Постанова

від 16.04.2021 по справі 927/920/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2021 р. Справа№ 927/920/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 (суддя Моцьор В. В., повний текст рішення складено та підписано 23.12.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН

до Товариство з обмеженою відповідальністю АШЕР

про стягнення 173 788,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР заборгованості за поставлений товар у сумі 173 788,98 грн., з якої 167000,32 грн. - сума основного боргу та 6788,66 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за дистриб`юторським договором № 117-АДП від 22.04.2020.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН до Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР про стягнення 173 788,98 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН 167 000,32 грн. основного боргу, 6 788,66 грн. пені та 2 606,82 грн. судового збору.

Зазначене рішення мотивоване наступним:

- оскільки відповідач свої зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати вартості товару за дистриб`юторським договором № 117-АДП від 22.04.2020 не виконав, то заборгованість відповідача по оплаті вартості товару становить 167000,32 грн., що не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 167 000,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- керуючись п.8.4. договору, укладеного між сторонами, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за порушення термінів оплати 6 788,66 грн. пені за період прострочки оплати з 27.05.2020 по 07.10.2020, перевіривши розрахунок якої, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 та ухвалите нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Також скаржником заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з повідомленням (викликом) представників учасників справи.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- вказуючи на порушення судом норм процесуального права, відповідач зазначає, що він був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву, оскільки направлена на його адресу ухвала про відкриття провадження у справі повернулась на адресу суду за закінченням терміну зберігання (яку як стверджує апелянт, директор відповідача не міг забрати через захворювання), у той час як суд першої інстанції повторно не направив дану ухвалу, що за переконанням апелянта, необхідно було зробити;

- судом не враховано, що поставлений товар за умовами договору має бути оплачений протягом 21 календарного дня не від дати складання видаткової накладної, а від дати його поставки на склади дистриб`ютора, а датою поставки є фактична дата надходження товару на склади дистриб`ютора, зазначена і зафіксована підписом комірника у первинних документів, однак у жодній накладній фактичної дати надходження товару на склади дистриб`ютора, зазначеної і зафіксованої підписом комірника ТОВ Ашер , не проставлено;

- позивачем нараховано пеню всупереч п.8.4. договору, з чим погодився суд першої інстанції, оскільки в редакції укладеного між сторонами договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей сторони погодили, що розмір пені дорівнює не подвійній обліковій ставці НБУ (як встановлено договором), а лише обліковій ставці НБУ (як це визначено сторонами договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей);

- також відповідач заперечує щодо загальної суми заборгованості за окремими видатковими накладними.

16.01.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

08.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з повідомленням (викликом) представників учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що про відкриття апеляційного провадження він був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 отримав 24.02.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0411633620709, наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.04.2020 між ТОВ АСКАНІЯ ДІСТРІБЬЮШН (надалі - Компанія) та ТОВ АШЕР (надалі - Дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір № 117-АДП (надалі - договір) та підписано протокол узгодження розбіжностей до договору (а.с.8-20).

У відповідності до умов п.2.2 договору Компанія зобов`язується поставляти та передавати у власність Дистриб`ютору товар у строк та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а Дистриб`ютор зобов`язується приймати та оплачувати Товар відповідно до умов цього Договору, здійснювати Дистрибуцію товару власною торговою командою, а також надавати Компанії інші, окремо узгоджені Сторонами послуги на території та виконувати інші зобов`язання за цим Договором.

Назва, асортимент та номенклатура кожного виду Товару визначається Сторонами у Специфікації і також вказується в накладній. Компанія може змінювати та/або модифікувати дизайн та/або зовнішній вигляд Товару, на свій власний розсуд, за умови, що такі зміни та/або модифікації відповідають законодавству і нормативно-правовим актам, що застосовуються на Території (п. 2.3 договору).

Згідно з п.4.1 договору, поставка товару здійснюється певними партіями, які формуються у порядку, визначеному у пунктах 4.2 - 4.3 Договору.

Поставка товару може здійснюватися транспортом та за рахунок Компанії або транспортом та за рахунок Дистриб`ютора (самовивіз зі складу Компанії). Місце поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково в замовленні та зазначається в накладних (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.5, 4.6 договору Компанія зобов`язана поставити замовлену Дистриб`ютором партію товару у термін, визначений у прийнятому до виконання Замовленні (як це передбачено у пункті 4.3 Договору). За окремою домовленістю Сторін, доставка товару Дистриб`ютору може здійснюватись у інший строк, погоджений Сторонами. Право власності на партію товару та ризики його випадкового знищення, випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходять до Дистриб`ютора з моменту підписання ним Накладної.

У відповідності до п. 7.3 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Компанії в строк 21 (двадцять один) календарний день від дати поставки товару на склади Дистриб`ютора. Датою поставки є фактична дата надходження товару на склади Дистриб`ютора, зазначена та зафіксована підписом комірника у первинних документах. У випадку, якщо день сплати випадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

Договір набуває чинності з дати його укладання та залишається чинним по 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (п.13.1 договору).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивачем на підставі видаткових накладних: №2-935 від 05.05.2020 на суму 31518,72 грн., №2--917 від 05.05.2020 на суму 46045,44 грн., №2--1119 від 26.05.2020 на суму 37278,72 грн., №2--1349 від 16.06.2020 на суму 58014,72 грн., №2--1348 від 16.06.2020 на суму 41886,72 грн., №2--1547 від 30.06.2020 на суму 36835,20 грн., поставлено відповідачу товар на загальну суму 247000,32 грн.

Видаткові накладні підписані відповідачем та скріплені штампом ТОВ АШЕР .

Відповідач частково оплатив вартість товару на загальну суму 80000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №942 від 26.06.2020 на суму 10000,00 грн., №929 від 25.06.2020 на суму 10000,00 грн., №917 від 24.06.2020 на суму 5000,00 грн., №841 від 16.06.2020 на суму 25000,00 грн., №821 від 11.06.2020 на суму 5000,00 грн., №797 від 09.06.2020 на суму 5000,00 грн., №756 від 03.06.2020 на суму 5000,00 грн., №743 від 01.06.2020 на суму 5000,00 грн., №709 від 27.05.2020 на суму 5000,00 грн., №976 від 02.07.2020 на суму 5000,00 грн., (а.с. 27-36) і підтверджує сам позивач у позовній заяві.

Відповідно до видаткової накладної (повернення) №АШ/вп-000073 від 16.07.2020 та товарно-транспортною накладною №АШ/вп-000073 від 16.07.2020 повернуто товар на суму 4579,20 грн. (а.с. 37-38).

Як зазначив позивач, станом на 16.09.2020 заборгованість відповідача по оплаті вартості товару за договором становила 167 000,32 грн.

Позивач 18.09.2020 направив на адресу відповідача претензію №16/09/20 від 16.09.2020 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 167000,32 грн. протягом семи днів з дня отримання претензії (а.с. 39-42).

Відповідач вимоги претензії не виконав, що стало підставою для нарахування пені за період з 27.05.2020 по 07.10.2020 у сумі 6 788,66 грн. і звернення позивача з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що дистриб`юторський договір № 117-АДП від 22.04.2020 разом з протоколом розбіжностей підписні сторонами, скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли змішані правовідносини, зокрема, поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не по пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п.7.3 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, сторони дійшли згоди, що оплата за товар здійснюється в строк 21 (двадцять один) календарний день від дати поставки товару на склади Дистриб`ютора. У випадку, якщо день сплати випадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

Враховуючи умови п.7.3 договору, відповідач мав здійснити оплату поставленого товару в наступні строки:

- за видатковою накладною № 2-917 від 05.05.2020 на суму 46045,44 грн - до 27.05.2020;

- за видатковою накладною №2-1119 від 26.05.2020 на суму 37278,72 грн - до 16.06.2020;

- за видатковою накладною №2-1349 від 16.06.2020 на суму 58 014,72 грн - до 06.07.2020;

- за видатковою накладною №2-1348 від 16.06.2020 на суму 41886,72 грн - до 06.07.2020;

- за видатковою накладною № 2-1547 від 30.06.2020 на суму 36835,20 грн - до 21.07.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо поставки товару. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, частково оплатив вартість товару та з порушенням обумовлених строків.

Суд першої інстанції встановив, що на день прийняття рішення судом, заборгованість відповідача по оплаті вартості товару по дистриб`юторському договору № 117-АДП від 22.04.2020 не сплачена та становить 167 000,32 грн.

Заперечення відповідача щодо загальної суми заборгованості за окремими видатковими накладними суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки апелянтом не надано підтвердження наведених аргументів, у той же час суд наголошує, що вказане не звільняє відповідача від обов`язку оплати заборгованості, наявність якої ним не спростовано.

Апелянт посилається на неврахування судом того, що поставлений товар за умовами договору має бути оплачений протягом 21 календарного дні не від дати складання видаткової накладної, а від дати його поставки на склади дистриб`ютора, а датою поставки є фактична дата надходження товару на склади дистриб`ютора, зазначена і зафіксована підписом комірника у первинних документів, однак у жодній накладній фактичної дати надходження товару на склади дистриб`ютора, зазначеної і зафіксованої підписом комірника ТОВ Ашер , не проставлено.

Судом вказане перевірено та встановлено, що такі твердження спростовуються умовами договору, зокрема у розділі 1 визначено, що дата поставки - дата прийняття партії товару у місці поставки та підписання уповноваженим представником дистриб`ютора накладної; за відсутності в накладній відмітки уповноваженої особи дистриб`ютора про дату прийняття товару, датою поставки за такою накладною вважається дата складання накладної.

Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар, що не спростовано відповідачем як в процесі розгляд справи в судів першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 167 000,32 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 788,66 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.8.4. договору за порушення строків оплати за цим договором Дистриб`ютор зобов`язаний сплатити Компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості.

Разом з цим, апелянт у своїй апеляційній скарзі наголошує, що позивачем нараховано пеню всупереч п.8.4. договору, оскільки в редакції укладеного між сторонами договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей сторони погодили, що розмір пені дорівнює не подвійній обліковій ставці НБУ (як встановлено договором), а лише обліковій ставці НБУ (як це визначено сторонами договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей).

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вказані доводи, визнає їх обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що п.8.4. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей сторони погодили п.8.4. договору в редакції дистриб`ютора (ТОВ АШЕР - відповідач), що за порушення строків оплати за цим договором Дистриб`ютор зобов`язаний сплатити Компанії пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, розрахованої за кожен день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості (а.с. 18-20).

Беручи до уваги, що редакція договору, узгоджена протоколом розбіжностей сторонами не заперечується, то з вищевказаного вбачається, що судом першої інстанції не враховано узгодженого сторонами розміру пені, який дорівнює не подвійній обліковій ставці НБУ (як встановлено договором), а обліковій ставці НБУ (як це визначено сторонами договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей).

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочку виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар, а апелянтом вказаного не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 6 788,66 грн. пені за період прострочки оплати з 27.05.2020 по 07.10.2020 є такими, що не відповідають умовам погодженої сторонами редакції пункту 8.4. договору.

У зв`язку з цим, перевіривши наданий розрахунок позивача та здійснивши перерахунок пені з огляду на вищевказані висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочки оплати з 27.05.2020 по 07.10.2020 складає 3 394,33 грн.

Відтак, рішення суду першої інстанції у вказаній частині щодо стягнення розміру пені за висновками судової колегії підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права колегія суддів дослідила наступне.

Відповідач зазначає, що він був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву, оскільки направлена на його адресу ухвала про відкриття провадження у справі повернулась на адресу суду за закінченням терміну зберігання (яку як стверджує апелянт, директор відповідача не міг забрати через захворювання), у той час як суд першої інстанції повторно не направив дану ухвалу, що за переконанням апелянта, необхідно було зробити.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 19.10.2020 повернулась на адресу суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с.79-80).

Як вказав суд першої інстанції, ним було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, інших заяв та клопотань суду не надходило, то суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 ГПК України здійснив розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції враховує обгрунтування відповідача причин неможливості забрати ухвалу про відкриття провадження у справі з огляду на захворювання директора товариства та перебування його на самоізоляції, на підтвердження чого апелянт надав відповідні докази.

Однак, твердження відповідача, що за таких обставин суд першої інстанції повинен був повторно направити ухвалу про відкриття провадження у справі колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України вказаного не передбачено.

Разом з тим, за змістом частин 1, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів зазначає, що відповідачем відзив на позов не надано, натомість свої міркування та заперечення проти позову відповідач виклав у апеляційній скарзі, що в силу приписів 269 ГПК України перевірено судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на те, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався та не надав суду належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за дистриб`юторським договором № 117-АДП від 22.04.2020 та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати.

При цьому, оскільки наданий позивачем розрахунок пені суперечить умовам погодженого сторонами пункту 8.4. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, що судом першої інстанції враховано не було, а відповідно до перерахунку суду апеляційної інстанції розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочки оплати з 27.05.2020 по 07.10.2020 складає 3 394,33 грн., то позов підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню у відповідній частині.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, оцінивши обставини у справі в їх сукупності, за результатами перегляду оскаржуваного рішення Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 277 ГПК України підлягає частковому скасуванню.

При цьому, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2020 у справі №927/920/20 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

1). Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН (код ЄДРПОУ 30468065) до Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР (код ЄДРПОУ 14236924) про стягнення 173 788,98 грн. задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР (вул. Громадська, буд.47, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 14236924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН (вул. Бориспільське шосе, буд.41-В, м. Київ, 02121; код ЄДРПОУ 30468065) 167 000,32 грн. основного боргу, 3 394,33 грн. пені та 2 554,68 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН (вул. Бориспільське шосе, буд.41-В, м. Київ, 02121; код ЄДРПОУ 30468065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АШЕР (вул. Громадська, буд.47, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 14236924) 78,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи № 927/920/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов