Постанова

від 16.12.2020 по справі 370/811/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020року м. Київ

Справа № 370/811/20

Провадження: № 22-ц/824/14781/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Демченко Ольги Михайлівни в інтересах ОСОБА_1

на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Тандира О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОМЕД", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Макарівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію речового права ,

в с т а н о в и в :

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.02.2016 року визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ Уромед , оформлене протоколом № 1 від 15.12.2014р., в частині внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Уромед житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Акт прийому-передачі та оцінки майна, що вноситься засновником в якості сплати свого внеску до статутного капіталу ТОВ Уромед ; визнано недійсним Статут ТОВ Уромед в частині зазначення статутного капіталу у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно №33181557; визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно №33197149; визнано житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_2 . Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2020 №203326946, №203357632, №203357859 станом на дату подання цього позову право власності на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку зареєстровані за ТОВ Уромед , що є порушенням її прав як співвласника зазначеного нерухомого майна.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права залишено без задоволення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Демченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що на сьогоднішній день зазначене нерухоме майно залишається зареєстрованим на праві приватної власності за відповідачем, про що свідчать надані суду першої інстанції інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2020 року № 203326946, № 203357632, № 203357859. Зазначені довідки підтверджують факт порушення відповідачем прав позивачки, якій зазначене нерухоме майно належить на праві спільної сумісної власності, а тому висновок суду щодо недоведеності позивачкою факту порушення її прав не відповідає дійсності та обставинам справи. Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції всупереч власній позиції, викладеній в ухвалі від 01.04.2020 року, дійшов висновку про те, що порушення свого права позивачка вбачає в неможливості реєстрації за собою права власності на підставі відповідного судового рішення. В той же час, позивачкою заявлено позов саме до ТОВ УРОМЕД , а не до державного реєстратора, і не з приводу виконання судового рішення. Предметом даного позову є не реєстрація належного позивачці права власності, а скасування рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Звернення до суду з позовними вимогами щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на будинок та земельну ділянку за ТОВ УРОМЕД та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зумовлено тим фактом, що вказані вимоги не були заявлені позивачем при розгляді Макарівським районним судом справи № 370/2124/15-ц, а отже для відновлення порушеного права позивачки необхідне ухвалення окремого судового рішення. На її думку, посилання суду в оскаржуваному рішенні на п.75 постанови ВП ВС від 29.05.2019 року № 367/2022/15-ц (14-376цс18) є недоречним, оскільки вказана норма стосується питання реєстрації права власності на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння. Також зазначає, що позивач на сьогоднішній день дійсно не має змоги зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.02.3016 року № 370/2124/15-ц.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та 24 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні адвокат Демченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.04.2016 року ОСОБА_1. після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 43).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.02.2016 року у справі № 370/2124/15-ц визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ Уромед , оформлене протоколом № 1 від 15.12.2014р., в частині внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Уромед житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Акт прийому-передачі та оцінки майна, що вноситься засновником в якості сплати свого внеску до статутного капіталу ТОВ Уромед ; визнано недійсним Статут ТОВ Уромед в частині зазначення статутного капіталу у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно №33181557 (земельна ділянка, кадастровий номер 3222782600:013:0026, площею 0,1524 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ); визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 (житловий будинок, побудований у 2012 р., загальною площею 254,4 кв.м., по АДРЕСА_1 ; визнано житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 . Вказане рішення набрало законної сили 25.04.2016 року (а.с. 38-41).

Згідно інформаційних довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2020 року №203326946, №203357632, № 203357859, станом на дату подання цього позову право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ УРОМЕД (а.с. 14-20).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено факту порушення її права, зокрема, відмовою у проведенні реєстраційної дії саме з підстав наявності у Державному реєстрі інформації про реєстрацію права власності на вищевказані об`єкти за ТОВ УРОМЕД .

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України) .

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав визначено ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Обґрунтовуючи позов та, в подальшому, апеляційну скаргу, позивачка посилалась на порушення свого права, яке виразилось в неможливості реєстрації за собою права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та які на підставі судового рішення визнані спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 .

В той же час, доказів звернення її, ОСОБА_1 , до державного реєстратора з відповідною заявою щодо реєстрації права власності та, як наслідок, отримання відмови державного реєстратора у вчиненні такої дії останньою суду першої інстанції надано не було.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, адвокат Демченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 долучила до апеляційної скарги копію рішення державного реєстратора про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 жовтня 2020 року (а.с. 82).

Згідно з ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Колегія суддів не приймає доданий до апеляційної скарги новий доказ, зокрема, рішення державного реєстратора про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 жовтня 2020 року, оскільки цей доказ не був предметом дослідження суду першої інстанції та здобутий стороною поза межами розгляду справи у суді першої інстанції, після ухвалення судом рішення про відмову в позові з підстав недоведеності заявлених позовних вимог.

З огляду викладене та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, правильно вважав, що позивачкою не доведено факту порушення її права на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, та як наслідок обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Демченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Демченко Ольги Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2020 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль