Рішення

від 14.12.2020 по справі 902/781/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2020 р. Cправа № 902/781/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна" (Житомирське шосе, буд. 6, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 33720215)

до :Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича (вул. Незалежності, буд. 73, смт. Теплик, Теплицький р-н, Вінницька обл., 23800; код ЄДРПОУ 34704697)

про стягнення 174 387,52 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача:Лютко Р.Н.

відповідача:не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна" до Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича про стягнення 174 387,52 грн.

06.08.2020 р. відбувся автоматизований розподіл справи № 902/781/20 без застосування спеціалізації з урахуванням підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 16.1 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С. С.

Ухвалою суду від 11.08.2020 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/781/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 р. справу № 902/781/20 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

На підставі викладеного, ухвалою суду від 19.08.2020 р. прийнято до свого провадження справу № 902/781/20, розгляд справи розпочато спочатку та призначено розгляд справи по суті на 15.09.2020 р.

Ухвалою суду від 15.09.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи № 902/781/20 по суті, який відбудеться 06.10.2020 р.

Ухвалою від 06.10.2020 р. суд перейшов до розгляду справи № 902/781/20 за правилами загального позовного провадження, продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/781/20 на 30 днів та призначив підготовче судове засідання на 22.10.2020 р. на 16:30 год.

В судовому засіданні 22.10.2020 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 04.11.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом представники сторін не з`явились, при цьому про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи.

При цьому суд зауважує, що від представника відповідача на електронну адресу суду надійшли письмове пояснення в порядку ст. 42 ГПУ України.

Суд письмові пояснення долучив до матеріалів справи.

Ухвалою судом 04.11.2020 р. закрив підготовче провадження та призначено справу № 902/781/20 для судового розгляду по суті на 19.11.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 04.11.2020 р.

Суд зауважує, що 19.11.2020 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання та надання часу для укладення мирової угоди між сторонами.

Ухвалою суду від 19.11.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 14.12.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направлена кореспонденція суду повернута, з поштовою відміткою: "За закінченням строку зберігання".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених вимог посилається на укладення між ТОВ РДО Україна (Покупець) та Фермерським Господарстом Токарчука Володимира Мефодійовича (Постачальник), договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати №24/12 від 24.12.2019 р.

Згідно п.1.1. договору Постачальник на умовах цього договору зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договром грошову суму.

Згідно п.3.2. договору Покупець зобов`язаний провести оплату за Товар в порядку, визначеному в Договорі.

ТОВ РДО Україна свої зобов`язання з оплати поставки Товару на суму 1 046 325,10 грн гривень виконало шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з Постачальником, що підтверджується відповідним, підписаним обома сторонами, Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.12.2019 р.

Внаслідок зазначеного зарахування, оскільки Постачальник є зареєстрованим платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером - 347046902187, у останнього, згідно ст. 201 Податкового Кодексу України, виникло зобов`язання зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всупереч вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, Відповідач не оформив податкову накладну та не зареєстрував її у Єдиному реєстрі податкових накладних, та, у такий спосіб позбавив Позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і використання права на зменшення податкових зобов`язань на суму 174 387,52 грн.

Позивач зазначає, що неотримання податкового кредиту ТОВ РДО Україна підтверджується відсутністю Постачальника з індивідуальним податковим номером №347046902187, який присвоєно Відповідачу, у Додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , Розділі ІІ Податковий кредит поданої Покупцем до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року, що призвело до збільшення суми декларації податкових зобов`язань з ПДВ за звітний місяць та прямого додаткового вилучення обігових коштів з розрахункового рахунку Позивача для сплати податку до державного бюджету.

Посилаючись на те, що Відповідачем по даний час не зареєстровано податкові накладні, останнім не вчинялися дії, спрямовані на виконання такого обов`язку продавця, унаслідок чого позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість на суму 174 387,52 грн, тобто поніс збитки на вказану суму, тому позивач просить стягнути їх з відповідача в примусовому порядку з метою відновлення його порушеного права.

Відповідач не погоджується із позовними вимогами, позиція останнього викладена в письмовому поясненні (вх. № канц. 01-34/9991/20 від 04.11.2020 р.), в якому зазначено, що зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення їх до податкового кредиту суму ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарських зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що умови вищевказаного Договору сторони виконали у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.

Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.

Предметом заявленого позову є стягнення 174 387,52 грн збитків, які Позивач зазнав внаслідок не виконання Відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, в зв`язку з чим позивач зазнав втрат на суму 174 387,52 грн у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Таким чином, до обставин які підлягають доведенню у справі слід віднести обставини існування правовідносин між сторонами, встановлення правопорушення та його елементів, наявність або відсутність вчинення Позивачем та Відповідачем всіх правомірних дій для недопущення порушення прав та інтересів сторін, в т.ч. щодо отримання податкового кредиту на суму 174 387,52 грн.

У спірних правовідносинах вимоги Позивача обґрунтовано посиланням на наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням стороною Відповідача установленого порядку здійснення господарської операції, зокрема, в частині оформлення та реєстрації податкової накладної, з неможливістю включення Позивачем відповідної суми податку на додану вартість до свого податкового кредиту та, відповідно, завданням такою бездіяльністю відповідача збитків на суму ПДВ.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У пункті 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи викладене вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у цьому реєстрі, врегульовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010. З метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв`язку ДФС (пункт 13 Порядку). Відповідно позивачу надана можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних виключно інформацію, що стосується зареєстрованих податкових накладних та/або розрахунку коригування.

У даному випадку лише квитанції з ЄРПН, в яких зазначена дата реєстрації податкової накладної, можуть бути належним доказом виконання відповідачем передбачених податковим законодавством обов`язків, проте такі докази суду не були надані.

Як зазначено Позивачем та не спростовано Відповідачем у справі належними доказами, що ТОВ РДО Україна свої зобов`язання з оплати поставки Товару на суму 1 046 325,10 грн виконало шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з Постачальником, що підтверджується відповідним, підписаним обома сторонами, Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.12.2019 р., натомість Відповідач не оформив податкову накладну та не зареєстрував її у Єдиному реєстрі податкових накладних, та, у такий спосіб позбавив Позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і використання права на зменшення податкових зобов`язань на суму 174 387,52 грн.

Тобто Відповідач, в порушення ст.201 ПК України не оформив відповідну податкову накладну та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

При цьому, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17 та від 03.12.2018 року у справі № 908/76/18.

Тобто протиправними діями Відповідача завдано збитків позивачу.

За частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивач і Відповідач є зареєстрованими в установленому порядку платниками податку на додану вартість.

Отже, суми ПДВ по спірних господарських операціях мали бути додані Позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку. Такі дії з боку Позивача можливі лише за наявності належно оформлених та зареєстрованих Відповідачем податкової накладної.

Приписами ст.13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов`язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов`язків інших осіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 224, 225 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування передбаченої ч. 1 ст. 623 ЦК України, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Отже, не вчинення Відповідачем дії по реєстрації податкової накладної на суму 174 387,52 грн позбавляє Позивача на отримання податкового кредиту на суму 174 387,52 грн та є збитками (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов`язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів), з огляду на наявність причинного зв`язку між бездіяльністю Відповідача, вчиненим порушенням, виною, розміром збитків, обґрунтований вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість Відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, в тому числі 174 387,52 грн ПДВ, тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича (вул. Незалежності, буд. 73, смт. Теплик, Теплицький р-н, Вінницька обл., 23800; код ЄДРПОУ 34704697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна" (Житомирське шосе, буд. 6, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 33720215) 174 387,52 грн збитків та 2 615,81 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 грудня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (Житомирське шосе, буд. 6, м. Вінниця, 21022)

3 - відповідачу (вул. Незалежності, буд. 73, смт. Теплик, Теплицький р-н, Вінницька обл., 23800)