Постанова

від 18.11.2020 по справі 757/8854/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 757/8854/14-ц

провадження № 61-48696св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк , Київська обласна державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю Укрполіфарм ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 червня 2001 року між ним та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року.

Під час шлюбу сторони набули майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив поділити спільне майно подружжя:

- зобов`язання за кредитним договором, укладеним з ПАТ АБ Укргазбанк від 27 листопада 2006 року № 172-Ф/06 у розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн, та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн за курсом 27,16 грн за 1 долар - 3 442 404,55 грн, пеню та штраф - 113 505,24 грн, збір -113 505,24 грн, а всього 3 560 563,79 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь 2 257 382 грн, які ОСОБА_2 заборгувала перед банком, визнавши його зобов`язання перед банком на суму 3 560 563,79 грн;

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (вартість об`єкта оцінки станом на 06 лютого 2017 року становить 140 400 дол. США, що еквівалентно 3 813 264,00 грн) просив залишити йому та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини цієї квартири, що становить 1 906 632,00 грн;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 72 800 дол. США, що еквівалентно 1 977 248,00 грн, залишити йому, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини цієї квартири у розмірі 953 316,00 грн;

- автомобіль ВМW-118і , кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити ОСОБА_2 , стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію за належну йому частку у праві власності на автомобіль у розмірі 203 700,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини вартості доходів за договором оренди належної сторонам на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 , які отримувала ОСОБА_2 через свою дочку від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , за три роки, з урахуванням втраченої вигоди, що становить 18 % річних (мін. депозитний вклад з поповненням ( Укргазбанк ) за 36 місяців) - 390 497,00 грн.

- майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_4 , а саме: телевізор LCD (2) вартістю 1 200 дол. США; кухня італійська з вбудованою технікою - 4 300 дол. США; газовий бойлер Boch - 600 дол. США; диван кутовий - 400 дол. США; звуковий акустичний комплекс Маrunts - 2 500 дол. США; звучники Ворфедейл - 1 000 дол. США; унітаз - 800 дол. США; ванна - 600 дол. США; умивальник - 200 дол. США; арматура до умивальника і до ванни - 900 дол. США; душова стійка - 600 дол. США; дизайнерські світильники (8 шт.) - 1 600 дол. США; балконна шафа - 600 дол. США; антресолі - 600 дол. США; кондиціонер - 800 дол. США; м`який куточок - 800 дол. США, а всього на суму 17 500 дол. США, що еквівалентно 451 150,00 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини вартості цього майна у розмірі 227 575,00 грн, із залишенням вищевказаного майна у користуванні ОСОБА_2 ;

- три земельні ділянки, площею 0,060 га кожна, що розташовані на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державні акти на право приватної власності на землю серії І-КВ №067490, серії І-КВ №067491, серії І-КВ № 067489), набуті у власність на підставі договорів купівлі-продажу від 26 лютого 2002 року, поділити їх шляхом визнання права власності на 1/2 частини за кожною із сторін;

- визнати спільною сумісною власністю земельну ділянку площею 11,98 соток, кадастровий номер 3220881300:04:001:0601, на яку ОСОБА_2 отримала сертифікат у 2004 році, та поділити її шляхом визнання права власності на 1/2 частини за кожною із сторін;

- стягнути з ОСОБА_2 вартість земельних поліпшень у розмірі 1 433 195,00 грн, які зроблені на земельній ділянці, розташованій у прибережній захисній смузі (49 соток), яка перебуває в оренді ОСОБА_2 , вартість яких становить 216 660,00 дол. США згідно з експертизою, проведеною незалежною експертною установою, що еквівалентно 5 884 485,60 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість 1/2 частини накопичених сум у розмірі 85 965,00 грн, а саме накопичень інвестицій у Корпоративному недержавному пенсійному фонді Національного банку України (центральному апарату департаменту відкритих ринків), розмір яких згідно з наданих довідок про доходи становить 171 930,00 грн.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати об`єктом її особистої приватної власності таке майно:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 75,70 кв. м, житловою площею 55,80 кв. м, придбану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 квітня 2002 року, ринковою вартістю 1 740 000,00 грн;

- автомобіль ВМW 118 і , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, вартістю 150 580,00 грн.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя таке майно:

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 55,00 кв. м, житловою площею 37,70 кв. м;

- земельні ділянки, площею 0,060 га кожна, що розташовані на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державні акти на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067490, серії І-КВ № 067491, серії І-КВ № 067489);

- земельну ділянку загальною площею 0,74 га, що розташована на АДРЕСА_7 (правовстановлюючі документи знаходяться у ОСОБА_1 );

- корпоративні права ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Укрполіфарм (01010, м. Київ, Арсенальна площа, 1-Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 23736844).

У порядку поділу спільного сумісного майна визнати в рівних частках за нею та ОСОБА_1 право власності на таке майно:

- земельну ділянку площею 0,060 га, що розташована на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району, з цільовим призначенням - для садівництва, та належить їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067490, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2002 року № 842, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 11, ринковою вартістю 487 200,00 грн;

- земельну ділянку площею 0,060 га, що розташована на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району, з цільовим призначенням - для садівництва, та належить їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067491, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2002 року № 839, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 10, ринковою вартістю 487 200,00 грн;

- земельну ділянку площею 0,060 га, що розташована на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району, з цільовим призначенням - для садівництва, та належить їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067489, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2002 року № 845, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 9, ринковою вартістю 487 200,00 грн;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 ), загальною площею 55,00 кв. м, житловою площею 37,70 кв. м, ринковою вартістю 2 204 000,00 грн;

- земельну ділянку на АДРЕСА_7 , загальною площею 0,74 га (правовстановлюючі документи знаходяться у ОСОБА_1 );

- корпоративні права в статутному капіталі ТОВ Укрполіфарм (01010, м. Київ, Арсенальна площа, 1-Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 23736844).

Решту майна, яке є спільним майном подружжя, просила поділити між нею та ОСОБА_1 у рівних частках.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поділено спільне майно подружжя, набуте ними за час шлюбу, із визнанням за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частини такого майна:

- трикімнатної квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 75,70 кв. м, житловою площею 55,80 кв. м;

- двокімнатної квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 55,00 кв. м, житловою площею 37,70 кв. м;

- легкового автомобіля марки BMW , модель 118і, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

- земельної ділянки площею 0,060 га, розташованої на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067490, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 11);

- земельної ділянки площею 0,060 га, розташованої на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067491, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 10);

- земельної ділянки площею 0,060 га, розташованої на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067489, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 9);

- земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:0601 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 145719 виданий 06 вересня 2004 року).

У решті вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що трикімнатна квартира АДРЕСА_8 , двокімнатна квартира АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_10 , три земельні ділянки площею 0,060 га кожна, що розташовані на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, земельна ділянка площею 0,120 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, та автомобіль марки BMW ,модель 118і, реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбані під час шлюбу сторін за їхні спільні кошти, дійшов висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну його та ОСОБА_2 часток у заборгованості за кредитним договором перед ПАТ АБ Укргазбанк , суд першої інстанції, установивши, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн, виходив із того, що вказаним судовим рішенням встановлено солідарну відповідальність сторін перед банком, а тому зміна обсягів цієї відповідальності суперечитиме вказаному судовому рішенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за оренду квартири АДРЕСА_8 , 1/2 частини вартості рухомого майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 , а також коштів, витрачених на поліпшення прибережної смуги земельної ділянки площею 0,120 га, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність указаних позовних вимог.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини накопичених нею в Корпоративному недержавному пенсійному фонді Національного банку України грошових сум, оскільки згідно з пунктом п`ятим статті 57 СК України вказані грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому не підлягають поділу згідно з вимогами статті 57 СК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року в частині поділу земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:0601, та в частині поділу автомобіля марки BMW , реєстраційний номер НОМЕР_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У поділі земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:0601, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну йому 1/2 частки у праві власності на автомобіль у розмірі 75 290,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, та відмовляючи у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив із того, що вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому поділу не підлягає.

Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну йому 1/2 частки у праві власності на автомобіль у розмірі 75 290,00 грн, суд апеляційної інстанції, установивши, що вказаний автомобіль відчужений ОСОБА_2 у липні 2014 року, тобто після розірвання шлюбу, без згоди ОСОБА_1 як співвласника автомобіля, дійшов висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 57 СК України в частині визнання земельної ділянки площею 0,120 га, що розташована на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції не врахував, що до 2012 року майно, яке набуто під час шлюбу у порядку приватизації, визнавалось спільною сумісною власністю подружжя.

Відмовляючи у задоволенні його вимог про розподіл коштів від оренди квартири, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не надав належної правової оцінки доказам, які надані на підтвердження цих вимог, а тому дійшов помилкового висновку про їх недоведеність.

Також суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні його вимог про поділ рухомого майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_4 , не надали належної оцінки доказам придбання цього майна.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення коштів, які витрачені ним на поліпшення земельної ділянки, не врахував надані ним докази, які підтверджують, що ним були витрачені його особисті кошти на ці поліпшення.

Стягуючи з ОСОБА_2 на його користь компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля, апеляційний суд неправильно визначив суму цієї компенсації, не врахував, що вартість автомобіля визначена станом на 28 лютого 2014 року у розмірі 15 000,00 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України (9,98630 грн за 1 дол. США) становить 150 580,00 грн. Оскільки курс долара США змінився, він уточнював свої позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 203 700,00 грн (15 000,00 дол. США * 27,16 грн = 407 400,00 грн).

Отже, апеляційний суд не врахував дійсну вартість автомобіля.

Також суди, здійснюючи поділ майна між подружжям у рівних частках, неправильно застосували положення статті 71 СК України.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року ПАТ АБ Укргазбанк подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 червня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 20 березня 2014 року.

Під час шлюбу сторони придбали таке майно:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 75,70 кв. м, житловою площею 55,80 кв. м;

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 55,00 кв. м, житловою площею 37,70 кв. м;

- легковий автомобіль марки BMW , модель 118і, номер кузова НОМЕР_3 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

- земельну ділянку площею 0,060 га, що розташована на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067490, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 11);

- земельну ділянку площею 0,060 га, що розташована на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067491, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 10);

- земельну ділянку площею 0,060 га, що розташована на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 067489, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 9);

- земельну ділянку площею 0,120 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:0601 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 145719, виданий 06 вересня 2004 року).

Також установлено, що 27 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 172-ф/06, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 190 000,00 дол. США, зі сплатою 14,5 % річних, на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_11 , на строк до 26 листопада 2021 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку вказану квартиру, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу квартири, яка знаходиться у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 , та якою забезпечується повернення наданих кредитних коштів на придбання нерухомого майна.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 15 червня 2016 року, позов ПАТ АБ Укргазбанк задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2006 року у розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Установивши, що трикімнатна квартира АДРЕСА_8 , двокімнатна квартира АДРЕСА_6 ,три земельні ділянки площею 0,060 га кожна, що розташовані на території садівничого товариства Острів Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, придбані під час шлюбу сторін за їхні спільні кошти, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Визначення способу поділу майна шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 частини є таким, що відповідає нормам статей 70, 71 СК України та не порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо вирішення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки площею 0,120 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, колегія суддів виходить із такого.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що земельна ділянка площею 0,120 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, приватизована ОСОБА_2 06 вересня 2004 року, тобто під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України від 11 січня 2011 року № 2913 Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Зазначена норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України від 17 травня 2012 року № 4766 Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка , який набрав чинності 12 червня 2012 року.

Отже, з урахуванням наведених змін до СК України, правовий режим приватизованого державного земельного фонду змінювався.

При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із державного земельного фонду, у тому числі приватизації, визнавалось спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності дружини або чоловіка, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17 (провадження № 61-29004св18) та від 07 жовтня 2020 року у справі № 442/6318/17 (провадження № 61-833св20).

За таких обставин земельна ділянка площею 0,120 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому поділу не підлягає.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що автомобіль марки BMW , модель 118і, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, який придбаний під час шлюбу сторін, є їхньою спільною сумісною власністю.

Оскільки вказаний автомобіль відчужений ОСОБА_2 у липні 2014 року, тобто після розірвання шлюбу, без згоди ОСОБА_1 як співвласника автомобіля, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.

Визначаючи розмір компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що вартість спірного автомобіля визначена звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 28 лютого 2014 року, який наданий ОСОБА_1 , згідно з яким вартість спірного автомобіля станом на 28 лютого 2014 року становила 150 580,00 грн.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ).

Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією реалізації права на справедливу сатисфакцію особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), підстави відступити від зазначеного висновку Верховним Судом не встановлені.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 75 290,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну його та ОСОБА_2 часток у заборгованості за кредитним договором перед ПАТ АБ Укргазбанк , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн, правильно виходив із того, що вказаним судовим рішенням встановлено солідарну відповідальність сторін перед банком, а тому зміна обсягів цієї відповідальності суперечитиме вказаному судовому рішенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за оренду квартири АДРЕСА_12 , 1/2 частини вартості рухомого майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 , а також коштів, витрачених на поліпшення прибережної смуги земельної ділянки площею 0,120 га, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про недоведеність вказаних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він надав належні та допустимі докази на підтвердження вказаних позовних вимог, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини накопичених нею в Корпоративному недержавному пенсійному фонді Національного банку України грошових сум, оскільки згідно з пунктом п`ятим статті 57 СК України вказані грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому не підлягають поділу згідно з вимогами статті 57 СК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в нескасованій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк