Постанова

від 17.12.2020 по справі 920/12/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа№ 920/12/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

За участю представників:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Сахно Г.І. ( довір. №08-31/15-Д/56 від 28.04.2020);

Від третьої особи 1: не з`явився;

Від третьої особи 2: не з`явився;

Від третьої особи 3: не з`явився;

Від третьої особи 4: не з`явився;

Від третьої особи 5: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2020

у справі № 920/12/20 (суддя Котельницької В.Л.)

за позовом Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради

до Акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Конотопський район електричних мереж" АТ "Сумиобленерго"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.ДП " Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

2. ТОВ "Житлово-експлуатаційна дільниця "Південна".

3.ТОВ "Тепловодпостач"

4.ТОВ КП "Флора".

5.Комунальне підприємство Виробничого управління Водопровідно-каналізаційного господарства

про стягнення 49 291, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.09.2020 у справі №920/12/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- у зв`язку з реформою ринку електричної енергії АТ Сумиобленерго на час розгляду справи в суді не надає послуги з постачання електричної енергії та не приймає кошти з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим не має доступу до особових рахунків споживачів з метою списання коштів;

- позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2020 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- законодавець дав управлінню право вибору способу повернення державних коштів, тому частину коштів повернули самі отримувачі субсидій, а частину управління намагалося повернути, звернувшись до відповідача з вимогою їх повернення шляхом зняття зайво перерахованих коштів з особових рахунків отримувачів субсидій. Проте, суд в своєму рішенні безпідставно наполягає на тому, що єдиним способом повернення оспорюваних коштів є стягнення цих коштів із отримувачів субсидій шляхом застосування норм Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України №39/283/90/5 від 29.12.1997, яким затверджено Порядок повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Буравльова С.І., Демидової А.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2020, справу №920/12/20 призначено до розгляду на 17.12.2020.

Від позивача (16.12.2020) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке позивач обґрунтував тим, що позивач не отримав відзив на апеляційну скаргу, а також тим, що з 1 серпня до 31 грудня 2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 20 травня 2020№392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 .

Колегія суддів, протокольною ухвалою відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення з огляду на наступне.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

Разом з тим суд зважає на приписи статті 129 Конституції України , статті 2 ГПК України згідно із якими одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії").

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 196 ГПК України учасники справи мають право на звернення до суду із клопотанням (заявою тощо) про розгляд скарги у цій справі за їх відсутності та норм статті 202 ГПК України згідно якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX , яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням наведеного вище, належного повідомлення представників сторін про час та місце судового засідання, відсутності клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, зважаючи на приписи статті 129 Конституції України , статті 2 ГПК України згідно із якими одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, судова колегія ухвалила розгляд справи у відсутності представника позивача.

Крім того, від ДП " Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (третя особа 1) та ТОВ КП "Флора" (третя особа 4) надійшли клопотання про розгляд справи у відсутності їх представників.

Треті особи 2, 3 та 5 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від позивача (17.12.2020) надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, яка колегією суддів задоволена, до матеріалів справи долучені розписки учасників справи про отримання копії відзиву відповідача на апеляційну скаргу.

Від відповідача (10.12.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2020 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- відповідачу анульовано ліцензія на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, у зв`язку з чим у відповідача не має права проводити будь які нарахування (зняття неіснуючих коштів з особових рахунків споживачів за постачання електричної енергії).

Від третьої особи 1 (10.12.2020) надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому третя особа 1 зазначає про те, що:

- позовні вимоги не стосувались стягнення зайво перерахованих коштів внаслідок виявлення позивачем або органом Держаудитслужби факту подання громадянами-отримувачами субсидій документів з відомостями, що не відповідають дійсності, і в матеріалах справи відсутні відповідні докази.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача судовою колегією встановлено.

За результатом проведеної органом Держаудитслужби перевірки використання коштів субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами на надання житлових субсидій населенню (акт №18.4-10/2 від 2018 року) було виявлено, що надавачі послуг населенню, а саме: ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", ТОВ ЖЕД "Південна", ТОВ "Тепловодпостач", ТОВ КП "Флора", КП ВУВКГ, не здійснювали в повному обсязі подання до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради інформації про громадян, яким призначено субсидію, та які не сплачують (не своєчасно сплачують) вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, в зв`язку з чим позивачем не проводилось припинення призначеної субсидії відповідним громадянам, що в свою чергу призвело до надмірної виплати коштів субсидії цим громадянам та підприємствам-надавачам послуг.

Внаслідок порушення вимог законодавства щодо призначення житлових субсидій з боку третіх осіб, позивач направив лист № 75 від 06.02.2018 р. на адресу відповідача з вимогою зняти 66 551,03грн. з особових рахунків отримувачів субсидій та відобразити в актах звіряння шляхом зменшення поточної заборгованості на вказану суму на 06.02.2018 р.

При призначенні та наданні населенню субсидій на житлово-комунальні послуги позивач керувався Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, на підставі вимог якого позивач і звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 49 291,76грн. надмірно виплаченої суми субсидії.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, на якій саме редакції Постанови КМУ №848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", якою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі Положення), ґрунтуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не обґрунтував правові підстави, якими передбачено обов`язок саме відповідача здійснити повернення сум надмірно сплаченої субсидії шляхом зняття зайво перерахованої суми субсидії з особових рахунків отримувачів субсидій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Положення (в редакції Постанови КМУ №848 від 13.09.2017, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) надання раніше призначеної субсидії припиняється за поданням в тому числі організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов`язаних з затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, які підтверджуються відповідними документами, з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини.

Визначений позивачем спосіб повернення коштів не відповідає вимогам Положення (в редакції Постанови КМУ №848 від 13.09.2017), а також суперечить Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України № 39/283/90/5 від 29.12.1997, яким передбачений Порядок повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями.

Відповідно до абзацу 10 пункту 20 Положення (в редакції Постанови КМУ №848 від 13.09.2017) сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, повертається за вимогою органу, що призначив субсидію, або безпосередньо отримувачем, або шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг.

Відповідно до абзацу 11 пункту 20 Положення (в редакції Постанови КМУ №848 від 13.09.2017) у разі, коли громадянин добровільно не повернув надміру виплачену суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.

Як встановлено, позовна заява стосується вимоги повернути відповідачем надмірно сплачені кошти субсидії внаслідок несплати громадянами за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, що не передбачено пунктом 20 Положення, оскільки відповідно до абзацу 10 пункту 20 Положення надмірно сплачені кошти повертаються отримувачами субсидій або надавачами житлово-комунальних послуг у конкретному випадку, а саме: виявлення подання громадянами документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянам про зміни, зазначені у пункті 14 Положення.

Крім зазначеного, відповідно до п. 2 постанови НКРЕКП № 1445 від 16.11.2018 "Про видачу ПАТ "Сумиобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" регулятор постановив анулювати ПАТ "Сумиобленерго" ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17 вересня 1996 року №91, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 01 жовтня 1996 року №132, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, з 01.01.2019 року ПАТ "Сумиобленерго" (нова назва АТ "Сумиобленерго") не є постачальником електричної енергії і з цього часу є виключно оператором системи розподілу, який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1445 від 16.11.2018.

Таким чином, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, у зв`язку з реформою ринку електричної енергії АТ "Сумиобленерго" на час розгляду справи в суді не надає послуги з постачання електричної енергії та не приймає кошти з постачання електричної енергії, в зв`язку з чим не має доступу до особових рахунків споживачів з метою списання коштів.

Враховуючи викладене, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами.

Судом також розглянуто клопотання відповідача (яке міститься у відзиві на позов), про застосування позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Приписами частини третьої вказаної статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, та відмовив в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування позовної давності обгрунтовано відхилена місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2020 у справі № 920/12/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/12/20 повернути до Господарського суду Сумської області .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов