Рішення

від 09.12.2020 по справі 813/6073/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року справа №813/6073/15

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

представників позивача Малярчука О.О.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Медіа Принт до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експрес Медіа Принт (місцезнаходження: 81085, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул.Свободи 5, код ЄДРПОУ 38502239) (далі - позивач, ТзОВ Експрес Медіа Принт ) звернулось до суду з позовом до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 81500, м. Городок, майдан Гайдамаків, 24) (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 000822201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 10.07.2020 касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі №813/6073/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд в постанові від 10.07.2020 вказав про необхідність дослідження та встановлення чи було позивачем використано отримані грошові кошти від Expres Group International S.r.o., за укладеним між ТзОВ Експрес Медіа Принт та Expres Group International S.r.o. договором позики від 25.12.2013, на витрати, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності позивача. Зазначено, що згідно змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції, суди не досліджували вказані обставини на підставі відповідних документів, а дійшли висновків про відсутність порушення позивачем вказаних вимог чинного податкового законодавства без належної оцінки та врахування доводів і доказів контролюючого органу (зазначених, зокрема, у акті перевірки від 08.08.2015 №187/2201/38502239), що позика отримана позивачем від Expres Group International S.r.o. використовувалась не у господарській діяльності, а для розміщення банківських вкладів, а також того, що щомісячне нарахування відсотків за користування позикою не підтверджено належними документами.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючого суддю Кузана Р.І.

Ухвалою від 30.04.2020 суддя прийняв справу до провадження; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 02.09.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача про заміну сторони, замінено відповідача Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 02.09.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача під час нового судового розгляду позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 08.07.2015 № 187/2201/38502239 що кошти, отримані згідно з Договором позики від 25.12.2013 укладеного з нерезидентом Exprеs Group International S.r.o., використовувалася не у господарській діяльності є безпідставними, оскільки відсотки за користування позикою були нараховані у зв`язку з проведенням ТзОВ Експрес Медіа Принт господарської діяльності протягом 2014 року та підтверджені належними первинними документами, а тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Просив позовну заяву задовольнити повністю та скасувати оскаржуване податкове-повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 000822201.

Представник відповідача під час нового судового розгляду позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що позивачем в порушення ст.141 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не представлено доказів нарахування процентів по кредиту та не надано доказів використання кредитних коштів в межах господарської діяльності. А тому, наявні підстави вважати про неправомірність віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, відсотків за користування позикою від нерезидента.

Представник відповідача, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення рішення від 04.09.2015 № 000822201 прийняте за наявності обґрунтованих підстав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті з урахуванням висновків Верховного Суду, суд встановив таке.

Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у період з 24.06.2015 по 01.07.2015 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Експрес Медіа Принт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2012 по 11.06.2015, про що 08.08.2015 складено акт №187/2201/38502239.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.5, п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, пп. 153.1.3 п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ Експрес Медіа Принт занижено податок на прибуток в загальній сумі 827 103,00 грн, в т.ч.: за 2014 рік в сумі 707 081,00 грн та за 2015 рік в сумі 120 022,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування (збитки) в декларації з податку на прибуток за 2014 рік (код рядка 07 декл.) в сумі 716 121,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акта перевірки від 08.07.2015 №187/2201/38502239 відповідачем 17.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 1033879,00 грн. (в тому числі 827103 грн. за основним платежем та 206776 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). За результатами розгляду скарги позивача рішенням Головного управління ДФС у Львівській області №4201/10/13-01-10-07-05 від 28.08.2015 скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 17.07.2015 №0000652201 в частині визначеного грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 745487 грн. основного платежу та 186372 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення про результати розгляду скарги та на підставі акта перевірки від 08.07.2015 №187/2201/38502239 Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 04.09.2015 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822201 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 102 020,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 81 616,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 20 404,00 грн.).

Підставою для прийняття вказаного рішення контролюючим органом були висновки за результати документальної перевірки про безпідставне включення до складу витрат операційної діяльності фінансових витрат за 2014 рік в сумі 490208 грн. по відсотках за користування позикою від нерезидента, так як ці витрати не пов`язані з провадженням господарської діяльності позивача, що призвело до порушення п.п. 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

При вирішенні спору суд встановив, що згідно з наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.04.2013 №89 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та реконструкцію з розширенням ТзОВ Експрес Груп нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 5а під офісні приміщення за рахунок надбудови трьох поверхів зі знесенням нежитлової будівлі.

Згідно з договором від 03.12.2012 про спільну діяльність, укладеного між позивачем та ТзОВ Експрес Груп , ТзОВ Експрес Медіа Принт брало на себе зобов`язання фінансування першої черги будівництва об`єкта нерухомості Реконструкція нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 5а - Офісна будівля з орендованими площами класу В . Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТзОВ Експрес Медіа Принт від 24.12.2013 ухвалено укласти договір позики про отримання від компанії Exprеs Group International S.r.o. - резидента Чеської республіки позики у розмірі 1 050 000,00 доларів США строком до одного року під 7,5 % річних. Позикові кошти, які будуть отримані згідно договору позики використати протягом 2014 року для фінансування першої черги будівництва об`єкта нерухомості Реконструкція нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 5а - Офісна будівля з орендованими площами класу В .

Між Expres Group International S.r.o. (адреса, місцезнаходження: Корунні 810/104, 101 00 Прага 10 - Віногради, Чеська Республіка, ідентифікаційний номер: 291 33 211, юридична особа за законодавством Чеської Республіки) та ТзОВ Експрес Медіа Принт (зареєстрованого за адресою: вул. Свободи, 5, село Рясне-Руське, Яворівський р-н, Львівська обл., 81085, Україна, ідентифікаційний код 38502239) укладено договір позики від 25.12.2013 № б/н. Відповідно до статті 1 вказаного договору позикодавець погоджується, на умовах, передбачених цим Договором, надати позичальнику позику загальною основною сумою до 1050000,00 (один мільйон п`ятдесят тисяч) доларів США ( Позика ). Позика надається одним траншем після виконання умов, передбачених в цій статті 1, позикодавець не зобов`язаний надавати повну суму у 1050000,00 доларів США до того, як позикодавець надав копії свідоцтва про реєстрацію цього Договору Національним банком України відповідно до статті 23 цього Договору. Позикодавець перераховує суму шляхом банківського переказу на рахунок позичальника: банківський рахунок НОМЕР_1 в ПАТ Ві Ес Банк м.Львова, МФО 325213.

Стаття 2 договору передбачає, що строк Позики складає починаючи з цієї дати та закінчуючи 30.09.2014 ( Строк ). Позичальник повертає неповернуту основну суму Позики шляхом двох платежів, перший з яких повинен бути здійснений 31.03.2014 у розмірі USA 50000,00, та останній повинен бути здійснений 30.09.2014 у розмірі USA 1000000,00 ( День Повернення ); при цьому неповернута основна сума та всі нараховані, але несплачені, проценти на суму позики повертається в день повернення.

Згідно зі статтею 3 договору на суму позики нараховуються проценти у розмірі 7,5 % за рік, що нараховуються щомісяця на основну суму. Проценти за позикою сплачуються позичальником позикодавцю в день повернення.

Відповідно до повідомлення Управління Національному банку України у Львівській області ПАТ Ві Ес Банк договір позики від 25.12.2013 №б/н зареєстровано у Управлінні Національному банку України у Львівській області 03.01.2014 №1266.

Сторонами 01.02.2014 внесено зміни до договору позики від 25.12.2013 №б/н, відповідно до яких стаття 2 договору передбачає, що строк позики складає починаючи з цієї дати та закінчуючи 20.03.2014 ( Строк ). Позичальник повертає неповернуту основну суму позики шляхом двох платежів, перший з яких повинен бути здійснений 31.03.2014 у розмірі USA 50000,00, та останній повинен бути здійснений 20.04.2014 у розмірі USA 1000000,00 ( День Повернення ); при цьому неповернута основна сума та всі нараховані, але несплачені, проценти на суму позики повертається в день повернення, крім випадків дострокового повернення позики, який встановлюється статтею 5 цього договору. Ці зміни до договору набувають чинності з моменту його незалежної реєстрації у Національному банку України згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до повідомлення Управління Національному банку України у Львівській області ПАТ Ві Ес Банк договір позики від 25.12.2013 № б/н (зміни № 2 до договору позики від 01.02.2014), зареєстрованого 03.01.2014 за №1266, зареєстровано у Управлінні Національному банку України у Львівській області 24.03.2014 № 2.

За користування позикою ТзОВ Експрес Медіа Принт нараховано 43 927 доларів США відсотків. Відсотки по такому кредиту були віднесені позивачем до складу витрат операційної діяльності в 2014 році, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства. Оплата відсотків за договором позики підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 06.08.2014 №2 на суму 93 927,07 доларів США (50000 доларів США основної суми + 43927,07 доларів США відсотків).

Факт нарахування та сплати відсотків на загальну суму 43927,07 доларів США за договором позики від 25.12.2013 №б/н підтверджується первинними документами, договором позики від 25.12.2013 №б/н та платіжним дорученням в іноземній валюті від 06.08.2014 №2 про сплату компанії Exprеs Group International S.r.o. відсотків.

Після надходження позики від Expres Group International S.r.o. на рахунок ТзОВ Експрес Медіа Принт , суму позики було розміщено позивачем на депозитних рахунках у ВіЕс Банку .

Ці обставини не заперечуються сторонами.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомленні-рішення відповідача безпідставним та таким, що прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення від 04.09.2015 № 000822201 суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктом 141.1 статті 141 ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України №996-XIV, підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд вказав на необхідність встановлення чи було ТзОВ Експрес Медіа Принт використано отримані грошові кошти від Expres Group International S.r.o., за укладеним між ТзОВ Експрес Медіа Принт та Expres Group International S.r.o. договором позики від 25.12.2013, на витрати, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що позивач, як на факт використання кредитних коштів у господарській діяльності вказує, що кредитні кошти розміщувались на депозитному рахунку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після надходження позики на рахунок ТзОВ Експрес Медіа Принт , суму позики було розміщено на депозитні рахунки у ВіЕс Банку :

- згідно з договором №007163 від 17.01.2014 на суму 6500000,00 грн. під 17,5% річних за період з 17.01.2014 по 05.03.2014;

- згідно з договором №007189 від 24.01.2014 на суму 1760000,00 грн. під 17,5% річних за період з 24.01.2014 по 05.03.2014;

- згідно з договором №007322 від 06.03.2014 на суму 2000000,00 грн. під 19,5% річних за період з 05.03.2014 по 07.04.2014;

- згідно з заявою №49549.5.5.1 від 14.05.2014 на період з 14.05.2014 по 27.06.2014.

Сума нарахованих та виплачених відсотків за депозитними договорами за період користування позикою склала в загальній сумі 195831,97 грн.

Крім цього, частина коштів в сумі 6001000 грн. перераховувалась позивачем засновнику підприємства за договором позики від 26.05.2014, які в подальшому ним були повернуті.

Проте, суд зазначає, що розміщення коштів на депозитних рахунках чи надання позики засновнику підприємства не може бути розцінена як господарська діяльність позивача, оскільки згідно з визначенням господарської діяльності (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України) до такої відносяться лише операції з виробництва (виготовлення) та/або реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 10.07.2020 при розгляді цієї справи.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами щомісячне нарахування відсотків за користування позикою. Долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок відсотків від 15.08.2014 за договором позики від 25.12.2013 не був предметом дослідження під час проведення перевірки та не є первинним документом, який підтверджує правильність визначення відсотків та дає право на віднесення таких сум до складу витрат операційної діяльності, оскільки згідно з статтею 3 Договору позики проценти нараховуються щомісяця виходячи з календарного року, що містить 365 днів з дати перерахування сум за позикою на рахунок позичальника, а не наростаючим підсумком.

Представником позивача під час нового судового розгляду не надано суду жодних доказів, які б давали суду підстави вважати, що ТзОВ Експрес Медіа Принт використано отримані грошові кошти від Expres Group International S.r.o. за договором позики від 25.12.2013 на витрати, що пов`язані із здійсненням його господарської діяльності.

Отже, суд погоджується з висновками податкового органу про зайве віднесення ТзОВ Експрес Медіа Принт до складу витрат операційної діяльності фінансових витрат за 2014 рік в сумі 490208,00 грн. як таких, що не підтверджені відповідними первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами введення бухгалтерського обліку.

Доказів протилежного представником позивача під час нового розгляду справи суду не надано.

Таким чином, позивачем порушено ст.141 ПК України, оскільки не представлено доказів нарахування процентів по кредиту та не надано доказів використання позичених коштів в межах господарської діяльності, що в свою чергу підтверджує неправомірність віднесення до складу витрат, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, відсотків за користування позикою від нерезидента.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04.09.2015 №000822201 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених ПК України.

Отже, позивачем не наведено суду аргументів на спростування вказаних в акті перевірки від 08.07.2015 №187/2201/38502239 висновків податкового органу, не подано доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ТзОВ Експрес Медіа Принт , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Медіа Принт до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 21.12.2020

Суддя Р.І. Кузан