Рішення

від 23.12.2020 по справі 905/1736/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2020 Справа № 905/1736/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Новіс , м.Дніпро, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс , м. Костянтинівка, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 115667,38грн, 3% річних у сумі 2643,79грн, інфляційних втрат у сумі 3040,98грн, всього 121352,15грн

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: Лактіонов Р.В., адвокат за довіреністю від 12.11.2020

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Новіс , м.Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс , м.Костянтинівка, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 115667,38грн, 3% річних у сумі 2643,79грн, інфляційних втрат у сумі 3040,98грн, всього 121352,15грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №ДГ-000023 від 02.02.2015 в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву погодився з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат; заперечив проти витрат на правову допомогу позивача, зазначивши про їх завищення.

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 26.10.2020; судове засідання призначено на 19.11.2020 з подальшим оголошенням перерв у судовому засіданні до 10.12.2020 та 23.12.2020.

У судове засідання 23.12.2020 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; про причини неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання 23.12.2020 з`явився; погодився з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат; заперечив проти витрат на правову допомогу позивача, зазначивши про їх завищення.

Виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.02.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Новіс (постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатекс (покупець), був укладений договір №ДГ-000023, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався своєчасно поставити і передати у власність поліетиленову продукцію (товар), а покупець сплатити та прийняти товар на умовах договору.

Відповідно до п.3.1 договору загальна сума договору становить суму в національній валюті і визначається загальною вартістю поставленого товару згідно виписаних видаткових накладних.

Умови оплати: оплата протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання товару (п.3.3 договору).

Товар повинен бути поставлений покупцю протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання заявки (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.5 договору моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається момент передачі товару покупцеві, який підтверджується підписаними видатковими накладними на товар.

Договір діє з моменту його підписання сторонами на строк до 31.12.2020 і діє до повного виконання сторонами умов договору. У разі якщо по закінченні терміну дії договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання, договір вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах (п.8.1 договору).

У виконання умов договору №ДГ-000023 від 02.02.2015 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №2903 від 21.08.2019 на суму 120458,40грн з ПДВ. Товар прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості, що підтверджується підписом представника відповідача (довіреність №827 від 01.08.2019) на видатковій накладній №2903 від 21.08.2019.

Враховуючи приписи ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказана видаткова накладна приймається судом як така, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору №ДГ-000023 від 02.02.2015 в частині поставки товару та прийняття його відповідачем.

У виконання умов договору №ДГ-000023 від 02.02.2015 відповідачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти позивачу в якості часткової оплати за поставлений товар на загальну суму 4791,02грн, що визнається позивачем. Решта вартості поставленого товару за видатковою накладною №2903 від 21.08.2019 у сумі 120458,40грн, станом на час розгляду справи відповідачем сплачена не була. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідачем заборгованість визнається.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 115667,38грн, 3% річних у сумі 2643,79грн, інфляційних втрат у сумі 3040,98грн стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної оплати за поставлений товар.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір №ДГ-000023 від 02.02.2015 за своєю правовою природою є договором поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом позивач виконав господарські зобов`язання за договором №ДГ-000023 від 02.02.2015 з поставки товару. В свою чергу відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором №ДГ-000023 від 02.02.2015 з оплати товару, сплативши 4791,02грн вартості товару.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар у встановлений договором №ДГ-000023 від 02.02.2015 строк - протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання товару, тобто, за видатковою накладною №2903 від 21.08.2019 до 19.09.2019 включно. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №ДГ-000023 від 02.02.2015 у розмірі 115667,38грн, наявність якої відповідачем не заперечується.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором №ДГ-000023 від 02.02.2015 у розмірі 115667,38грн, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, суд зауважує, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару у строк, встановлений договором поставки №ДГ-000023 від 02.02.2015, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 3040,98грн за періоди вересень 2019 - червень 2020, вересень 2019 - серпень 2020 та 3% річних у сумі 2643,79грн за період прострочення з 11.09.2019 по 15.07.2020, з 11.09.2019 по 22.09.2020, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкових дат періодів нарахування 3% річних за зобов`язанням, за яким днем виникнення прострочення є 20.09.2019.

Здійснивши перерахунок 3% річних за вірні періоди суд встановив, що 3% річних складають більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 3% річних у сумі 2643,79грн.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунку інфляційних нарахувань за періоди вересень 2019 - червень 2020 (на суму заборгованості 4791,02грн) та вересень 2019 - серпень 2020 (на суму заборгованості 115667,38грн), судом встановлено, що він методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу, а саме за вересень 2019 місяць, в якому час прострочення складає менше половини місяця.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за періоди вересень 2019 - червень 2020 (на суму заборгованості 4791,02грн) та вересень 2019 - серпень 2020 (на суму заборгованості 115667,38грн) становлять 117,92грн та 3501,14грн відповідно. Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2212,00грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 7500,00грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані норми узгоджуються з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якими гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги №16 від 27.08.2020, укладеного між Адвокатським бюро Майя Сергєєва та Партнери та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Новіс , додаткову угоду №1 від 27.08.2020 до договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДП№2834 від 21.08.2014, ордер АЕ№1037248 від 24.09.2020, рахунок на оплату №6 від 27.08.2020 на суму 15000,00грн, платіжне доручення №11668 від 28.08.2020 на суму 15000,00грн, яким встановлюється фактичне понесення цих витрат позивачем, акт №9 надання послуг від 30.11.2020 на суму 7500,00грн.

Відповідно до п.1 одаткової угоди №1 від 27.08.2020 клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити стягнення заборгованості з контрагента ТОВ Мегатекс в судовому порядку в Господарському суді Донецької області та Східному апеляційному господарському суді.

Гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу стягнення в судовому заборгованості з контрагента ТОВ Мегатекс : в суді першої інстанції та складає 7500,00грн; в суді другої (апеляційної) інстанції складає 7500,00грн (п.2 додаткової угоди №1 від 27.08.2020).

Оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п.2 додаткової угоди, здійснюється авансом в розмірі 15000,00грн, протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку від Адвокатського бюро (п.3 додаткової угоди №1 від 27.08.2020).

На підтвердження понесення судових витрат позивачем надано акт №9 надання послуг від 30.11.2020, відповідно до якого Адвокатським бюро були проведені такі роботи, як супроводження судового процесу стягнення боргу з контрагента ТОВ Мегатекс в господарському суді Донецької області (ціна 7500,00грн).

На підтвердження фактичного здійснення учасником справи оплати судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано платіжне доручення №11668 від 28.08.2020 на суму 15000,00грн, з яких 7500,00грн гонорар за супроводження процесу стягнення в судовому заборгованості з контрагента ТОВ Мегатекс в суді першої інстанції.

Таким чином матеріали справи свідчать про надання послуг за договором про надання правової допомоги та фактичну сплату цих послуг позивачем.

Судом враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00грн, зокрема, посилаючись на завищення таких витрат позивачем, їх неспівмірність.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЧ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04); рішенн я у справі Лавентс проти Латвії ).

Керуючись принципом змагальності, з огляду на те, що витрати у сумі 7500,00грн є неспівмірними, на чому наполягає відповідач, із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг (написання позову та участь в одному судовому засіданні), суд дійшов висновку про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України до 5000,00грн.

Щодо заперечень відповідача в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав порушення позивачем ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України в частині ненадання попереднього розрахунку судових витрат, суд зазначає, що такі заперечення є безпідставними, оскільки позовна заява містить попередній розрахунок суми судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, заява відповідача про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню; з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4965,84грн.

Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Новіс , м.Дніпро, Дніпропетровська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс , м. Костянтинівка, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 115667,38грн, 3% річних у сумі 2643,79грн, інфляційних втрат у сумі 3040,98грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс (85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, б.1А, код ЄДРПОУ 20338741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Новіс (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Журналистів, б.9А, код ЄДРПОУ 38300039) заборгованість у сумі 115667,38грн, 3% річних у сумі 2643,79грн, інфляційні втрати у сумі 2212,00грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2087,64грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4965,84грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 23.12.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова