Рішення

від 09.12.2020 по справі 906/645/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/645/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Парфіненко М.М. - довіреність №4 від 10.01.2020;

Візіренко О.В. - довіреність № 90 від 30.06.2020;

від відповідача: Науменко В.О. - керівник;

Рудик В.Р. - паспорт ВН №271718 від 21.07.2004,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малинської міської ради Житомирської області

до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика"

про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його дострокового розірвання

Малинська міська рада Житомирської області звернулася до суду з позовом про припинення шляхом його дострокового розірвання дії Договору № 1810900014000011 оренди земельної ділянки від 03.04.2012, укладеного між Малинською міською радою Житомирської області та Приватним Підприємством "Малинська меблева фабрика", зареєстрованого 03.04.2012 у відділі Держкомзему у м. Малині Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №181090004000011.

Ухвалою від 12.06.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.07.2020.

Ухвалою від 06.07.2020 відкладено підготовче засідання на 04.08. 2020.

Ухвалою від 04.08.2020 суд повернув зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" з доданими до неї документами. Протокольною ухвалою від 04.08.2020 відкладено підготовче засідання на 10.09.2020.

Ухвалою від 10.09.2020 суд відмовив у задоволенні клопотанні відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Продовжено строк підготовчого провадження, згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 24.09.2020.

Ухвалою від 24.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020.

Ухвалою від 12.10.2020 розгляд справи відкладено на 10.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/645/20, призначена на 10.11.2020 о 10 год. 30 хв., в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 24.11.2020 суд продовжив строк розгляду справи, згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997. Призначив судове засідання на 09.12.2020 р. о 12:00.

У судовому засіданні 09.12.2020 представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Не заперечили твердження представника відповідача про те, що останнім дійсно було подано дві заяви від 24.01.2020. Підтвердили, що зміну змісту заяви було ініційовано саме позивачем, оскільки він не вбачав можливості розірвати договір оренди лише в частині однієї земельної ділянки, без переукладення останнього щодо двох інших. Пояснили, що наступні договора оренди щодо земельних ділянок, які є предметом оренди за спірним договором, можуть бути зареєстровані лише після розірвання Договору № 181090004000011.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили. Наголосили, що право позивача не порушене, а розірвання Договоруру № 181090004000011 оренди земельної ділянки від 03.10.2012 не відповідає внутрішній волі відповідача, оскільки звертаючись із заявою від 24.01.2020, останній мав на меті виключно внесення змін до чинного договору оренди, у зв`язку з необхідністю поділу земельних ділянок та зміни їх цільового призначення. Вказали, що при виключенні з Договору однієї земельної ділянки, щодо двох інших відсутні підстави для його розірвання. Подали додаткові письмові пояснення від 09.10.2020 за №120, згідно яких, зокрема, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача 9000,00грн витрат на професійну правову допомогу.

Представники позивача наголосили, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу вважають завищеним, заперечували щодо задоволення заяви про їх стягнення.

Також представники сторін пояснили, що на дату судового засідання на підставі заяви відповідача не прийнято рішення лише щодо земельної ділянки 0,0033 га. Щодо двох інших земельних ділянок, які передавалися відповідачу в оренду за Договором № 181090004000011 оренди земельної ділянки від 03.10.2012, рішення прийняті згідно із поданими відповідачем заявами.

Не прийняття позитивного рішення в контексті вимог відповідача щодо земельної ділянки 0,0033 га представники позивача пояснили необхідністю обладнання на ній зупинки для очікування громадського транспорту, на що представники відповідача стверджували, що така зупинка останнім уже побудована на цій земельній ділянці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви позивач вказує, що:

- 03.04.2012 між Малинською міською радою Житомирської області (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Малинська меблева фабрика" (орендар, відповідач) було укладено Договір № 181090004000011 оренди земельної ділянки зі строком дії 10 (десять років), за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, які знаходяться в м. Малин, по вул. Грушевського, 43;

- 03.04.2012 Договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у м. Малині Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 181090004000011 та цього ж дня складено акт приймання - передачі об`єкта оренди;

- 24.01.2020 до Малинської міської ради надійшло клопотання ПП Малинська меблева фабрика" №11 від 24.01.2020 про розірвання договору оренди земельних ділянок;

- одночасно відповідач просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок загальною площею 0,2642 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за цією ж адресою;

- 31.01.2020 Малинська міська рада прийняла рішення №5 "Про припинення права користування, внесення змін у рішення, передачу у власність, надання в оренду земельних ділянок", згідно якого вирішила припинити Договір № 181090004000011 оренди земельної ділянки від 03.04.2012, у зв`язку з поданою орендарем заявою;

- в подальшому, Малинська міська рада підготувала проект Договору про розірвання Договору № 181090004000011 оренди земельної ділянки від 03.04.2012 , два примірники якого 26.02.2020 були вручені під розписку відповідачу.

Однак, як стверджує позивач, на час звернення до суду, відповідач, в порушення вимог ст. 188 ГК України, ст. 651, 653, 654 ЦК України, не узгодив та не підписав проект Договору про розірвання Договору № 181090004000011 оренди земельної ділянки від 03.04.2012 року, залишив його без розгляду і продовжує використовувати земельні ділянки.

Вказане стало підставою звернення до суду з позовом про припинення шляхом дострокового розірвання дії Договору № 1810900014000011 оренди земельної ділянки від 03.04.2012.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 40-52, т.1), позовні вимоги заперечив. Пояснив, що:

- 11.01.2005 між ПП "Малинська меблева фабрика" та Малинською міською радою Житомирської області укладено Договір оренди земельної ділянки №070521400002 строком на 5 (п`ять) років, за яким позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,3387 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості, належні позивачу на праві приватної власності для виробничого використання, за адресою: вул. Грушевського, 43, м. Малин Житомирської області;

- рішенням Малинської міської ради від 30.12.2010 надано дозвіл ПП "Малинська меблева фабрика" на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки орієнтовною площею 2,3387 га, з подальшою передачею в оренду для змішаного використання (2,0661 га для виробничого використання та 0,2726 га для комерційного використання);

- з метою дотримання вимог законодавства щодо сплати земельного податку та орендної плати, земельні ділянки поділено на 5 окремих земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення у залежності від розташованої на них нерухомості;

03.04.2012 відповідач уклав з Малинською міською радою два договора:

- № 181090004000010 зі строком дії 10 (десять) років, за яким міська рада надала, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1810900000:01:001:0156, площею 2,0429 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- № 181090004000011 зі строком дії 10 (десять) років, за яким позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки:

- кадастровий номер 1810900000:01:001:0568, площею 0,0010 га;

- кадастровий номер 1810900000:01:001:0569, площею 0,0033 га;

- кадастровий номер 1810900000:01:001:0570, площею 0,2642 га;

- кадастровий номер 1810900000:01:001:0571, площею 0,0409 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, які знаходяться у м. Малині, по вул. Грушевського, 43.

Вказані договори оренди землі 03.04.2012 зареєстровано у відділі Держкомзему у м. Малині Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за №181090004000010 та №181090004000011 та цього ж дня складено акт приймання-передачі об`єктів оренди.

Також відповідач пояснив, що 15.11.2019 звертався до Малинської міської ради:

- із заявою про надання дозволу на виготовлення детального плану території на земельні ділянки загальною площею 2,3171 га, з них у тому числі: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 2,0429 га та для будівництва і обслуговування будівель торгівлі площею 0,2642 га, що знаходяться за адресою: м. Малин, вул. Грушевського, 43 (кадастрові номери 1810900000:01:001:0156 та 1810900000:01:001:0570 відповідно);

- із заявою про надання дозволу на поділ земельних ділянок площею 0,2642 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та площею 2,0429 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

21.11.2019 також звертався із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 2,0429 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться за адресою: м. Малин, вул. Грушевського, 43 (кадастровий номер 1810900000:01:001:0156) на дві земельні ділянки площею 0,1010 га та 1,9419 га.

Згідно пояснень відповідача, необхідність розробки детального плану території, поділу земельних ділянок та зміна їх цільового призначення обумовлені потребою реалізації комплексного проекту реконструкції належного підприємству виробничого комплексу. 22.11.2019 відповідач уклав договір на виконання комплексу робіт із землеустрою по розробці технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 0,2642 га на дві земельні ділянки площею 0,0240 га та 0,2402 га, з терміном виконання робіт з 22.11.2019 до 22.05.2020.

Відповідач підтвердив, що по заяві від 15.11.2019 та по заяві від 21.11.2019 Малинська міська рада 04.12.2019 прийняла позитивні рішення №151 та № 157, відповідно. Зокрема останнім надано дозвіл на поділ: - земельної ділянки площею 0,2642 га на дві земельні ділянки площею 0,0240 га та 0,2402 га ; - земельної ділянки площею 2,0429 га на дві земельні ділянки площею 0,1010 га та 1,9419 га.

Як пояснив відповідач, 24.01.2020 він звертався до позивача із заявами, у яких просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ПП "Малинська меблева фабрика" загальною площею 0,2642 га, розірвати договір оренди земельної ділянки 0,2642 га та заключити договора оренди на дві новостворені земельні ділянки площею 0,2402га та 0,0240га.

Наголосив, що також 24.01.2020, на вимогу посадових осіб Малинської міської ради, надав уточнену заяву, у якій просив:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ПП "Малинська меблева фабрика" загальною площею 0,2642 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, буд. 43, м. Малин, Житомирської області;

- розірвати договір оренди щодо земельних ділянок площею 0,2642 га (1810900000:01:001:0570), площею 0,010 га (1810900000:01:001:0568), площею 0,003 га (1810900000:01:001:0569), площею 0,0409га (1810900000:01:001:0571), що знаходяться за адресою м. Малин, вул. Грушевського, 43;

- заключити договора оренди на дві новостворені земельні ділянки площею 0,0240 га (1810900000:01:001:0869) по вул. Грушевського, 43 та площею 0,2402га (1810900000:01:001:0870) по вул. Грушевського, 43 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Також 24.01.2020 ПП "Малинська меблева фабрика" звернулася до позивача із заявою у якій просила:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ПП "Малинська меблева фабрика" загальною площею 2,0429 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Грушевського, 43, м. Малин, Житомирської області;

- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,0429га (1810900000:01:001:0156), що знаходиться за адресою м. Малин, вул. Грушевського, 43;

- заключити договори оренди на дві новостворені земельні ділянки площею 1,9419 га (1810900000:01:001:0872) та площею 0,1010га (1810900000:01:001:0871) по вул. Грушевського, 43 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідач вказав, що на орендованих земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомості, які належать йому на праві приватної власності для виробничого використання. Пояснив, що будучи власником нерухомості, яка розташована на усіх орендованих земельних ділянках, підприємство вважало, що може беззаперечно розраховувати на вчинення добросовісних та законних дій міською радою, спрямованих або на внесення змін до діючого договору оренди землі, або укладення нового договору чи договорів на усі земельні ділянки.

Однак, як вказує відповідач, рішенням №23 від 04.03.2020 позивач лише вирішив достроково припинити Договір оренди від 03.04.2012 № 181090004000011, а рішенням №12 від 04.03.2020, не зважаючи на заяву ПП "Малинська меблева фабрика" від 27.02.2020, вирішено укласти договора оренди лише на 2 земельні ділянки - площею 0,0409 га та 0,0010 га.

Рішення щодо земельних ділянок площею 0,0033га, 0,2402га та 0,0240 га, на час звернення до суду, позивачем не приймалося. При цьому відділ містобудування та земельних відносин виконавчого комітету Малинської міської ради листом від 12.03.2020 №13 відмовив відповідачу в укладенні договору оренди земельної ділянки площею 0,0033 га, повідомивши, що на засіданні постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони природнього середовища дане питання рекомендовано взяти на додаткове вивчення та повторно винести на чергове засідання Малинської міської ради.

27.04.2020 ПП "Малинська меблева фабрика" повторно звернулося до Малинської міської ради із заявою про внесення змін до п. 15.3 86 сесії 7-го скликання від 31.01.2020 №5 та просило не припиняти діючий Договір оренди, а внести зміни до нього, виключивши з Договору земельну ділянку, яка поділилася.

На думку відповідача, розірвання на вимогу Малинської міської ради Договору оренди земельних ділянок без переукладення нового договору оренди призведе до того, що підприємство використовуватиме земельні ділянки без правовстановлюючих документів, що у свою чергу призведе до наявності претензій самої ж міської ради та до нарахування збитків.

За вказаного, відповідач вважає бездіяльність Малинської міської ради щодо не укладання договору оренди земельних ділянок протиправною.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач не прийняв на черговій сесії міської ради рішення за результатами розгляду заяв підприємства щодо укладення договору оренди земельних ділянок або внесення змін до діючого договору оренди, вважає, що міською радою допущено протиправну бездіяльність.

Вважає, що міська рада не враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства вищевказані земельні ділянки можуть бути передані у оренду лише ПП "Малинська меблева фабрика", з огляду на знаходження на них належного підприємству нерухомого майна, наявності паспорта прив`язки для розміщення тимчасової споруди та першочергове право підприємства на укладення нового договору оренди за умови припинення дії чинного договору. Більше того, як вказує відповідач, усі комунікації проходять через належні підприємству будівлі та навіть мережа центрального каналізаційного колектора збудована за кошти та належить підприємству, а тому водо-, електро-, газопостачання об`єктів, які б теоретично могли розмістити на спірній землі інші особи, унеможливлено.

Також відповідач просить врахувати, що між ПП "Малинська меблева фабрика" та ПП "БК Технологічне Бюро" ще 28.10.2019 укладено договір оренди нерухомого майна, за яким підприємство зобов`язалось передати в оренду реконструйоване приміщення склад - виставку, що має бути розміщений якраз на земельних ділянках, щодо яких міська рада не укладає нового договору оренди. Саме з вини міської ради будівництво не розпочато в обумовлені договором строки (не пізніше 01.04.2020) та, як наслідок, не може бути закінчено до 01.08.2020.

Вважає, що положення Закону України "Про оренду землі", ЦК та ГК України, що регламентують порядок розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін можуть бути застосовані лише за наявності волевиявлення обох сторін відповідного договору. Однак, враховуючи обставини, які склалися, підприємство наразі не зацікавлене та не висловлює згоди на розірвання за взаємною згодою сторін спірного договору оренди та вважає, що договір може бути розірвано лише у разі, коли міською радою одночасно буде прийнято рішення про переукладання діючого договору оренди або у разі внесення змін до нього.

За таких обставин, відповідач прсив у задоволенні позовної заяви Малинської міської ради до ПП "Малинська меблева фабрика" про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 03.04.2012 сторони уклали договір оренди земельної ділянки №181090004000011 (а.с.8-20, т.1), за п. 1 якого орендодавець (Малинська міська рада) надає, а орендар (Малинська меблева фабрика) приймає в строкове платне користування земельні ділянки:

1810900000:01:001:0568; 1810900000:01:001:0569; 1810900000:01:001:0570; 1810900000:01:001:0571 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, які знаходяться по вулиці Грушевського, 43 в м. Малині Житомирської області.

На виконання Договору, згідно акта приймання - передачі (а.с. 18, т.1) передані: земельна ділянка 1810900000:01:001:0568 площею - 0,0010 га., 1810900000:01 001:0569 площею - 0,0033 га., 1810900000:01:001:0570 площею - 0,2642 га., 1810900000'01:001:0571 площею - 0,0409 га., всього загальною площею 0,3094 га, в тому числі забудовані землі Малинської міської ради 0,3094 га., які використовуються для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п. 2.1. Договору).

Вказані обставини сторони не заперечували.

Як встановлено судом, у п. 2.2. Договору зазначено, що:

- на земельній ділянці 1810900000:01:001:0568 площею - 0,0010 га., знаходиться тимчасова споруда - кіоск;

- на земельній ділянці 1810900900:01:001:0569 площею - 0,0033 га., знаходиться тимчасова споруда-кіоск;

- на земельній ділянці 1810900000:01:001:0570 площею - 0,2642 га., знаходиться частина головного корпусу, яка належить ПП "Малинська меблева фабрика" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 2105 від 11.06.2008 року. виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №163 від 19.05.2008 року, про що свідчить витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 19165030 від 12.06.2008 року;

- на земельній ділянці 1810900000:01:001:0571 площею - 0,0409га., знаходиться адміністративне приміщення, що належать ПП "Малинська меблева фабрика" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 2104 від 09.06.2008 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №163 від 19.05.2008 року, про що свідчить витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 19164838 від 12.06.2008 року;

Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії Договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1. Договору).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 12.2. Договору, дія останнього припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельних ділянок у власність;

- викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- Договір припиняється також в інших випадках, передбаченим законом.

За п. 12.3. Договору, дія останнього припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використання, а також з інших підстав, визначених законом.

- в разі не виконання пунктів 9.1, 9.4 даного Договору орендодавець письмово попереджує орендаря в двотижневий термін про можливість розірвання Договору оренди землі в спосіб, встановлений умовами Договору чи відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 12.5. Договору, розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтями 782 та 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 - 5 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, судом встановлено, що позивач просить суд припинити, шляхом дострокового розірвання, дію вищевказаного Договору оренди, у зв`язку з поданою орендарем заявою від 24.01.2020. При цьому, сам орендар заперечує щодо дострокового розірвання цього Договору, зсилаючись на те, що дії позивача не узгоджуються з волевиявленням та очікуваннями відповідача, якими він керувався при зверненні до позивача із заявою від 24.01.2020. Під час розгляду справи представники відповідача неодноразово наголошували на тому, що заяву від 24.01.2020 позивач подавав лише з метою внесення змін стосовно земельної ділянки площею 0,2642 га, а саме для можливості її поділу з подальшим продовженням оренди. Пояснювали, що зміст первинно поданої заяви було уточнено саме з ініціативи позивача, однак без намірів змінювати кількісні показники площ та склад об`єктів оренди в цілому. Представники позивача не заперечували вказане та пояснили, що необхідність зміни первинної редакції заяви відповідача була викликана лиш тим, що не вбачалося можливим прийняти рішення про розірвання Договору щодо лиш однієї земельної ділянки, оскільки останній було укладено стосовно трьох земельних ділянок.

Також суд проаналізував у сукупності надані до справи документи та встановив, що ними дійсно належним чином підтверджено висловлені відповідачем та його представниками обставини щодо змісту поданої позивачу заяви від 24.01.2020, а також правомірні очікування від її розгляду, які ґрунтуються на подальших намірах ПП "Малинська меблева фабрика" використовувати орендовані земельні ділянки, без зменшення їх площ, з урахуванням розміщеного на них майна відповідача.

Взято судом до уваги також пояснення ПП "Малинська меблева фабрика" про те, що необхідність розробки детального плану території, поділу земельних ділянок та зміна їх цільового призначення були обумовлені потребою реалізації комплексного проекту реконструкції належного підприємству виробничого комплексу. Судом встановлено, що 22.11.2019 відповідач уклав договір на виконання комплексу робіт із землеустрою по розробці технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 0,2642 га на дві земельні ділянки площею 0,0240 га та 0,2402 га, з терміном виконання робіт з 22.11.2019 до 22.05.2020.

Як уже зазначалося вище, згідно заяв від 15.11.2019, від 24.01.2020 та від 27.02.2020 відповідач просив надати дозвіл на поділ земельної ділянки площею 0,2642, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ПП "Малинська меблева фабрика" загальною площею 0,2642 га, розірвати договір оренди на земельну ділянку площею 0,2642 га. Зі змісту поданих документів також не вбачається необхідності у розірванні відповідачем Договору в частині земельних ділянок площею 0,0010га, 0,0033га та 0,0409га (а.с. 111, 153, 154, т. 1).

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що відповідач фактично не мав наміру припиняти діючий Договір оренди, а мав на меті внести зміни до нього, виключивши земельну ділянку, яка поділилася та уклавши щодо цих новостворених земельних ділянок новий договір оренди.

Натомість, під час розгляду справи, представники позивача обґрунтували не можливість передачі земельної ділянки площею 0,0033га в оренду відповідачу. Водночас, на запитання суду пояснили, що у випадку не подання відповідачем заяви про розірвання Договору, питання про вилучення вказаної земельної ділянки могло б бути розглянуто виключно після закінчення терміну дії спірного Договору.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, звертаючись до позивача із заявою від 24.01.2020 мав на меті та розраховував на інші наслідки, ніж йому запропонувала Малинська міська рада Житомирської області.

Оскільки розірвання договору за ініціативою орендаря є його правом, яке ґрунтується виключно на його власних потребах та намірах, тому для досягнення згоди, дії орендодавця мають забезпечити саме очікувані наслідки такого розірвання.

За вказаного, зважаючи на те, що, всупереч волевиявлення відповідача, рішення щодо укладення з ПП "Малинська меблева фабрика" договору оренди земельної ділянки площею 0,0033га не прийнято і представники позивача пояснили відсутність передумов для прийняття такого рішення, підписання відповідачем запропонованого позивачем проекту договору про розірвання Договору № 181090004000011 оренди земельної ділянки від 03.10.2012 не відбулося, тому суд дійшов висновку, що сторонами не досягнуто згоди щодо дострокового розірвання вказаного Договору і підстави для його розірвання у судовому порядку також відсутні.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов Договору, чи настання інших, визначених законодавством обставин, які є самостійними підставами для розірвання останнього у судовому порядку. До того ж, позивач зсилається виключно на волевиявлення відповідача щодо розірвання Договору, не наводячи в обґрунтування своїх вимог інших обставин для його розірвання. Тобто, зазначене свідчить і про те, що, за наведеного обґрунтування позову, права позивача відповідачем не порушені.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання Договору №18109000400001 оренди земельної ділянки від 03.04.2012, з визначених позивачем підстав.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Зважаючи, що у відзиві на позовну заяву (а.с. 40-52), клопотанні про відшкодування судових витрат (а.с.53-56) та поясненнях від 09.10.2020 за №120 (а.с.15-19, т.3) відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правову допопомогу в розмірі 90000,00грн, суд враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У матеріалах справи міститься договір про правову допомогу №02/07-20 від 02.07.2020 (а.с. 209-211, т.1), укладений між ПП Малинська меблева фабрика (замовник) та Адвокатським об`єднанням Барген (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовнику правову допомогу, пов`язану із представництвом та захистом інтересів замовника, а замовник зобов`язався оплатити кошти за надану правову допомогу (п. 1.1.).

За п. 1.2. Договору, правова допомога за цим Договором включає вчинення виконавцем всіх необхідних юридично значимих дій та надання юридичних послуг, які необхідні для захисту інтересів замовника. До таких послуг належить зокрема: - представництво інтересів замовника в судах усіх інстанцій та юрисдикцій, перед підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами, а також перед будь-якими правоохоронними органами; підготовка та подання будь-яких документів від імені замовника, зокрема: позовних заяв, заяв, пояснень, скарг, клопотань, відзивів, заперечень, апеляційних та касаційних скарг, тощо; отримання будь-якої кореспонденції та документів, адресованих замовнику; підготовка та надсилання адвокатських запитів; надання усних та письмових консультацій замовнику.

Відповідно до п. 1.5. Договору, правова допомога за договором надається виконавцем, а також адвокатами, які є членами адвокатського об`єднання Барген . Договір є достатньою правовою підставою для видачі адвокатом об`єднання ордера в інтересах замовника без будь-яких обмежень на представництво інтересів замовника.

За п.1.6. Договору, правова допомога за договором надається виключно за запитом замовника. Конкретний перелік послуг та дій, які виконавець вчиняє на виконання Договору, сторони визначають в акті приймання-передачі наданих юридичних послуг, який є невід`ємною частиною Договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі №АІ/16/07/2020 від 16.07.2020 (а.с. 212, том 1), згідно якого сторони визначили, що на підставі Договору про правову допомогу №02/07-20 від 02.07.2020, у період з 02 по 16.07.2020 виконавцем надано послуги: - підготовлено відзив на позовну заяву Малинської міської ради Житомирської області до ПП Малинська меблева фабрика про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його дострокового розірвання (у справі №906/645/20). Вказано, що на підготовку документу, виготовлення додатків, адвокатом Гевком А.В. витрачено 7 год, вартість 1 години роботи адвоката складає 1000,00грн. Загальна вартість послуг, згідно вказаного акта, складає 7000,00грн. Зазначено, що замовник сплачує за надані послуги протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання цього Акта.

В акті також відображено, що сторони не мають претензій одна до одної щодо об`єму, якості та строків надання послуг, відображених у цьому Акті.

Акт підписано представником відповідача та адвокатом і скріплено їх печатками (а.с.40, т.2).

Отже, в акті виконаних робіт по наданню правничої допомоги наведено розрахунок наданих адвокатом послуг, який погоджено та підписано сторонами Договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У ч. 2. ст. 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, для визначення суми гонорару, яка підлягає відшкодуванню, має бути встановлено, що такі витрати пов`язані з розглядом справи, були необхідними та фактично понесені, а їх розмір є розумним та виправданим.

Надаючи оцінку наданим адвокатом позивача послуг з точки зору їх необхідності та співмірності з урахуванням обставин даної справи, суд враховує, категорією та складність правовідносин, що виникли між сторонами, обсяг і характер доказів, що впливає на затрачені години часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає, що кількість затраченого адвокатом відповідача часу для вивчення та оцінки правовідносин, що склалися між сторонами, відповідає часу, зазначеному в Акті приймання-передачі робіт від 16.07.2020, а визначена загальна вартість послуг у розмірі 7000,00 грн є обґрунтованою та помірною.

За вказаного, наведені у Акті послуги адвоката від 16.07.2020, суд розцінює як необхідні у даній справі, а їх вартість обґрунтованою та співмірною, як складності справи, так і затраченому адвокатом часу, про що свідчить також об`ємність і змістовність відзиву на позовну заяву та кількість доданих до нього документів, на які здійснено зсилання у відзиві.

При здійсненні оцінки співмірності (розумності та виправданості) вартості наданих адвокатом послуг суд також врахував якість наданих послуг, яка забезпечила належні умови для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вищевказаних послуг, суд враховує, що за змістом п. 1 ч. другої статті 126, ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

За вказаного, суд дійшов висновку про обґрунтованість наданих адвокатських послуг (підготовка адвокатом АО Барген відзиву на позовну заяву із додатками) у розмірі 7000,00грн, тому останні підлягають стягненню з позивача.

Що стосується заявлених відповідачем 2000,00грн витрат на правничу допомогу, наданих адвокатом Малаховою Н.М., судом встановлено, що ОСОБА_1 брала участь в судових засіданнях 04.08.2020, 24.09.2020, 12.10.2020, на підставі ордеру ЖТ №059369 від 04.03.2020.

У судовому засіданні 09.12.2020 представником відповідача надано до справи платіжне доручення №639 від 09.10.2020 про сплату ОСОБА_1 2000,00грн за надання правничої допомоги, з посиланням на договір від 04.08.2020.

Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який Договір, укладений ПП Малинська меблева фабрика з адвокатом Малаховою Н.М.

Як зазначалось вище, ст. 26 ЗУ „Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

Разом з тим, зважаючи на відсутність у справі договору про надання правової допомоги від 04.08.2020, неможливо встановити зміст правовідносин між сторонами, зокрема, щодо порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, що визначаються лише в договорі про надання правової допомоги.

Крім того, за ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Однак, вказаного детального опису робіт, виконаних адвокатом Малаховою Н.М., відповідач також не надав, що унеможливлює здійснення аналізу та оцінки об`єму і вартості таких послуг як судом, так і учасниками справи, зокрема, з метою висловлення позицій щодо їх обґрунтованості, пов`язаності з розглядом справи, співмірності, необхідності.

За вказаного, суд відмовляє в частині стягнення з позивача 2000,00грн витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Малаховою Н.М.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Малинської міської ради Житомирської області до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" відмовити.

2. Стягнути з Малинської міської ради Житомирської області (11601, Житомирська обл., м. Малин, площа Соборна, буд. 6а, ід. код 26556344) на користь Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" (11600, Житомирська обл., м. Малин, вул. Грушевського, буд. 43, ід. код 05516277) 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.12.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек.)