Рішення

від 23.12.2020 по справі 927/920/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/920/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ»ЮШН» ,

вул. Бориспільське шосе,буд.41-В, м. Київ,02121

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АШЕР» ,

вул. Громадська, буд.47, м. Чернігів, 14037

про стягнення 173788,98 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ»ЮШН» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» заборгованості за поставлений товар у сумі 173788,98 грн, з якої 167000,32 грн - сума основного боргу та 6788,66 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за дистриб`юторським договором № 117-АДП від 22.04.2020.

Ухвалою суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,251 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.12.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" у задоволенні заяви від 23.11.2020 №23/11/2020 про забезпечення позову.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.10.2020 №1400049782820, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвала суду від 19.10.2020, направлена на адресу відповідача, була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяви про зміну місцезнаходження від відповідача до суду не надходило.

Судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв`язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 23.12.2020, відповідно до якого місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» : вул. Борисенка, буд. 47, м. Чернігів, 14037.

Відповідно до розпорядження Чернігівської міської ради від 24.12.2015 № 308-р Про перейменування вулиць міста повернуто історичну назву, зокрема, вулиці Борисенка - вулиця Громадська.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про про відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, інших заяв та клопотань суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 ГПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:

22.04.2020 між ТОВ "АСКАНІЯ ДІСТРІБЬЮШН" (далі - Компанія) та ТОВ "АШЕР" (далі - Дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір № 117-АДП (далі - договір) та підписано протокол узгодження розбіжностей до договору (а.с.8-20).

Відповідно до умов п.2.2 договору Компанія зобов`язується поставляти та передавати у власність Дистриб`ютору товар у строк та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а Дистриб`ютор зобов`язується приймати та оплачувати Товар відповідно до умов цього Договору, здійснювати Дистрибуцію товару власною торговою командою, а також надавати Компанії інші, окремо узгоджені Сторонами послуги на території та виконувати інші зобов`язання за цим Договором.

Назва, асортимент та номенклатура кожного виду Товару визначається Сторонами у Специфікації і також вказується в Накладній. Компанія може змінювати та/або модифікувати дизайн та/або зовнішній вигляд Товару, на свій власний розсуд, за умови, що такі зміни та/або модифікації відповідають законодавству і нормативно-правовим актам, що застосовуються на Території (п. 2.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору поставка Товару здійснюється певними партіями, які формуються у порядку, визначеному у пунктах 4.2 - 4.3 Договору.

Поставка товару може здійснюватися транспортом та за рахунок Компанії або транспортом та за рахунок Дистриб`ютора (самовивіз зі складу Компанії). Місце поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково в замовленні та зазначається в накладних (п.4.4 договору).

Згідно з п.4.5, 4.6 договору Компанія зобов`язана поставити замовлену Дистриб`ютором партію Товару у термін, визначений у прийнятому до виконання Замовленні (як це передбачено у пункті 4.3 Договору). За окремою домовленістю Сторін, доставка Товару Дистриб`ютору може здійснюватись у інший строк, погоджений Сторонами. Право власності на партію Товару та ризики його випадкового знищення, випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходять до Дистриб`ютора з моменту підписання ним Накладної.

Відповідно до пункту 7.3 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Компанії в строк 21 (двадцять один) календарний день від дати поставки товару на склади Дистриб`ютора. Датою поставки є фактична дата надходження товару на склади Дистриб`ютора, зазначена та зафіксована підписом комірника у первинних документах. У випадку, якщо день сплати випадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

Договір набуває чинності з дати його укладання та залишається чинним по 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (п.13.1 договору).

На виконання умов договору позивачем на підставі видаткових накладних: №2-935 від 05.05.2020 на суму 31518,72грн, №2--917 від 05.05.2020 на суму 46045,44 грн, №2--1119 від 26.05.2020 на суму 37278,72 грн, №2--1349 від 16.06.2020 на суму 58014,72 грн, №2--1348 від 16.06.2020 на суму 41886,72 грн, №2--1547 від 30.06.2020 на суму 36835,20 грн, поставлено відповідачу товар на загальну суму 247000,32 грн.

Видаткові накладні підписані відповідачем та скріплені штампом ТОВ "АШЕР".

Відповідач частково оплатив вартість товару на загальну суму 80000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №942 від 26.06.2020 на суму 10000,00 грн, №929 від 25.06.2020 на суму 10000,00 грн, №917 від 24.06.2020 на суму 5000,00 грн, №841 від 16.06.2020 на суму 25000,00 грн, №821 від 11.06.2020 на суму 5000,00 грн, №797 від 09.06.2020 на суму 5000,00 грн, №756 від 03.06.2020 на суму 5000,00 грн, №743 від 01.06.2020 на суму 5000,00 грн, №709 від 27.05.2020 на суму 5000,00 грн, №976 від 02.07.2020 на суму 5000,00 грн, (а.с. 27-36) і підтверджує сам позивач у позовній заяві.

Згідно з видатковою накладною (повернення) №АШ/вп-000073 від 16.07.2020 та товарно-транспортною накладною №АШ/вп-000073 від 16.07.2020 повернуто товар на суму 4579,20 грн (а.с. 37-38).

Як зазначає позивач, станом на 16.09.2020 заборгованість відповідача по оплаті вартості товару за договором становила 167000,32 грн.

Позивач 18.09.2020 направив на адресу відповідача претензію №16/09/20 від 16.09.2020 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 167000,32 грн протягом семи днів з дня отримання претензії (а.с. 39-42).

Відповідач вимоги претензії не виконав, що стало підставою для нарахування пені за період з 27.05.2020 по 07.10.2020 у сумі 6788,66 грн і звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що дистриб`юторський договір № 117-АДП від 22.04.2020 разом з протоколом розбіжностей підписні сторонами, скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли змішані правовідносини, зокрема, поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не по пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п.7.3 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, сторони дійшли згоди, що оплата за товар здійснюється в строк 21 (двадцять один) календарний день від дати поставки товару на склади Дистриб`ютора. У випадку, якщо день сплати випадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

Враховуючи умови п.7.3 договору, відповідач мав здійснити оплату поставленого товару в наступні строки:

- за видатковою накладною № 2-917 від 05.05.2020 на суму 46045,44 грн - до 27.05.2020;

- за видатковою накладною №2-1119 від 26.05.2020 на суму 37278,72 грн - до 16.06.2020;

- за видатковою накладною №2-1349 від 16.06.2020 на суму 58 014,72 грн - до 06.07.2020;

- за видатковою накладною №2-1348 від 16.06.2020 на суму 41886,72 грн - до 06.07.2020;

- за видатковою накладною № 2-1547 від 30.06.2020 на суму 36835,20 грн - до 21.07.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо поставки товару. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, частково оплатив вартість товару та з порушенням обумовлених строків.

Станом на день прийняття рішення судом заборгованість відповідача по оплаті вартості товару по дистриб`юторському договору № 117-АДП від 22.04.2020 не сплачена та становить 167000,32 грн.

Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар, що не спростовано відповідачем, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 167000,32 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.8.4. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, сторони встановили, що за порушення строків оплати за цим договором Дистриб`ютор зобов`язаний сплатити Компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості.

Керуючись п. 8.4 договору позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення за порушення термінів оплати 6788,66 грн пені за період прострочки оплати з 27.05.2020 по 07.10.2020.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочку виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 6788,66 грн пені за період прострочки оплати з 27.05.2020 по 07.10.2020 є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за дистриб`юторським договором № 117-АДП від 22.04.2020 та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений позивачем товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2606,82 грн.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ»ЮШН» (код ЄДРПОУ 30468065) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» (код ЄДРПОУ 14236924) про стягнення 173788,98 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» (вул. Громадська, буд.47, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 14236924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ»ЮШН» (вул. Бориспільське шосе, буд.41-В, м. Київ, 02121; код ЄДРПОУ 30468065) 167000,32 грн основного боргу, 6788,66 грн пені та 2606,82 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Моцьора В.В. на лікарняному, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України рішення складено та підписано 23.12.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор