Рішення

від 21.12.2020 по справі 521/16553/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

---

_МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

---

__

Справа № 521/16553/20

Пр. № 2/521/4064/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі - Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Харатян , ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими і зобов`язання вчинити певні дії ,

встановив:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харатян (далі - ТОВ Харатян ), посилаючись на те, що за рішенням Загальних зборів ТОВ Харатян від 01 лютого 2018 року її було призначено на посаду директора ТОВ Харатян , який відповідно до п. 4 ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 року №2275-VІІІ та п. 13.4 Статуту ТОВ Харатян є одноосібним виконавчим органом Товариства.

Зазначала, що 02 лютого 2018 року між нею та ТОВ Харатян було укладено трудовий договір №1/2018 та виданий наказ №3 про призначення її на посаду директора ТОВ Харатян .

Стверджувала, що у зв`язку із припиненням будь-якої фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутністю найманих співробітників підприємства та неможливістю встановити зв`язок з засновником ТОВ Харатян , вона вирішила звільнитись з посади директора за власним бажанням.

Вказувала, що з метою звільнення, вона неодноразово направляла на адресу відповідача, засновника ТОВ Харатян , та за юридичною адресою підприємства ТОВ Харатян заяви про скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ Харатян щодо її звільнення з посади директора ТОВ Харатян , які відповідачем були проігноровані.

Згідно п. 12.37 Статуту ТОВ Харатян у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

У зв`язку із тим, що ТОВ Харатян фактично не працює, позивачка бажає звільнитися, однак такої можливості немає, оскільки особа, на ім`я якої вона подала заяви на звільнення за власним бажанням та особа, що уповноважена підписати наказ про звільнення її заяви ігнорує.

Посилаючись на порушення своїх прав, передбачених Конституцією України, Кодексом законів про працю України, позивачка просила суд винести рішення, яким визнати припиненими трудові відносини між ТОВ Харатян та нею, як директором ТОВ Харатян , на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року у вказаній справі було відкрито провадження, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 69-70).

Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 (а.с. 79-80).

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надала через канцелярію суду заяву про підтримання позовних вимог, просила суд їх задовольнити та слухати справу за її відсутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення (а.с. 111, 112).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомили, у встановлений судом строк відзиву на позов не надали (а.с. 95, 103-110).

У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивачки, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Кодексом законів про працю України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Харатян є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом (а.с. 24-30, 32-49).

Встановлено, що рішенням Загальних зборів ТОВ Харатян , оформлених протоколом №2, від 01 лютого 2018 року ОСОБА_3 з 02 лютого 2018 року було призначено на посаду директора ТОВ Харатян (а.с. 12-14).

02 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Харатян було укладено трудовий договір №1/2018 від 02 лютого 2018 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 було прийняту в ТОВ Харатян на посаду директора (а.с. 15-19).

Наказом ТОВ Харатян №3 від 02 лютого 2018 року ОСОБА_3 була призначена на посаду директора ТОВ Харатян , про що був зроблений запис в трудовій книжці ОСОБА_4 (а.с. 20, 21-22).

Встановлено, що 20 вересня 2019 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 23).

Після реєстрації шлюбу позивачці було надано прізвище ОСОБА_1 .

Наказом ТОВ Харатян №4/2020 від 30 липня 2020 року у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про звільнення з посади директора ТОВ Харатян від 30 липня 2020 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України були скликані позачергові загальні збори учасників та повідомлено ОСОБА_2 про скликання загальних зборів учасників ТОВ Харатян (а.с. 51, 52).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Харатян №2/2020 від 31 серпня 2020 року у зв`язку з неявкою та нереєстрацією одноосібного учасника ТОВ Харатян , загальні збори не відбулись (а.с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України й інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст. 21КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмовій формі є обов`язковим при укладенні контракту. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №4 від 01 квітня 1994 року, №18 від 26 жовтня 1995 року, №15 від 25 травня 1998 року, вказує на те, що згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Отже, суд вважає встановленим факт того, що позивачка була прийнята на посаду директора ТОВ Харатян і приступила до виконання своїх обов`язків з 02 лютого 2018 року.

Факт того, що позивачка була прийнята на роботу ТОВ Харатян на посаду директора також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 24, 25-30, 75-77).

Відповідно до статуту ТОВ Харатян є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банківських установах України, круглу печатку з власним найменуванням, кутовий штамп, фірмові бланки та інші реквізити.

У своїй діяльності ТОВ Харатян керується чинним законодавством України, зокрема: Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно ст. 63 ГК України приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Статтею 65 ГК України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 6.3.1 статуту ТОВ Харатян засновником та власником підприємства є громадянин України ОСОБА_2 .

Згідно п. 3.1. Статуту - до виключної компетенції засновника відноситься призначення та звільнення директора, визначення порядку розподілу прибутку та покриття збитків.

Судом встановлено, що ТОВ Харатян фактично припинило свою діяльність.

Відповідно до п. п. 10.1, 11.1 трудового договору №1/2018 від 02 лютого 2018 року трудовий договір може бути достроково розірваний з власної ініціативи тільки при повідомленні один одного не менш, ніж за 2 тижні до дати розірвання договору.

Крім того, договір розривається за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП; у зв`язку із закінченням терміну дії договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП; з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП); з ініціативи роботодавця (ст. 40, 41 КЗпП), з інших причин, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до засновника ТОВ Харатян із заявою про звільнення за власним бажанням з посади директора підприємства (а.с. 50, 51).

Встановлено, що зазначена заява була відповідачем проігнорована.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України зазначено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Таким чином, після закінчення строку попередження про звільнення працівник має право припинити роботу, і власник підприємства зобов`язаний в день звільнення видати йому належним чином оформлену трудову книжку та провести розрахунок в строки, передбачені ст. 116 КЗпП України.

Суд вважає, що діями засновника підприємства ТОВ Харатян ОСОБА_2 порушуються конституційні та трудові права позивачки, як громадянки, так і працівника, оскільки остання не має можливості звільнитися з роботи, тому що ТОВ Харатян фактично припинило свою діяльність, а засновник підприємства згоди на звільнення останньої не надає, чим порушує вимоги ст. 38 КЗпП України.

Відсутність можливості оформити документи щодо звільнення позивачки з роботи за власним бажанням є порушенням трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд вважає, що оскільки бездіяльністю засновника ТОВ Харатян щодо надання згоди на звільнення позивачки з роботи, порушуються трудові та конституційні права останньої, то ОСОБА_1 правомірно звернулася до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України право на звернення до судуза захистом порушеного права, у тому числі щодо забезпечення можливості виконувати трудові обов`язки, має працівник-особа, суб`єктивні права якої порушені іншою стороною трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин позивачки з ТОВ Харатян на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 15 серпня 2020 року.

Факт припинення повноважень керівника товариства, законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому вимога позивачки про виключення з ЄДРПОУ запису про керівника ТОВ Харатян - Суська Н.П., підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає, що задоволення такої вимоги позивачки відповідатиме завданню цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вони законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 840,80 грн., від сплати якого позивачка звільнена, та який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 36, 38, 47 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 81, 133, 223, 259, 264, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Харатян , ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між директором Товариства з обмеженою відповідальністю Харатян Суською (Вартановою) Наною Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю Харатян (код ЄДРПОУ 41017005, місцезнаходження: Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 504) з 15 серпня 2020 року, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Харатян (код ЄДРПОУ 41017005, місцезнаходження: Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 504).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харатян (код ЄДРПОУ 41017005, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 504) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду .

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2020 року.

Суддя: О.М. Сегеда