Рішення

від 30.08.2007 по справі 20-1/085

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-1/085

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

"30" серпня 2007 р. справа № 20-1/085

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньодніпровський сирзавод”

(вул. Тітова, 198, м. Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51600)

до Приватного підприємства „ВЕК-ТУР”

    (вул. Б. Михайлова, б. 8, кв. 16, м. Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 68.894,28 грн.,

за участю представників:

позивача –Решетняк Т.П., довіреність б/н від 11.06.2007;

відповідача –не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Верхньодніпровський сирзавод” (далі –Позивач) звернулось в господарський суд з позовом до Приватного підприємства „ВЕК-ТУР”  (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 68.894,28 грн., з яких: 47.903,01грн. –основний борг, 20.991,27 грн. –пеня.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу б/н від 21.09.2006.

Сторони не виконали вимоги ухвали від 16.07.2007 щодо здійснення звірення розрахунків та надання акту звірення суду.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання 03.08.2007, 21.08.2007, 30.08.2007.

До початку судового засідання 21.08.2007 директор Відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи на місяць у зв'язку з тимчасовою втратою ним працездатності /а.с.133/.

          Ухвалою суду від 21.08.2007 розгляд справи відкладений на 30.08.2007, Відповідач попереджений про те, що у разі неподання ним відзиву на позовну заяву та інших документів, витребуваних судом, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          У судове засідання 30.08.2007 представник Відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 144, 145-149/.

Станом на 30.08.2007 Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України:  не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на те, що Відповідач є юридичною особою, а також на закінчення строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд -

встановив:

21.09.2006 Позивач (продавець) та Відповідач (покупець) уклали договір купівлі-продажу молочної продукції та сирів (товар) (далі –Договір) /а.с.10-12/.

Згідно з пунктом 7.2 Договору строк його дії встановлений до 31.12.2007. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 7.3). Судом встановлено, що зобов'язання між сторонами не припинені.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов'язувався передати у власність Відповідачу, а останній в порядку та на умовах, передбачених у цьому Договорі, зобов'язувався прийняти та оплатити вартість товару у встановлений даним Договором строк за ціною, вказаною у накладних.

Умови оплати визначені у розділі 3 Договору, відповідно до пункту 3.1 якого Відповідач зобов'язувався оплатити Позивачу вартість товару на умовах здійснення відстрочки оплати терміном до 14 діб. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Позивача (пункт 3.2 Договору).

Порушуючи встановлені Договором умови Відповідач отримав товар за видатковими накладними №ВСЗ-00000234 від 23.01.2007, №ВСЗ-00000289 від 27.01.2007, №ВСЗ-00000310 від 30.01.2007, №ВСЗ-00000331 від 01.02.2007, №ВСЗ-00000367 від 05.02.2007, №ВСЗ-00000415 від 12.02.2007, №ВСЗ-00000464 від 27.02.2007, №ВСЗ-00000717 від 19.03.2007, №ВСЗ-00000861 від 03.04.2007, №ВСЗ-00001047 від 23.04.2007 /а.с.88-104/, але не виконав обов'язку щодо його своєчасної оплати, у зв'язку з чим станом на 01.06.2007 у нього утворилась заборгованість у сумі 47.903,01 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, квитанціями, виписками по особовому рахунку /а.с.88-125/.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003, далі –ГК України) та статей 525, 526  Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуюче викладене та у зв'язку з тим, що Відповідачем належним чином не виконане зобов'язання та сума заборгованості на момент прийняття рішення не оплачена, заявлена сума боргу у розмірі 47.903,01 грн. підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 230 ГК України та статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до 5.2 Договору за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець оплачує пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 20.991,27 грн.

Проте, частиною першою статті 231 ГК України передбачена можливість встановлення законом щодо окремих видів зобов'язань певного розміру штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 розмір пені обчислюється  від  суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не є підставою для визнання угоди недійсною, проте положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996, хоча і не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Нарахована Позивачем сума пені перевищує зазначене обмеження. Таким чином, пеня, яка нарахована позивачем у сумі 20.991,27 підлягає частковому стягненню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (відповідно до листа Національного банку України від 06.06.2006 за N14-011/1373-6039 –8,5 % річних), а саме, в сумі 1.955,45 грн.  

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 527 ЦК України, статтями 193, 230-232 ГК України, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „ВЕК-ТУР” (вул. Б. Михайлова, буд. 8, кв. 16, м.Севастополь, 99014; ідентифікаційний код 34300847, п/р 2600000015829 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньодніпровський сирзавод” (вул. Тітова, 198, м. Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51600, ідентифікаційний код 31716783, р/р 26005500006310 у Дніпродзержинському відділенні Дніпропетровської філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 306890) суму заборгованості в розмірі 68.894,28 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири грн. 28 коп.), в тому числі: 47.903,01грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот три грн. 01 коп.) –основний борг, 20.991,27 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна грн. 27 коп.) –пеня, а також державне мито у розмірі 688,94 грн. (шістсот вісімдесят вісім грн. 94 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           В.В. Алсуф`єв

Рішення оформлено відповідно до вимог статі 84  Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 04.09.2007.