взявши до уваги незначність прострочення виконання відповідачем доставки вантажу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 297 441,75 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.

Товариство у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 99 147,25 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, в якому не виконані всі вимоги цивільного законодавства, не повно та не всебічно перевірено обставини справи та не надана належна оцінка наявним в справі доказам; судове рішення не містить мотивів, з яких вищезазначені докази та доводи відповідача не приймаються судом; судом неправильно застосовані норми матеріального права, не повно відображено обставини, які мають значення для даної справи; висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на те, що суд внаслідок невірного застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, неповного та невсебічного дослідження всіх обставин справи та доказів, дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості заяви відповідача про зменшення суми штрафу та безпідставно зменшив суму штрафу. Ухвалюючи рішення про зменшення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, суд першої інстанції приписів наведених вище норм не врахував, не встановив, які докази були подані відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, не надав оцінку доводам сторін, доказам та обставинам справи у їх сукупності, не навів належного обґрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку. При цьому, суд не мотивував, чому дійшов висновку про зменшення розміру штрафу саме на 50 %. Зазначає, що у постанові від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 Касаційний господарський суд вказав про неможливість зменшення передбачених Статутом залізниць України штрафів через те, що ним така можливість не передбачена.

У відзиві на апеляційну скаргу Залізниця заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-100цс14 та у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18 та від 10.09.2019 у справи № 904/4685/18, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З цих підстав апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи в якості доказу копії проміжної скороченої консолідованої фінансової звітності Залізниці станом на 30.06.2020, оскільки заявник не обґрунтував та не надав доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 5.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) було укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365, згідно з п. 1.1 якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

У період з листопада 2019 року по лютий 2020 року згідно з залізничними накладними № 45921129, № 45921145, № 45921301, № 45921368, № 45921525, № 45921665, № 46115150, № 46269775, № 46269809, № 46331021, № 46331096, № 46432753, № 46432761, № 46432787, № 46432795, № 46658308, № 47008909, № 47222625, № 47222633, № 47222641, № 47222658, № 47222666, № 47379573, № 47379581, № 47379599, № 47379607, № 47409297, № 47409305, № 47409313, № 47409347, № 47409354, № 47425277, № 47306329, № 47306337, № 47433115, № 47453428, № 474534 36, № 47453444, № 47453451, № 47453469, № 47453477, № 47453485, № 47384532, № 47458799, № 47458807, № 47458815, № 47461611, № 47461645, № 47461702, № 47479225, № 47479233, № 47479241, № 47479597, № 47479621, № 47488358, № 47490404, № 47490412, № 47492608, № 47492616, № 47492665, № 47497904, № 47507884, № 47507892, № 47515010, № 47515176, № 47515507, № 47515598, № 47525118, № 47525126, № 47525159, № 47533120, № 47533179, № 47533542, № 47538707, № 47561410, № 47561428, № 47561436, № 47561493, № 47561501, № 47561568, № 47602370, № 47602545, № 47617816, № 47617907, № 47599683, № 47628680, № 47631585, № 47631676, № 47631700, № 47633011, № 47633300, № 47633359, № 47644331, № 47644455, № 47658927, № 47678933, № 47678990, № 47679055, № 47679089, № 47683222, № 47683362, № 47685805, № 47698584, № 47698592, № 47698766, № 47698774, № 47698824, № 47713516, № 47720792, № 47720958, № 47743356, № 47743364, № 47743372, № 47743471, № 47743489, № 47743497, № 47743505, № 47743513, № 47743521, № 47743539, № 47743547, № 47785985, № 47746045, № 47796370, № 47796446, № 47795307, № 47823760, № 47823943, № 47823984, № 47824008, № 47824032, № 47824099, № 47824131, № 47824172, № 47824230, № 47824248, № 47824255, регіональною філією "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу - прокату чорних металів на станцію Миколаїв-Вантажний одержувачу Філії ПАТ «Судохідна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» (АСК «Укррічфлот» ).

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що вантаж за вказаними залізничними накладними, відповідачем було доставлено з порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі видачі вантажу у графі 52.

У спірних правовідносинах вантажоодержувач - АСК «Укррічфлот» передала своє право на пред`явлення претензій і позовів вантажовідправнику - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", про що свідчать переуступні написи на вищезазначених накладних, що відповідає статті 133 Статуту залізниць України.

Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 396 589 грн. штрафу за прострочення доставки вантажу.

Під час розгляду справи в суді Залізниця визнала штраф в сумі 396 589 грн. обґрунтованим та у зв`язку із тим, що позивач не зазнав жодних збитків у зв`язку із несвоєчасною доставкою вантажу, звернулася до суду з заявою про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50 % до 198 294,50 грн. на підставі ст. ст. 230, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Виходячи з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 99 147,25 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст. 116 Статуту залізниць України за порушення строку доставки вантажу за вищевказаними накладними відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.

Так, в апеляційній скарзі ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» стверджує, що місцевий господарський суд неправомірно зменшив належний до сплати розмір штрафу на 99 147,25 грн.

Апеляційний суд погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про часткове задоволення заявлених Товариством позовних вимог, з огляду на таке.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Свій висновок про можливість зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції обґрунтував тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, відсутністю доказів негативних наслідків та збитків від несвоєчасної поставки. Судом встановлено, що відповідач виконав (хоча і з простроченням) свої зобов`язання з перевезення вантажу.

З огляду на вищевикладене, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції. Окрім того, на переконання апеляційного суду, стягнення з відповідача саме 297441,75 грн. штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків перевезення вантажу. Стягнення з відповідача штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно скористався наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафу, забезпечивши баланс інтересів сторін.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом не обґрунтовано рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків суду щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру штрафу, господарським судом було надано учасникам судового процесу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду, наведену у постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, є безпідставним, оскільки вказана постанова Верховним Судом була прийнята за інших фактичних обставин розглянутих ним справ (з огляду на предмет та підстави позову у вказаній справі), у залежності від яких і застосовувалися судом норми матеріального і процесуального права, правове регулювання у наведених справах відрізняється від справи, яка розглядається. У справі № 914/2339/17 розглядався спір про стягнення штрафу з вантажовідправника на користь перевізника за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі, а не стягнення з перевізника неустойки за порушення строків доставки вантажу.

Що стосується посилань позивача на постанову Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, то необхідно зазначити, що касаційну скаргу у цій справі подало АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019, в якій просило її скасувати в частині зменшення суми штрафу, заявленої до стягнення за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі, на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Отже, відповідно до приписів статті 300 ГПК України, яка встановлює межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 910/143/19 в межах вимог касаційної скарги, перевіряв правильність застосування судами попередніх інстанції ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру заявленого АТ "ДТЕК Західенерго" до стягнення штрафу. При цьому застосування ст. 116 Статуту залізниць України при нарахуванні суми штрафу за прострочення доставки вантажу до пункту призначення не було предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Наведені правові висновки щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України викладені в постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в сумі 3153 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2020 року у справі № 916/1119/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.12.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.