Постанова

від 15.12.2020 по справі 912/278/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 року м. Дніпро Справа № 912/278/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2020 р.

( суддя Поліщук Г.Б., м. Кропивницький, повний тест рішення складено 21.09.2020 р.)

у справ

за позовом Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Мар`янівської сільської ради

Маловисківського району Кіровоградської області

Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Мар`янівка

до відповідача Фермерського господарства "Медведь Василь Іванович",

Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Мар`янівка

про зобов`язання повернути земельну ділянку

та

за зустрічним позовом Фермерського господарства "Медведь Василь Іванович",

Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Мар`янівка

до відповідачів:

1. Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області,

Кіровоградська область, Маловисківський р-н, с. Мар`янівка

2. Знам`янської місцевої прокуратури,

Кіровоградська область, м. Знам`янка

про визнання права постійного користування

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Мар`янівської сільської ради до фермерського господарства "Медведь Василь Іванович" про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 52,0 га з незаконного володіння.

Позов прокурора мотивований тим, що згідно актового запису про смерть ОСОБА_1 , на ім`я якого видавався державний акт на право постійного користування землею, помер. Проте, земельна ділянка продовжує використовуватись фермерським господарством "Медведь Василь Іванович". У зв`язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 за життя не оформив право постійного користування земельною ділянкою у відповідності до вимог Земельного кодексу України 2002 року, таке право припинилось разом із його смертю і використанню іншими особами не підлягає. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 18.05.1994, виданий ОСОБА_1 , втратив чинність. За наведених обставин Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню із незаконного володіння ФГ "Медведь Василь Іванович" на користь держави в особі Мар`янівської сільської ради, яка є розпорядником даної ділянки.

Фермерським господарством "Медведь Василь Іванович" подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання за фермерським господарством "Медведь Василь Іванович" права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 52 га ( Державний акт на право постійного користування землею Серія КР41МВ зареєстрований 18.05.1994 р. в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 91 ) для ведення селянського ( фермерського ) господарства.

Зустрічний позов мотивований тим, що з моменту реєстрації фермерського господарства "Медведь Василь Іванович" останнє набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 27.02.2020 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Мар`янівської сільської ради до відповідача Фермерського господарства "Медведь Василь Іванович" про зобов`язання повернути земельну ділянку, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 912/278/20.

Провадження у справі № 912/278/20 зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 912/2385/18 та № 922/989/18.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2020 р. у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю - визнано за Фермерським господарством "Медведь Василь Іванович" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 52 га ( Державний акт на право постійного користування землею Серія КР41МВ зареєстрований 18.05.1997 р. в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 91 ) для ведення селянського ( фермерського ) господарства.

Не погодившись із вказаним рішенням, Мар`янівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції необгрунтовано, з порушенням вимог матеріального й процесуального права, винесено рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову про визнання права постійного користування.

При цьому Скаржник зазначає, що земельну ділянку було надано ОСОБА_1 рішенням відповідної ради саме як громадянину, про що зазначено в самому державному акті, а не як спеціальному суб`єкту - голові фермерського господарства, оскільки саме господарство було зареєстровано лише через півтора місяці від дня надання земельної ділянки.

Водночас, на думку Скаржника, починаючи з 01.01.2013 р. право власності та користування виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону № 1952. Сьогодні, аби речове право виникло , потрібно обов`язково зареєструвати його в Держреєстрі прав. Підтвердженням такої реєстрації являється витяг.

Скаржник наголошує на тому, що обставини господарської справи № 912/278/20, хоча і є однорідними за своєю правовою суттю з спірними правовідносинами, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18, проте мають суттєві відмінності щодо суті та предмету спору.

Крім того, Скаржник зазначає, що на даний час, земельної ділянки, що надавалась в постійне користування ОСОБА_1 у встановлених межах та площею 52 га згідно державного акту серії КР41МВ, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру взагалі не існує. Замість цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі державним кадастровим реєстратором зареєстровано десять земельних Ділянок на фізичних осіб, які є сформованими у встановленому порядку, визначено їх межі та присвоєно кадастрові номери. Більш того, земельна ділянка фактично використовується навіть не ОСОБА_2 , а взагалі іншою особою, яка не має жодного родинного зв`язку з останнім, як того вимагає Закон України Про фермерське господарство .

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Розгляд скарги призначено в судове засідання на 19.11.2020 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 15.12.2020 р.

Прокурор та сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та Прокурора.

У судовому засіданні 15.12.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням дев`ятнадцятої сесії Маловисківської районної Ради народних депутатів від 28.01.1994 р. № 158 громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення проекту відведення земель для селянських ( фермерських ) господарств з земель запасу району.

На підставі рішення ХХ сесії Маловисківської районної ради народних депутатів Маловисківського району Кіровоградської області від 30.03.1994 р. № 174 громадянину ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею від 18.05.1994 р. серія НОМЕР_1 , яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою площею 52,0 га для ведення селянського фермерського господарства.

12.05.1994 р. зареєстровано фермерське господарство "Медведь Василь Іванович".

Згідно актового запису про смерть №12 від 16.04.2015 р. ОСОБА_1 , на ім`я якого видавався державний акт на право постійного користування землею, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 22.07.2019 р. № 381-ДК/591/АП/09/01/-19, та довідки Відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.02.2019 р. № 344/115-19, земельна ділянка використовується фермерським господарством "Медведь Василь Іванович".

Розпорядженням Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 02.08.2007 р. затверджено проект землеустрою щодо розмежування земель в межах населених пунктів Олексіївка, Матусівка, Павлівка, Мар`янівка, Ковалівка, Вись, Заріччя.

Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13.11.2008 у справі № 2-а-63/2008 встановлено факт права комунальної власності на розмежовані землі Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області відповідно до проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів Олексіївка, Матусівка, Павлівка, Мар`янівка, Ковалівка, Вись, Заріччя та за їх межами на території Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Згідно вказаного проекту землеустрою спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності та знаходиться в розпорядженні Мар`янівської сільської ради.

В основу оскаржуваного рішення про відмову в задоволені первісного позову прокурора Знам`янської місцевої прокуратури в інтересах Мар`янівської сільської ради до фермерського господарства "Медведь Василь Іванович" про зобов`язання повернути земельну ділянку та задоволення зустрічного позову фермерського господарства "Медведь Василь Іванович" про визнання права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 52 га, покладено висновок місцевого господарського суду про те, що після отримання громадянином ОСОБА_1 Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації фермерського господарства "Медведь Василь Іванович" саме фермерське господарство набуло права та обов`язки землекористувача, оскільки у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Відповідна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача повністю.

Тобто, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що Скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції саме в частині відмови в задоволені первісного позову, оскільки просить задовольнити позовні вимоги Позивача повністю.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову Прокурора з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу Української РСР ( у редакції Закону від 13.03.1991 р., на момент створення фермерського господарства "Медведь Василь Іванович") громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Відповідно до положення ст. 6 Земельного кодексу Української РСР ( у редакції Закону від 13.03.1991 р., на момент виділення земельної ділянки у розмірі 52,0 га громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства), у довічне успадковуване володіння земля надавалася громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства).

У 1992 році в Україні відбулася земельна реформа, в результаті якої Земельним кодексом України у редакції від 13.03.1992 р. не передбачалося такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

Відповідно до п. 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. № 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Зокрема, ст. 23 Земельного кодексу України ( у редакції Закону від 05.05.1993 р., на момент оформлення земельної ділянки ОСОБА_1 ) передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Подібний правовий висновок щодо правового режиму земельних ділянок, виділених громадянам України у 90-х роках для ведення селянського ( фермерського ) господарства, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням ( передачею ) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство ( у будь-якій його формі ) створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням ( передачею ) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 ГК України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 р. у справі № 320/5724/17 ( провадження № 14-385цс19 ).

Таким чином, на момент надання та оформлення земельної ділянки ОСОБА_1 ( 1994 рік), земельні ділянки на праві постійного користування надавалися ОСОБА_1 не як громадянину, а як спеціальному суб`єкту - голові створеного фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи положення статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, який був чинним до 29.07.2003 р., та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 937-IV, який набрав чинності 29.07.2003 р., вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась ( ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 р. у справі № 6-20859св07, від 10.10.2007 р. у справі № 6-14879св07, від 30.01.2008 р. у справі № 6-20275св07 ).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду ( аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник ( голова, керівник ) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 615/2197/15-ц ( провадження № 14-533цс18 ).

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. При цьому, право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві, зокрема, статтею 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України ( у редакції Закону на момент смерті голови ФГ ) підставами припинення права користування земельною ділянкою були: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві ( як чинному на момент створення ФГ "Медведь Василь Іванович", так і дотепер ) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника фермерського господарства (ФГ) відсутня.

Правове становище ФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин ( смерті, хвороби тощо ), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення ФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття ФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, є припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника ФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Отже, набута ОСОБА_1 спірна земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства зберігаються за ФГ "Медведь Василь Іванович" до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, оскільки ФГ "Медведь Василь Іванович" набуло як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання спірної земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюється доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі, які пов`язані з тим, що на даний час, земельної ділянки, що надавалась в постійне користування ОСОБА_1 не існує, замість цієї земельної ділянки зареєстровано десять земельних ділянок, а також те, що земельна ділянка фактично використовується іншою особою, поскільки як вбачається з матеріалів справи вказані обставини взагалі не були предметом дослідження судом першої інстанції, тому, що, а ні Прокурор, а ні Позивач не зазначали їх в якості підстав позовних вимог.

Відповідно до ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, Скаржником не надано доказів в підтвердження обставин викладених в апеляційній скарзі, зокрема того, що спірна земельна ділянка поділена та фактично використовується іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи Скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар`янівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2020 р. у справі № 912/278/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.12.2020 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус