Рішення

від 18.12.2020 по справі 906/506/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/506/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Григор`єв Р.І. - ордер на надання правничої допомоги від 15.05.2020; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія КС №5997/10 від 24.03.2017

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (Житомирська область, м. Олевськ)

до Фізичної особи - підприємця Лейфман Емілії (Житомирська область, м. Олевськ)

про стягнення 78627,77 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ФОП Лейфман Емілії про стягнення 78627,77 грн., з яких 64538,68 грн. основного боргу, 2957,28 грн. пені, 3436,51 грн. 3% річних, 7695,12 грн. інфляційних, а також судового збору у сумі 2102,00 грн.; додатково вказано про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесену у зв`язку із розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовано не виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу продукції №34 від 14.02.2018 та відповідними товаро-транспортними накладними згідно з переліком.

Ухвалою від 05.06.2020 господарський суд відкрив провадження у даній справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду (а. с. 168 у т. 1).

Ухвалою від 03.08.2020 господарський суд продовжив термін підготовчого провадження та відклав підготовче засідання суду; в порядку ст. 81 ГПК України витребував у Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства засвідчені копії документів згідно з переліком (а. с. 206, 207 у т. 1).

Ухвалою від 01.10.2020 господарський суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 12.10.2020 о 14:30 (а. с. 5 у т. 2).

Ухвалою від 12.10.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020 о 10:30 (а. с. 32 у т. 2).

Ухвалою від 10.11.2020 господарським судом відкладено розгляд справи по суті, призначено наступне засідання суду на 01.12.2020 о 12:20 (а. с. 35 у т. 2).

01.12.2020 засідання суду не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лозинської І.В., тому ухвалою суду від 08.12.2020 призначено засідання суду для розгляду справи по суті на 18.12.2020 о 11:00 (а.с.37 у т. 2).

В засіданні суду представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а також відповіді на відзив від 17.07.2020 (а. с.182 - 186 у т. 1).

Відповідач в засідання суду не прибула, про причини неявки суд не повідомила; як вбачається з відзиву на позовну заяву від 02.07.2020 (а. с. 172 - 174 у т. 1), проти позову заперечила повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

14.02.2018 між Дочірнім підприємством "Олевський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Лейфман Емілією (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі - продажу лісопродукції № 34 (а. с. 18, 19 у т. 1) (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю пиловник хвойний, будівельний ліс хвойний, дров`яну деревину для технологічних потреб для переробки 2-3-4 м. хвойний (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти лісопродукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.1 договору ціна, кількість товару, який поставляється вказується в протоколі погодження оптової ціни на лісопродукцію та товарно - транспортній накладній.

У випадку зміни ціни на сировину на протязі року продавець має змінити ціну лісопродукції шляхом укладання додаткової угоди або додатковий протокол погодження оптової ціни на лісопродукцію та підписується уповноваженими представниками сторін до даного договору (п. 5.2 договору).

За п. 6.1 договору порядок оплати продукції проводиться на умовах 100% попередньої оплати за кожну заявлену партію лісопродукції по банківським реквізитам "продавця" вказаним у договорі.

Відповідно до п. 6.2 договору датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "продавця".

Форма розрахунків платіжне доручення або в касу підприємства (п.6.4 договору).

За п. 7.1 договору продавець зобов`язаний здійснити поставку лісопродукції на протязі 10 днів з дня отримання коштів "продавцем" від "покупця" на розрахунковий рахунок підприємства за кожну окрему партію лісопродукції.

Відповідно до п. 7.3 договору покупець набуває права власності на лісопродукцію з моменту повної оплати вартості лісопродукції та підписання товарно-транспортних накладних уповноваженими на це представниками сторін.

За п. 8.1 договору лісопродукція вважається зданою і прийнятою: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТів; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними (залізничними) накладними з підписом уповноваженої особи.

Датою передачі лісопродукції продавцем, та прийому її покупцем, тобто датою поставки вважається відмітка покупця в товарно-транспортній накладній або дата вказана на штемпелі на залізничній накладній станції призначення (п. 8.2 договору).

Відповідно до протоколу погодження вільної оптової ціни, сторони затвердили ціни за 1 м3 товару різних найменувань продукції (а. с. 20 у т. 1).

Між сторонами також укладено додатки до договору: № 1 від 14.05.2018 (а. с. 21 у т. 1), № 2 від 04.07.2018 (а. с. 22 у т. 1), № 3 від 31.07.2018 (а. с. 23 у т. 1), якими сторони внесли зміни до п. 1.1. договору, виклавши його у новій редакції, та змінили розмір ціни за одиницю виміру продукції та виду продукції.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 256 841,78 грн, що підтверджується товарно - транспортними накладними, які є в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконала частково на суму 192302,92 грн., тому на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить у розмірі 64538,86 грн.

За таких обставин, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 78627,77 грн., з яких 64538,68 грн. основного боргу, 2957,28 грн. пені, 3436,51 грн. 3% річних, 7695,12 грн. інфляційних втрат, 2102,00 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві від 02.07.2020 проти позову заперечила, посилаючись, зокрема, на те, що на виконання умов договору позивач поставив деревину для технологічних потреб на загальну суму 185058,98 грн.; враховуючи визначений п. 6 договору порядок попередньої оплати за кожну заявлену партію товару, вона сплатила 192302,92 грн., тому борг відсутній; тому є необгрунтованим у зв`язку з відсутністю підпису, посилання позивача на поставку товару за такими товарно - транспортними накладними: № 016114 від 29.08.2018 - на суму 17144,80 грн.; №015987 від 08.08.2018 - на 15597,20 грн.; № 016159 від 05.09.2018 - на суму 17914,50 грн.; № 016270 від 20.09.2018 - на суму 21126,30 грн. (а. с. 172 - 179 у т. 1).

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних, зокрема, з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Предметом договору є лісопродукція та лісоматеріали, що є специфічним товаром, оскільки на такий поширюються спеціальні нормативно-правові акти щодо його обороту. Так, щодо господарських правовідносин з купівлі-продажу лісопродукції, в тому числі, застосовуються норми Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1260 від 21.12.2005 (зі змінами та доповненнями) (далі - Тимчасовий порядок). Вказаний Тимчасовий порядок визначає механізм видачі сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів (далі - сертифікат) для здійснення експортних операцій.

Дія цього Порядку поширюється на всіх суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, що здійснюють експортні операції з лісоматеріалами та виготовленими з них пиломатеріалами (далі - експортери) (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. З Порядку сертифікат є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Тобто, для здійснення експортного продажу лісоматеріалів, суб`єкт господарювання, який виступає продавцем товару, зобов`язаний отримати сертифікат походження товару.

Пунктами 4, 5 Порядку передбачено, що сертифікат видається на кожну партію лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, оформлену одним товаросупровідним документом, і діє протягом 60 днів з дати його видачі. Для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

Експортери несуть відповідальність за достовірність інформації в поданих ним документах, (п. 6 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку сертифікат видається у день подання документів. У разі наведення неповної або недостовірної інформації у документах, передбачених пунктом 5 цього Порядку, експортерам в одноденний строк письмово повідомляється про відмову у видачі сертифіката з обгрунтуванням причин. Відмова у видачі сертифіката може бути оскаржена в установленому законодавством порядку.

3. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовних вимог.

3.1. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 64538,86 грн.

На підставі договору купівлі - продажу лісопродукції № 34 від 14.02.2018, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 256841,78 грн. з ПДВ, що підтверджується такими товаро-транспортними накладними: № 015117 від 16.02.2018 на суму 4300,00 грн.; № 015188 від 24.02.2018 на суму 4524,80 грн.; № 015133 від 07.03.2018 на суму 9918,48 грн.; №015132 від 07.03.2018 на суму 10481,52 грн.; № 015498 від 05.05.2018 на суму 3013,92 грн.; № 015504 від 14.05.2018 на суму 5184,00 грн.; № 015600 від 31.05.2018 на суму 17807,20 грн.; № 015587 від 31.05.2018 на суму 8845,54 грн.; № 015586 від 31.05.2018 на суму 8636,62 грн.; № 015615 від 31.05.2018 на суму 8499,60 грн.; №015614 від 31.05.2018 на суму 8420,70 грн.; № 015584 від 07.06.2018 на суму 34362,90грн.; № 015755 від 04.07.2018 на суму 16998,40 грн.; № 015975 від 07.08.2018 на суму 28846,30 грн.; № 015987 від 08.08.2018 на суму 15597,20 грн.; №015989 від 09.08.2018 на суму 15227,00 грн.; № 016114 від 29.08.2018 на суму 17144,80 грн.; № 016156 від 05.09.2018 на суму 17914,50 грн.; № 016270 від 20.09.2018 на суму 21126,30 грн. (а. с. 26-27, 31-32, 36-37, 38-39, 42-43, 47-48, 51-60, 67-68, 72-73, 77-78, 82-83, 87-88, 92-93, 97-98, 102-103, 158-165 у т.1).

В підтвердження позовних вимог позивачем надано такі товаро-транспортні накладні без підпису покупця (відповідача): № 015975 від 07.08.2018 - на суму 28846,30 грн. (а. с. 77, 78 у т. 1); № 015987 від 08.08.2018 - на суму 15597,20 грн. (а. с .82, 83 у т.1); №015989 від 09.08.2018 - на суму 15227,00 грн. (а. с. 87,88 у т. 1); № 016114 від 29.08.2018 - на суму 17144,80 грн. (а. с. 92, 93 у т. 1); № 016156 від 05.09.2018 - на суму 17914,50 грн. (а. с. 97, 98 у т. 1); ; № 016270 від 20.09.2018 - на суму 21126,30 грн. (а. с.102, 103 у т. 1).

Позивачем у відповіді на відзив від 17.07.2020 (а. с. 182 - 186 у т.1 ) пояснено, що під час кожної поставки товару покупцю, останньому надавались два примірника ТТН, підписаних зі сторони ДП "Олевський лісгосп АПК".

На думку позивача, відповідач підписувала ТТН для їх подальшої подачі територіальному органу Держлісагентства з метою отримання сертифікату; примірник позивача не повертався на підприємство; відсутність підпису відповідача у зазначених ТТН та їх не повернення зумовлена недобросовісністю відповідача; намагання позивача щодо їх повернення залишились безрезультатними.

Судом встановлено, що договором не передбачено встановленого між сторонами порядку підписання первинної документації.

В матеріалах справи також є податкові накладні та відповідні квитанції до них (а. с. 28-30, 33-35, 40-41, 44-46, 49-50, 61-66, 69-71, 74-76, 79-81, 84-86, 89-91, 94-96, 99-101, 104-106 у т. 1), які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зважаючи на п. п. 4,5 вищевказаного Тимчасового порядку, для отримання сертифікату на кожну партію товару з метою здійснення його подальшого продажу, ФОП Лейфман Емілія була зобов`язана звернутись до Житомирського обласного управління та мисливського господарства із такими документами: заявою затвердженої форми; копією підписаної сторонами товаро-транспортної накладної про придбання товару з обов`язковим пред`явленням її оригіналу.

В порядку ч. 3 ст. 81 ГПК України, 25.08.2020 Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства підтверджено факт видачі відповідачеві сертифікатів про проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій (далі - сертифікат) на підставі ТТН № 015987 від 08.08.2018, ТТН № 016114 від 29.08.2018, ТТН № 016156 від 05.09.2018, ТТН № 016270 від 20.09.2018 та копій документів, що слугували підставою для їх видачі, та надано такі документи:

- сертифікат серії ЖТ №508676 від 19.09.2018 щодо ТТН №016156 від 05.09.2018; документ серії ЖТ №С-053080 щодо ТТН №016156 від 05.09.2018 від 10.09.2018 (продавець/позивач); заява відповідача від 19.09.2018 про видачу сертифікату; відомість переліку документів, наданих для отримання сертифікатів; рахунок №26 від 09.09.2018, виданий відповідачем; ТТН №016156 від 05.09.2018; специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених №1331 від 05.09.2018 до ТТН №016156 (а. с. 210 - 216 у т.1);

- сертифікат серії ЖТ №509613 від 09.10.2018 щодо ТТН №016270 від 20.09.2018; документ серії ЖТ №С-054629 щодо ТТН №016270 від 20.09.2018 від 09.10.2018 (продавець/позивач); заява відповідача від 24.09.2018 про видачу сертифікату; відомість переліку документів, наданих для отримання сертифікатів; рахунок №30 від 24.09.2018, виданий відповідачем; ТТН №016270 від 20.09.2018; специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених №1367 від 20.09.2018 щодо ТТН №016270 (а. с. 217 - 223 у т. 1);

- сертифікат серії ЖТ №507952 від 30.08.2018 щодо ТТН № 015975 від 07.08.2018 та № 016114 від 29.08.2018; документ серії ЖТ №С-052709 від 30.08.2018 (продавець/ДП "Гадяцьке лісове господарство"); заява відповідача від 28.08.2018 про видачу сертифікату; відомість переліку документів, наданих для отримання сертифікатів; рахунок №24 від 28.08.2018, виданий відповідачем; ТТН №016114 від 29.08.2018; специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених №1262 від 29.08.2018 щодо ТТН №016114 (а. с. 224 - 230 у т.1; а.с. 9-13 у т. 2);

- сертифікат серії ЖТ №507101 від 13.08.2018 щодо ТТН №015987 від 08.08.2018; документ серії ЖТ №С-051817 від 13.08.2018 щодо ТТН №015987 від 08.08.2018 (продавець/позивач) заяви відповідача від 09.08.2018 про видачу сертифікату; відомість переліку документів, наданих для отримання сертифікатів; рахунок №21 від 09.08.2018, виданий відповідачем; ТТН №015987 від 08.08.2018; специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених №1137 від 08.08.2018 щодо ТТН №015987 (а. с. 209 - 236 у т. 1).

При вивченні вказаних документів суд звернув увагу на іншого лісокористувача у сертифікаті серії ЖТ №507952 від 30.08.2018, однак прийшов до висновку, що має місце помилка.

В матеріалах справи є також нотаріально посвідчені заяви свідків - водіїв ОСОБА_1 (а. с. 238 у т. 1), ОСОБА_2 (а. с. 239 у т.1), ОСОБА_3 (а. с. 240 у т. 1), ОСОБА_4 (а. с. 241 у т.1), якими підтверджено факти поставки товару ФОП Лейфман Е. за такими ТТН відповідно: №016270 від 20.09.2018, № 016156 від 05.09.2018, № 015987 від 08.08.2018, №016114 від 29.08.2018.

Зважаючи на надані документи, відповідач підтвердив належними і допустимими доказами факти поставки товару за товарно - транспортними накладними щодо яких відповідачем висловлено заперечення:

- № 015987 від 08.08.2018 - на суму 15597,20 грн.;

- № 016114 від 29.08.2018 - на суму 17144,80 грн.;

- № 016159 від 05.09.2018 - на суму 17914,50 грн.;

- № 016270 від 20.09.2018 - на суму 21126,30 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем виконано взяті за договором зобов`язання в частині поставки відповідачу товару.

Відповідачем частково оплачено у безготівковій формі за поставлений товар у сумі 91073,00 грн., про що свідчать такі платіжні доручення: № 27 від 13.06.2018 на суму 34000,00 грн. із призначенням платежу "кругляк"; № 39 від 09.08.2018 на суму 28846,00 грн. із призначенням платежу "ТТН 015975"; № 38 від 09.08.2018 на суму 15227,00 грн. із призначенням платежу "ТТН № 015989"; № 2 від 15.01.2019 на суму 10000,00 грн. із призначенням платежу "за борг 2018 р."; № 19 від 08.08.2019 на суму 3000,00 грн. із призначенням платежу "ліс" (а. с. 120-125 у т.1).

Крім того, відповідачем у готівковій формі внесено коштів у касу підприємства у сумі 101229,92 грн., що підтверджується такими прибутковими касовими ордерами: № 191 від 01.06.2018 на суму 10000,00 грн.; № 192 від 04.06.2018 на суму 10000,00грн.; № 194 від 05.06.2018 на суму 10000,00 грн.; № 197 від 06.06.2018 на суму 4000,00 грн.; № 199 від 07.06.2018 на суму 7807,20 грн.; № 150 від 05.05.2018 на суму 3013,92 грн.; № 157 від 14.05.2018 на суму 5184,00 грн.; № 80 від 12.03.2018 на суму 10000,00 грн.; № 84 від 13.03.2018 на суму 10000,00 грн.; № 85 від 14.03.2018 на суму 400,00 грн.; № 84 від 13.03.2018 на суму 10000,00 грн.; № 99 від 28.03.2018 на суму 4524,80 грн.; № 62 від 16.02.2018 на суму 4300,00 грн.; № 200 від 29.03.2019 на суму 10000,00 грн.; № 658 від 04.09.2019 на суму 2000,00 грн. (а. с.107-119, 126 у т.1).

Таким чином, на підставі договору № 34 від 14.02.2018 відповідач перерахував позивачу за поставлений товар 192302,92 грн.

Станом на дату розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно з договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар повністю не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу основного боргу на загальну суму 64538,86 грн.

3.2. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 7695,12 грн. інфляційних втрат і 3436,51 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Як вбачається з детального розрахунку 3% річних (а. с. 12 у т.1), позивач нарахував 3% річних у розмірі 18776,07 грн., перевіривши який господарський суд прийшов до висновку про його неправильність, оскільки позивачем включено до розрахунку дні фактичної сплати суми заборгованості, які не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних. З огляду на викладену обставину, суд самостійно здійснив перерахунок 3% річних та встановив правильність суми 3% річних у розмірі 3418,50 грн. (853,69 +470,69 +748,72 +142,19 +1340,08) згідно з таким розрахунком:

- з 21.09.2018 по 14.01.2019 - на суму боргу 89538,86 грн. - сума 3% річних у розмірі 853,69 грн.;

- з 16.01.2019 по 28.03.2019 - на суму боргу 79538,86 грн. - сума 3% річних у розмірі 470,69 грн.;

- з 30.03.2019 по 07.08.2019 - на суму боргу 69538,86 грн. - сума 3% річних у розмірі 748,72 грн.;

- з 09.08.2019 по 03.09.2019 - на суму боргу 66538,86 грн. - сума 3% річних у розмірі 142,19 грн.;

- з 05.09.2019 по 14.05.2020 - на суму боргу 64538,86 грн. - сума 3% річних у розмірі 1340,08 грн.

Зважаючи на встановлені судом періоди розрахунку боргу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", суд прийшов до висновку про його обгрунтованість у сумі 3418,50грн.

З огляду на викладене в частині заявленого розміру 3% річних у сумі 18,01 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зважаючи на встановлені періоди нарахувань судом встановлено таке.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 7695,12 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Зважаючи на встановлені судом періоди виникнення прострочки в оплаті боргу, суд здійснив за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат та встановив, що розмір інфляційних втрат становить 5448,54грн., тому в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2446,58 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

3.3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2957,28 грн. пені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2957,28 грн. згідно з розрахунком позивача (а. с. 13).

У п. 9.1. договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті за лісопродукцію, поставлену на даних умовах, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,05% від суми за кожен день прострочення оплати.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено його більшу суму, тому суд погоджується з заявленою сумою пені у розмірі 2957,28 грн.

4. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази сплати заявленої суми заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 76163,00 грн., з яких, 64538,68 грн. основного боргу, 3418,50 грн. 3% річних, 5248,54 грн. інфляційних втрат, 2957,28 грн. пені.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2446,58 грн. інфляційних втрат та 18,01 грн. 3% річних слід відмовити.

7. Розподіл судового збору між сторонами.

7.1. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наявний борг, судовий збір покладається на відповідача.

7.2. Слід зазначити, що питання понесених витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено у зв`язку із усною заявою представника позивача щодо подання відповідної заяви щодо цього та необхідних підтверджуючих документів у термін, визначений ч. 2 ст. 244 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лейфман Емілії ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11002, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Олевської Республіки, буд. 114, код ЄДРПОУ 05418483):

- 64538,68 грн. основного боргу;

- 2957,28 грн. пені;

- 3418,50 грн. 3% річних;

- 5248,54 грн. інфляційних втрат;

- 2102,00 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2446,58 грн. інфляційних втрат.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18,01 грн. 3 % річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.12.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)