Постанова

від 09.12.2020 по справі 554/9586/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9586/19 Номер провадження 22-ц/814/2346/20Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря Кальник А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року у складі судді Блажко І. О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради про відібрання малолітньої дитини,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради та як орган опіки та піклування виконавчий комітет Супрунівської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 із залученням третьою особою виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, в якому просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 та передати йому - батькові, ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що з 2008 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 у 2015 році син залишився проживати з матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 трагічно загинула.

Після її смерті ОСОБА_2 , яка доводиться дитині бабусею, утримує хлопчика у себе без будь-яких законних підстав та відмовляється його віддати батькові ОСОБА_1 . З цього приводу він звертався до ПВ ГУНП у Полтавській області та до відділу у справах дітей виконкому Шевченківської районної у м. Полтаві ради. Проте, незважаючи на вжиті заходи, повернути дитину ОСОБА_2 відмовляється.

Вказував, що між ним та сином існують усталені теплі родинні стосунки. Після розірвання шлюбу з матір`ю дитини ОСОБА_1 намагався приймати участь у вихованні сина, проводити з сином якнайбільше часу, незважаючи на всі перешкоди з боку матері. Син є учнем 4-Г класу ЗШ № 29. ОСОБА_1 постійно відвідував навчальний заклад, спілкувався з вчителями, надавав школі необхідну допомогу тощо.

Зазначав, що він проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності його матері, бабусі хлопчика - ОСОБА_5 . В квартирі він проживає один. Квартира має всі зручності, знаходиться в належному стані, маються необхідні меблі. Для дитини є всі умови для комфортного проживання. Вважає, що відібрання малолітнього сина від ОСОБА_2 буде відповідати його найкращим інтересам, забезпечить гідні умови для його виховання та розвитку, через що просив суд вжити заходів судового захисту.

У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про позбавлення останнього батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що 0ІНФОРМАЦІЯ_5 трагічно загинула її донька ОСОБА_4 , на утриманні якої з 2011 року знаходився неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До 10.01.2014 ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Шлюб між ними був розірваний за ініціативою ОСОБА_1 , який під час спільного проживання неодноразово застосовував фізичне та психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_4 , а коли зрозумів, що може бути притягнутий до встановленої законом відповідальності, то в листопаді 2013 року ініціював розірвання шлюбу, звернувшись з позовною заявою до Октябрського районного суду м. Полтави. У своїй позовній заяві він фактично визнав, що в 2011 році покинув ОСОБА_4 з малолітньою дитиною, мотивуючи це некоректною поведінкою останньої.

Судовим рішенням про розірвання шлюбу встановлено, що сторони з 2011 року спільного господарства не ведуть і не бажають зберігати шлюбні відносини. Під час проживання однією сім`єю разом з дитиною за ініціативою ОСОБА_1 її дочка була виселена з квартири в якій проживала разом з ОСОБА_1 , який замінив замки на вхідних дверях і взимку 2011 року, повертаючись із сином з дитячого садочку, ОСОБА_4 не змогла зайти у квартиру в якій проживала, забрати свої речі та речі дитини, а тому змушена була ввечері їхати додому до матері - ОСОБА_2 .

Вказувала, що після народження дитини ОСОБА_1 фактично не приймав ніякої участі у вихованні та піклуванні за сином, переклавши це питання на плечі ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу ніяких змін у відношенні до сина з боку ОСОБА_1 не сталося, ні матеріальної допомоги, ні участі у вихованні дитини він не приймав. Коли загинула ОСОБА_4 онук фактично залишився один, а тому ОСОБА_2 стала ним опікуватись, взяла його на своє утримання і виховання. Спілкуватися з батьком дитина не бажає, оскільки фактично це для нього чужа та незнайома людина.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.06.2011 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів, про що свідчить копія розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.03.2018, що становить 8832,50 грн, також ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі території України.

Відповідач ОСОБА_1 жодним чином не піклується про сина: ніякої участі в утриманні, надані матеріальної допомоги, піклуванні та вихованні дитини не приймає, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на загальний розвиток дитини як складову частину виховання та відповідно до вимог статті 164 СК України є підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Посилалась також на те, що внаслідок трагічної загибелі матері у дитини ОСОБА_3 стався психологічний стрес, а тому ОСОБА_2 змушена була звертатися до спеціалістів центру реабілітації дітей при ураженні нервової системи. За життя ОСОБА_4 матеріально утримувала та належним чином піклувалася про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Всі питання щодо виховання вирішувалися нею самостійно без участі та підтримки з боку батька дитини. На сьогоднішній день ОСОБА_2 разом з дідусем утримують онука ОСОБА_3 , котрий відвідує курси англійської мови Longuakand , навчання в яких ОСОБА_2 оплачує самостійно.

Викладені факти повторюють відношення ОСОБА_1 до своєї доньки від першого шлюбу ОСОБА_8 , а саме свідому і навмисну відсутність турботи про розвиток дитини, її навчання, ігнорування потреб дитини, систематичну невиплату аліментів. Саме внаслідок таких дій рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2009 було позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав у відношенні доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 для дитини створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку, про що свідчить успішність дитини на високому рівні. У характеристиках, зокрема, зазначено, що мати, ОСОБА_4 , приділяла увагу вихованню та навчанню сина, відповідально ставилась до батьківських обов`язків, батько, ОСОБА_1 за рік навчання в школі приходив декілька разів.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 січня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав до спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Вирішено питання судових витрат. Судові витрати у розмірі 768 грн 40 коп. віднесено на користь держави.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів про доцільність відібрання дитини ОСОБА_3 у баби ОСОБА_2 , проте наявні підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його первісних позовних вимог у повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Доводи скарги ґрунтуються на тому, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, не досліджено та не встановлено всіх обставин, які мають важливе значення для справедливого, правильного і всебічного вирішення справи, не надано жодної оцінки доказам, які надавалися стороною позивача за первісним позовом, і як наслідок рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Вказує, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 було визначено судом чи органом опіки і піклування саме з нею та за адресою її місця проживання.

Крім того, відповідачем за первісним позовом не доведено і судом не обґрунтовано, що відібрання дитини у ОСОБА_2 та передача батькові суперечить інтересам дитини.

Зазначає, що він має достатнє матеріальне забезпечення, яке дозволяє йому утримувати сім`ю, працює, здоровий, зареєстрований як фізична особа-підприємець, має свою квартиру та всі умови для проживання сина з ним, на обліку в нарко-, психдиспансерах не перебуває, раніше не судимий.

Вважає, що прив`язаність дитини до бабусі також не є підставою для відмови батькові дитини у праві виховувати свого сина у своїй сім`ї.

Посилається на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

При вирішенні зустрічного позову судом безпідставно не взято до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким підтверджено вчинення ним дій, які свідчать про бажання брати участь у вихованні дитини.

Зустрічним позивачем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів наявності виключних обставин для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , а в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази його винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками, які б свідчили про ухилення від виховання сина.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Г. І. просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, заслухавши думку дитини ОСОБА_3 та висновки органів опіки та піклування, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що з 2008 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб було розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2014 року.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-492/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та своє утримання, як дружини до досягнення дитиною трирічного віку, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, за період з 16 липня 2009 року до 11 лютого 2011 року. В решті позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 60-61).

Згідно довідки-розрахунку старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Киричок Н. Ф. заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за виконавчим листом № 2-492 від 16.08.2011, виданим Новосанжарським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.03.2018 складала 8 832 грн 50 коп. (т. 1 а.с. 72).

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дитини - ОСОБА_4 загинула (т. 1 а.с. 59).

Після смерті ОСОБА_4 з дитиною - ОСОБА_3 стала проживати його бабуся - ОСОБА_10 , яка опікується його вихованням та утриманням.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відібрання малолітньої дитини та передання його батькові суперечитиме інтересам дитини, а оскільки ОСОБА_1 належним чином не піклується про сина: ніякої участі в утриманні, наданні матеріальної допомоги, піклуванні та вихованні дитини не приймає, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний іі духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, - не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно вливає на загальний розвиток дитини як складову частину виховання, відповідно до вимог статті 164 СК України є підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських право щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .

Проте колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини є збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 163 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час розгляду справи апеляційним судом витребувано такий висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, що його затверджено рішенням виконкому від 24 листопада 2020 року № 256 (т. 2 а.с. 197), згідно якого за результатами обстеження житлового-побутових умов проживання сторін та пояснень дитини від 17 листопада 2020 року встановлено, що дитина проживає в звичайних, комфортних умовах, в яких мешкав раніше з покійною матір`ю, та відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у баби ОСОБА_2 не відповідає інтересам дитини, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду, зважаючи на вік дитини, відносини, які склалися у нього з бабусею ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 , тривале проживання останнього окремо від дитини, а також беручи до уваги факт втрати дитиною матері, наразі зміна місця проживання та звичайної обстановки й оточення може негативно вплинути на психологічний стан дитини та стати серйозною душевною травмою для нього, тому вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини у баби ОСОБА_2 колегія суддів апеляційного суду находить передчасними та такими, що суперечать інтересам дитини, та відхиляє їх за безпідставністю, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишає без змін.

В частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів апеляційного суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою та задовольняє скаргу, враховуючи таке.

Згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків по вихованню дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Суд першої інстанції, вирішуючи позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , не дав оцінки особистості відповідача за зустрічним позовом та його ставленню до дитини, не взяв до уваги тривалу та послідовну поведінку ОСОБА_1 щодо захисту прав та інтересів дитини, його участі у вихованні сина, вжиття ним заходів здійснення своїх батьківських прав та обов`язків, що спростовує висновки місцевого суду про байдужість батька до дитини та ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, ще за життя матері дитини - ОСОБА_4 . ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років неодноразово звертався до органів опіки та піклування з метою захисту права на особисте спілкування з дитиною та усунення перешкод щодо його участі у вихованні дитини, що зазначено у висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженому рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 14 липня 2020 року за № 136 (т. 2 а.с. 4), який безпідставно, у порушення вимог частин четвертої-шостої статті 19 СК України не взято до уваги місцевим судом без обґрунтування мотивів такого рішення.

Поклавши в основу судового рішення заборгованість відповідача по аліментам на дитину станом на 01.03.2018 в сумі 8 832,50 грн, факт проживання дитини з 2011 року з матір`ю ОСОБА_4 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 , та врахувавши бажання дитини і надалі проживати разом з бабою, суд першої інстанції за відсутності доказів винної поведінки ОСОБА_1 та недоведеності факту ухилення його від виконання батьківських обов`язків саме по вихованню дитини, що зазначено у диспозиції пункту 2 частини першої статті 164 СК України, безпідставно позбавив ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, враховуючи висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 14 липня 2020 р. № 136 та від 24 листопада 2020 р. № 256 (т. 2 а.с. 4, 197) про недоцільність позбавлення батька ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає інтересам дитини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

При цьому колегія суддів відхиляє доводи зустрічного позивача та її представника щодо ухилення ОСОБА_1 від матеріального забезпечення дитини та позбавлення його батьківських прав по відношенню до старшої дочки, які правового значення при вирішенні даної справи не мають.

Оскільки ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову, рішення суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості та в силу статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, покладаючи їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року в частині позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 840,80 грн - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна