Постанова

від 22.12.2020 по справі 420/5689/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 р. Категорія 111030000м.ОдесаСправа № 420/5689/19 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи його тим, що ним не було порушено норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахунків операцій та ведення касових операцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу передбачених Указом Президента №436/95 не може застосовуватись, оскільки Указ немає силу законодавчого акту та відповідно до ч.2 ст.238 ГК України не може встановлювати норми адміністративно-господарської відповідальності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0023014406 від 21.05.2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 39587,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що в ході перевірки були встановлені понадлімітні залишки готівки в касі ТОВ ФЕРМАН на загальну суму 19793,75 грн., що є порушенням п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення №637.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.03.2019 по 18.04.2019 року ГУ ДФС на підставі наказу №1674 від 07.03.2019 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ФЕРМАН, за результатами якої о складено акт №249/15-32-14-08/40081614 від 25.04.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ФЕРМАН, код ЄДРПОУ 40081614, податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (а.с.11-39).

На підставі акту №249/15-32-14-08/40081614 від 25.04.2019 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0023014406 від 21.05.2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПКУ, абз.3 ст.1 Указу Президента №436/95 у розмірі 39587,50 грн. за встановлені перевіркою порушення п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення №637 (а.с.40).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправним є застосування в даному випадку штрафних санкцій передбачених п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки . Крім того, ліміту залишку готівки в касі під час розгляду справи не встановлено. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп.3.3.3 п.3 розділу ІІІ Акту перевірки зазначено, що ведення касових документів та їх оформлення на підприємстві ТОВ ФЕРМАН здійснюється з порушенням вимог Положення №637, а також Положення 148.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Національного банку, від 15.12.2004 року №637 (далі Положення №637) втратило чинність з 05.01.2018 року у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку, від 29.12.2017 року № 148 (далі Положення №148).

Згідно з Актом перевірки під час перевірки встановлено, що ліміт залишку готівки в касі підприємства згідно з наданою довідкою директором суб`єкта господарювання дорівнює 0,00грн. Перевіркою дотримання встановленого ліміту залишку готівки на підставі наданих документів встановлено:

- відсутність видаткового касового ордеру за 28.08.2017 року на суму 13000,75 грн., що підтверджується не відображенням в сторінці 6 касової книги підприємства взагалі реквізитів Номер документа та Від кого отримано чи кому видано . Крім того, в касовій книзі за 19.06.2017 року відображена господарська операція по видачі готівки на підставі наявного видаткового-касового ордеру від 19.06.2017 року №6 та в касовій книзі за 29.11.2017 року (сторінка7) відображена господарська операція по видачі готівки на підставі наявного видаткового касового ордеру від 29.11.2017 №7;

- з каси підприємства 02.01.2018 року згідно видаткового касового ордеру №1 повинні були видані ОСОБА_1 готівкові кошти в сумі 2 656,50 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі;

- з каси підприємства 02.01.2018 року згідно видаткового касового ордеру №2 повинні були видані ОСОБА_1 готівкові кошти у сумі 2 656,50 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі;

- з каси підприємства 24.05.2018 року згідно податкового касового ордеру №6 повинні були видані ОСОБА_1 готівкові кошти у сумі 1480,00 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі.

З урахуванням вищезазначеного перевіряючими зроблений висновок про наявність залишку готівки в касі підприємства та встановлено понадлімітні залишки готівки в касі:

- у сумі 18 313,75 грн., що є порушенням п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення №637;

- у сумі 1 480,00 грн., що є порушенням п. 15 р. II, абз. 2 п. 27 р. III Положення №148.

Пунктом 2.8 Положення №637, яке втратило чинність 05.01.2018 року, встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з п.3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням

одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Пунктом 7.24 глави 7 Положення №637 встановлено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки у касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться до розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Аналогічні норми встановлені діючим Положенням №148, а саме абз. 2 п. 27 р. III, пп.3 п.58 р. VI Положення.

Позивач не заперечуючи встановлених порушень щодо оформлення касових ордерів, стверджує, що ліміт залишку готівки каси не був завищений на вказані суми, оскільки вони дійсно були видані вказаним особам, що підтверджується відображенням підприємством вказаного в бухгалтерському обліку, а саме в установлений строк відображається за дебетом субрахунку 661 Розрахунки за заробітною платою . Видаткова відомість про виплату зарплати в розмірі 13000,75 грн. разом із банківською випискою була надана під час перевірки. Між тим, в Акті перевірки відсутні відомості щодо оцінки вказаних документів.

Так, згідно відомості ОСОБА_1 виплачена заробітна плата 28.08.2017 року за листопад-грудень 2016 року (2455,25грн) та за квітень-липень 2017 року (10545,5грн) (а.с.42-43). При цьому, згідно з актом перевірки ОСОБА_1 є директором та головним бухгалтером підприємства.

В акті перевірки зазначено, що вказані суми повинні були видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Доказів того, що зазначені суми не були фактично виплачені у вказані дні вказаним особам у якості заробітної плати, відповідачем до суду не надано.

Крім того, посадовими особами відповідача проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ ФЕРМАН податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Будь-яких порушень стосовно виплачених зарплат за вищезазначеними касовими ордерами перевіркою згідно з Актом від 25.04.2019 року не встановлено.

Отже, вказані обставини підтверджують відсутність порушення позивачем ліміту залишку готівки в касі.

Також, позивач вважає, що до нього не могла бути застосована санкція, яка встановлена Указом Президента №436/95 (втратив чинність на підставі Указу Президента №418/2019 від 20.06.2019 року), оскільки Указ Президента є підзаконним актом, а відповідно до положень ПКУ відповідальність за порушення податкового законодавства може бути встановлена лише Законами.

Положення абзацу третього статті 1 Указу №436/95 (втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) встановлювали, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Водночас, у пункті 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР) встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Законом №265/95-ВР також установлена і відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V "Відповідальність за порушення вимог цього Закону".

Так, пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, - вчинене вперше - 1 гривня, за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Питання застосування наведених вище правових норм розглядалось Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 20 травня 2020 року (справа №1340/3510/18) вказала, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, фактично полягає у одних і тих самих діях.

Із прийняттям Закону №265/95-ВР спірні правовідносини було врегульовано законодавчим органом, тому, виходячи з положень Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року № 1к/95-ВР, Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 2 квітня 2013 року (справа № 2-77а13) та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг положення абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 не застосовуються.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі №811/2300/13-а зазначено, що Положенням №637, а саме пунктом 2.10 встановлено, що підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.

Верховний Суд в своїй Постанові від 17 липня 2019 року зазначив, що з матеріалів справи №811/2300/13-а вбачається, що за 28.12.2012 у книзі міститься запис про видатковий касовий ордер за 01.11.2012 на видачу готівки в сумі 10 000 грн. Також наявні копії двох видаткових касових ордерів за 01.11.2012 про видачу гр. ОСОБА_3 грошових коштів на загальну 10 150 грн., що не заперечується та не спростовується відповідачем. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлені обставини свідчать про видачу спірної суми коштів з каси позивача саме 01.11.2012, а відсутність запису про вказану операцію на відповідній сторінці касової книги свідчить не про перевищення ліміту залишку готівки в касі, а про порушення порядку ведення касової книги.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги майже дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 72) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року по справі № 420/5689/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.