Ухвала

від 16.12.2020 по справі 910/18289/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18289/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центросталь"

про визнання недійсним договору поруки,

за участю:

позивача: Шубаки М.І. (адвокат)

відповідача: Яковенка О.О. (адвокат) ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" (далі - позивач) просило визнати недійсним Договір поруки №Ц13637И/П від 16.11.2016, укладений між позивачем та відповідачем.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний правочин було вчинено під впливом обману.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено обставин (складових), які є підставами для визнання недійсним спірного Договору поруки на підставі, визначеній позивачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі з урахуванням підстав касаційного провадження, щодо яких судом касаційної інстанції було відкрито провадження, позивач просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове, яким направити справу на розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статей 229, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до встановлених судами обставин справи між ТОВ "Айлант Сервіс" та АТ "Комерційний банк "Приватбанк" був укладений кредитний договір №4А16119Г, згідно якого позивач отримав кредит в сумі 2 950 000 000,00 грн. Згодом між сторонами в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Центросталь" (боржник) було укладено договір поруки.

Позивач зазначає, що правочин було вчинено під впливом обману.

4.2. Суди у прийнятих рішеннях вказали, що позивачем не доведено, що представниками АТ КБ "Приватбанк" при укладенні Договору поруки повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності, або що представники Банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами). Позивачем також не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, які свідчили б про намагання відповідача запевнити позивача про такі властивості й наслідки спірного Договору поруки, які насправді наступити не можуть. Кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову. Твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки було направлено на отримання прибутку, не відповідають дійсності та спростовується матеріалами справи. Отже, позивачем не доведено наявності трьох складових для визнання спірного Договору поруки недійсним на підставі статті 230 ЦК України , а саме: умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, та наявність обману, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Айлант Сервіс" у даній справі.

4.3. Відповідно до положень статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч.1). Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч.2).

Згідно із частиною 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

4.4. Апеляційний суд при застосуванні вказаних норм виходив з того, що вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку із ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто, обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України .

4.5. При цьому апеляційний суд послався на те, що вказаний правовий висновок міститься в у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

Такий же висновок міститься і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 910/17404/18.

4.6. Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Отже, відповідно до положень наведеної норми права провадження у справі з такої підстави оскарження, яку визначено скаржником у касаційній скарзі, як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, підлягає закриттю.

4.7. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі Господарського суду міста Києва №910/18289/19 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич