Постанова

від 16.12.2020 по справі 288/126/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 288/126/18

провадження № 61-22617св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога (далі - ТОВ РГ Перемога ) про визнання незаконним наказу про звільнення.

Позов обґрунтований тим, що з 10 вересня 2010 року він працював на посаді керівника Комунального підприємства Редакція газети Перемога (далі - КП РГ Перемога ). 17 вересня 2015 року з ним переукладено контракт строком на два роки, після завершення якого розпорядженням від 18 вересня 2017 року № 27 голова Попільнянської районної ради Житомирської області продовжив його повноваження в якості виконуючого обов`язки керівника вказаного комунального підприємства.

Внаслідок реформування КП РГ Перемога 18 грудня 2017 року перетворено на ТОВ РГ Перемога .

На час вказаного перетворення позивач перебував на лікарняному, після виходу з якого 28 грудня 2017 року розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 28 грудня 2017 року № 43 він був звільнений із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з перетворенням підприємства та припиненням повноважень посадової особи, а ТОВ РГ Перемога згідно із пунктом 2 вказаного розпорядження доручено провести з ним розрахунок та видати трудову книжку.

Проте, наказом ТОВ РГ Перемога від 29 грудня 2017 року № 4 його вивільнено від обов`язків редактора у зв`язку з реорганізацією КП РГ Перемога та запропоновано обійняти вакантну посаду кореспондента, а наказом № 5 від 29 грудня 2017 року звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає формулювання запису про звільнення неправомірним, оскільки на час видання вказаних наказів ТОВ РГ Перемога він вже був звільнений із займаної посади керівника КП РГ Перемога і до штату ТОВ РГ Перемога зарахований не був.

Таким чином, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просив: визнати незаконним наказ від 29 грудня 2017 року № 5 про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією КП РГ Перемога .

Ухвалою Ружинського районного суду від 22 травня 2019 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позовних вимог до ТОВ РГ Перемога про зміну фомулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги, в частині позовних вимог щодо: визнання звільненим на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи; щодо стягнення з ТОВ РГ Перемога вихідної допомоги, за мінусом виплаченої відповідачем суми одномісячного середнього заробітку, у розмірі п`ятимісячного середнього заробітку, що згідно розрахунку складає 63 817,25 грн. Закрито провадження у вказаній цивільній справі в частині позовних вимог щодо: визнання звільненим на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи; стягнення з ТОВ РГ Перемога вихідної допомоги, за мінусом виплаченої відповідачем суми одномісячного середнього заробітку, у розмірі п`ятимісячного середнього заробітку, що згідно розрахунку складає 63 817,25 грн. В задоволенні решти заяви - відмовлено. Продовжено розгляд цивільної справи в частині позовної вимоги щодо визнання незаконним наказу № 5 від 29 грудня 2017 року про формулювання звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗПП України в зв`язку із реорганізацією КП РГ Перемога .

В судовому засіданні позивач та його представник позовну вимогу підтримали, посилаючись на те, що під час звільнення позивача в зв`язку з реорганізацією підприємства ОСОБА_1. про наступне вивільнення з посади не було попереджено за два місяці; на його звільнення не було згоди профспілкової організації і він не був ознайомлений з наказом про скорочення посади редактора, яку обіймав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач під час судового розгляду справи відмовився від основної позовної вимоги щодо зміни формулювання підстави звільнення на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, тому підстав для задоволення похідної вимоги по даному позову щодо визнання незаконним наказу № 5 від 29 грудня 2017 року про формулювання звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією КП РГ Перемога немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову; визнано незаконним наказ № 5 від 29 грудня 2017 року ТОВ РГ Перемога про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щороботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідачем було порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме роботодавцем не повідомлено про наступне вивільнення позивача персонально не пізніше ніж за два місяці, запропоновано посаду кореспондента та в той же день звільнено.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,

ТОВ РГ Перемога , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що скасування наказу про звільнення позивача фактично призвело до його поновлення на посаді, якої не існує. Зазначає, що позивача не було призначено на посаду керівника КП РГ Перемога і не було обрано на посаду керівника ТОВ РГ Перемога .

Посилається на те, що позивача було призначено виконуючим обов`язки керівника КП РГ Перемога , правонаступником якого є ТОВ РГ Перемога . Поняття виконуючий обов`язки відсутнє у класифікаторі професій та не є посадою, а передбачається покладення обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, тому неможливо поновити позивача на посаді, якої не існує, а посаду керівника ТОВ РГ Перемога може зайняти особа, яку оберуть на загальних зборах учасники товариства.

Вказує, що покладення на ОСОБА_1 тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства не є продовженням трудових відносин на невизначений строк після закінчення строку дії контракту.

Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ РГ Перемога , в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що при звільненні порушено його конституційні права, оскільки його не було попереджено про вивільнення за два місяці, не запропоновано усіх вільних вакансій, не отримано відмову від вільних вакансій, не отримано дозвіл профспілкової групи.

У березні 2020 року ТОВ РГ Перемога подало відповідь на відзив у якому зазначає, що є безпідставними посилання на незаконність звільнення, оскільки позивачу було запропоновано посаду кореспондента від якої останній відмовився.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року справу № 288/126/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням 36 сесії V скликання від 17 вересня 2010 року ОСОБА_1 призначено керівником КП РГ Перемога - редактором газети Перемога та доручено голові районної ради укласти з ним контракт.

Рішенням 33 сесії VІ скликання Попільнянської районної ради Житомирської області від 14 серпня 2015 року № 556 вирішено переукласти контракт з ОСОБА_1 керівником КП РГ Перемога - редактором газети Перемога строком на 2 роки.

Вказані контракти укладені між ОСОБА_1 та Попільнянською районною радою Житомирської області 17 вересня 2010 року та 17 вересня 2015 року.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 18 вересня 2017 року № 26 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП РГ Перемога (редактора) з 16 вересня 2017 року в зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, головному бухгалтеру вказаного підприємства доручено провести розрахунок згідно умов контракту.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 19 вересня 2017 року № 27 ОСОБА_1 з 17 вересня 2017 року призначено виконуючим обов`язки керівника КП РГ Перемога (редактора) з оплатою праці згідно попередньо діючого контракту, до призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

Вказані розпорядження були затвердженні рішенням 19 сесії VІІ скликання Попільнянської районної ради Житомирської області від 03 листопада 2017 року за № 336.

18 грудня 2017 року КП РГ Перемога , засновниками якого були територіальні громади сіл та селищ Попільнянського району, припинило діяльність, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Правонаступником вказаного підприємства з 18 грудня 2017 року є ТОВ РГ Перемога , засновником якого є фізичні особи, про що також внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 28 грудня 2017 року № 43 у зв`язку з реформуванням КП РГ Перемога шляхом перетворення у ТОВ РГ Перемога з 18 грудня 2017 року, обранням засновниками ТОВ РГ Перемога директора товариства, виходом в.о. керівника КП РГ Перемога ОСОБА_1 на роботу після перебування на лікарняному вирішено: звільнити ОСОБА_1 з посади в. о. керівника КП РГ Перемога (редактора) на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з перетворенням підприємства та припиненням повноважень посадової особи з 28 грудня 2017 року; ТОВ РГ Перемога , як правонаступнику КП РГ Перемога , провести розрахунок з ОСОБА_1 згідно чинного законодаства.

Вказане розпорядження на сесії Попільнянської районної ради Житомирської області не затверджено. Рішення про його затвердження на 21 сесії VІІ скликання від 16 лютого 2018 року Попільнянської районної ради Житомирської області не було прийнято, оскільки за таке затвердження проголосував 1 депутат, проти - 0, і 22 депутати утримались.

Згідно штатного розпису КП РГ Перемога , який вводився в дію з 01 вересня 2017 року на підставі наказу № 08-ОД від 31 серпня 2017 року, в штаті адміністрації вказаного підприємства передбачено лише одну посаду керівника - редактор.

Згідно штатного розпису, який вводився в дію з 20 грудня 2017 року на підставі наказу №1-ОД від 20 грудня 2017 року, в ТОВ РГ Перемога , в штаті адміністрації вказаного товариства передбачено одну посаду керівника - директор.

Наказом директора ТОВ РГ Перемога від 29 грудня 2017 року № 4 ОСОБА_1 вивільнено від обов`язків редактора та запропоновано вакантну посаду кореспондента.

Наказом директора ТОВ РГ Перемога від 29 грудня 2017 року № 5 в зв`язку з реорганізацією КП РГ Перемога шляхом перетворення у ТОВ РГ Перемога та відмовою ОСОБА_1 від запропонованої посади, ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

На підставі вказаного до трудової книжки позивача внесено запис: Звільнений у зв`язку із реорганізацією підприємства Редакція газети Перемога на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України" та виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 12 763,45 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов`язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можливість розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності з ініціативи власника застосовується у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, коли відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Працівник підлягає звільненню з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України лише у тому випадку, коли відбувається ліквідація чи реорганізація, або перепрофілювання установи і при цьому скорочується чисельність або штат працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно роз`яснень у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, які пов`язані зі звільненням працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Установлено, що згідно штатного розпису КП Редакція газети Перемога , який вводився в дію з 01 вересня 2017 року на підставі наказу від 31 серпня 2017 року № 08-ОД, в штаті адміністрації підприємства передбачено одну посаду керівника - редактор.

Згідно штатного розпису, який вводився в дію з 20 грудня 2017 року на підставі наказу від 20 грудня 2017 року № 1-ОД в ТОВ Редакція газети Перемога , в штаті адміністрації вказаного товариства передбачено посаду керівника - директор.

Відповідно до статті 23 Закону України Про друковані засоби масової інформації (процесу) в Україні керівником редакції є редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації, уповноваженим на те засновником (співзасновниками).

Згідно Статуту ТОВ РГ Перемога товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків КП РГ Перемога територіальних громад сіл та селищ Попільнянського району.

У підпункті 15 пункту 8.2.5 Статуту ТОВ РГ Перемога зазначено, що директор як редактор друкованого засобу масової інформації керує діяльністю редакції.

Згідно наказу від 20 грудня 2017 року № 2-ОД ТОВ Редакція газети Перемога , буди скорочені посади редактора, відповідального секретаря та кореспондента.

З довідки ТОВ РГ Перемога від 07 листопада 2019 року убачається, що на підприємстві не діє первинна профспілкова організація, а тому апеляційний суд дійшов обгрунтованих висновків про безпідставність доводів позивача про незаконність його звільнення через те, що воно не погоджено профспілковою організації.

Разом з тим, однією з найважливіших гарантій для працівників у випадках змін в організації виробництва і праці є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівників.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року по справі № 6-1264цс17.

У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

У касаційній скарзі ТОВ РГ Перемога посилається на те, що скасування наказу про звільнення позивача фактично призвело до його поновлення на посаді, якої не існує. Зазначає, що позивача не було призначено на посаду керівника КП РГ Перемога і не було обрано на посаду керівника ТОВ РГ Перемога .

Вказує на те, що позивача було призначено виконуючим обов`язки керівника КП РГ Перемога , правонаступником якого є ТОВ РГ Перемога . Поняття виконуючий обов`язки відсутнє у класифікаторі професій та не є посадою, а передбачається покладення обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, тому неможливо поновити позивача на посаді, якої не існує, а посаду керівника ТОВ РГ Перемога може зайняти особа, яку оберуть на загальних зборах учасники товариства. Вказує, що покладення на ОСОБА_1 тимчасово виконуючого обов`язків керівника підприємства не є продовженням трудових відносин на невизначений строк після закінчення строку дії контракту.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини першої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) провадження № 11-43/асі18.

З матеріалів справи убачається, що роботодавцем не було повідомлено позивача про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці, йому запропоновано посаду кореспондента та в той же день звільнено.

На підставі наказу від 29 грудня 2017 року № 5 до трудової книжки позивача внесено запис Звільнений у зв`язку із реорганізацією підприємства Редакція газети Перемога на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України .

Однак сам наказ від 29 грудня 2017 року № 5 директора ТОВ РГ Перемога не містить необхідних реквізитів: не зазначено з якої посади та коли звільняється ОСОБА_1 .

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового законодавства дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Крім того, після відмови позивача від частини позовних вимог та прийняття їх судом, відповідно до ухвали Ружинського районного суду від 22 травня 2019 року, суд продовжив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу від 29 грудня 2017 року № 5 про формулювання звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією КП РГ Перемога .

Отже, обгрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук