Рішення

від 08.12.2020 по справі 915/1117/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 915/1117/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, пр. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54050 (код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Приватного підприємства «Оріон-Консалт» , пр. Центральний, 49, кв. 36, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 40522757)

про стягнення коштів в сумі 500 393, 18 грн. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів

за участю представників сторін:

від прокуратури: Григорян Е.Р., службове посвідчення №056931 видане 25.08.2020 дійсне до 25.08.2020 року;

від позивача: Кравченко О.А., довіреність № 278/020201-22/02.06/14/20 від 17.01.2020 року;

від відповідача: представник не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до відповідача ПП «Оріон-Консалт» з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь Миколаївської міської ради коштів в сумі 500 393, 18 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 4 631 кв.м. по вул. Металургів, 76 у м. Миколаєві.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2020 року позовну заяву Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (вх. № 10337/20 від 25.08.2020 року) до відповідача ПП «Оріон-Консалт» про стягнення коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 12.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.10.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 10.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1117/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 08.12.2020 року.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.09.2020 року, від 12.10.2020 року та від 10.11.2020 року, надіслані на адресу відповідача, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (арк. 76-79, 90-92, 102-104).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП місцезнаходженням Приватного підприємства «Оріон-Консалт» є пр. Центральний, 49, кв. 36, м. Миколаїв, 54055.

Отже, ухвали суду направлені на правильну адресу відповідача, повідомлену суду самим позивачем та вказану у Витязі в ЄДРЮОФОП.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 08.12.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція прокуратури та позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою.

Підставою позову прокуратурою зазначено, що ПП Оріон-Консалт на підставі свідоцтва № 1537 від 19.09.2016 року набуто у власність нежитлові приміщення центру відпочинку з автосервісом, які розташовані на земельній ділянці площею 4631 кв.м. по вул. Металургів, 76 у м. Миколаєві (кадастровий номер 4810136600:08:002:005). Прокурор зазначає, що у період з 19.09.2016 року по 01.05.2020 року земельна ділянка використовувалась відповідачем для обслуговування нежитлових приміщень без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та без плати за користування, у зв`язку з чим Миколаївською міською радою втрачено дохід у вигляді орендної плати за період часу, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , Податкового кодексу України, ст. 12, 83, 120, 125, 126, 206, ЗК України, ст. 15-17, 373, 386, 1212 ЦК України, ст. 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» , судовою практикою.

2. Правова позиція позивача.

Позивач Миколаївська міська рада позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених прокуратурою.

3. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

11.07.2003 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Багатопрофільним кооперативом Ю-СерВіС (орендар) укладено договір оренди землі № 1840 (арк. 43-46), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 13.06.2003 № 12/16 надає, а Багатопрофільний кооператив Ю-СерВіС в особі голови кооператива Штогріна Ю. П. приймає в оренду земельну ділянку площею 4 631 кв.м., залишивши її в землях комерційного використання для реконструкції виробничих приміщень під центр відпочинку з автосервісом по вул. Металургів, 76 (Корабельний район) згідно з планом земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки встановлені в установленому порядку (п. 1 договору) (арк. 43-47).

Відповідно до п. 2.2 Договору набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.07.2003 року за № 1840 Миколаївської міської ради.

Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка передається в оренду без права передачі її в суборенду, терміном на 10 (десять) років з дати прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.2 Договору договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди становить з 14.07.2003 до 14.07.2013 року.

Відповідно до п. 4.1 договору земельна ділянка передається для реконструкції комплексу виробничих приміщень під центр відпочинку з автосервісом по вул. Металургів, 76 (Корабельний район).

До договору оренди між сторонами складено та підписано Договір про зміни від 09.01.2009 року, яким сторони вносили зміни щодо розміру орендної плати (арк. 48-49).

Договір про зміни зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі вчинено запис від 13.04.2009 року за № 496-09.

Суду не подано доказів продовження/поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки як в порядку ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , так і в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору або укладення додаткової угоди до договору в судовому порядку.

В письмових поясненнях (вх. № 14232/20 від 10.11.2020 року) на виконання вимог ухвали суду Миколаївська міська рада зазначила, що Миколаївською міською радою рішень щодо поновлення або припинення договору оренди землі від 11.07.2003, укладеного на підставі рішення міської ради від 12.04.2002 № 1 по вул. Металургів, 76, не приймалось (арк. 100).

Отже, договір оренди землі припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку його дії, тобто 14.07.2013.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки № 196252051 від 14.01.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 983630648101, а саме: центр відпочинку з автосервісом за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Металургів, 76 зареєстровано на праві приватної власності з 19.09.2016 року за ПП Оріон-Консалт (засновник, керівник Штогріна Н. Ю.) на підставі свідоцтва № 1527 від 19.09.2016 року (арк. 15-16).

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Миколаївською міською радою та Багатопрофільним кооперативом Ю-СерВіс , припинив свою дію, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто 14.07.2013, відтак, в силу положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України до відповідача ПП Оріон-Консалт право оренди за договором оренди землі не перейшло.

Отже, відповідач ПП Оріон-Консалт в період з 01.05.2017 по 01.05.2020 (період визначено позивачем) використовував земельну ділянку без оформлення права користування останньою та не сплачував орендну плату за землю, тобто безпідставно зберіг кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача ПП Оріон-Консалт , що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Позивач Миколаївська міська рада неодноразово зверталась до відповідача ПП Оріон-Консалт із вимогами сплатити кошти за користування землею.

Так, 28.02.2020 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на адресу відповідача було направлено лист № 1158/02.02.01-40/14/20 Про плату за землю , в якому виконком зазначив, що договір оренди землі від 14.07.2003 року № 1840 укладено зі строком дії до 13.06.2013. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно ПП Оріон-Консалт , не оформлені та плата за землю не здійснюється. Виконком у листі вказав, що загальний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 19.09.2016 до 01.01.2020 становить 535 160, 67 грн. Виконком просив у 10-ти денний термін з дня отримання цього листа повідомити виконком Миколаївської міської ради про вжиті заходи щодо сплати безпідставно збережених коштів (збитків) за період користування земельною ділянкою з 19.09.2016 до 01.01.2020 (арк. 20). Факт направлення листа від 28.02.2020 року № 1158/02.02.01-40/14/20 підтверджується копією фіскального чеку (арк. 21).

В подальшому 09.06.2020 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради повторно на адресу відповідача було направлено лист № 3092/02.02.01-40/14/20 Про нанесення збитків , в якому виконавчий комітет просив відповідача у 10-ти денний термін з дня отримання цього листа повідомити виконком Миколаївської міської ради про вжиті заходи щодо сплати безпідставно збережених коштів (збитків) за період користування земельною ділянкою з 01.05.2017 до 01.05.2020 (арк. 23). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (арк. 24).

Відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 04.02.2020 року № 611/020201-40/14/20, заходи щодо повернення зазначеної земельної ділянки міською радою не вживалися у зв`язку з тим, що земельна ділянка зайнята нерухомим майном (арк. 17).

Як вбачаєтеся з інформації, наданої виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 15.06.2020 року, за даними орендодавця ПП Оріон-Консалт плату за використання земельної ділянки по вул. Металургів, 76 не здійснено (арк. 22).

Згідно інформації, наданої Миколаївським управлінням ГУ ДПС у Миколаївській області від 02.06.2020 року, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за підприємством ПП Оріон-Консалт не значаться земельні ділянки у власності, у постійному користуванні або в оренді.

ПП Оріон-Консалт на обліку в Миколаївському управлінні ГУ ДПС у Миколаївській області як платник земельного податку або орендної плати з юридичних осіб по вищевказаній земельній ділянці не значиться.

Підприємством податкова звітність з плати за землю за період з 01.05.2017 по 01.05.2020 роки до податкового органу не надавалась, плата за землю за вказаний період не здійснювалась.

ПП Оріон-Консалт не має заборгованості зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб станом на звітну дату (арк. 25).

Позивачем Миколаївською міською радою здійснено розрахунок неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки ПП Оріон-Консалт в період з 01.05.2017 по 01.05.2020 в сумі 500 393, 18 грн. (арк. 19).

Здійснюючи розрахунок, позивачем взято рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9, яким внесені зміни до рішення від 07.07.2011 за № 7/3 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Миколаєва", зі змінами від 16.03.2017 № 17/3 та від 13.07.2017 № 22/3 для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється виробнича або інша діяльність, а також дані нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки по роках відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,4631 га, яка використовувалась відповідачем ПП Оріон-Консалт без правовстановлюючих документів є сформованою.

Так, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2014 року земельна ділянка кадастровий номер 4810136600:08:022:0005 площею 0,4631 га відноситься:

- форма власності - комунальна; власник - Миколаївська міська рада;

- категорія земель: землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення земельної ділянки: В.03.07

-вид використання: для реконструкції комплексу виробничих приміщень під центр відпочинку з автосрвісом

- дата державної реєстрації земельної ділянки 23.01.2014 року (арк. 50-54).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна від 14.01.2020 року право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на земельну ділянку кадастровий номер 4810136600:08:022:0005 не зареєстровано (акр. 55).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.02.2017 № 1057-01 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4 631 кв. м. під забудовою становить 2 877 796, 02 грн. (арк. 57).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.03.2020 № 5122/0/205-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4 631 кв. м. під забудовою становить 6 361 141, 60 грн. (арк. 56).

Позивачем Миколаївською міською радою здійснено розрахунок неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки ПП Оріон-Консалт в період з 01.05.2017 по 01.05.2020 на загальну суму 500 393, 18 грн. (арк. 19), а саме:

- за період часу з 01.05.2017 по 01.01.2018 на суму 109 195, 44 грн.

- за період часу з 01.01.2018 по 01.01.2019 на суму 163 793, 16 грн.

- за період часу з 01.01.2019 по 01.01.2020 на суму 163 793, 16 грн.

- за період часу з 01.01.2020 по 01.05.2020 на суму 63 611, 42 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем арифметично правильно, відсоток (ставка) орендної плати здійснено відповідно до діючих у вищевказаних періодах рішень ради, із правильним застосуванням нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (на основі даних, взятих з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) з урахуванням коефіцієнтів щорічної індексації.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. д ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення , оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 № 922/3412/17; постанова ВП ВС від 13.02.2019 № 320/5877/17; постанова КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18; постанова КГС ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав (без правовстановлюючих документів) земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції від 04.08.2016) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. е ч. 1 ст. 141 ЗК України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно (постанова ВП ВС від 20.11.2018 № 922/3412/17; постанова ВП ВС від 13.02.2019 № 320/5877/17; постанова КГС ВС від 14.02.2019 № 922/1019/18).

При укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави (постанова ВП ВС від 20.11.2018 № 922/3412/17; постанова КГС ВС від 14.02.2019 № 922/1019/18).

На момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель право оренди земельної ділянки у продавця ще не виникло (ст. 125 ЗК України), а тому не могло перейти до покупця (постанова КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

В силу імперативних вимог ст. 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами ст. 120 цього Кодексу та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди (постанова КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", так і заміну сторони у зобов`язанні (постанова КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, а також в постанові КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (постанова ВП ВС від 20.11.2018 № 922/3412/17; постанова ВП ВС від 13.02.2019 № 320/5877/17).

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, а також в постанові КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Велика Палата Верховного Суду в п. 90-94 постанови від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц зробила наступний правовий висновок щодо застосування норм права:

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду в п. 63-65 постанови від 20.11.2018 № 922/3412/17.

Аналогічну правову позицію також наведено у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18 та у справі № 922/595/18.

Згідно з ч. 1-4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону Укрїни Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону Укрїни Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17, а також у постанові КГС ВС від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18).

Обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (постанова ВП ВС від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц).

З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанова ВС від 29.01.2019 у справі № 922/536/18).

Правова природа актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання незаконними та скасування відповідних рішень (розпоряджень) органів влади про затвердження цих актів (постанова ВП ВС від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17; постанова від 23.01.2019 року у справі № 750/10172/17).

Аналіз ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 157 ЗК України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 дає підстави для висновку, що Виконком, вважаючи, що ПП Легатто завдало власнику земельної ділянки (територіальній громаді м. Охтирки) збитки у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням. Таким чином, повноваження Виконкому у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а стосовно відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних правових наслідків для ПП Легатто , а тому не може порушувати його права чи інтереси, що на підставі наведених вище положень частини першої ст. 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства (п. 32, 34, 35 постанови ВП ВС від 11.09.2019 року у справі № 826/1773/18).

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а (провадження № 11-1154апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17 (провадження № 11-985апп18) та від 03 липня 2019 року у справі № 823/2491/18 (провадження № 11-331апп19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Як вказано вище,, 11.07.2003 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Багатопрофільним кооперативом Ю-СерВіС (орендар) укладено договір оренди землі № 1840, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада надала, а Багатопрофільний кооператив Ю-СерВіС прийняв в оренду земельну ділянку площею 4 631 кв.м., залишивши її в землях комерційного використання для реконструкції виробничих приміщень під центр відпочинку з автосервісом по вул. Металургів, 76 (Корабельний район) терміном на 10 (десять) років з 14.07.2003 до 14.07.2013 року.

Суду не подано доказів продовження/поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки як в порядку ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , так і в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору або укладення додаткової угоди до договору в судовому порядку.

Отже, договір оренди землі припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку його дії, тобто 14.07.2013.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 983630648101, саме: центр відпочинку з автосервісом за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Металургів, 76 зареєстровано на праві приватної власності з 19.09.2016 року за ПП Оріон-Консалт .

Отже, відповідач ПП Оріон-Консалт з 19.09.2016 року використовує земельну ділянку без оформлення права користування останньою та не сплачує орендну плату за землю, тобто безпідставно зберігає кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача ПП Оріон-Консалт , що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Отже, суд, встановивши факт використання відповідачем ПП Оріон-Консалт земельної ділянки без достатніх правових підстав з 19.09.2016, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як вказано вище, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що є доведеним факт використання відповідачем земельної ділянки з 19.09.2016 (факт наявності на земельній ділянці належної відповідачу нерухомості), є доведеним збереження відповідачем коштів у вигляді орендної плати (доказів сплати відповідачем коштів за користування землею не подано), є доведеним факт безпідставного збереження вказаних коштів (відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку).

Вина в кондикційних зобов`язаннях не має значення.

Судом встановлено, що земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 4810136600:08:022:0005 та зареєстровано в ДЗК. Дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підтверджено відповідними витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Ставки орендної плати, введені у відповідні періоди в м. Миколаєві, застосовано правильно.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок здійснено позивачем арифметично правильно та відповідно до вимог законодавства.

Отже, позов про стягнення з відповідача ПП Оріон-Консалт на користь позивача Миколаївської міської ради коштів в сумі 500 393, 18 грн. у вигляді недоотриманої орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою по вул. Металургів, 76 у м. Миколаєві, кадастровий номер 4810136600:08:022:0005 в період з 01.05.2017 по 01.05.2020 є обґрунтованим та підставним.

Позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 7 505, 90 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства «Оріон-Консалт» , пр. Центральний, 49, кв. 36, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 40522757) на користь позивача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) (на розрахунковий рахунок UA488999980314050611000014006УК у м. Миколаєві/Центральний р-н/, ЄДРПОУ одержувача 37992781, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200):

- 500 393, 18 грн. (п`ятсот тисяч триста дев`яносто три грн. 18 коп.) - коштів за безоплатне користування земельною ділянкою площею 4631 кв.м. по вул. Металургів, 76 у м. Миколаєві.

3. Стягнути з відповідача Приватного підприємства «Оріон-Консалт» , пр. Центральний, 49, кв. 36, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 40522757) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, р/р UA748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172):

- 7 505, 90 грн. (сім тисяч п`ятсот п`ять грн. 90 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати прокуратурі та позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.12.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш