Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/217/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа № 910/217/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2020 р. (повний текст складено 16.07.2020 р.)

у справі № 910/217/20 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія"

до акціонерного товариства "Альфа-Банк"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Волиньбакалія" (далі - ПАТ "Волиньбакалія") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат" та встановленого порядку його вчинення відносно заборгованості, яка не була безспірною, і з пропуском законодавчо встановленого річного строку на його вчинення для юридичних осіб.

Підчас підготовчого засідання позивач змінив підставу позову, а в якості вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису з пропуском річного строку від дня вимоги посилався на ту обставину, що вимога до боржника та до ПАТ "Волиньбакалія" про погашення заборгованості була направлена банком 13.02.2017 р., тож вчинення виконавчого напису відбулося з порушенням річного строку на його вчинення. У судовому засіданні 21.05.2020 р. судом першої інстанції прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову (а.с. 60, 61 том 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2020 р. у справі № 910/217/20 позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019 р., зареєстрований в реєстрі за № 1932, яким звернено стягнення на нерухоме майно ПАТ "Волиньбакалія", а саме: будівлю, закритий склад Г-1, загальною площею 1 638,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А; земельну ділянку, площею 0,3871 га, цільове призначення: для розміщення виробничої бази, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0041, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А; земельну ділянку, площею 0,4386 га, цільове призначення: для розміщення та обслуговування складу-магазину, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0040, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А, на користь АТ "Альфа-Банк" таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ПАТ "Волиньбакалія" 2 972,00 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції погодився з наведеними позивачем доводами в обґрунтування позовних вимог і прийшов до висновку про пропуск строку вчинення оспорюваної нотаріальної дії та недотримання умови щодо безспірності заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Альфа-Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Наводячи підстави для скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що сума заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/002 від 11.01.2013 р. була встановлена господарським судом у справі № 903/614/17 (за позовом кредитора до позичальника та одного з поручителів за договором поруки), рішення якого набрало законної сили. Відсутність іпотекодавця у складі учасників господарської справи № 903/614/17, на що посилався суд першої інстанції, не може бути самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, адже кредитор вимагав виконання як від боржника у основному зобов`язання, так і від боржника у забезпеченому зобов`язанні, направивши їм обом письмову вимогу із встановленим строком виконання про сплату заборгованості. На думку апелянта, наявність судового провадження за позовом кредитора до позивача, як до поручителя за договором поруки щодо стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 903/233/19), не спростовує безспірності суми боргу, зазначеної у виконавчому написі. Заперечуючи висновок суду першої інстанції про пропуск річного строку на вчинення оспорюваної нотаріальної дії, апелянт посилався на правові позиції Великої Палати Верховного суду щодо застосування норми статті 88 Закону України "Про нотаріат" у правовідносинах, у яких виник спір.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Зубець Л.П., Алданова С.О., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 12.10.2020 р.

11.09.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

12.10.2020 р. розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 р. призначено справу до розгляду на 18.11.2020 р.

16.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Алданова С.О., Поляк О.І., відкладено розгляд справи на 02.12.2020 р.

25.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Вказане клопотання залишене без задоволення, оскільки явка представників сторін обов`язковою не визнавалась і правова позиція позивача викладена письмово.

27.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

30.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення.

У судовому засіданні, що відбулось 02.12.2020 р., відповідач вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін та скасування, посилаючись, зокрема, на висновки Конституційного Суду України щодо статті 88 Закону України "Про нотаріат".

Треті особи участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції не взяли, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 11.01.2013 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") (банк) та ТОВ "Пакко Холдинг" (позичальник) укладено кредитний договір № 06.1-20/002 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 100 000 000,00 грн. з можливістю отримувати в гривні та з терміном кредиту до 31.12.2020 р.

У забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника, 06.03.2013 р. між ВАТ "Волиньбакалія" (правонаступником якого є ПАТ "Волиньбакалія") (іпотекодавець) та ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ариванюком Н.А. та зареєстрований за № 626 (далі - іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку:

- будівлю, закритий склад Г-1, загальною площею 1 638,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104 А;

- земельну ділянку, площею 0,3871 га, цільове призначення: для розміщення виробничої бази, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0041, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104 А;

- земельну ділянку, площею 0,4386 га, цільове призначення: для розміщення та обслуговування складу-магазину, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0040, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104 А.

Згідно з умовами пункту 5.1 іпотечного договору сторони домовилися про те, що у разі настання будь-якого випадку невиконання банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки чи його частину у будь-який спосіб, дозволений законодавством України, чинним на дату прийняття рішення про звернення стягнення, зокрема, але не обмежуючись:

- шляхом позасудового врегулювання на підставі положень п. 5.2 цього іпотечного договору

та/або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом,

та/або звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення у власність банку.

Звернення стягнення на іпотеку щодо будь-якої частини предмета іпотеки не впливає на дійсність іпотеки або прав чи засобів правового захисту банку за цим іпотечним договором. Якщо банк вирішує звернути стягнення на предмет іпотеки, банк надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення випадку невиконання протягом строку, зазначеного в такій вимозі, якщо чинним законодавством України встановлено обов`язок банка щодо надіслання останнім відповідної вимоги.

26.10.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1932, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить ПАТ "Волиньбакалія", а саме:

- будівлю, закритий склад Г-1, загальною площею 1 638,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104 А;

- земельну ділянку, площею 0,3871 га, цільове призначення: для розміщення виробничої бази, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0041, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104 А;

- земельну ділянку, площею 0,4386 га, цільове призначення: для розміщення та обслуговування складу-магазину, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0040, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104 А.

16.12.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 60898190 з виконання виконавчого напису № 1932, виданого приватним нотаріусом Київського міського округу Шевченко І.Л., а також прийнято постанову про арешт майна з виконання виконавчого напису № 1932.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстави позову від 20.05.2020 р. (а.с. 11-19 том 2), засновані на тому, що нотаріусом був вчинений напис при недотриманні умови щодо безспірності заборгованості за кредитним договором; позаяк позивач, як іпотекодавець, не був стороною у справі № 903/614/17, а тому рішення у вказаній справі не може встановлювати відносно нього обов`язків та не свідчить про безспірний розмір його заборгованості перед банком. Такий розмір може бути встановлений, на думку позивача, лише за наслідками розгляду справи № 903/233/19, у якій позивач як поручитель є відповідачем у справі.

Спростовуючи доводи банку про безспірний характер вимоги позивач посилався на неправомірність нарахування банком відсотків та пені на відсотки після зміни банком строку кредитування, який, за твердженням позивача, відбувся після пред`явлення банком вимоги як до позичальника так і до поручителя про дострокове повернення всіх сум, що підлягали сплаті за кредитним договором. Окрім того, позивач стверджував, що виконавчий напис вчинено на суму заборгованості перед банком за кредитним договором в розмірі 88 451 226,90 грн. без урахування часткового погашення боргу позичальником та поручителем - ТОВ "Торговий центр "Темпо", тож визначена у виконавчому написі сума боргу не відповідає дійсному розміру заборгованості боржника перед банком на день вчинення спірного виконавчого напису.

Позивач також вказував, що вчинення оскаржуваного напису нотаріусом відбулося з порушенням строків, встановлених ст. 88 Закону України "Про нотаріат", з огляду на вимогу банку достроково повернути кредит.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача та висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав, шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - Перелік).

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 Закону України "Про нотаріат" містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком (у спірних правовідносинах - визначеному в пункті 1-1 Переліку).

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 916/3006/17, а також постановах від 27.03.2019 р. у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17, від 15.01.2020 р. у справі № 305/2082/14-ц.

Разом з тим відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом апеляційної інстанції установлено, підтверджується матеріалами справи, що перед тим, як звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису і у такий спосіб звернути стягнення на іпотечне майно, банк (кредитор) на виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" направив 11.09.2019 р. на адресу боржника та іпотекодавця письмові вимоги за № 02.01-02/68-1546 про наявність невиконаного позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, на суму 88 451 226,90 грн. і вимагав усунути порушення основного зобов`язання за кредитним договором № 06.1-20/002 від 11.01.2013 р. та протягом 30 днів від дати даної вимоги погасити в повному обсязі заборгованість ТОВ "Пакко Холдинг".

Місцевий господарський суд у своїх висновках виходив з того, що оскільки нотаріус не надав документів, на підставі яких ним вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі за заявою стягувача, а сам виконавчий напис № 1932 нотаріусом вчинено 26.10.2019 р., то такий напис вчинено більше ніж через рік з дня виникнення права вимоги, зокрема, за межами строку давності вчинення напису у відносинах між підприємствами, установами та організаціями, внаслідок чого порушено ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції не встановив і не вказав моменту, з якого у стягувача виникло право вимоги до іпотекодавця на суму 88 451 226,90 грн.

Утім, у матеріалах справи міститься вимога банку до позивача як до іпотекодавця за договором застави (і одночасно боржника у іпотечному зобов`язанні) за № 02.01-02/68-1546 від 11.09.2019 р. на ту ж суму, яка вказана у вчиненому нотаріусом виконавчому написі і який є предметом спору.

Ця вимога, з доказами її отримання іпотекодавцем та боржником, була надана відповідачем суду першої інстанції разом з відзивом на позов (а.с. 222-228 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав вимогу 13.09.2020 р. та упродовж встановленого банком 30-денного строку іпотекодавець правомірність визначеної банком грошової вимоги не заперечив, у судовому порядку не оспорив, заборгованість у вказаному банком розмірі до 14.10.2019 р. не сплатив, тому банк, як кредитор і безспірний стягувач, правомірно, з дотриманням умов укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотеки, звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на вказаному договорі.

Виконавчий напис був вчинений нотаріусом на договорі іпотеки 26.10.2019 р., тож висновок суду першої інстанції про пропуск нотаріусом річного строку на вчинення виконавчого напису суперечив фактичним обставинам справи і доказам, які їх підтверджують.

Інша вимога банку до позивача у справі і на яку позивач посилався у своїй заяві про зміну підстав позову, а саме вимога від 13.02.2017 р. за № 08.41-186/67-2548 (а.с. 37 том 2), не може бути розцінена в якості доказу виконання банком умов укладеного між ним та позивачем договору іпотеки та вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки вона спрямована до позивача не як до іпотекодавця, а як до поручителя за укладеним між ними 17.01.2013 р. договором поруки № 06.1-20/093.

Виконання вказаними сторонами договору поруки предметом дослідження у даній справі не являється.

Ці обставини суд першої інстанції залишив поза межами з`ясування і правової оцінки.

Наявність незавершеного провадження у господарській справі господарського суду Волинської області № 903/233/19 у спорі між банком та іншими особами, включаючи позивача у даній справі, жодним чином не свідчить про спірний характер заборгованості за кредитним договором, адже спірність заборгованості визначається не за суб`єктним ставленням кредитора чи боржника до неї. Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1722 від 29.06.1999 р.

Подібний за змістом висновок міститься у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної (п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Доводи позивача з приводу того, що розмір заборгованості у зв`язку із примусовою реалізацією майна зменшився, не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки законність виконавчого напису встановлюється на дату його вчинення.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В силу статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу, а також понесені у суді першої інстанції під час розгляду справи, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2020 р. у справі № 910/217/20 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2020 р. у справі № 910/217/20 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у позові публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія".

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савури, будинок 21 А; ЄДРПОУ 01553190) на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ЄДРПОУ 23494714) 2 881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Судові витрати за подання позову покласти на позивача.

Матеріали справи № 910/217/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.12.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

О.І. Поляк