Постанова

від 21.12.2020 по справі 360/122/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року справа №360/122/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі представника відповідача Кочеткової А.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 360/122/20 (суддя І інстанції Борзаниця С.В., повний текст складено 17 квітня 2020 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод сталевої дробі до Головного управління ДПС України у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

УСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод сталевої дробі звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, відповідно до якого, просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 № Ю-47-17 станом на 31.10.2019 в сумі 1485859,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із отриманою вимогою, оскільки вона суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимогу від 06.11.2019 № Ю-47-17 Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод сталевої дробі про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який станом на 31.10.2019 складає 1485859,36 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області до Державного бюджету України судовий збір в сумі 19210,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 26.11.2016 року позивач перейшов на облік з ДПІ у Печерському районі до Головного управління ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м.Сєвєродонецьку (м. Сєвєродонецьк). На думку, податкового органу, оскільки рішення Окружного адміністративного суду від 20.10.2016 по справі № 826/27323/15 щодо списання судження про відсутність заборгованості у платника станом на 31.12.2017 є необґрунтованим. Звертає увагу суду, що позивач отримав оскаржувану вимогу 11.12.2019, а до суду звернувся лише 08.01.2020. Вважає, що судом безпідставно поновлено строк звернення до суду. Наголошує на тому, що оскарження у судовому порядку попередньо направленої відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) та її скасування не свідчить про неможливість включення сум недоїмки до вимог про сплату боргу (недоїмки) наступних періодів. Крім того, вимога про списання або виключення суми існуючої заборгованості з облікової картки платника єдиного внеску у справі № 812/1108/18 не заявлялась.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Завод сталевої дробі , ідентифікаційний код 32804063, з січня 2004 року по 05.02.2015 було зареєстровано та знаходилося за адресою: 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Вокзальна, буд. 122 Б, перебувало на обліку в Алчевській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.

05.02.2015 місцезнаходження змінено на адресу: 01021 м. Київ, вул. Мечникова, 9 та перебувало на обліку в ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

26.10.2016 місцезнаходження було змінено на адресу: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 8 та перебуває на обліку в ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС в Луганській області. З 19.10.2017 знаходиться в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство (а.с. 173-175).

06.11.2019 ГУ ДПС у Луганській області складено вимогу № Ю-47- 17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який станом на 31.10.2019 складає 1485859,36 грн., яку позивач отримав 11.12.2019 (а.с. 10-11, 201).

Матеріали справи містять постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 826/27323/15, якою позов ТОВ ЗСД до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві списати суму безнадійного податкового боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 по справі №826/27323/15 апеляційну скаргу ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року - без змін (а.с. 21-26).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2018 по справі №826/27323/15 касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 - без змін (а.с. 28-33).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що період за який зобов`язано ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві списати суму безнадійного податкового боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн. охоплює з вересня 2014 року по січень 2015 року, коли позивач був звільнений від виконання своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску.

Постановою Господарського суду Луганської області від 09.10.2017 у справі № 912/1373/16 визнано банкрутом боржника ТОВ ЗСД , 93404, м.Сєверодонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 8, ідентифікаційний код 32804063, та відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців - до 09.10.2018 (а.с. 34-52).

Згідно розрахунку суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ТОВ Завод сталевої дробі та витягу з інтегрованої картки платника податків, наданих відповідачем, сума в розмірі 1485859,36 грн. виникла за період з березня 2017 року по вересень 2019 року (а.с. 189-198, 199-200).

При цьому матеріали справи містять рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 у справі № 812/1108/18, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019, яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Завод сталевої дробі та скасована вимога від 16.01.2018 № Ю-47-17 Головного управління ДФС у Луганській області зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який станом на 31.12.2017 складає 1401143,23 грн. (а.с. 53-60, 61-65).

При розгляді цієї справи встановлено, що згідно Акту звіряння розрахунків по сплаті єдиного соціального внеску за період лютий 2015 року грудень 2017 рік, наданого позивачем, у вказаному акті зазначені суми платежів з посиланням на конкретні платіжні доручення, копії яких додані до матеріалів справи. За розрахунками, наведеними в Акті звіряння, переплата за вказаний період станом на грудень 2017 року складає 2874,73 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що за період з січня 2018 року по жовтень 2019 року включно позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачені суми ЄСВ за працівників підприємства (а.с. 66-128).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464).

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464.

Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимогу про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.

В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, за позицією податкового органу, слугувала наявність в інтегрованій картці ТОВ Завод сталевої дробі недоїмки (боргу) зі сплати єдиного внеску в сумі 1485859,36 грн., яка виникла за період з березня 2017 року по вересень 2019 року.

Водночас, судовими рішеннями встановлено відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у позивача станом на 01.01.2018 року.

Станом на 01.10.2019 року позивачем згідно з платіжними дорученнями сплачено єдиний внесок за період з січня 2018 року по жовтень 2019 року включно (т. 1 а.с. 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118-119, 122-124, 127-128).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як довід апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суму безнадійного боргу ТОВ Завод сталевої дробі з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 2236481,75 грн. зобов`язано списати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, рішення суду не виконано, а тому твердження щодо відсутності заборгованості у платника станом на 31.10.2019 року є необґрунтованими, з цього приводу суд зазначає наступне.

Статтями 124 Конституції України та 14 КАС України закріплено принцип обов`язковості судового рішення.

Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом передбачає обов`язкове виконання судових рішень, з огляду на що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Зокрема, про це прямо зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції (Case of Нornsby V. Сгеесе) та від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України .

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності), який вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів, а від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не вимагали ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (рішення у справі Брумареску проти Румунії та Юрій Миколайович Іванов проти України ).

За такого правового урегулювання та враховуючи вищенаведені принципи Європейського правозастосування, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не може ставити під сумнів стабільність відносин, які ним встановлені, та бути підставою для зловживань з боку держави.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.02.2020 року по справі № 812/1108/18.

Доводи скаржника щодо пропущеного строку на оскарження вимоги суд не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції дослідив надані позивачем документи, проаналізував та надав оцінку доводам позивача.

Як свідчать матеріали справи, суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки керуючий санацією ОСОБА_1 , в свою чергу, у період з 10.12.2019 по 13.12.2019 та у період з 16.12.2019 по 20.12.2019 знаходився у відрядженні, 11.12.2019 представник ТОВ Завод сталевої дробі (за довіреністю) - ОСОБА_1 отримала поштою оскаржувану вимогу від 06.11.2019 №10-47- 17, яку передала керуючому санацією ОСОБА_3 26.12.2019 у зв`язку із хворобою та нестабільним станом здоров`я її дитини, 26.12.2019 позивач звернувся до адвоката та уклав договір №25/19 про надання правової допомоги, протягом 26.12.2019 - 28.12.2019 адвокатом було підготовлено позовну заяву про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 № Ю-47-17, яку було направлено до Луганського окружного адміністративного суду 28.12.2019.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 360/122/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць