Рішення

від 22.12.2020 по справі 600/729/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/729/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еггер Гольцверкштоффе до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еггер Гольцверкштоффе (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 20.12.2019 р. № 0002210501 на суму 668810,00 грн;

- форми «ПН» від 20.12.2019 р. № 0002220501 на суму 267524,00 грн;

- форми «ПС» від 20.12.2019 р. № 0002200503 на суму 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням відповіді на відзив, позивач вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки висновки викладені в акті перевірки стосовно здійснення ТОВ Еггер Гольцверкштоффе операції з безкоштовної роздачі рекламної продукції для кінцевого споживача не є операціями з безоплатного надання товарів та не є операціями з продажу (реалізації) товарів. З огляду на наведене, позивач вважає, що підстави визначати вказану операцію об`єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідача не було підстав.

На думку позивача, встановлені актом перевірки висновки про порушення ним податкового законодавства, які є підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суперечать положенням чинного законодавства України, а також висновкам Верховного суду, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень.

Крім того, позивач вказував, що у нього відсутній обов`язок подати до контролюючого органу звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів при наявності таких виплат нерезиденту.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області не погоджуючись із позовними вимогами позивача, у відзиві на позовну заяву та запереченнях вказало на безпідставність позовних вимог позивача.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що операції з безоплатного розповсюдження платником зразків товарів, рекламних матеріалів, проведення семінарів/рекламних заходів є об`єктом оподаткування. Тому, позивач був зобов`язаний оподатковувати їх у загальному порядку.

Крім того, відповідач наголошував, що позивач зобов`язаний був подати до контролюючого органу звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів при наявності таких виплат нерезиденту.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято ним з дотриманням чинних норм законодавства з наявних на те підстав, а тому не підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 23.06.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою витребувано з Головного управління ДПС у Чернівецькій області додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 31.08.2020 р. розгляд справи вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю сторін.

Ухвалою суду від 02.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, витребувано додаткові докази від сторін.

Ухвалою суду від 02.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У вступному слові представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах по суті. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Після з`ясування обставин справи, сторонами заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Еггер Гольцверкштоффе (вул. Головна, 222, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 35891761) зареєстроване як юридична особа 12.05.2008 р. та взяте на податковий облік 14.05.2008 р. Позивач є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності, в т.ч.: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) (Т. 2 а.с. 100).

Головним управління ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Еггер Гольцверкштоффе з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р., за результатами якої 25.11.2019 р. складено акт № 1166/24-13-05-01/35891761 (Т.1 а.с. 38-102).

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:

1) підпунктів 14.1.185, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 535048 грн, в тому числі: за лютий 2017 р. в сумі 5916 грн, за квітень 2017 р. в сумі 89786 грн, за липень 2017 р. в сумі 37942 грн, за грудень 2017 р. в сумі 76787 грн, за лютий 2018 р. в сумі 102357 грн, за серпень 2018 р. в сумі 125787 грн, за грудень 2018 р. в сумі 36779 грн, за квітень 2019 р. в сумі 59694 грн;

2) пункту 103.9 ст.103 Податкового кодексу України - не подано Звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за І квартал 2017 р., І квартал 2018 р., І квартал 2019 р., при наявності таких виплат нерезиденту FRITZ EGGER GmbH&Co (Австрія) на загальну суму 18000,00 Євро або 580423,65 грн.

06.12.2019 р. позивачем подано заперечення на акт від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761 (Т.1 а.с. 17-22).

17.12.2019 р. відповідач направив листом на адресу позивача відповідь за результатами розгляду заперечення, в якій повідомив, що висновки викладені в матеріалах перевірки є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (Т.1 а.с. 23-37).

На підставі висновків акту перевірки, 20.12.2020 р. відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002210501 форми «Р» , яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 668810,00 грн, в т.ч: 535048,00 грн за податковими зобов`язаннями та 133762,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 12, 213);

- № 0002220501 форми «ПН» , яким, за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних з ПДВ, до позивача застосовано штраф у сумі 267524,00 грн (Т. 1 а.с. 13, 212);

- № 0002200503 форми «ПС» , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб (Т. 1 а.с. 14).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 535048,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, в п. 3.1.2.1 розділу 3 акту перевірки від акт від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761 зазначено, що за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. позивачем задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 113058486,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. встановлено їх заниження на загальну суму 535048,00 грн, в тому числі: за лютий 2017 р. в сумі 5916 грн, за квітень 2017 р. в сумі 89786 грн, за липень 2017 р. в сумі 37942 грн, за грудень 2017 р. в сумі 76787 грн, за лютий 2018 р. в сумі 102357 грн, за серпень 2018 р. в сумі 125787 грн, за грудень 2018 р. в сумі 36779 грн, за квітень 2019 р. в сумі 59694 грн, внаслідок заниження бази оподаткування ПДВ на суму вартості безоплатно розданих, у ході рекламних заходів, маркетингових матеріалів та товарів, які не були включені у вартість товарів (послуг).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. позивачем здійснено списання маркетингових матеріалів (зразків товарів, стенди, та інші рекламні матеріали: ручки, флешки, чашки та ін. з логотипом Ергер) на проведення презентації нових продуктів Ергер в розмірі 3205987,40 грн, вартість яких віднесено до рядка 2150 Звіту про фінансові результати «Витрати на збут» , в тому числі: ІІ півріччя 2016 р. 273251 грн, за 2017 р. 1231262,4 грн та за 2018 р. 1371096 грн та за І півріччя 2019 р. 330378 грн.

Дані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступними записами по рахунках:

Д-т 93 К-т 201; Д-т 791 К-т 93 на суму 273251 грн за 2016 рік;

Д-т 93 К-т 201; Д-т 791 К-т 93 на суму 1155832 грн за 2017 рік;

Д-т 93 К-т 28; Д-т 791 К-т 93 на суму 75430,40 грн за грудень 2017 року

Д-т 93 К-т 201; Д-т 791 К-т 93 на суму 1371096 грн за 2018 рік;

Д-т 93 К-т 201; Д-т 791 К-т 93 на суму 330378 грн за І півріччя 2019 року.

Списання ТМЦ проводилося товариством відповідно до наказів про проведення рекламних заходів з метою презентації та популяризації продукції Еггер та планів рекламних заходів.

Списаний маркетинговий матеріал віднесено на витрати звітних періодів та відображено по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» . Згідно даних бухгалтерського обліку маркетинговий матеріал (стенди, каталоги, календарі, комплекти наліпок з рекомендованими декорами ДСП і стільниць, ручки, флешки, чашки та ін… з логотипом Еггер та ін…) за період, що перевірявся, був придбаний у вітчизняних постачальників з ПДВ.

В акті також зафіксовано, що товариство не включало до собівартості проданих товарів вартість безоплатно розданих рекламних матеріалів, вартість зразків матеріалів, вартість проведення семінарів рекламних заходів.

Водночас, в акті зазначено, що ряд (частину) товарів (робіт, послуг) використаних в рекламних заходах ТОВ Еггер Гольцверкштоффе було оформлено як реалізацію та оподатковано ПДВ на загальних підставах.

З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ Еггер Гольцверкштоффе занизило базу оподаткування ПДВ на суму вартості безоплатно розданих, у ході рекламних заходів, товарів, які не були включені у вартість товарів (послуг), що реалізовувались платником та були об`єктом оподаткування ПДВ.

Із змісті акту перевірки видно, що для перевірки позивачем представлено накази Про проведення рекламного заходу від 23.01.2017 р. №1, від 20.04.2017 р. № 5, від 13.06.2017 р. № 7П/1, від 01.02.2018 р. № 2П, від 01.05.2018 р. №5/1П, від 01.12.2018 р. №13/1П, в яких зазначено, що з метою збільшення об`ємів реалізації товарів, росту доходів підприємства, залучення значної кількості нових покупців, необхідно організувати семінари для клієнтів з метою популяризації продукції ЕГГЕР та організувати підтримку маркетинговими матеріалами на презентації: нової колекції Еггер 2017 - 2019 рр.; продукту; підлогового покриття; деревинно-стружкових плит; дошки для покрівлі тощо.

Перевіркою встановлено, що придбані у вітчизняних постачальників ТОВ "Рекламне агентство "Тема" (36592210), ТОВ Квадро (25052759), ПП "Томек" (39460698), ТОВ "ПРІНТСТОР ГРУП" (21595836), ВКФ ВИБІР (30332676) маркетингові матеріали (зразки товарів, календарі, брошури, каталоги, листівки, наліпки, рамки, розкладки, стенди та інше з логотипом Еггер) ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе" були списані згідно з актами списання товарів, зокрема: від 13.02.2017 р. № 4 в сумі 29532,60 грн, від 24.04.2017 р. № 8 в сумі 10783,46 грн, від 24.04.2017 р. № 9 в сумі 448931,07 грн, від 31.07.2017 р. № 15 в сумі 189712 грн, від 20.12.2017 р. № 27 в сумі 308505,03 грн, від 23.02.2018 р. № 3 в сумі 511785,81 грн, від 20.08.2018 р. № 19 в частині 628940,90 грн, від 18.12.2018 р. № 45 в сумі 183894,87 грн, від 23.04.2019 р. № 19 в сумі 298469,87 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що операції з безоплатного розповсюдження ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе" зразків товарів, рекламних матеріалів, проведення семінарів/рекламних заходів, вартість яких не включається до собівартості проданих товарів, згідно зі ст. 185 Податкового кодексу України розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) товарів/послуг, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

У відзиві відповідач зазначав, що відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України та п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, позивачу необхідно було скласти дві податкові накладні: на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання (безоплатного розповсюдження - 0 грн); на суму перевищення ціни придбання товарів (робіт, послуг), зразків товарів над фактичною ціною з типом причини 15 Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання .

Крім того, складені податкові накладні позивачу необхідно було зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Внаслідок допущених позивачем порушень, в акті від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761 відповідачем зроблено висновок про:

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 535048 грн (в тому числі: лютий 2017 року - 5916 грн, квітень 2017 року - 89786 грн, липень 2017 року - 37942 грн, грудень 2017 року - 76787 грн, лютий 2018 р. - 102357 грн, серпень 2018 р. - 125787 грн, грудень 2018 р. - 36779 грн, квітень 2019 р. - 59694 грн;

- відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ - 535048,00 грн.

У зв`язку з наведеним, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.12.2020 р. № 0002210501 та № 0002220501.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. а і б п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням (п.п. 14.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

При цьому, з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг врегульовано ст. 188 ПК України.

Так, п. 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під господарською діяльністю необхідно розуміти діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Аналізуючи наведені вище положення ПК України, суд приходить до переконання, що якщо вартість товарів (придбаних (ввезених) чи виготовлених) та послуг, безоплатно наданих в рамках проведення рекламних/маркетингових заходів безпосередньо платником податків або із залученням третіх осіб, включається до складу вартості оподатковуваних операцій платника податків, зокрема до вартості продажу товарі/послуг, які підлягають оподаткуванню та пов`язані з отриманням доходів, то такі товари/послуги вважаються використаними в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а безкоштовне розповсюдження товарів/послуг не розглядається як окрема операція з постачання.

На думку суду, доказами включення безоплатного розповсюдження зразків товарів, рекламних матеріалів, проведення семінарів/рекламних заходів до складу вартості оподатковуваних операцій платника податку, зокрема, до вартості продажу товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню та пов`язані з отриманням доходів, є відповідні накази платника податків про облікову чи цінову політику, розрахунки чи калькуляція вартості товарів/послуг або інший документ, визначений обліковою політикою платника податку, який встановлює розрахунок ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість безоплатно розповсюджених з рекламною метою товарів/послуг.

У випадку включення рекламних матеріалів до складу вартості оподатковуваних операцій платника податку, податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 185.1 ст. 185, ст. 189 ПК України за операціями з безоплатного розповсюдження товарів/послуг в рамках проведення рекламних/маркетингових заходів не нараховуються. При цьому, оскільки такі товари/послуги вважаються використаними в оподатковуваних операціях, норми п. 198.5 ст. 198 ПК України не застосовуються.

Водночас, якщо вартість безоплатно переданих товарів та наданих послуг, придбаних з ПДВ (сума нарахована (сплачена) та включена до складу податкового кредиту) не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених відповідно до вищезазначених документів, то така передача/надання товарів/послуг розглядається як операція з безоплатного розповсюдження товарів/послуг, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної п.188.1 ст. 188 ПК України.

Розглядом справи по суті встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, що списання рекламних матеріалів проводилося позивачем на підставі наказів про проведення рекламних заходів з метою презентації та популяризації продукції Ергер.

Наведена обставина підтверджується наданими позивачем доказами та відображена в акті від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761.

Дослідженням актів списання рекламних матеріалів встановлено, що позивачем списано рекламні матеріали, які частково були придбані в українських постачальників з ПДВ, а саме ТОВ "Рекламне агентство "Тема" (код ЄДРПОУ 36592210), ТОВ Квадро (код ЄДРПОУ 25052759), ПП "Томек" (код ЄДРПОУ 39460698), ТОВ "ПРІНТСТОР ГРУП" (код ЄДРПОУ 21595836), ВКФ ВИБІР (код ЄДРПОУ 30332676), ПП ТОМ-АК (код ЄДРПОУ 32181412), ТОВ Квадро (код ЄДРПОУ 25052759), та частково отримані від SC Eggtr Romania SRL (Румунія) (Т. 2 а.с. 60-64, 66-73, 75, 76, 81-83).

Дослідженням наказів про проведення рекламних заходів, планів рекламних заходів та звітів про проведення рекламних заходів, як надані позивачем, встановлено, що в період з 01.07.2016 ро. по 30.06.2019 р. позивач проводив рекламні заходи з метою презентації та популяризації продукції Ергер (Т. 1 а.с. 103 -169, Т. 2 а.с. 58-59, 65, 74, 77-80).

Згідно зведених даних щодо списання рекламних матеріалів, наданих позивачем, в період з 01.07.2016 ро. по 30.06.2019 р. позивачем списано рекламні матеріали на загальну суму 2857091,02 грн без ПДВ, в т.ч.: за 2017 р. - 897125,10 грн, 2018 р. - 1629587,56 грн, 2019 р. - 330378,36 грн.

У наданих до суду заявах по суті позивач вказував, що рекламні матеріали були використані ним для цілей самого товариства в межах господарської діяльності, економічна мета їх використання полягає у збільшенні в майбутньому доходу від реалізації товару за рахунок збільшення обізнаності потенційних покупців та представників найбільших в Україні спеціалізованих торговельних мереж про товар та зростання популярності товарів позивача.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наявних у справі матеріалів видно, що операції з безоплатного розповсюдження позивачем зразків товарів, рекламних матеріалів, проведення семінарів/рекламних заходів, не включено до складу вартості оподатковуваних операцій позивача, зокрема до вартості проданих ним товарів, які підлягають оподаткуванню та пов`язані з отриманням доходів.

Оскільки, вартість безоплатно переданих товарів придбаних з ПДВ не включалася позивачем до складу вартості оподатковуваних операцій з продажу товару, суд вважає, що у спірних правовідносинах така передача товарів має розглядатися як операція з безоплатного розповсюдження товарів, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної п.188.1 ст. 188 ПК України.

Під час розгляду справи по суті, позивач не надав до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження включення ним до складу вартості оподатковуваних операцій з безоплатного розповсюдження ним зразків товарів, рекламних матеріалів, проведення семінарів/рекламних заходів.

Зокрема, позивач не надав до суду накази про облікову чи цінову політику, розрахунки чи калькуляція вартості товарів/послуг або інший документ, визначений його обліковою політикою, який би встановлював розрахунок ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховував у складі таких цін вартість безоплатно розповсюджених з рекламною метою товарів/послуг.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про те, що спірна операція з безоплатного розповсюдження рекламного матеріалу є об`єктом оподаткування та має оподатковуватися, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної п.188.1 ст. 188 ПК України.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що позивачем на порушення п.п. 14.1.185, 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 ПК України занижено податок на додану вартість всього на суму 535048 грн, в тому числі: за лютий 2017 р. в сумі 5916 грн, за квітень 2017 р. в сумі 89786 грн, за липень 2017 р. в сумі 37942 грн, за грудень 2017 р. в сумі 76787 грн, за лютий 2018 р. в сумі 102357 грн, за серпень 2018 р. в сумі 125787 грн, за грудень 2018 р. в сумі 36779 грн, за квітень 2019 р. в сумі 59694 грн.

Посилання позивача у спірних правовідносинах на Закон України Про рекламу суд відхиляє, оскільки вказаний закон не регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відхиляє суд також посилання позивача на судову практику Верховного Суду, позаяк не стосуються спірних правовідносин.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У відповідності до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій за результатами акту позапланової документальної перевірки від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761 встановлено, що за порушення п.п. 14.1.185, 14.1.191, п. 14.1 статті 14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 ПК України позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 535048,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 133762,00 грн (535048,00 грн х 25%), а за порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого виявлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 535048,00 грн до позивача застосовано штрафна санкція на суму 267524,00 грн (535048,00 грн х 50%) (Т. 1 а.с. 15-16).

Таким чином, суд вважає, що відповідач в цій частині спірних правовідносин правомірно збільшив позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 668810,00 грн, в т.ч: 535048,00 грн за податковими зобов`язаннями та 133762,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також застосував до позивача штраф у сумі 267524,00 грн, за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних з ПДВ.

Відтак в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині позовних вимог діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач під час судового розгляду справи, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.12.2020 р. № 0002210501 та № 0002220501.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.12.2019 р. № 0002200503 на суму 510,00 грн, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про неподання позивачем звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Так, в п. 3.1.1.4 розділу 3 акту перевірки від акт від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761 зазначено, що між позивачем (ліцензіат) та фірмою FRITZ EGGER GmbH&Co.OG (Австрія) (ліцензіар), укладено ліцензійний договір від 01.01.2013 року № б/н, предметом якого є надання ліцензіаром ліцензіатові дозволу (ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності - торгівельних марок. Згідно з умовами договору: права інтелектуальної власності на торгівельні марки EUROSTRAND, EGGER, EUROSPAN, EURODEKOR, E EGGER, EUROFORUM, EUROLIGHT, EGGER EUROFORUM, ZOOM, Spirit clic, DPR та інші належать ліцензіарові на підставі міжнародної реєстрації (додаток № 1 до договору); за користування торговими марками ліцензіат зобов`язується сплачувати ліцензіару роялті у розмірі 6000 Євро за рік (п. 3 договору).

До перевірки позивачем надано документи, які підтверджують, що іноземна фірма FRITZ EGGER GmbH&Co.OG (Австрія) в 2016 р., в 2017 р. та в 2018 р. мала статус резиденства Австрії.

Перевіркою встановлено, що позивач за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. перераховано, згідно платіжних доручень, на рахунок фірми FRITZ EGGER GmbH&Co.OG (Австрія) 18000 Євро або 580423,65 грн, у тому числі: 10.02.2016 р. - 6000 Євро або 173371,70 грн; 26.01.2018 р. - 6000 Євро або 213985,37 грн; 16.01.2019 р. - 6000 Євро або 193066,58 грн.

Перевіркою дотримання позивачем вимог п.103.9 ст. 103 ПК України, встановлено, що на порушення наведеної норми Кодексу, позивачем не подано Звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за І квартал 2017 року, І квартал 2018 року, І квартал 2019 року, при наявності таких виплат нерезиденту - фірмі FRITZ EGGER GmbH&Co.OG на загальну суму 18000,00 Євро або 580423,65 грн.

До такого висновку відповідач прийшов виходячи з того, що позивач відобразив доходи, що підлягали виплаті нерезиденту, у додатку ПН до рядка 23 декларації з податку на прибуток у IV кварталі 2016 р., IV кварталі 2017 р. та IV кварталі 2018 р., тобто у періодах нарахування доходів на користь нерезидента, а не у періодах їх фактичних виплат, які були проведені у І кварталі 2017 р., І кварталі 2018 р., І кварталі 2019 р.

Надаючи правову оцінку в даній частині спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано ст. 103 ПК України.

Так, п. 103.9 ст. 103 ПК України встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 897 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1415/27860 (далі - наказ № 897) затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно Додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств передбачено подання розрахунку (звіту) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України.

Суд звертає увагу, що наказ № 897 не передбачає окремих правил заповнення додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та не визначає окремого строку для подання додатку ПН до декларації з податку на прибуток.

Таким чином, законодавством не передбачено подання додатку ПН окремо від декларації з податку на прибуток за звітний період і такий додаток може бути поданий лише разом з декларацією у строки, встановлені для подання такої декларації.

Судом встановлено, що позивачем, за період, який перевірявся, було подано декларації з податку на прибуток підприємств за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Вказані декларації прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, складання та своєчасність їх подання не заперечувалася відповідачем під час розгляду справи по суті.

Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій за результатами акту позапланової документальної перевірки від 25.11.2019 р. № 1166/24-13-05-01/35891761 встановлено, що за порушення п.103.9 ст. 103 ПК України внаслідок чого встановлено неподання до Головного управління ДПС у Чернівецькій області звітів про виплачені доходи, утримані та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за І квартал 2017 року, І квартал 2018 року, І квартал 2019 року, при наявності таких виплат нерезиденту фірмі FRITZ EGGER GmbH&Co.OG до позивача застосовано штрафна санкція в сумі 510,00 грн (Т. 1 а.с. 15-16).

Оскільки, наведені вище обставини відповідач не врахував під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.12.2019 р. № 0002200503 на суму 510,00 грн, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 16147,06 грн (Т.1 а.с. 9, 187).

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 16147,06 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 9, 14, 72 - 77, 90, 241, 246 та 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 20.12.2019 р. № 0002200503.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Еггер Гольцверкштоффе судові витрати (судовий збір) в сумі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Еггер Гольцверкштоффе (вул. Головна, 222, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 35891761);

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 200 А, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя В.К. Левицький