Постанова

від 16.12.2020 по справі 905/1435/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1435/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Дроботової Т.Б., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Россолов В.В., Шутенко І.А.) та рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 (головуючий суддя Бокова Ю.В., судді Курило Г.Є., Харакоз К.С.) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА-АГРО"

до Маріупольської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Донецька обласна державна адміністрація, 2) Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, 3) Старо-Кримська селищна рада Донецької області

про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 в редакції, запропонованій позивачем,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА-АГРО" (далі - СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 (далі - Договір оренди) в редакції, запропонованій позивачем.

2. Позов обґрунтовано тим, що прийняте відповідачем рішення не містить правових підстав для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою та поновленні Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1412336600:01:025:0022, яка знаходиться у Кальміуському районі міста Маріуполя, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені укладеним між сторонами договором. Також, позивач вказав на те, що продовжує належне користування спірною земельною ділянкою, сплачує всі орендні платежі в бюджет відповідача, при цьому відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору заперечення в поновленні договору не надав, тому Договір оренди від 15.03.2006 є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/28-2518 від 28.02.2018 "Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки СТОВ "Деметра-Агро". Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 в редакції, запропонованій позивачем, якою внесено зміни до пункту 6 Договору оренди, зокрема, що договір укладено на 10 років (до 25.03.2023); усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 залишено без змін (зміст Додаткової угоди викладено у резолютивній частині рішення).

4. Судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення Маріупольської міської ради, яким позивачу було відмовлено в поновленні Договору оренди земельної ділянки, прийняте без урахування фактичного перебування спірної земельної ділянки у межах міста Маріуполя, з порушенням строку розгляду звернення позивача з пропозицією поновити договір оренди, така необґрунтована відмова порушує майнові права (законні очікування) позивача, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню. При цьому, враховуючи положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", судом встановлено, що позивач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою, відповідач заперечення щодо поновлення договору оренди у становлений законом строк не заявляв, а навіть надав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для поновлення договору оренди землі, тому наступна відмова відповідача в пролонгації договору порушує право позивача на поновлення договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди, тому таке право підлягає захисту шляхом визнання додаткової угоди укладеною.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

7. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктом 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме: 1) судами при прийнятті оскаржуваних рішень застосовано норми земельного законодавства без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16-а, зокрема, що у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України); 2) крім цього, підставою подання касаційної скарги скаржник визначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 12, 83, 122, 123 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, в контексті можливості делегувати повноваження з розпорядження землями в/або за межами відповідного населеного пункту іншим адміністративно-територіальним одиницям (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржуваними судовими рішеннями не встановлювались та не змінювались межі районів та міст, а встановлено, що саме відповідач юридично має повноваження на поновлення строку оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення ради були відсутні правові підстави, передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" для відмови у поновленні договору, як і не доведено знаходження спірної земельної ділянки за мажами міста Маріуполя, тому, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, судами прийнято законні та обґрунтовані судові рішення, у зв`язку з чим просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

11. Треті особи відзиву на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

12. 09.12.2020 позивачем до Верховного Суду подано додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу.

12.1. Положеннями частин 1, 3 статті 295 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

12.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 встановлено строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16.11.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

12.3. За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

12.4. Враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, дату отримання позивачем ухвали суду відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 10.11.2020, зважаючи на вимоги статей 118, 295 ГПК України, Суд дійшов висновку, що зазначені додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду, як такі, що подані за межами процесуального строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Маріупольської міської ради № 351 від 25.03.2003 "Про надання земельної ділянки ТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО", між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, який 15.03.2006 посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 619, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 26,00 га, у тому числі пасовища 10,4 га, ставки 15,4 га, яка знаходиться в Іллічівському районі міста Маріуполя (територія колишнього КСП Зірка). На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: пасовища, ставки, гребля 0,200 га згідно проекту щодо відведення земельної ділянки (пункти 1.1, 2, 3 Договору оренди)

14. Відповідно до пункту 6 Договору оренди його укладено на 10 (десять) років (до 25.03.2013).

15. У пункті 7 Договору оренди сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

16. Згідно з пунктом 48 Договору оренди цей договір набуває чинності на підставі статті 18 Закону України "Про оренду землі" після його підписання сторонами та державної реєстрації у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП "ЦДЗК".

17. Договір оренди зареєстровано у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20.03.2006 № 04.06.16200033.

18. Виконуючи належним чином умови договору, позивач листом № 3 від 25.01.2013 звернувся до відповідача з проханням продовжити строк Договору оренди земель водного фонду площею 26 га за адресою: Іллічівський район, м. Маріуполь (територія колишнього КСП Зірка), які були передані в оренду згідно рішення міської ради № 351 від 25.03.2003.

19. Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради у відповідь надіслано лист, відповідно до якого СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО" було рекомендовано звернутися до Єдиного дозвільного центру міської ради для подальшого вирішення питання та зазначено, що після оформлення технічної землевпорядної документації Маріупольською міською радою буде виготовлено проект рішення по вказаному питанню.

20. В той же час, Старо-Кримською селищною радою листом від 06.03.2013 на звернення позивача повідомлено про те, що земельна ділянка, яка раніше належала КСП "Зірка", увійшла до території Старо-Кримської селищної ради, проте нові межі не затверджено, що унеможливлює вирішення та розгляд питання продовження оренди земельної ділянки (землі водного фонду площею 26 га). Також у вказаному листі зазначено, що після затвердження меж Старо-Кримської селищної ради питання щодо продовження оренди вказаної земельної ділянки буде розглянуто.

21. Разом з тим, Головне управління Держземагентства у Донецькій області, за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Старо-Кримської селищної ради м. Маріуполя, листом за вих. № 01-60-3527/5167-02 від 29.10.2013, повідомило про необхідність звернення до Маріупольської міської ради з метою оформлення права користування бажаною земельною ділянкою, оскільки виходячи з наданих матеріалів земельна ділянка знаходиться в межах м. Маріуполя.

22. В подальшому, позивач повторно звертався до Старо-Кримської селищної ради з листом від 11.01.2016.

23. У відповідь на вищевказаний лист Старо-Кримська селищна рада листом від 01.05.2016 повідомила про те, що питання укладення договору оренди (земель водного фонду площею 26 га) буде розглянуто після отримання рішення Бердянської сільської ради щодо виділення землі та затвердження меж смт. Старий Крим. Також у вказаному листі зазначено, що на даний час вирішується питання щодо додаткового виділення землі з угідь Бердянської сільської ради Мангушського району.

24. Крім цього, Старо-Кримська селищна рада листом від 20.04.2017 повідомила позивача про неможливість передачі в оренду землі, розташованої на території колишнього радгоспу "Зірка" з огляду на наступне.

25. Згідно з постановою Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI "Про зміни встановлення меж міста Маріуполь, Володарського, Новоазовського і Першотравневого районів Донецької області" затверджені зовнішні межі міста Маріуполя Донецької області. Відповідно до вказаної постанови землі колишнього радгоспу "Зірка" загальною площею 1700 га, які раніше входили в межі м. Маріуполя разом з селищем відійшли до Старо-Кримської селищної ради.

26. Між земельними угіддями колишнього радгоспу "Зірка" і селища Старий Крим розташовані землі Бердянської сільської ради Мангушського району.

27. З 2011 року 1700 га землі, на якій розташовані 3 фермерських господарства і селище Зірка-2, не входять в межі міста Маріуполя і в межі Старо-Кримської селищної ради.

28. У 2014 році Державним земельно-кадастровим центром виготовлено проект землеустрою селища Старий Крим, а також розроблено генеральний план смт. Старий Крим. Проте, на неодноразові звернення до Бердянської сільської ради і Мангушської райдержадміністрації було отримано відмови в узгодженні меж за виготовленим проектом землеустрою, оскільки було виставлено умови, які не має можливості виконувати Старо-Кримська селищна рада.

29. За таких обставин, позивач листом від 24.05.2017 звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про те, що Договір оренди землі від 15.03.2006 є поновленим до 25.03.2023 з огляду на те, що орендар протягом дії строку оренди не порушував умов договору, використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі вносив орендну плату; після завершення строку дії оренди, передбаченого договором, орендодавець не витребував орендоване майно та не пред`явив ніяких заперечень, у тому числі щодо намірів не продовження оренди земельної ділянки.

30. У відповідь на вищевказаний лист Маріупольська міська рада листом № 535-12437-01 від 31.05.2017 повідомила позивача про те, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2013 №6/26-3003 "Про внесення змін до рішення Маріупольської міської ради від 21.02.2012 №6/16-1563 "Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради", у разі поновлення договору оренди земельної ділянки всім зацікавленим особам, дозволена розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Отже, для замовлення технічної документації рекомендовано звернутися до ліцензованої землевпорядної організації. Також, у даному листі з метою винесення на розгляд Маріупольської міської ради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення права оренди земельної ділянки, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку міською радою, повідомлено заявника про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг.

31. З урахуванням зазначеної відповіді позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради із заявою від 29.06.2017 про розроблення технічної документації земельної ділянки площею 25,9717 га, розташованої за адресою: м. Маріуполь, територія колишнього КСП "Зірка", яка була отримана адміністратором даного центру 29.06.2017 та зареєстрована за № 13-26-1717. При цьому для отримання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку", позивачем було надано всі необхідні документи визначені відповідно до рішення Маріупольської міської ради № 6/48-5405 від 05.06.2015, яким затверджено перелік послуг, що надаються при продовженні договору оренди земельної ділянки.

32. Рішенням Маріупольської міської ради № 7/28-2518 від 28.02.2018 "Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки в Кальміуському районі міста СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО" відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновленні строку оренди земельної ділянки (землі водного фонду) для сінокосіння, для рибогосподарських потреб площею 25,9717 га (кадастровий номер 1412336600:01:025:0022).

33. Також, пунктом 2 вищезазначеного рішення рекомендовано СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО" для вирішення даного питання звернутись до Старо-Кримської селищної ради у встановленому порядку.

34. Як зазначено у мотивувальній частині вказаного рішення, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площа земельної ділянки, яка необхідна СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО" для рибогосподарських потреб та сінокосіння в Кальміуському районі міста складає 25,9717 га. Між тим, згідно постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VІ запитувана до відведення земельна ділянка знаходиться за межами міста Маріуполя.

35. Водночас, згідно листа Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за вих. № 1466/105-19 від 25.06.2019, судами встановлено, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:03:025:0022 в Державному земельному кадастрі пакетно завантажені. Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 27.10.2009 № 5/36-5992 "Про затвердження індексної кадастрової карти м. Маріуполь, сел. Сартана, сел. Старий Крим, сел. Талаківка" кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:03:025:0022 змінено на кадастровий номер 1412336600:01:025:0022 згідно з новим кадастровим зонуванням. В період з 25.03.2003 по 25.03.2013 земельна ділянка з кадастровим номером 1412300000:03:025:0022 площею 26,00 га на підставі рішення Маріупольської міської ради від 25.03.2003 № 351 перебувала в оренді СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО". Право оренди посвідчено Договором оренди земельної ділянки від 15.03.2006, який 20.03.2006 зареєстрований у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП "Центр Державного земельного кадастру", та відноситься до земель комунальної власності. Відомості щодо входження земельної ділянки в межі певної територіальної громади відсутні.

36. За таких обставин та враховуючи те, що СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО" протягом 2013-2019 років не може у встановленому законом порядку вирішити питання щодо подовження строку оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що компетентними органами не затверджено та не визначено фактичні межі земельних ділянок адміністративно-територіальних одиниць, позивач звернувся з позовом до орендодавця - Маріупольської міської ради на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" про скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням прав та законних інтересів орендаря щодо користування спірною земельною ділянкою та правомірного очікування на поновлення договору на новий строк.

37. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна земельна ділянка була передана в оренду позивачу на підставі рішення Маріупольської міської ради № 351 від 25.03.2003, зі змісту якого вбачається, що воно приймалось на підставі рішення обласної ради від 27.03.2001 № 3/19-439 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 04.03.98 № ХХІІ/18-87 "Про делегування окремих повноважень щодо надання водних об`єктів у тимчасове користування на умовах оренди", доказів визнання недійсним якого після прийняття Постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI матеріали даної справи не містять, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вказаним рішенням делеговано відповідні повноваження Маріупольській міській раді, яке на даний час є чинним, а отже, повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою на момент виникнення спірних правовідносин наявні саме у Маріупольської міської ради.

38. Відповідно до статті 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

39. Відповідно до постанови Верховної Ради України № 4179-VI від 20.12.2011 "Про зміни встановлення меж міста Маріуполь, Володарського, Новоазовського і Першотравневого районів Донецької області" змінено межі міста Маріуполя та відповідні межі Володарського, Новоазовського і Першотравневого районів Донецької області.

40. Згідно з планом зовнішньої межі міста Маріуполь Донецької області територія колишнього КСП "Зірка", яка була надана відповідачу в оренду та яка використовується останнім на час розгляду справи, не відноситься до території міста Маріуполь, а планується до включення у межі селища Старий Крим.

41. Водночас, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2019, місцем розташування спірної земельної ділянки (адміністративно-територіальної одиниці) визначено Донецька область, м. Маріуполь, територія колишнього КСП "Зірка"; згідно листа Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за вих. № 1466/105-19 від 25.06.2019 відомості щодо входження земельної ділянки з кадастровим номером 1412300000:03:025:0022, який змінено на кадастровий номер 1412336600:01:025:0022, в межі певної територіальної громади відсутні; згідно даних Публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка є комунальною власністю та знаходиться у межах міста Маріуполя. Вказані дані свідчать про відсутність офіційних відомостей щодо зміни розпорядника спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність саме у Маріупольської міської ради повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

42. При цьому судом встановлено, що передані позивачу в оренду землі за Договором оренди від 15.03.2006 використовуються останнім за цільовим призначенням, гребля підтримується у належному стані, грошові кошти своєчасно та у повному обсязі сплачувались до місцевого бюджету м. Маріуполь, після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, при цьому відповідачем не надано доказів направлення заперечення у поновленні договору оренди землі протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.

43. Прийняте Маріупольською міською радою Донецької області рішення № 7/28-2518 від 28.02.2018 "Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки в Кальміуському районі міста СТОВ "ДЕМЕТРА-АГРО", з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 19 Конституції України, порушує права та законні інтереси позивача у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідної угоди про поновлення договору оренди та є об`єктом правового захисту, тому, виходячи із загальних засад цивільного права, і зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи встановлену, положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", певну межу поведінки учасників цих правовідносин, у яких кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ради порушує права позивача щодо володіння спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим таке рішення підлягає визнанню недійсними та скасуванню.

44. Також, суд дійшов висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача, установивши належне виконання останнім умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку дії договору чи витребування земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не спростування цих фактів відповідачем, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 у запропонованій позивачем редакції.

45. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

47. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

48. Оцінюючи доводи скаржника викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

49. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

50. Щодо визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

51. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник послався на постанову Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16-а, предметом розгляду у якій був позов прокурора в інтересах держави до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень Ірпінської міської ради Київської області від 18.02.2016 № 541-8-VII "Про розробку детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь", та від 15.09.2016 № 1290-21-VII "Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь". Верховним Судом за наслідками касаційного розгляду скасовано рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами, з урахуванням положень частин 4, 6 статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 173, частини 1 статті 174 Земельного Кодексу України, не досліджено питання щодо належності спірних земельних ділянок до території міста Ірпеня, у зв`язку з чим потребує з`ясуванню на підставі належних та допустимих доказів питання, в межах якого населеного пункту розташовані спірні земельні ділянки.

52. Водночас у даній справі № 905/1435/19, в якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 15, 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Першого протоколу до Конвенції, встановили обставини порушення процедури поновлення договору оренди земельної ділянки саме органом місцевого самоврядування щодо порядку і строку розгляду звернення орендаря, а відтак і невідповідність оскарженого рішення вимогам законодавства, яке регулює такі правовідносини, та порушення цим рішенням прав і законних інтересів позивача, яким вчинено всі належні дії для поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та який мав дійсне волевиявлення на подальше використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому, судами встановлено фактичне перебування спірної земельної ділянки у межах міста Маріуполь на момент виникнення спірних правовідносин.

53. Отже, аналіз висновків, зроблених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішенні Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі № 905/1435/19, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16-а, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших предмета і підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

54. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

55. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

56. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 905/1435/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України за касаційною скаргою Маріупольської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

57. Іншою підставою касаційного оскарження відповідачем визначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 12, 83, 122, 123 Земельного кодексу України в контексті можливості делегувати повноваження з розпорядження землями в/або за межами відповідного населеного пункту іншим адміністративно-територіальним одиницям.

58. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

59. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

60. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

61. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

62. За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

63. Положеннями частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

64. В частини 5 вказаної статті передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

65. Згідно із частиною 6 статті 83 вказаного Кодексу територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об`єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

66. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

67. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

68. Правовий аналіз наведених нормативних положень, з урахуванням встановлених судами обставин справи, дає підстави для висновку, що питання щодо поновлення договору оренди на той же строк на тих же умовах здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що було передбачено і рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2013 № 6/26-3003 "Про внесення змін до рішення Маріупольської міської ради від 21.02.2012 № 6/16-1563 "Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради". Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу наданого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

69. За змістом положень статті 55 Закону України "Про землеустрій" та статті 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

70. Судами вірно встановлено, що рішення обласної ради від 27.03.2001 № 3/19-439 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 04.03.98 № ХХІІ/18-87 "Про делегування окремих повноважень щодо надання водних об`єктів у тимчасове користування на умовах оренди", Маріупольській міській раді було делеговано відповідні повноваження, і після прийняття Постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI "Про зміни встановлення меж міста Маріуполь, Володарського, Новоазовського і Першотравневого районів Донецької області", такі повноваження не було скасовано, спірна земельна ділянка КСП "Зірка" залишилась обліковуватись у межах міста Маріуполя, а тому суди дійшли правомірних висновків, що на момент виникнення спірних правовідносин повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою наявні саме у Маріупольської міської ради.

71. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

72. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

73. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2 - 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 зазначеної статті).

73.1. Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" полягає в тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

73.2. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 зазначеного Закону, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із частиною 6 статті 33 цього Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

73.3. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

73.4. Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

74. Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з поновленням договору оренди землі, а не наданням в оренду земельних ділянок, отже враховуючи те, що, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка до цього часу обліковується за Маріупольською міською радою, тому поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк з орендодавцем, який не вибув із спірних правовідносин, за умови доведення усіх необхідних обставин і підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не суперечить чинному земельному законодавству.

74. Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону, добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

75. Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

76. Вирішуючи спір у даній справі, судами попередніх інстанцій не було порушено положення статей 12, 83, 122, 123 Земельного кодексу України, оскільки в даних спірних правовідносинах спеціальною є стаття 33 Закону України "Про оренду землі". Спірні правовідносини не стосуються питання надання в оренду майна (земельної ділянки) за рішенням органу місцевого самоврядування, а стосуються питання наявності підстав для продовження строку дії договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 вказаного Закону. При цьому слід зауважити, що для застосування положень частини 6 статті 33 названого вище Закону не вимагається наявності рішення орендодавця, як органу місцевого самоврядування в розумінні статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому, як вже зазначалося вище договір оренди землі, за наявності певних обставин, вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а укладення додаткової угоди до договору, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є оформленням юридичного факту поновлення договору на новий (той самий) строк. Такий юридичний факт у даному випадку виникає не з рішення міської ради, а з акта законодавства, а саме з частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

77. З огляду на те, що орендодавець не змінився, оскільки межі смт. Старий Крим не затверджені, а використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів заборонено, тому позивач правомірно звернувся до Маріупольської міської ради з позовом про поновлення договору оренди, при цьому у разі затвердження меж смт. Старий Крим відбудеться заміна орендодавця у договорі, яка з урахування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" не впливає на переважне право орендаря щодо поновлення договору оренди за умови належного виконання договору оренди та наявності підстав для поновлення договору оренди.

78. При цьому звернення з позовом до Маріупольської міської ради здійснено не як до власника землі, а як до орендодавця з володіння якого не вибула спірна земельна ділянка, що достеменно встановлено судами за наявними у матеріалах справи доказами, і задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення ради, яке порушує цивільні права та/або законні інтереси, та поновлення договору оренди шляхом визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 у запропонованій позивачем редакції, у даних спірних правовідносинах відповідає принципу правової визначеності.

79. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

79.1. Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

79.2. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява N 23805/94, 4 December 1995, § 36).

79.3. Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

79.4. Відповідно до вимог принципу правової визначеності національні суди, як правозастосовчі органи, у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

80. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

80.1. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

80.2. Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

81. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення містяться у частині 4 статті 11 ГПК України.

81.1. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

81.2. Так, Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що "помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" (рішення в справах "Ґаші проти Хорватії" (заява №32457/05, пункт 40); "Лелас проти Хорватії" (заява №55555/08, пункт 74); "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява №36548/97, пункт 58); "Трґо проти Хорватії" (заява №35298/04, пункт 67)).

82. Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11. 2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

83. Суд вважає, що відмова позивачу у поновленні договору оренди землі, з тих підстав, що спірна земельна ділянка на підставі Постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI передана з однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої, проте компетентні органи до цього часу не визначили та не погодили змінені межі, що призводить до юридичної невизначеності у спірних правовідносинах та до порушення прав та майнових інтересів орендаря (позивача), не відповідало б принципу належного урядування.

84. З огляду на викладене, Судом відхиляються аргументи скаржника, викладені у пункті 9 цієї постанови, як такі, що ґрунтуються на невірному тлумаченні чинного земельного законодавства.

85. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 ГПК України.

86. Оскільки предметом касаційного перегляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому, проаналізувавши зміст судових рішень, Суд дійшов висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.

87. Враховуючи викладене, відповідач не спростував висновків суду першої та апеляційної інстанції, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови, та не довів неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених у справі судових рішень.

88. З огляду на зазначене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Висновки Верховного Суду

89. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 905/1435/19 за касаційною скаргою Маріупольської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

90. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

91. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги відповідача про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

93. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 905/1435/19 за касаційною скаргою Маріупольської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Маріупольської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі № 905/1435/19 залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі № 905/1435/19 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Дроботова Т.Б.

Міщенко І.С.