Постанова

від 22.12.2020 по справі 826/1543/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1543/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеллі ЛТД до Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пеллі ЛТД звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0204551309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.11.2017.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивач вчасно та у повному обсязі сплачував єдиний соціальний внесок.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0204551309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.11.2017 в частині сплати штрафу у розмірі 15 999, 67 грн та пені у розмірі - 3 670, 23 грн.

У іншій частині відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення про накладення штрафу у розмірі 2 648, 44 грн та пені - 35,66 є законним, оскільки позивачем пропущений базовий строк сплати єдиного соціального внеску. Щодо інших періодів, то матеріалами справи підтверджено сплату єдиного соціального внеску в межах строків, визначених Законом 2464-VI.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону № 2464, а саме: єдиний внесок за період з листопада 2013 року по вересень 2017 року сплачено з порушенням строку, визначеного законодавством.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Згідно зі ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови КМУ № 537 від 19 червня 2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві та реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Враховуючи наявність підстав для заміни сторони у справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби України в м. Києві 21 листопада 2017 року прийнято рішення №0204551309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллі ЛТД" штраф з 21.12.2013 по 20.02.2015 - у розмірі 3 062, 65 грн., з 21.01.2015 по 24.10.2017 - у розмірі 15 585,46 грн., та пеню у розмірі 3 705, 89 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

ДФС України прийнято рішення від 27 грудня 2017 року, яким рішення №0204551309 від 21 листопада 2017 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців базовим звітним періодом є рік.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - Порядок №435), звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону №2464 -VI єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного соціального внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів -день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжною системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Законом України від 28 грудня 2014 року №77-III Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці внесено зміни до пункту 2 частини 11статті 25 Закону №2464-VI, а саме: збільшено розмір штрафної санкції за порушення, які виникли з 01.01.2015 року до 20 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 13 Закону № 2464-VІ передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ під недоїмкою необхідно розуміти суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Як свідчить довідка, видана Публічним акціонерним товариством Український Професійний Банк № 01-10/41 від 16.01.2018, позивачем 19 грудня 2013 року сплачено єдиний соціальний внесок за листопад 2013 року.

З акту звірки розрахунків по єдиному соціальному внеску сплаченого ТОВ Пеллі ЛТД за період з січня 2014 року - грудень 2017 року вбачається, що позивачем сплачувався єдиний соціальний внесок, однак за наступні місяці ним порушено базовий період сплати єдиного соціального внеску, а саме:

- за березень 2014 року сплачено внесок 22 квітня 2014 року - 2 663,26 грн.;

- за червень 2014 року сплачено внесок 25 липня 2014 року - 2 165,58 грн.;

- за серпень 2014 року сплачено внесок 22 вересня 2014 року - 2 165,58 грн.;

- за листопад 2014 року сплачено внесок 22 грудня 2014 року - 2165,58 грн.;

- за березень 2015 року сплачено внесок 21 квітня 2015 року - 2 165,58 грн.;

- за травень 2015 року сплачено внесок 22 червня 2015 року - 2 165,58 грн.;

- за серпень 2015 року сплачено внесок 21 вересня 2015 року - 2 165,58 грн.;

за листопад 2015 року сплачено внесок 21 грудня 2015 року - 2 165,58 грн.

Відповідно до статті 25 Закону №2464, штраф від суми 9 160,22*10% становить 916, 02 грн. (2014 рік), від суми 8 662,1* 20 % становить 1 732, 42 грн. та пеня - 35, 66 грн (2015 рік).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про накладення штрафу у розмірі 2 648, 44 грн та пені - 35,66 є законним, оскільки позивачем пропущений базовий строк сплати єдиного соціального внеску. Щодо інших періодів, то матеріалами справи підтверджено сплату єдиного соціального внеску в межах строків визначених Законом 2464-VI.

Отже, рішення Головного управління ДФС у м.Києві №0204551309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.11.2017 в частині застосування штрафу у розмірі 15 999, 67 грн. та в частині пені в розмірі 3670,23 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків