Рішення

від 21.12.2020 по справі 640/17734/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/17734/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал (далі - позивач та/або ТОВ КПД-Універсал ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДПС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №0039711406, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що формування недостовірного звіту про фінансові результаті (із допущенням технічної помилки) не призвело до заниження об`єкта до оподаткування та не правильної сплати податку на прибуток. Окрім того, ТОВ КПД-Універсал вказує про правомірність віднесення в податковому обліку операцій по взаємовідносинам з ТОВ ІНТЕРРОС МТ до витрат.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній фактично наводить аналогічні доводи, які викладені в позовній заяві та наполягає, що технічна помилка не вплинула на результат сплати податку на прибуток та на тому, що він не має жодного впливу на діяльність свого контрагента.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 рік та іншого законодавства за відповідний період, за наслідком якої складено акт перевірки від 27.05.2019 року №529/26-15-14-04-04/23380181 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення ТОВ КПД-Універсал , зокрема:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 549 179 грн., в тому числі у сумі 549 179, 00 грн.

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме не надходження на рахунок ТОВ КПД-Універсал валютної виручки в сумі 31 711,45 євро від нерезидента Vesta LTD (з січня 2018 року нова назва - Omegs Motor Grjup LLC ) за контрактом від 16.09.2016 року №GM09092016.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019 року №118787/10/26-15-14-04-04-14 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін.

В подальшому контролюючим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №0039711406, яким до ТОВ КПД-Універсал застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 905 572, 91 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 549 179, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 137 295, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Не погоджуючись із спірним рішенням ТОВ КПД-Універсал подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 09.09.2019 року №1083//6/99-00-08-0501 оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Як зафіксовано в акті перевірки позивачем порушено статтю 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме не надходження на рахунок ТОВ КПД-Універсал валютної виручки в сумі 31 711, 45 євро від нерезидента Vesta LTD (з січня 2018 року нова назва - Omegа Motor Grоup LLC ) за контрактом від 16.09.2016 року №GM09092016.

На 28 аркуші акту перевірки зафіксовано, що ТОВ КПД-Універсал недотримало валютну виручку в сумі 31 711,45 євро від контрагента "Vesta LTD" (з січня 2018 року нова назва - Omegа Motor Grоup LLC ) по зовнішньоекономічному контракту від 16.09.2016 року №GM09092016. На рахунок ТОВ КПД-Універсал 27.09.2016 року надійшла виручка в сумі 125 000,00 євро відповідно до контракту від 16.09.2016 року №GM09092016. Частина виручки в сумі 81 935, 45 свро була використана у валютному контролі для закриття оплат по імпортним контрактам від 06.10.2016 року № 0610-16 та від 08.01.2017 року № 0801/17, які не передбачають ввезення товару на митну територію України. Залишок виручки в сумі 43 064,55 євро був використаний для часткового зняття з валютного контролю митної декларації від 15.12.2016 року № 65978 на суму 74 776, 00 євро за експортним контрактом від 16.09.2016 №GM09092016. Станом на 13.05.2019 року ТОВ КПД-УНІВЕРСАЛ має незавершені у граничні строки розрахунки, а саме непогашену дебіторську заборгованість на суму 31 711,45 євро за експортним контрактом від 16.09.2016 року №GM09092016.

Вказане порушення і було покладено в основу для прийняття контролюючим органом спірного рішення №1.

Надаючи оцінку спірному рішенню №1 суд вкаже наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII Про валюту і валютні операції (далі - Закон №2473), який введено в дію 07.02.2019, передбачено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5, зі змінами й доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

З аналізу наведених норм, вбачається, що якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було порушено до дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першою статті 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті,перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Судом встановлено та вказані обставини зафіксовані в акті перевірки, що позивач з метою стягнення з нерезидента "Vesta LTD" (з січня 2018 року нова назва - Omegа Motor Grоup LLC ) заборгованості по зовнішньоекономічному контракту від 16.09.2016 року №GM09092016 подав позовну заяву від 10.04.2018 року №63/1-18аб до Господарського суду міста Києва (відмітка суду 02.05.2018 року).

Між тим, судом також встановлено, що ТОВ КПД-Універсал зверталось до Господарського суду Харківської області 28.08.2017 року, однак позовна заява була повернута, у зв`язку із неможливістю сплати позивачем суми судового збору.

У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Суд звертає увагу, що норми Закону №185/94-ВР носять імперативний характер і визначена ними відповідальність настає незалежно від причин, з яких сталося порушення. У свою чергу, відповідно до Закону №185/94-ВР порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення виручки (вартості недопоставленого товару). Обумовлене наведеною законодавчою нормою звільнення від сплати пені автоматично не призводить до визнання порушення статті 1 вищевказаного Закону відсутнім, а лише виключає відповідальність за таке порушення у формі пені.

З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, та пеня за їх порушення не сплачується. При цьому задоволення такого позову виключає нарахування пені за період з моменту прийняття позовної заяви судом.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 07.02.2011 у справі № 21-63а10 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №815/3991/16, від 28.01.2020 року у справі №815/735/16, від 05.11.2019 року у справі №825/244/15-а.

Водночас, підпунктом 54.3.3 пункт 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Разом з тим, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З розрахунку пені за порушення позивачем строків надходження валютної виручки з оскаржуваного рішення вбачається, що такий розрахунок проведений за 382 дні (з 15.04.2017 року по 01.05.2018 рік), тому, з урахуванням встановлених в ході розгляду обставин, суд вважає, що такі дії відповідають вимогам статті 4 Закону № 185/94-ВР, пеня за порушення строків проведення розрахунків застосована правомірно.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене суд вважає спірне рішення №1 таким, що прийнято відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, суд враховує надані позивачем додаткові докази, у тому числі мирову угоду від 29.07.2020 року, однак зазначає, що вказана мирова угода не впливає на вирішення спору по суті, оскільки не відміняє відповідальність за порушення вимог статті 1 Закону №185/94-ВР, яке мало місце до укладення такої угоди.

Надаючи оцінку спірному рішенню №2 суд зверне увагу на наступне.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 549 179 грн.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пунктом 2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку із внесеними змінами та доповненнями, (далі - Положення) первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Між тим, пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності

У відповідності до статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

В контексті положень частин 2, 3 статті 8 Закону № 996-ХІV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно пункту 3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318. витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306. зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

В силу положень пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як зазначено на аркуші 7 акту перевірки, ТОВ КПД-Універсал завищено витрати у зв`язку із відображенням в податковому обліку операцій отриманих послуг по взаємовідносинам з ТОВ ІНТЕРРОС МТ у сумі 1163,25 тис. грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 1163,25 тис.грн.

Вказаний висновок мотивований тим, що за 2017-2019 роки ТОВ ІНТЕРРОС МТ звітність, яка б підтверджувала ведення фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання відсутня, а звітність за 2016 рік свідчить про відсутність матеріальних, технічних та будь-яких інших можливостей щодо надання послуг.

Також, в акті перевірки здійснено аналіз кількості затрачених людиногодин для надання послуг та зазначено про відсутність будь-яких трудових ресурсів. Окрім того, контролюючий орган на 12 аркуші акту перевірки вказав, що до перевірки позивачем не надано ліцензію ТОВ ІНТЕРРОС МТ на проведення монтажу протипожежних дверей та перелік спеціалістів, що мають необхідну кваліфікацію та входили до спеціалізованої групи по монтажу роти пожежних дверей, а основною діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля. Разом з тим, контролюючий орган вказав, що сума операцій з ТОВ ІНТЕРРОС МТ становить більше 1 000 000, однак останній не зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Між тим, позивач стверджуючи, що послуги були надані та наводячи правове обгрунтування на підтвердження своїх доводів, не надав суду жодних належних та достатніх доказів на їх підтвердження. В матеріалах справи відсутні первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ ІНТЕРРОС МТ , таких документів ТОВ КПД-Універсал до суду не надано.

Варто відмітити, що надання доказів позивачем на підтвердження своїх позовних вимог є його самостійним волевиявленням, не надання останніх, зумовлює висновок суду про правомірність доводів контролюючого органу в цій частині.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд погоджується із висновками контролюючого органу в частині завищення витрат у зв`язку із відображенням в податковому обліку операцій отриманих послуг по взаємовідносинам з ТОВ ІНТЕРРОС МТ у сумі 1163,25 тис. грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 1163,25 тис.грн.

Між тим, як зазначено на аркушах 4-5 акту перевірки відповідно до поданої фінансової звітності суб`єкта малого підприємства за 2017 рік ТОВ КПД-Універсал відображено в рядку 2000 Звіту про фінансові результати "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", визначений за правилами бухгалтерського обліку показник у загальній сумі 19 696 тис. грн., в той же час, відповідно до даних бухгалтерського обліку сума доходів за 2017 рік складає 21 584 тис. грн., а саме, згідно даних бухгалтерського рахунку 702 Дохід від реалізації , 703 Дохід від реалізації робіт та послуг - 21 584 тис. грн.

Виходячи з вищенаведеного контролюючий орган дійшов до висновку, що позивачем невірно відображено дані фінансово-господарської діяльності в декларації з податку на прибуток та в звіті про фінансові результати за 2018 рік, так як показники декларації та звіту не відповідають даним бухгалтерського обліку, чим порушено вимоги пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, що призвело до заниження доходів підприємства за 2017 рік у сумі 1 887 743 грн.

В той же час, як зазначає ТОВ КПД-Універсал вказані неточності були зумовлені технічною помилкою та не вплинули на результат визначення податку на прибуток, так як, внаслідок такої помилки, були занижені не тільки доходи підприємства, а й витрати, в результаті чого, загальний баланс зберігся. При цьому, позивач стверджує, що ним було надано відповідні пояснення контролюючому органу із наданням правильного Звіту про фінансові результати.

Проаналізувавши доводи позивача в цій частині суд звертає увагу на те, що такі обставини не зафіксовані в акті перевірки, однак судом встановлено, що такі твердження були покладені в основу заперечень на акт перевірки, які, в свою чергу, як свідчить лист ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019 року №118787/10/26-15-14-04-04-14 досліджені ним не були.

Разом з тим, досліджуючи надані позивачем Звіти про фінансові результати вбачається, що у первинному звіті було допущено помилки, які, в свою чергу, були скореговані у новому Звіті про фінансові результати, зокрема, позивачем зменшено суми рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) з 18 772, 1 тис. грн. на 18 276, 5 тис. грн. та збільшено рядок 2180 Інші операційні витрати з 914, 3 тис. грн. до 3 297, 6 тис.грн. В результаті, як первинному Звіті про фінансові результати, так і в новому Звіті про фінансові результати розмір рядку 2350 Чистий прибуток (збиток) та рядок 2300 Податок на прибуток є ідентичними. За таких обставин, без дослідження обставин наявності технічної помилки, утому числі правомірності зменшення позивачем рядку 2050 та збільшення рядку 2180 стверджувати про заниження ТОВ КПД-Універсал доходів підприємства за 2017 рік у сумі 1 887 743 грн. не вбачається за можливе.

Суд наголошує, що вказані обставини не досліджувались контролюючим органом, такі доводи позивача не були враховані при розгляді заперечення на акт перевірки, оцінку їм не надано, з урахуванням чого, на думку суду, висновок відповідача в цій частині не є обґрунтованим, оскільки сформований без оцінки всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставним висновок контролюючого органу в частині порушення ТОВ КПД-Універсал пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, що призвело до заниження доходів підприємства за 2017 рік у сумі 1 887 743 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404 підлягає скасуванню частково, а саме в частині визначення позивачу грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 339 793, 70 грн. (1887743х18% (ставка податку на прибуток)/100%) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84 948, 43 грн. (339793,7х25% (штрафна санкція)/100).

В іншій частині суд вважає правомірним спірне рішення №2.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 210 грн.

Загальна сума майнових вимог - 1 592 046, 91 грн.

Сума задоволених майнових вимог складає - 424 742, 13 грн.

Сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача становить 5 125, 04 грн. (424742,13х19210/1592046,91).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал (03065, м. Київ, вул. Вацвала Гавела, б. 16-А, код ЄДРПОУ 23380181; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Хорива, б. 39-41, офіс 80) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 339 793, 70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84 948, 43 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал (03065, м. Київ, вул. Вацвала Гавела, б. 16-А, код ЄДРПОУ 23380181; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Хорива, б. 39-41, офіс 80) сплачений ним судовий збір у розмірі 5 125 (п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 04 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя М.А. Бояринцева